Реферат: Життя і наукова діяльність Чарльза Дарвіна

Життя і наукова діяльність

Чарлза Дарвіна

(1809-1882)

Ч. Дарвін жив в епоху бурхливого суспільного

розвитку, коли при­родознавство було на піднесенні,

в науці здійснювались важливі від

­криття. Він не мав

систематичної біологічної освіти (два роки

нав­чався на медичному

факультеті в Едінбурзі, а потім перейшов до

Кембріджського університету, де в 1831 р.

закінчив богословський факультет), але дуже захоплювався природн

ичими науками, ціле­спрямовано вивчав спеціальну літературу, займався

колекціонуван­ням, мисливством, брав участь в

експедиціях по дослідженню геоло­гії, фауни, флори окремих районів Англі

ї, був спостережливим, за­нотовував бачене і намагався дати йому раціональне

пояснення. Він зблизився з такими відомими вченими, як зоолог Грант, ботанік

Генсло, геолог Седжвік. І не дивно, що, коли

виникла потреба ре­комендувати досвідченого натураліста до складу експедиці

й Генсло назвав саме Ч. Дарвіна, як

ий мав достатні природничі знання і на­вики польового дослідника.

В кінці 1831 р. почалась п'ятирічна кругосвітня

подорож на ко­раблі «Бігл». Ця подорож була

важливою подією у житті Дарвіна, справжньою школою

для нього. Інтенсивно працюючи як геолог, зо­олог, ботанік, він зібрав

величезний І дуже цінний науковий мате­ріал, який відіграв виключну роль в

розвитку еволюційної ідеї.

Геологічні спостереження на океанічних островах, в

Південній Америці, Кордільєрах та інших місцях

підтвердили думку Ч. Лайєла про постійну зміну

поверхні Землі під впливом зовнішніх і внут­рішніх

причин. Зіставляючи різні факти, Дарвін приходить до вис­новку, що вимирання

видів тварин і рослин минулих епох не можна пояснити якимись «великими

катастрофами».

Дарвіну належить ряд цікавих палеонтологічних

знахідок. По­рівняння скелетів викопних лінивців, панцирників і тих, що існують

тепер, показало, що їх кістяк характеризується багатьма спільними рисами; разом

з тим в будові їх скелета е помітні відміни.

Проана­лізувавши численні факти, Дарвін при

ходить до висновку, що вимер­лі тварини й існуючі мають спільне походження, але

останні істотно змінились. Причиною цього могли

бути зміни, що відбувались з ча­сом на земній поверхні. Вони ж могли бути й

причиною вимирання видів, рештки яких знаходять у земних нашаруваннях.

За час кругосвітньої подорожі Ч. Дарвін зібрав

цікаві матеріа­ли, які пояснюють закономірності географічного поширення

організ­мів в широтному (від Бразілії до Вогняної

Землі) і у вертикально­му (при підйомі в гори)

напрямах. Він звертає увагу на залежність фауни і флори від умов існування

тварин і рослин.

Особливо цінний матеріал Ч. Дарвін зібрав на островах

Галапагоського архіпелагу, які знаходяться в екваторіальній зоні Тихо­го

океану на відстані 800—900 км на захід від берегів Південної Америки. Дарвіна

особливо вразила своєрідність фауни і флори

Галапагосів. На архіпелагу трапляється порівняно небагато видів, але для

більшості з них характерною є велика кількість особин. Дарвін зібрав 26 видів

наземних птахів, причому всі вони, за винятком од­

ного, зовсім особливі і більше ніде не попадаються.

Він описав ІЗ видів в'юрків—птахів-ендеміків, тобто

поширених тільки в цьому районі. Крім інших ознак, види в

'юрків відрізняються формою і роз мірами дзьоба — від масивного, як у

дубоноса, до невеликого і то

ненького, як у зяблика чи малинівки. Дарвін довів, що особливості будови

дзьоба залежать від характеру їжі птахів (насіння рослин, комахи тощо). Цікаво,

що на різних островах трапляються різні форм

и в'юрків, і Дарвін зауважу

є, що можна дійсно уявити собі, що був взят

ий один вид і модифікований в різних кінцях архіпелагу. Цих птах

ів зоологи називають дарвіновими в

'юрками.

Порівнюючи фауну

Галапагосів і Південної

Америки, Дарвін констатує, що тваринний світ архіпелагу нес

е відбиток материкових форм і разом з тим є особливим

галапагоським варіантом. Подібне явище він спостерігав і на островах

Зеленого мису, де встановив схожість острівних

форм тварин з африканськими видами. Ц

і й ін­ші факти навели Дарвіна на думку про те,

що острови заселялись материковими формами, від яких походять вид

и, що істотно зміни­лись у нових умовах існування на островах. Він також

замислюється над питанням про значення ізоляції в диференціюванні видів.

Пізніше Дарвін писав, що особливість і характер

поширення галапаго-ських організмів та інші факти

так вразили його, що він почав си­стематично

збирати всі факти, що мають певне відношення до видів.

Перебування Дарвіна на Вогняній Землі і зустріч з

туземцями , навели його на сміливу думку про тваринне походження людини.

