Реферат: Теоретико-прикладні аспекти та світова практика систематизації банківського законодавства

Теоретико-прикладні аспекти та світова практика систематизації банківського законодавства

систематизація банківське законодавство

Постійний розвиток і ускладнення фінансових відносин об’єктивно вимагають забезпечення їх відповідною законодавчою базою. Правотворчий процес, як основний засіб здійснення державної політики гармонізації суспільних взаємодій, покликаний задовільняти цю нагальну потребу суспільства [9; с.49]. У той же час на правотворчий процес можуть негативно впливати різні державницькі фактори (наприклад, нестабільна політична ситуація, прийняття ряду неякісних нормативно-правових актів тощо). Тоді, для забезпечення належного розвитку українського законодавства, і проводиться систематизація законодавства.

У різні періоди життя держави потреба у систематизації законодавства буває різною. Коли накопичується протягом багатьох років великий обсяг нормативно-правового матеріалу, коли діє значна кількість нормативних актів, прийнятих у різні періоди, і до того ж ті, що дублюють один одного, систематизація законодавства особливо необхідна.

В умовах же революційного перетворення правової системи, коли скасовуються великі нормативні блоки, що регулюють застарілі відносини, коли створюється якісно нова суспільно-економічна система, яка об’єктивно потребує оновлених законів – систематизація законодавства виступає на другий план.

Сьогодні в Україні темпи правотворчої і, насамперед, законодавчої діяльності як ніколи дуже високі. Створються сотні і тисячі нових нормативних актів, що суттєво змінюють характер й основні принципи правового регулювання. Проте, якщо нині цим не займатися швидкими темпами, в майбутньому виникнуть великі труднощі стосовно знаходження і використання чинних норм права. Справа ускладнюється і тому, що сьогодні, коли створюється практично нова правова система України, необхідно терміново вирішити долю формально чинних в країні нормативних актів та їх частин, які повністю або частково протирічать новим нормативним рішенням або безнадійно застаріли [18; с.402].

Потрібно зазначити ще один аспект необхідності проведення систематизації – конституційний. Прийняття та введення у дію Конституції України у 1996 році, а в подальші роки – і набрання чинності новими конституційними змінами та доповненнями, зробило особливо актуальною проблему перегляду усього чинного нормативного масиву, його систематизації та приведення у відповідність з нормами Конституції України. Систематизація законодавства має розглядатися як новий складний етап у розвитку законодавчої бази в Україні. Приведення вітчизняного законодавства у форму функціонуючої системи, доступної та зрозумілої населенню, має сприяти не тільки підвищенню ефективності і правового регулювання, але й вирішенню такого важливого політичного завдання, як зміцнення законності [14; с.28]. Тому систематизація законодавства України – це не тільки упорядкування останнього, а й головна умова його розвитку та удосконалення, без чого буде важко побудувати правову державу [13; с.30]. Ось чому створення належної законодавчої бази, що вимагає впорядкування законодавства, приведення його в єдину, внутрішньоузгоджену та цілісну систему необхідне для реалізації державотворчих завдань [16; с.31].

Упорядкування законодавства має сприяти повнішому використанню законів, підвищенню рівня правового виховання, юридичної культури суспільства. Систематизація законодавства дозволяє удосконалювати закони та інші нормативно-правові акти, уникати протиріч нормативно-правових актів між собою, так званих колізій, ефективніше використовувати нормативні акти на практиці [7; с.11].

Як бачимо, систематизація законодавства – це важливе явище, яке виникає на певному етапі функціонування будь-якої національної галузі права. Саме такий момент наступає і для фінансових (у тому числі банківських) відносин. Вони потребують адекватного фінансово-правового нормативного регулювання, яке може бути досягнене шляхом проведення конкретних систематизаційних процесів.

Необхідність систематизації чітко прослідковується і в останніх тенденціях розвитку банківського законодавства на міжнародному рівні. У державах Європи та пострадянського простору, а також країнах Америки набувають все більшого поширення думки про реалізацію різних форм систематизації. Результатами такої діяльності стають як інкорпораційні збірники та консолідаційні акти, так і прояви вищої форми систематизації – кодифікації: Кодекс банківської практики (Великобританія), Банківський кодекс Республіки Білорусь. Великим досягненням міжнародної спільноти стало прийняття негласного „банківського кодексу” – Директиви Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу „Щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення” [1]. Іншими словами, інтеграція України до Європейського Союзу потребує систематизації у сфері банківського законодавства.

