Підозрюваний у кримінальному процес

24

“Підозрюваний в кримінальному процесі”

КИЇВ-2004

ПЛАН :

ВСТУП

1. Підозрюваний, його права та обов'язки

2. Затримання підозрюваного

3. Показання підозрюваного

4. Допит підозрюваного

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Суб'єкти кримінального процесу -- це особи, які вступають у кримінально-процесуальні правовідносини у зв'язку з подією зло-чину, чиї права, повноваження та обов'язки регламентуються чин-ним законодавством.

Усі особи, які вступають в процесуальні правовідносини, неза-лежно від підстав і обсягу їх прав, повноважень чи обов'язків, стадії кримінального процесу, в котрій вони беруть участь, чи тривалості їх участі в процесі, є суб'єктами (учасниками) кримінального про-цесу. В кримінально-процесуальні відносини різні особи втягують-ся по-різному. Перші -- в силу необхідності захищати свої права і законні інтереси (потерпілий, цивільний позивач та інші); другі -- в силу своїх посадових обов'язків (слідчий, прокурор, суддя та інші); треті -- за дорученням чи угодою (представник цивільного позивача, захисник та інші); четверті -- притягаються до участі в процесі в примусовому порядку (обвинувачуваний, підозрюваний, підсудний).

Усі суб'єкти (учасники) процесу характеризуються тим, що вони:

а) беруть участь у справі на підставах і в порядку, передбаче-них кримінально-процесуальним законом, за умови, що відсутні об-ставини, за яких закон виключає можливість їх участі у справі;

б) мають визначені права та обов'язки (закон визначає порядок їх реалізації);

в) діють у кримінальному судочинстві відповідно до своїх прав та обов'язків у встановленому порядку;

г) вступають у процесуальні правовідносини;

д) несуть відповідальність за невико-нання своїх обов'язків або порушення прав інших учасників. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К.: А.С.К., 2002

Усі без винятку суб'єкти кримінального процесу зобов'язані до-тримуватись чинного законодавства, поважати честь і гідність інших учасників процесу і мають право на забезпечення-особистої безпеки.

За характером виконуваних функцій, завдань і свого процесу-ального статусу вони можуть бути поділені на чотири групи:

1. Органи та посадові особи, які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження: слідчий, на-чальник слідчого відділу, орган дізнання, особа, яка провадить дізнання, суд (суддя), прокурор. Загальним для них є охорона дер-жавних інтересів та виконання функцій, спрямованих на досягнен-ня завдань кримінального процесу. Вони наділені владно-розпоряд-чими повноваженнями та повинні бути не заінтересовані в резуль-татах справи.

2. Особи, які мають та відстоюють самостійний інтерес: по-терпілий, підозрюваний, обвинувачений, правопорушник у справах протокольної форми досудової підготовки матеріалів, цивільний по-зивач, цивільний відповідач. За слушною думкою деяких вчених, сюди слід відносити і жертву злочину -- особу, яка постраждала. від злочину, але до порушення кримінальної справи ще не визнана потерпілим.

3. Особи, які захищають та представляють інтереси "третіх осіб": захисник, представник цивільного позивача, представник цивільного відповідача. Спільним для них є те, що вони сприяють захисту прав осіб, які мають свої інтереси. Вони не можуть бути допитані про обставини справи, що стали відомі їм у зв'язку з ви-конуваною ними функцією.

4. Особи, які сприяють кримінальному судочинству; свідок, за-явник про злочин, поняті, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання та інші. Ці учасники кримінального процесу сприяють кримінальному судочинству виконанням завдань, покла-дених на них законом.

1.Підозрюваний, його права та обов'язки

Підозрюваним визнається: 1) особа, яку затримано за підо-зрою у вчиненні злочину; 2) особа, до якої застосовано запобіж-ний захід до винесення постанови про притягнення її як обвину-ваченого. Див. ст. 43-1 Кримінально-процесуального кодексу України.

