Реферат: Основні категорії та принципи державної політики в галузі охорони праці
Навчальна дисципліна Охорона
праці
РЕФЕРАТ
на тему:
ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ
ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ
План
ВСТУП
1.
Основні категорії та принципи державної політики в
галузі охорони праці
2.
Характеристика Закону України «Про охорону праці»
ВИСНОВОК
Список
використаних джерел
ВСТУП
Предмет „Основи охорони праці” це комплексна
соціально–технічна дисципліна. Вона містить у собі такі основні відгалуження:
санітарія та гігієна праці, техніка безпека, законодавство у сфері охорони
праці.
Адже, трудова діяльність є найважливішою формою взаємодії
людини з навколишнім середовищем, яка реалізується у планомірному процесі
праці.
Праця – це заздалегідь осмислений процес свідомої
діяльності людини з урахуванням її досвіду, матеріальних і духовних потреб. У
праці виявляються основні п’ять поведінкових мотивів: вигода, безпека,
зручність, задоволеність і нівелювання в трудовому колективі.
Отже ця лекція є дуже актуальною, для працівників, які
виконують свої функціональні обов’язки, щодо фізіологічних та психологічних умов
праці. Зазначені аспекти лекції в подальшому повинні формувати почуття
дбайливого ставлення до свого життя і здоров’я як найвищої соціальної цінності.
1. ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПРИНЦИПИ
ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ
Головним завданням вивчення курсу «Охорона праці» є
формування в майбутніх працівників юристів знань і навичок з безпеки праці,
відповідального ставлення до збереження життя і здоров’я особистого та
працюючого поруч.
Основні терміни і поняття у сфері охорони праці викладені в
ДСТУ 2293-93 «Охорона праці. Терміни та визначення», а також статтею 1 Закону
України «Про охорону праці». Охорона праці – це система правових,
соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних
заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в
процесі праці. Головною метою охорони праці є створення безпечних умов праці,
умов безпечної експлуатації заходів і засобів зменшення або повна нейтралізація
шкідливих і небезпечних факторів на організм людини і, як наслідок, зниження
травматизму на роботі та професійних захворювань.
До основних понять і визначень загальних питань безпеки
праці можна віднести:
Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища
і виробничого процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини під
час її професійної діяльності.
Вплив умов праці відбивається не тільки на фізичному, але
також на психологічному і моральному стані юриста. Стресові ситуації, пікові
навантаження, поранення і загибель людей, силових прийомів приводять до появи у
багатьох працівників стійких порушень робочого настрою, змін характеру,
поведінки, появи шкідливих звичок (алкоголь, паління, наркотики), а при
нагромадженні негативних емоцій можуть приводити до суїциду.
Умови праці впливають на працездатність юриста.
Працездатність – здатність людини до праці, яка
визначається рівнем його фізичних і психофізіологічних можливостей, а також
станом здоров’я і професійною підготовкою.
Психічні порушення, пов’язані з екстремальними умовами
праці можуть тривати від одного тижня до тридцяти років. У 10% працівників, що
мають психічні порушення, згодом стан погіршується, у 20% – симптоми
залишаються незмінними, у 40% симптоми залишаються у стертій формі й у 30%
ознаки розладів за цей період цілком зникають. Нервово емоційні та нервові
посттравматичні навантаження змушують до 50% працівників ОВС залишати службу в
критичному стресовому стані. Світова статистика свідчить що підрозділи поліції,
які брали участь в інциденті з масовими жертвами через 3-5 років залишать
близько 20% особового складу у зв’язку з порушенням психологічної адаптації, а
при застосуванні зброї на ураження – протягом п’яти років залишать службу 70%.
Тільки 4% працівників міліції можуть ефективно виконувати свої професійні
обов'язки в обстановці масових жертв і руйнувань.
Безпека – відсутність неприпустимого ризику, що пов’язаний
з можливістю несення ушкодження.
Цілком безпечних і нешкідливих виробництв не існує. Реальні
виробничі умови характеризуються наявністю деяких небезпечних і шкідливих виробничих
факторів. Завдання системи охорони праці – звести до мінімуму ймовірність
ураження чи захворювання працюючого з одночасним забезпеченням якомога більш
комфортних умов при максимальній продуктивності праці, а також формування у
працівників, у тому числі й ОВС, знань і навичок, які сприяють гарантуванню
безпеки праці, охороні власного життя і здоров'я, життя і здоров'я підлеглих і
людей, що перебувають поруч.
Безпека праці – стан умов праці, при яких вплив на
працюючого небезпечних і шкідливих виробничих факторів виключено або дія
шкідливих виробничих факторів не перевищує гранично допустимих рівнів.
Небезпечний фактор – фактор,
вплив якого на людину, яка працює у визначених умовах приведе до травми чи до
іншому раптового, різкого погіршенню здоров'я.
Шкідливий фактор – фактор, вплив якого
на працюючого людину у визначених умовах приведе до захворювання чи зниження
працездатності.
Комфортні умови – це умови, при яких
спостерігається максимальна продуктивність і працездатність, не виявляються
негативні відчуття на робочому місці.