Розглянемо ще одну сторону необхідності проведення систематизації банківського законодавства – це злочинність у банківській сфері.

Ми погоджуємося з думкою про те, що категорія зловживань у банківській сфері найбільш суспільно небезпечна і здатна підірвати основи економіки й остаточно зруйнувати фінансову систему країни [17; с.447]. Підвищена суспільна небезпечність злочинів у банківській сфері визначається такими факторами: 1) злочини у цій сфері негативно впливають на функціонування економічної системи держави; 2) розслідування злочинів, вчинених з використанням окремих банківських операцій, у багатьох випадках ускладнюються тим, що його ефективному проведенню одночасно протидіють як злочинці, так і недобросовісні банкіри; 3) злочинна діяльність у банківській сфері характеризується різноманітністю, високоінтелектуальним характером, швидкою адаптацією злочинців до нових форм і методів підприємницької діяльності, що дозволяє відносити кримінальні справи про ці злочини до категорії особливої складності та вимагає від правоохоронців застосування новітніх знань і можливостей [19; с.48].

Протиправна діяльність у банківській системі в основному пов’язана із зловживаннями при оподаткуванні, при наданні кредитів, позичок, незаконною емісією цінних паперів банків, вексельним обігом, нецільовим використанням та розкраданням бюджетних коштів, приховування [18; с.302]

Звернемося до статистичних даних [14]. Зокрема, у 2008 році Міністерством внутрішніх справ України виявлено 3294 злочини у сфері банківської діяльності. Вражає динаміка злочинів, вчинених безпосередньо у банках: у 2006 році – 1180 злочинів, у 2007 році – 1316 злочинів, у 2008 році – 1547 злочинів. З наведених даних, ми бачимо, як активізується злочинність – спочатку на 11,5 %, потім – на 17,6 %.

Якщо порівняти з даними про злочинність у інших підгалузях фінансового права [1], то висновок буде невтішним. Так, наприклад, у 2008 році вчинення злочинів у сфері бюджетної системи України зменшилося на 21,3 %, вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами – на 22,8 % порівняно з попереднім роком тощо.

Першопричина злочиної активності при здійсненні банківської діяльності – недосконалість банківського законодавства. І хоча Національний банк України продовжує роботу по підвищенню надійності фінансово-кредитної системи та забезпечення прозорості банківських операцій, загальний стан фінансово-правового регулювання банківської діяльності не покращується.

Існує нагальна потреба у подальшому доопрацюванні нормативної бази в частині запровадження рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду щодо розкриття банками кількісної та якісної інформації, а також внесення змін до нормативно-правових актів щодо вдосконалення річної фінансової звітності банків в Україні в частині урахування нових вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності [10; с.34]. Такі та інші зміни та доповнення до банківського законодавства, а також уніфікація банківських норм можлива тільки за допомогою проведення процедури систематизації.

Отже, на підставі вищенаведених тверджень, виокремимо наступні аспекти необхідності проведення систематизації банківського законодавства. Систематизація банківського законодавства:

1)  забезпечить подальший розвиток фінансового законодавства, адже буде здійснено аналіз, обробку та групування норм банківського законодавства, створено новітню систему банківських нормативно-правових актів, узгоджено її з іншими актами фінансового права;

2)  обумовить згідно Конституції України новий етап розвитку правової держави в напрямку перегляду та уніфікації банківського законодавства України;

3)  реалізує у відповідності до міжнародних тенденцій позитивну еволюцію банківського законодавства України;

4)  зменшить можливість порушення фінансових (у першу чергу банківських) норм та, як наслідок, знизить рівень злочинності.

Крім того, систематизація банківського законодавства забезпечить вірне тлумачення усіх необхідних фінансових норм, а також виступить передумовою ефективного правового виховання людей, навчання студентів та здійснення нових наукових фінансово-правових досліджень.