Підозрюваний має право:

знати, в чому він підозрюється; да-вати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

мати захисника і конфіденційне побачення з ним до першого допиту;

подавати докази; заявляти клопотання і відводи;

вимагати перевірки прокурором правомірності затримання;

по-давати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, користуватись рідною мовою та безплатною допомогою перекладача, а за наяв-ності відповідних підстав -- на забезпечення безпеки.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості підозрюва-ний має право на поводження з ним як невинним у вчиненні зло-чину, на повагу до його честі і гідності. Див. ст. 62 Конституції України.

Про роз'яснення прав підозрюваному вказується в протоколі затримання або постанові про застосування запобіжного заходу.

Реалізація підозрюваним своїх прав здійснюється в тому само-му порядку, що й реалізація прав обвинуваченим. Право підозрю-ваного знати, в чому він підозрюється, забезпечується тим, що в протоколі затримання обов'язково вказуються підстави та мотиви затримання, наводяться пояснення затриманого, а сам протокол підписується затриманим; у постанові про застосування запобіжного заходу має бути вказано на злочин, у вчиненні якого особа підозрюється; перед допитом підозрюваному має бути ого-лошено, у вчиненні якого злочину він підозрюється, про що зазна-чається в протоколі допиту.

Давання підозрюваним показань не може розглядатися як його процесуальний обов'язок. У цьому аспекті підозрюваний повністю прирівнюється до обвинуваченого. Допит його повинен вестися відповідно до правил допиту обвинуваченого. Підозрюваний не несе кримінальної відповідальності за відмову від давання пока-зань та за давання завідомо неправдивих показань.

Підозрюваному закон надає право мати захисника. При цьому захисник надається підозрюваному або допускається до участі у справі з моменту оголошення протоколу затримання або постано-ви про застосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. Захисник підозрюваного має ті самі права, що й захисник обвинуваченого.

Допит підозрюваного про обставини справи та про обставини, пов'язані з його затриманням, провадиться негайно, а якщо це не-можливо, то не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затри-мання. При допиті присутність захисника є обов'язковою, за ви-нятком випадку, коли підозрюваний відмовляється від захисника. Див. ч. 1 ст. 46 КПК України

Перед допитом підозрюваному повинні оголосити, у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити його права.

Підозрюваний зобов'язаний:

1) з'являтися за викликом органів дізнання та досудового слідства. У разі нез'явлення без поважних причин він може бути доставлений у порядку приводу;

2) не чинити перешкоди нормальному ходу розслідування про-тизаконними методами. У разі, коли підозрюваний вдається до таких дій, до нього можуть бути застосовані більш суворі запобіжні заходи.

Актуальна проблема сьогодні -- вдосконалення поняття та ста-тусу підозрюваного. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: підручник. - К.: А.С.К., 2003 Відповідно до чинного законодавства понят-тям "підозрюваний" не охоплюється статус особи, стосовно якої порушена справа, але вона ще не затримана і стосовно неї не за-стосовано запобіжний захід, вона не визнана ще обвинуваченим. Нерідко вона допитувалась як свідок. За таких умов вона під стра-хом кримінальної відповідальності за відмову від давання пока-зань (допит як свідка супроводжувався попередженням свідка за таку кримінальну відповідальність) примушувалась до давання показань стосовно самої себе. Це викликало низку проблем і на-укових пропозицій щодо їх розв'язання.

У значній мірі проблему розв'язує ст.63 Конституції України, згідно з якою ніхто (в тому числі і свідок) не несе відповідальносгі за відмову від давання показань стосовно самого себе. Але як бути допитуваному підозрюваному стосовно показань щодо дій його співучасників? Чи вправі вія відмовитись давати показання сто-совно їх дій, якщо він допитується як свідок, наприклад, по справі стосовно групової бійки чи іншого подібного діяння? Безумовно, що якби він допитувався як підозрюваний, то вправі був би відмо-витись від давання будь-яких показань взагалі. Але тут він допи-тується як свідок, бо не має статусу підозрюваного.

