Реферат: Свiдок у кримiнальному судочинствi
МIНIСТЕРТСВО
ВНУТРIШНIХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЗАПОРIЗЬКИЙ
ЮРИДИЧНИЙ IСНТИТУТ
кафедра кримiнального
процесу
та кримiналисти
КУРСОВА РОБОТА З
КРИМIНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
СВIДОК У КРИМIНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВI
Виконав: курсант 302 навчального
взводу Мінаєв М.В.
Перевірив:
старший викладач
пiдполковник мiлiцї
Яцюк В.I.
Запорiжжя 2000
П Л А Н
Вступ........................
…………………………………………………3-5
1. Правове положення
свідка в кримінальному процесі .. ………..6-12
2. Права та обов'язки
свідка ........................ ………………………..13-16
3. Забезпечення
безпеки свідка як учасника кримінального
процесу............................................………………………………..17-23
Висновок.............................................
………………………………..24
Список літератури....................................
……………………………25-26
В С Т У П.
Як об'єктивна
істина в цілому, так і окремі факти, обставини справи встановлюються слідчими
органами, прокурором і судом лише шляхом кримінально-процесуального
доказування, під час яко-го збираються, перевіряються, оцінюються докази і на
їх підставі приймаються й обґрунтовуються процесуальні рішення. У вирішенні
питання : як встановлення об'єктивної істини , ми виходимо з то-го, що кожен
злочин завжди залишає визначену сукупність слідів в навколишньому світі. Їх
можна поділити на дві групи.
Перша група слідів - це сліди , які залишені
подією злочину
в пам'яті
людей, які торкнулись злочинного діяння чи його наслідків.
Друга група слідів - це зміни матеріальних об'єктів, ма-
теріального
середовища.
Усі ці сліди
складають той фактичний матеріал, за допомогою якого слідчий і суд
встановлюють об'єктивну істину. Джерелом інформації першої групи слідів є , наприклад,
показання свідка--очевидця.
Формування
показань свідка пов'язано з різними джерелами от-римання інформації про злочин.
існує кілька таких джерел. Перше - безпосереднє сприйняття злочинних дій.
Повнота і точність уяв-лень про обставини злочинних дій безпосередньо
визначається смис-ловою стороною сприйняття. Це залежить від життєвого
досвіду і обсягу знань ( загальних чи професійних) свідка.
Другим джерелом
одержання свідком відомостей про мотиви ,
мету своїх дій , а
також про інші суб'єктивні елементи злочину в
момент його
вчинення є вислови самого підсудного. Свідок часто
запам'ятовує не
тільки зміст висловлювань , але й окремі « клю-
чові « слова
підсудного : « давай гроші « , « мовчи « та інші
Третім джерелом
одержання свідком відомостей є сприйняття ним конфліктних стосунків між
потерпілим та підсудним, які пере-дували злочинній події.
Усі ці джерела
інформації свідка про злочин приводять до то-го , що показання свідка є
найбільш поширеним видом джерел до-казів , а свідок є найважливішою постаттю
в кримінальному судо-чинстві, інформація якого допомагає слідчому краще
розібратися в справі , а суду - винести вірне рішення. Сказане визначає
неабия-ку актуальність обраної теми, важливість її поглибленого вивчен-ня в
курсі « Кримінально-процесуальне право України « і визначен-ня місця свідка в
кримінальному судочинстві.
У даній роботі
для всебічного розгляду теми використано різноманітну літературу і
підручники радянських вчених Карева Д.С (1), Коблікова А.С (2), і головне, це
підручники українських вчених, докторів юридичних наук , Михеїнко М.М (3),
Тертишник В.М.(4)
Головним
нормативним документом, де вказані права , обов'яз-ки і правовий статус свідка,
є Кримінально-процесуальний кодекс (КПК ) України від 28 грудня 1960 року.
1.Советский
уголовный процесс : Учебник / Под ред.проф. Д.С. Ко-сарева. М.: Высшая школа ,
1963. - 552 с.
2.Советский
уголовный процесс : / Под ред. А.С.Кобликова. - М., 1972. - 534 с.
3.Михеїнко
М.М., Нор В.Г., Шибіко В.П. Кримінальній процес України : Підручник. -
2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь , 1999. - 536 с.
4.Тертишник В.М.
Кримінальне-процесуальне право України : Навч.
Посіб. - К.:
Юрінком інтер, 1999. - 576 с.
Обєктом
дослідження в курсовій роботі є відносини, які ви-никають між свідком та
іншими учасниками під час їх діяльності в кримінальному судочинстві.
