на тему рефераты Информационно-образоательный портал
Рефераты, курсовые, дипломы, научные работы,
на тему рефераты
на тему рефераты
МЕНЮ|
на тему рефераты
поиск
Гроши

Гроши

Тема лекції №1: Гроші: сутність, історія та функції.

Проблеми:

1. Гроші: сутність та коротка історія їх розвитку.

2. Функції грошей та різні підходи до них.

3. Функціональні форми грошей. Грошові агрегати M1, M2, M3, L.

4. Грошовий обіг. Закон грошового обігу.

5. Грошова реформа. Особливості її проведення в Україні.

Рекомендована література:

1. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. – Москва: Юристъ, 1997

2. Гальчинський А. Теорія грошей. – Київ: Основи, 1996

3. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. –Київ: Основи, 1996

4. Жукова Е.Ф. Общая теория денег и кредита. – Москва: Банки и биржи,

ЮНИТИ, 1995

5. Основи економічної теорії. – під редакцією Климко Г.Н. - Київ: Вища

школа, 1997

6. Кравець В. Гривня – жіночого роду \\ Вісник НБУ. – 1997. - №9

7. Основи ринкової економіки. – під редакцією - Київ: Либідь, 1995

8. Макконелл К.Л., Брюс С.Л. Экономикс. Принципы, проблемы и политика. –

Москва: «Республика», 1992

9. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. – Тернопіль: АТ «Тарнекс», 1993

10. Савлук М. І. Гроші та кредит. – Київ: Либідь, 1992

11. Чухно А. Передумови і результати грошових реформ у постсоціалістичних

країнах \\ Вісник НБУ. – 1997. – №5

12. Ющенко В. Результати реформи мовою цифр \\ Вісник НБУ. – 1997. - №9

1. Гроші: сутність та коротка історія їх розвитку.

Гроші – одне з найдавніших явищ суспільства –

відіграють важливу роль у господарській діяльності людини. Вони завжди

привертали до себе пильну увагу науковців.

Гроші – це багатофункціональна економічна форма, за

допомогою якої здійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення

вартості. Гроші є одним з найбільш важливих розділів економічної науки.

Вони є набагато більшим, ніж простий інструмент, що сприяє розвитку

економіки. Добре діюча грошова система сприяє як повному використанню

потужностей, так і повній зайнятості. Та навпаки, погано функціонуюча

грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня

виробництва, зайнятості та цін в економіці.

Гроші – це категорія товарного виробництва і

товарного обігу. Вони мають товарне походження і виражають певні виробничі

відносини між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через

ринок. У грошах як загальному еквіваленті втілений безпосередньо суспільний

характер праці. Вони дають змогу вимірювати суспільні витрати і отримані

результати.

Гроші – це специфічний товар, що має

властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним

еквівалентом.

Суть грошей визначається, як правило, лише на основі

їх функціонального застосування. Прикладом такого підходу може бути

характеристика суті грошей в підручнику “Економікс” Макконнела та Брю. На

питання “що таке гроші?” автори підручника дають відповідь: “Гроші є тим,

що вони роблять. Все те, що виконує функції грошей, є грішми”.

Незважаючи на багатовікові дослідження і велику

кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної

й остаточної відповіді на питання, що таке гроші. Уявлення, які не

викликали сумнівів в одних суспільних умовах, зі зміною останніх вступали в

суперечність з реальною дійсністю і відкидалися.

Очевидно, все це можна пояснити тим, що суть грошей

змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони

функціонують. Тому для визначення суті грошей необхідно з’ясувати питання

про їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення та існування

грошей в економічному житті суспільства.

На ранніх етапах розвитку людського суспільства

відбувався безпосередній обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий

і епізодичний обмін, коли у первісних людей внаслідок щасливого збігу

обставин (наприклад, вдале полювання, рибалка) з’являлись деякі надлишки

продуктів, якими можна було обмінятись. Розвиток суспільного поділу праці,

зокрема виділення скотарства і землеробства, сприяв подальшому розвитку

товарних відносин. Відбувся перехід від випадкового, епізодичного обміну до

регулярного. Поступово із загальної маси товарів стихійно виділялись такі,

які почали відігравати роль головних предметів обміну. Такими товарами в

одних місцевостях була худоба, в інших – зерно, в третіх – хутро тощо.У

одного й того ж народу в різні часи, на різних місцевих ринках і у різних

народів в один і той же час існували різні найбільш ходові товари, які

виконували роль загального еквіваленту. Врешті-решт, у процесі історичної

еволюції товарного виробництва і товарного обміну відбувається перехід від

загального товарообміну до грошової форми обміну.

Подальшим ступенем у розвитку грошей стало

карбування металевих монет. Вважається, що перші монети з’явилися в Китаї

та в країнах Близького Сходу в 8-7 ст. до н.е. Це були здебільшого мідні

монети. Близько 4 тис. років тому в Асирії почали карбувати монети із

золота.

Протягом тривалого часу в обігу використовували

повноцінні монети, реальний зміст яких відповідав їх номінальній вартості.

Скарбниці окремих країн не мали права отримувати прибуток від випуску

монет. Та й назви багатьох грошових одиниць окремих країн встановлювалися

відповідно до ваги їх металевого змісту. Так, приміром, фунт стурлінгів

став грошовою одиницею Англії як фунт срібла.

Від 2-ї половини 19 ст. становище змінилося.

Номінальна вартість монет почала відділятися від їхньої реальної вартості.

В обігу з’явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно

перевищувала їхню вагову вартість. Емісія таких монет стала прибутковою.

Прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг

грошей та витратами на їх емісію, дістів назву сеньйорат. Сеньйорат

присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову

емісію.

Для багатьох країн із функціонуванням товарних

грошей було характерним використання системи біметалевого обігу –

паралельної емісії золотих і срібних монет. У цьому випадку державою

встановлювалися фіксовані пропорції між їх номінальним визначенням.

Паралельний обіг золотих і срібних монет породжував труднощі. При

біметалевій системі гроші, вартість яких на ринку цінних металів нижча за

їхню номінальну вартість, витісняють ті грошові одиниці, що коштують

дорожче своєї офіційної ціни.

Епоху товарних (металевих) грошей заступила епоха

грошей паперових. Як знаки вартості повноцінних товарних грошей, паперові

гроші почали використовуватися понад тисячу років тому. Вважається, що

вперше паперові гроші з’явились у Китаї ще у 18 ст. н.е. У Європі це

сталося значно пізніше. У Франції емісія розпочалася 1783 р. Наприкінці 18

ст. банкнотний обіг мав місце в Англії.

Повний відхід од конверотованості паперових грошей в

золото відбувся значно пізніше. Більшість країн Заходу припинила такий

обмін під час великої депресії і в перші післякризові роки. Проте такий

обмін залишився у сфері міжнародних валютних відносин. Однак від середини

1970 –х рр. Практика конвертованості паперових грошей у золото зовсім

припинилася і на рівні міжнародних валютних відносин. Відбулось цілковіте

витіснення дорогоцінного металу зі сфери грошових відносин. Золото повністю

втратило грошові функції. Сталася його демонетизація, і воно перетворилось

на звичайний товар.

Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня

1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада

запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було

визначено український карбованець. Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня

1917 року було видрукувано перший грошовий знак Української Народної

Республіки — купюру вартістю у 100 карбованців. Напис «100 карбованців»

подавався на купюрі мовами чотирьох найчисленніших націй, що живуть на

території України, — українською, російською, польською та єврейською

(івритом).

З випуском стокарбованцевої купюри пов'язаний вибір тризуба як державного

герба України.

Після введення купюри в обіг майже одразу ж було

зафіксовано випадки її фальшування. З огляду на те, а також на деякі

політичні причини (так, УНР, яка за Третім універсалом визначалася як

складова частина федеративної Росії, проголошувалася за Четвертим

універсалом 22 січня 1918 року «самостійною, ні від кого не залежною

державою») Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про

запровадження нової грошової одиниці — гривні.

Протягом 1918 року в Берліні було видрукувано грошові знаки у 2, 10, 100,

500, 1000 та 2000 гривень (проекти двох останніх було виконано вже після

проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським).

Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в

Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української

Держави карбованець.

Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року

до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою

основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.

«Більшовицькі тисячки» запроваджені Раднаркомом на землях Радянської

України. Це становище спричинилося до проведення у 1922—1924 роках грошової

реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця. 1924

року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював

1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської

валюти.

Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в

нашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою мала

стати, згідно з традиціями як доби Київської Русі, так і періоду визвольних

змагань 1917—1920 років, гривня. Щодо назви розмінної монети, то для неї

пропонувалися назви «сотий», «резана», але врешті було віддано перевагу

звичній уже «копійці». 1992 року перші зразки української національної

валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В.І.Лопати. Однак в обіг в

Україні з 1992 року було введено тимчасову валюту, розраховану на

перехідний період, — український карбованець, або купоно-карбованець.

З цього випливає, що:

. Гроші – не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування

яких зумовило виділення із широкого ряду товарів одного – грошового

. Як результат тривалого історичного розвитку товару і форм вартості гроші

самі не можуть бути застиглим, раз і назавжди даним явищем, а повинні

постійно розвиватися як по суті, так і за формами існування

2. Функції грошей та різні підходи до них.

Різноманітність і складність виробничих відносин, які

втілюються в грошах, визначають множинність форм прояву самих грошей. Кожна

з таких форм одержала назву функції грошей. Функція грошей – це певна дія

чи “робота” грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного

відтворення.

Питання про функції грошей є одним з найбільш

дискусійних у теорії грошей. Розбіжності стосуються не тільки трактування

окремих функцій, а й їх кількості. Дискусії ведуться як між представниками

різних теоретичних шкіл, так і всередині кожної з них.

У працях Д.Рікардо віддавалася перевага функцій

грошей як засобу обігу. “Гроші, - писав він, - є товаром, … що служить

загальним засобом обміну”. У книзі англійського економіста Т. Крампа

“Феномен грошей” грошові функції подано як засіб платежу, міра вартості,

одиниця виміру, засіб обігу та засіб нагромадження багатства. У підручнику

“Економікс” підкреслюється, що гроші виконують функції засобу обігу, міри

вартості й засобу її збереження. Економісти Долан та Кемпбелл визначають

гроші як засіб нагромадження. У книзі англійського економіста Л. Харріса

“Грошова теорія” говориться про функції засобу обігу, засобу збереження

Страницы: 1, 2, 3



© 2003-2013
Рефераты бесплатно, курсовые, рефераты биология, большая бибилиотека рефератов, дипломы, научные работы, рефераты право, рефераты, рефераты скачать, рефераты литература, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты медицина, рефераты на тему, сочинения, реферат бесплатно, рефераты авиация, рефераты психология, рефераты математика, рефераты кулинария, рефераты логистика, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты релиния, рефераты социология, рефераты менеджемент.