Через брак наукових розробок у фінансовому праві стосовно систематизації, при розгляді її теоретичних аспектів звернемося до положень теорії права. Пізнання суті систематизації законодавства пропонується здійснити шляхом послідовного розкриття таких її аспектів: 1) термінологічна визначеність; 2) мета і предмет; 3) історичний досвід застосування; 4) форми систематизації законодавства. Зупинимось на цих аспектах.

Категорії „систематизація законодавства” та „систематизація банківського законодавства” співвідносяться як загальне та одиничне. Тому, перш за все, необхідно з’ясувати, що являє собою систематизація законодавства у загальному розумінні. Базуючись на її характеристиці, в подальшому можна буде вияснити сутність систематизації банківського законодавства.

За етимологічною характеристикою поняття „систематизація” походить від грецького слова „systema”, що означає „ціле, складене з частин; поєднання”. У загальнонауковому розумінні, це діяльність, спрямована на розташування окремих елементів у певному порядку і об’єднання їх в одне ціле, тобто зовнішня обробка певного матеріалу [11; с.112].

Термін „систематизація законодавства” необхідно відрізняти від інших, подібних термінів, таких як „систематизація права” та „систематизація документів”.

Здійснення систематизації права характеризується як явище із загальним змістом, тоді як систематизація законодавства – цілком конкретний процес уповноважених на те суб’єктів систематизації. Так, В.Опришко зазначає, що хоча систематизація права і систематизація законодавства – це взаємообумовлені та взаємозалежні види діляльності, однак при систематизації права впорядковуються у відповідну систему правові норми, які визначають зміст права, а при систематизації законодавства в широкому його розумінні – закони та інші нормативно-правові акти, в яких закріплено ці правові норми та які становлять юридично виражену їх форму [13; с.55].

Щодо терміну „систематизація документів”, то він застосовується в архівно-бібліотечній справі і вважається одним з найдавніших та найпоширеніших методів їхньої аналітично-синтетичної обробки, оскільки остання відповідає потребам людей у поділі знань за галузевою ознакою, диференціації наукових знань. При систематизації документів, зазначають Н.Кушнаренко та В.Удалова, здійснюється переклад ознак змісту документів із природної мови на штучну мову класифікаційних індексів певної систематичної документної класифікації. Іншими словами, систематизація документів – це процес, у ході якого визначається класифікаційний індекс документу відповідно до його змісту за таблицями конкретної системи документної класифікації [10; с. 158, 198].

Очевидно, що термін „систематизація законодавства” відрізняється за своїм змістом від вищеописаних термінологічних категорій.

У теорії права під систематизацією законодавства розуміють упорядкування діючих законів, усіх нормативних актів, приведення юридичних норм до упорядкованої, узгодженої системи [18; с.9-10].

Група вчених (А.Олійник, С.Гусарєв, О.Слюсаренко) надають таке визначення систематизації законодавства (нормативно-правових актів) – це упорядкування та удосконалення нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників [12; с. 74]. Її здійснюють із метою полегшення встановлення й усунення дефектів, внесення коректив у законодавство; підвищення ефективності законодавства, забезпечення зручності користування ним, полегшення відшукання юридичної норми, яка підлягає застосуванню чи реалізації; сприяння вивченню законодавства, а також його дослідженню [3; с. 158-159].

З огляду на вище розглянуті поняття та сутність систематизації законодавства, можна запропонувати таке визначення систематизації банківського законодавства – це тривала поетапна процедура упорядкування та вдосконалення законів і підзаконних актів, норми яких регламентують банківську діяльність, що передбачає створення інкорпорованих збірників і консолідованих актів банківського законодавства, а також (у кінцевій перспективі) розробку та прийняття Банківського кодексу України, спрямованого на захист прав як банків, так і їх клієнтів.

Метою систематизації банківського законодавства є: а) виявлення прогалин і суперечностей у фінансово-правовому регулюванні банківської діяльності; б) уніфікація норм банківського законодавства з нормами інших підгалузей фінансового права та з нормами інших галузей права під час проведення інкорпорації та консолідації; в) забезпечення належного фінансово-правового регулювання банківської діяльності шляхом розробки та прийняття Банківського кодексу України.

Страницы: 1, 2, 3