Санітарія та гігієна праці – це
система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають виникненню
чи зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих факторів. Основними
питаннями вивчення цього розділу є: соціальне значення небезпечних і шкідливих
виробничих факторів; фізична природа шкідливого фактора; одиниці виміру; дія
цих факторів на людину (у тому числі професійні захворювання); гігієнічне і
технічне нормування; захист впливом на джерело; захист на шляхах поширення;
засоби індивідуального і колективного захисту; медико-профілактичні заходи;
виміри і контроль, розрахунки умов середовища та їх аналіз.
Техніка безпеки – це система
організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають впливу на працюючих
небезпечних виробничих факторів. Основними питаннями вивчення даного розділу є:
соціальне значення небезпечного фактора; фізична природа і фізичні
характеристики небезпечних факторів; вплив на людину небезпечних факторів та їх
нормування; технічні методи гарантування безпеки; засоби індивідуального і
колективного захисту; організаційні методи; обпік і аналіз травматизму;
управління охороною праці.
Законодавство з охорони праці являє
собою частину трудового законодавства.
Державна політика в галузі охорони праці базується на
принципах:
пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до
результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності
власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці (робота пожежників,
охорона вибухонебезпечних об’єктів, хімічні виробництва, в шахтах тощо;
комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі
національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і
соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього
середовища;
соціального захисту працівників, повного відшкодування
шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних
захворювань;
встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх
підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;
використання економічних методів управління охороною праці,
проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і
нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони
праці. Охорона праці щільно пов'язана з економічною сферою. Створення безпечних
і здорових умов праці сприяє підвищенню її продуктивності і зниженню
собівартості продукції. Підвищення продуктивності відбувається за рахунок
регулярного виходу на роботу, зниження стомлюваності працюючих протягом робочого
часу, його раціонального використання. Собівартість робіт збільшується при
збільшенні витрат на компенсацію втрат робочого часу у зв'язку з тимчасовою чи
постійною непрацездатністю, санаторним і амбулаторним лікуванням, на оплату
інвалідності, а також при зниженні витрат на оплату пільг за роботу в
несприятливих умовах.
Наприклад, за статистикою, в середньому на одного загиблого
внаслідок пожежі припадають 25-30 постраждалих від опіків, витрати на лікування
яких складають близько 2% від повної суми збитків, завданих пожежею. У 2000 р.
в Україні виплати, що відшкодовують збитки, завдані життю і здоров'ю
постраждалого від нещасних випадків під час проведення будь-яких робіт
населення, склали близько 700 млн грн.
У Законі "Про охорону праці" вперше в історії
України економічні заходи управління охороною праці піднесені до рангу
державної політики. Цим Законом у суспільстві затверджуються принципово нові
взаємини, що базуються на економічному механізмі управління умовами праці, у
першу чергу – на принципі формуванні у власника (роботодавця) економічної
зацікавленості у здійсненні заходів, спрямованих на поліпшення умов праці.
Основними економічними методами управління охороною праці є:
– фінансування сфери охорони праці;
– диференційовані тарифи на соціальне страхування залежно
від рівня виробничого травматизму, ступеня шкідливості умов праці, ступеня
ризикованості виробничих процесів для життя і здоров'я працівників;
– економічне стимулювання.
здійснення навчання населення, професійної підготовки і
підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
забезпечення координації діяльності державних органів,
установ, організацій та об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони
здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення
консультацій між власниками та працівниками (їх представниками), між усіма
соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та
державному рівнях;
міжнародного співробітництва в галузі охорони праці,
використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і
підвищення безпеки праці (ситуація з ліквідацією аварії на ЧАЕС, коли було
обіцяно міжнародними організаціями фінансову допомогу на закриття).
2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКОНУ УКРАЇНИ „ПРО ОХОРОНУ
ПРАЦІ”
охорона праця закон
Закон „ Про охорону праці”
встановив основні положення щодо реалізації конституційного права працівників
на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні,
безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної
влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці
та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці
в Україні.
Цей закон складається із восьми
розділів, що складають 49 статей. Зараз пропоную розглянути коротко зміст цих
розділів.
Розділ перший називається „загальні положення”, в якому
зазначаються поняття загальні
терміни та складається з чотирьох статей:
стаття 1. „визначення понять і термінів” Охорона
праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних,
санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів,
спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі
трудової діяльності.
Роботодавець - власник
підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від
форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка
використовує найману працю.
Працівник - особа, яка працює на
підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з
трудовим договором (контрактом).
стаття 3. „законодавство про охорону праці”
Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про
працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них
нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором, згода
на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми,
ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються
норми міжнародного договору.
Розділ другий називається „гарантії прав на охорону праці”,
та складається з семи статей:
Стаття 5. Права на охорону праці
під час укладання трудового договору
Стаття 6. Права працівників на
охорону праці під час роботи
Стаття 7. Право працівників на
пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці
Стаття 8. Забезпечення працівників
спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та
знешкоджувальними засобами
Стаття 9. Відшкодування шкоди у
разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті
Стаття 10. Охорона праці жінок
Стаття 11. Охорона праці
неповнолітніх
Стаття 12. Охорона праці інвалідів
Розділ третій називається
„організація охорони праці”, та складається з дванадцяти статей:
Стаття 13. Управління охороною
праці та обов'язки роботодавця
Роботодавець зобов'язаний створити
на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до
нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства
щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Вживає термінових заходів для
допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні
формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Страницы: 1, 2
| 