Проблема не тільки теоретична. Вона може тягнути значні практичні наслідки. З одного боку, підозрюваний може дійсно за-бажати розказати всю правду. Але суд може визнати його пока-зання не здатними мати доказову силу, так як вони одержані з застосуванням примусових заходів -- посиланням на відповідаль-ність за відмову від давання показань. З другого боку, підозрюва-ний може дійсно розказати правду, злякатись відповідальності за відмову від давання показань -- що в принципі буде мати ті самі наслідки.

Нарешті розслідування може проводитись і стосовно особи, яка вчинила злочин у стані неосудності, або захворіла психічною хворобою після вчинення злочину, або ж стосовно особи в віці від 11 років до досягнення нею віку, з якого можливе притягнення її до кримінальної вадповідальності. Такі особи не мають статусу обви-нуваченого, ні підозрюваного, але ж мають певні права і мають якось називатись.

Шлях до розв'язання цієї проблеми ми вбачаємо в такому. Замість понять "підозрюваний" і "обвинувачуваний" (у крайньому випадку наряду з ними) ввести в теорію кримінального процесу, законодавство і правозастосовчу практику поняття "підслідний". Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: підручник. - К.: А.С.К., 2003

Поняття ''підслідний" може бути сформульоване таким чином: "Підслідною є особа, щодо якої порушено кримінальну справу або винесено постанову про визнання її перебуваючою піц слідством, особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину, або особа, до якої вжито запобіжний захід чи винесена постанова про притяг-нення ц як обвинувачуваного, а також особа, стосовно якої здійснюється процесуальне провадження для забезпечення засто-сування примусових заходів медичного чи виховного характеру". Підслідному необхідно надати всі права, які у даний час надані обвинувачуваному.

2. Затримання підозрюваного

Згідно зі ст. 106 КПК України орган дізнання, а також слідчий (ст. 115 КПК України) та прокурор (ст. 227 КПК України) має право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі. За-тримання є кримінально-процесуальною дією та здійснюється в пе-редбаченому законом порядку.

Особа, яку підозрюють у вчиненні злочину, відповідно до ч. І ст. 106 КПК України може бути затримана за наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосе-редньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу як на таку, що вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його помешканні будуть знайдені явні сліди злочину.

За наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, якщо вона намагалася втекти, або якщо не має постійного місця проживання, або якщо не встановлена особистість підозрю-ваного.

Для прийняття рішення про затримання підозрюваного поряд із вказаними в законі підставами необхідна наявність відповідного мотиву. Мотивом затримання у конкретному випадку може бути необхідність перешкодити особі ухилитись від розслідування, схо-вавшись від органів розслідування, або справити негативний вплив на його перебіг, виключити можливість продовження злочинної діяльності, вчинення нових злочинів.

Затримані за підозрою у вчиненні злочину беруться під варту й утримуються в ізоляторах тимчасового утримання на таких самих правах, як і заарештовані. Однак для затримання, на відміну від арешту, санкція прокурора не потрібна. Затримання оформ-ляється протоколом затримання, копія якого направляється про-курору.

Строк затримання особи, підозрюваної у вчиненій злочину, об-раховується з моменту доставлення її в орган дізнання або до слідчого, а якщо затримання провадиться на підставі постанови про затримання, винесеної органом дізнання або слідчим, то з мо-менту фактичного затримання.

Тривалість затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочи-ну, не може перевищувати сімдесяти двох годин.

Слідчий або особа, яка провадить дізнання, зобов'язані роз'яснити затриманому його права і обов'язки, встановлені чин-ним законодавством. Про це робиться відмітка в протоколі затри-мання.

Затримання особи є процесуальним актом, який офіційно ста-вить особу в стан підозрюваного. З моменту затримання особа одержує статус підозрюваного.

Страницы: 1, 2