Предметом
дослідження є свідок як особа, яка бере безпосе-редню участь в кримінальному
судочинстві.
Мета курсової
роботи полягає в тому , що необхідно визначи-ти місце свідка через учасників
кримінального судочинства.
Для досягнення
цієї мети необхідно вирішити такі завдання :
·
ознайомитися з учбовою та
нормативною літературою, яка аналізує правове становище свідка в кримінальному судочинстві;
·
використати цю літературу
для розгляду прав і обов'язків свідка, як учасника кримінального процесу;
·
визначити норми за допомогою
яких проводиться забезпечення без-пеки свідка від негативного впливу інших
учасників процесу.
Для більш вдалого
написання роботи і вирішення її головних завдань були використані такі
методи : аналіз, синтез, уза-гальнення, дедукція, індукція. Саме
індуктивний метод знадо-биться при написанні висновків.
Курсова робота
складається з вступу, трьох розділів, виснов-ку та переліку використаної
літератури.
1. ПРАВОВЕ
ПОЛОЖЕННЯ СВІДКА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
З розвитком
демократичних традицій, зростанням політичної і громадської активності
підвищується роль правоохоронних органів. Взаємовідносини громадянина і
держави все більшою мірою бу-дуються на принципах пріоритету і законності.
Зміцнення даних прин-кипів наближає нас до країн розвинутої демократії,
таких, як :
ФРН,
Великобританія, Франція, що дозволить Україні посісти серед них належне місце.
Але це потребує копіткої праці у законодавчій та правозастосовчій практиці,
вирішення багатьох правових проб-лем і завдань. До однієї з таких
відноситься статус свідка у кримінальному процесі України.
Свідком по кримінальній
справі може бути будь-яка особа, якій відомі будь-які обставини справи,
якщо вона при цьому не є заінтересованою в кінцевому результаті справи як
учасник процесу : потерпілий, підозрюваний, обвинувачений чи підсудний.
Будь--який громадянин України, якщо він став очевидцем розслідуваної події,
незалежно від його становища ( начальник міліції, мер, суддя, президент та
ін. ), може бути допитаний в якості свідка. Вік свідка не обмежений. Діти
також можуть бути допитані як свідки, якщо завдяки свого розвитку правильно
сприймали обстави-ни, які мають значення до справи.
При аналізуванні
ролі свідка у кримінальному процесі зус-трічаються труднощі при визначенні
його статусу. Поняття « учас-ник кримінального процесу», на нашу думку,
можна розглядати у двох розуміннях - широкому та вузькому. У вузькому - це
обвинува-чений, підозрюваний, захисник, а також потерпілий, цивільний
по-зивач, цивільний відповідач та їхні представники, тобто особи, названі у
п.8 ст.32 КПК України.
У широкому
розумінні, загальному для всього кримінального судочинства, до названого
поняття повинні включатися ті, хто так чи інакше бере участь хоча б у
одній стадії процесу, хто наділяється у ньому тими чи іншими правами й
обов'язками. До них можна віднести прокурора, громадського обвинувача,
громадського захисника, експертів та спеціалістів.
Законодавець
називає їх учасниками судового розгляду ( ст. 261 КПК України), а експерта і
спеціаліста - особами, які беруть участь у справі ( ст. 295 КПК України).
Вказівки про
надання будь-якого статусу свідку в кримінальнопроцесуальному законі
відсутні, і це невипадково. Та-ке становище свідка склалось з часу,
коли його функції у кримінальному процесі зводились до того, щоб поставити
підпис під показаннями, які викривають « ворога народу «, а наступного дня
самому бути у такому ж становищі. (1)
Але , незважаючи
на це , свідок є основним джерелом інфор-мації, яку можна отримати при
його допиті про обставини, що підлягають встановленню в даній справі,
зокрема про факти, які характеризують особу обвинуваченого, підозрюваного і
потерпілого, і його взаємовідносин з ними ( ч.і і 2 ст.68, ч.і ст. 167 КПК
України).
За чинним КПК
України як свідки можуть бути допитані :
запідозрені і
потерпілі - до того , як вони офіційно, в передба-ченому законом порядку
визнані підозрюваним, обвинуваченим, по-терпілим; цивільні позивачі, цивільні
відповідачі, законні пред-ставники підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого;
особи, офіційно визнані обвинуваченими - у цих випадках, коли справа що-до них
була закрита, виділена в окреме провадження або розгляну-та раніше, ніж щодо
інших осіб, причетних до вчинення того ж зло-чину.