Вивчення структури коралових рифів було основою для розроблення

Дарвіном теорії утворення коралових островів.

Після повернення з подорожі 2 жовтня 1836 р. Дарвін

детально опрацьовує і публікує зібрані

геологічні, зоологічні та інші матеріали і працює

над розробкою ідеї історичного розвитку органічно

го світу, що зародилась ще під час подорожі. Понад 20 років він настирливо

розвиває і обґрунтову

є цю ідею, продовжує збирати і узагальнювати

факти, особливо з практики рослинництва і тварин

ництва.

24 листопада 1859 р. вийшла в світ геніальна праця

Чарлза Дарвіна

«Походження видів шляхом природного добору або збережен

ня обраних порід у боротьбі за життя». Ця книга,

в якій так май­стерно викладені і всебічно обгрунтовані наукові основи

еволюційної теорії, користувалась великою популярністю, і весь тираж її був

розпроданий в перший же день. Появу «Походження видів» один із сучасників

Дарвіна образно порівнював з вибухом, «якого ще не бачила наука, який так довго

підготовлявся і так раптово нагрянув, так нечутно

підведений і так смертоносно разячий. За розмірами і значенням заподіяного

зруйнування, за тією луною, яка відгукнулася

t в найвіддаленіших галузях людської думки, це був науковий подвиг, що не

мав собі подібного».

Епохальна праця Дарвіна сім разів перевидавалась за життя автора, вона швидко

стала відомою вченим інших країн і була пе

рекладена на більшість європейських мов, в тому числі і на російську (1864).

Після публікації «Походження видів» Ч. Дарвін продовжує

енергійно працювати над обгрунтуванням проблеми еволюції. В 1868 р. в

ін публікує капітальну працю «Зміна свійських

тварин і і культурних рослин», де всебічно

аналізує закономірності мінливості, спадковості,

штучного добору. Ідею історичного розвитку рослин і тварин Дарвін поширю

є і на проблему походження людини. В 1871 р. виходить його спеці

альна книга «Походження людини і статевий

добір», у якій детально аналізуються численні докази тва­ринного походження

людини. «Походження видів» і наступні дві книги становлять єдину наукову

трилогію, в яких наведено незапе­речні докази історичного розвитку органічного

світу, встановлено рушійні сили еволюції, визначено

шляхи еволюційних перетворень, на­решті, показано, як і з яких позицій слід

вивчати складні явища і процеси природи. Дарвін

опублікував 12 томів своїх творів. Дуже цікавою є його автобіографія

«Спогади про розвиток мого розуму і характеру»,

що вийшла у світ в 1957 р. у видавництві АН СРСР.

Ч. Дарвін відзначався гострою спостережливістю, досить розви­нутими аналітичними

і синтетичними здібностями, науковою добропо­рядністю, виключною працьовитістю,

спрямованістю і акуратністю в роботі. До останніх днів свого життя він не

припиняв систематич­них наукових досліджень. Так, ще 17 березня 1882 р. Дарвін

вів спо­стереження в своєму саду, а 19 квітня перестало битися велике с

ерце титана людської думки. Похований Дарвін у

Вестмінстерському абатстві (Лондон) поряд з Ньютоном, Фараде

єм та іншими видат­ними вченими Англії.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ

Еволюційне вчення охоплює широке коло проблем, пов'язаних з істо­ричним

розвитком органічного світу. До найважливіших з них на­лежать:

проблема доказів еволюції, накопичення фактів,

використання даних різних наук, згрупування їх у певну систему для

обгрунтуван­ня історичного розвитку органічного світу як незаперечного явища;

вивчення факторів, або рушійних сил еволюції: мінливості, спад­ковості,

добору, що приводить до причинного розуміння історичного розвитку;

визначення напрямів, шляхів і закономірностей еволюційного процесу;

творче оволодіння формотворчим процесом з метою спрямування еволюції,

прогнозування її.

Мінливість і спадковість

В умовах панування уявлень про сталість, незмінність видів Дарвіну важливо

було показати, за рахунок чого утворюється різноманіт­ність. Тому в першу

чергу він детально обґрунтовує положення про мінливість живих істот. Він

розумів, що найкраще це можна здійсни­ти, скориставшись дуже поширеними і

достатньо зрозумілими прик­ладами з практики рослинництва і тваринництва. І

не випадково перший розділ книги «Походження видів» присвячено аналізу саме

цієї проблеми («Мінливість у прирученому стані»).

Дарвін звертає увагу на велику різноманітність сортів рослин і порід тварин,

предками яких є один вид або обмежена кількість ди­ких видів.

Ще за часів Дарвіна вирощували 150—320 сортів пшениці, 700— 1000 сортів

винограду, більше 300 сортів аґрусу, близько 700 сортів гіацинта.В наш час

відомо близько 400 порід великої рогатої худоби, 250 порід овець, 150 порід

коней, 100 порід курей, 150 порід голубів, понад 300 порід собак. Слід

відзначити, що окремі породи одного виду відрізняються досить істотно за

розміром, мастю, розвитком окремих частин (наприклад, собаки сенбернар,

бульдог, такса,той-тер'єр, ваговозні породи коней і поні, м'ясні породи курей

Страницы: 1, 2, 3