1 // Право
України . - 1998. - № 4. - С.89.
Свідок дає
показання про обставини, які ґрунтуються на без-посередньому сприйнятті, так і
такі , які сприйняті з інших дже-рел, наприклад, зі слів іншої особи чи з
будь-якого документа. В останньому випадку свідок повинен вказати джерело, з
якого йому стали відомі факти, про які він розповідає.» Не можуть бути
дока-зами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме» ( ч. З ст.68
КПК України).
Предметом
показання свідка також можуть бути факти довідко-вого характеру про обставини,
які самі по собі не мають доказово-го значення, але необхідні для розгляду
справи. Свідок є не-замінним. Тому що свідок ї незамінним закон забороняї
сумісниц-тво обов'язків свідка з іншими процесуальними функціями (слідчо-го,
прокурора, судді, експерта і т.д.).
Тому, якщо
виникає необхідність допросити в якості свідка будь-кого з осіб, які
ведуть судочинство чи виконують інші функції у процесі, то цей
суб'єкт підлягає відводу, він звільняється від інших процесуальних
обов'язків.
Участь в справі
законних представників підозрюваного і обви-нуваченого не виключає можливості
їх допиту як свідка. Особа на-буває процесуального статусу свідка з моменту
його офіційного виклику для допиту в якості свідка.
Показання
свідка, як і будь-які докази по справі підлягають перевірці і оцінці, оскільки
свідок може бути заінтересований в кінцевому результаті справи і дає завідома
неправдиві показання. Такі показання можуть бути викликані і дією свідка з
боку обвину-ваченого, потерпілого чи близьких їм осіб ( підкуп, шантаж,
пог-роза вбивством і т.і.). Закон передбачає, що перед початком кож-ного
допиту встановити визнаним між свідком та підозрюваним чи обвинуваченим, а
також потерпілим ( ч.4 ст.167 КПК України), що має важливе значення для
правильної оцінки показань свідка. Пока-зання свідка перевіряються шляхом
аналізу їх змісту, порівняння з іншими доказами, які містяться в справі, під
час виконання додат-кових та повторних допитів, очних ставок, відтворення
обстановки та обставин події.
Умовою
добросовісних показань свідка є також психічна пов-ноцінність свідка. Особи,
які у зв'язку з своїми фізичними або психічними вадами нездатні правильно
сприймати обставини, які мають значення для справи, і давати по них
показання викорінює можливість участі його в якості свідка ( п.3 ч.і
ст.69 КПК України).
Не можуть бути
допитані в якості свідка також:
·
захисник підозрюваного,
обвинуваченого чи підсудного про обста-вини , які стали йому відомі у зв'язку
з виконанням обов'язків захисника;
·
адвокат, представник
професійної спілки та іншої громадської організації про обставини, які стали
йому відомі в зв'язку з ви-конанням обов'язків представника потерпілого,
цивільного позива-ча і цивільного відповідача.
Адвокат, який
бере участь у справі як захисник або представ-ник, зобов'язаний зберігати
адвокатську таємницю, і не може бути допитаний як свідок не тільки з обставин,
які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника або представника,
але з усіх питань, з якими до них звернеться громадянин ( або юридична особа),
суть консультацій, порад, роз'яснень ( ч.і ст.9, ч.і ст.10 Закону України
« Про адвокатуру» від 19.12.1992 року (1).
1.Законодательство
Украины о борьбе с преступностью. - X.:
000 « Одиссей
«, 1999. - 256 с.
існують певні
особливості вчинку і допиту працівників дипло-матичних і консульських
представництв іноземних держав. Так, гла-ва дипломатичного представництва і
члени дипломатичного персона-лу представництва, а також члени їх сімей, якщо
вони проживають з ними і є іноземними громадянами, не зобов'язані давати
показання як свідка , а в разі їх згоди давати такі показання не зобов'я-зані
для цього з'являтися в слідчі органи ( ст.31 Віденської кон-венції про
дипломатичні злочини від 18 квітня 1961 р. (2)
Консульські
посадові особи, у тому числі глави консульсько-го представництва, а також
співробітники адміністративно-тех-нічного й обслуговуючого персоналу
консульського представництва не можуть відмовитись від даних показань саме
свідка, крім пока-зань з питань, пов'язаних з виконанням ними службових
обов'язків. Консульські посадові особи і глави консульських представництв не
несуть відповідальності за відмову від дачі показань ( п. 13,14,15
Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних
держав в Україні (3).
Страницы: 1, 2, 3
|