Шпаргалка: Теорія держави і права
ПИТАННЯ
З ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
ДО
КОМПЛЕКСНОГО ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ:
1.
Теорія
держави і права в системі гуманітарних та юридичних наук
Будучи сукупністю знань і уявлень про найбільш загальні
закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права, теорія
держави і права характеризується поряд рис, які властиві їй як певній юридичній
науці.
По-перше, теорія держави і права - це гуманітарна (суспільна)
наука. Такою вона може бути визнана тому, що вивчає суспільні явища - держава і
право, які безпосередньо пов’язані з людиною.
По-друге, теорія держави і права - це політико-юридична
наука. Її політико-юридичний характер витікає з того, що вона вивчає два явища:
держава і право. Держава - явище політичне, право - явище юридичне. Звідси дана
наука носить як би подвійний, політико-юридичний характер.
По-третє, теорія держави і права - це єдина наука про державу
і право. Хоча держава і право - явища різнопорядкові, проте вони тісно
пов’язані один з одним і знаходяться в нерозривній єдності. Держава не існує без
права, так само як і право не існує без держави. Знаходячись в єдності, вони і
визначають теорію держави і права як єдину науку про державу і право.
По-четверте, теорія держави і права - це найбільш загальна
наука про державу і право. Теорія держави і права - не єдина наука, що вивчає
державу і право. Останні вивчаються і іншими юридичними науками, яких, як вже
було відмічено, достатньо багато. Але на відміну від інших юридичних наук
теорія держави і права займається вивченням не приватних, а найбільш загальних
питань, оскільки вона досліджує найбільш загальні закономірності виникнення,
розвитку і функціонування держави і права. Цим і обумовлений її загальний
характер.
По-п’яте, теорія держави і права - це фундаментальна юридична
наука. Будучи найбільш загальною наукою про державу і право, вона, як правило,
не займається вивченням прикладних, суто практичних питань. Її завданням є
формування основоположних, фундаментальних знань про державу і право.
Нарешті, по-шосте, теорія держави і права - це методологічна
наука. До методологічних відносяться науки, що формують погляд на світ, на
явища дійсності, що оточують нас. До таких наук відноситься перш за все
звичайно ж філософія. Проте окрім філософії подібну роль можуть виконувати і
деякі інші науки. У системі юридичних наук методологічною наукою є теорія
держави і права.
Теория держави і права в системі гуманітарних наук. Засвоївши
питання, що дають основні уявлення про науку теорії держави і права, необхідно
потім перейти до вивчення взаємодії цієї науки з іншими гуманітарними науками.
Теорія держави і права, як вже було відмічено, - наука
гуманітарна. Тому вона певним чином взаємодіє з іншими гуманітарними науками і
так або інакше з ними пов’язана. Охарактеризувати взаємодію теорії держави і
права зі всіма гуманітарними науками практично неможливо як зважаючи на значну
кількість гуманітарних наук, так і у зв’язку з різним ступенем зв’язку теорії
держави і права з цими науками. Власне кажучи, в цьому і немає необхідності.
Досить зіставити теорію держави і права з тими гуманітарними
науками, які стикаються з питаннями держави і права, бо з цими науками теорія
держави і права зв’язана найбільш тісним чином. До таких наук слід віднести
філософію (соціальну філософію), загальну соціологію, економічну теорію, політологію,
культурологію і історію. У предмети цих наук певним чином входять питання
держави і права. Але на відміну від теорії держави і права і інших юридичних
наук ці науки не замикаються тільки на питаннях держави і права.
Предмети цих наук значно ширші, і державно-правові явища
вивчаються ними лише у зв’язку з іншими питаннями, що входять в предмети цих
наук. Наприклад, загальна соціологія вивчає в цілому суспільне життя,
закономірності розвитку суспільства, його структуру і т.д. Але оскільки держава
і право - це складові частини суспільства, вони не можуть залишитися поза
увагою загальній соціології. Вивчаючи суспільне життя, вона включає в орбіту
своїх досліджень і певні державно-правові питання. Але вивчає вона ці питання
не спеціально, а лише у зв’язку з іншими соціальними питаннями.
Всі вищеперелічені науки по відношенню до теорії держави і
права виступають як науки більш загальні, оскільки вони вивчають більш загальні
питання і предмети цих наук значно ширше, ніж предмет теорії держави і права.
Теорія ж держави і права по відношенню до цих наук є наукою приватною оскільки
предмет цієї науки, як правило, не виходить за межі державно-правових явищ.
Проте у зв’язку з тим, що державно-правові явища і перш за
все держава і право вивчаються теорією держави і права не ізольовано, а в
тісному зв’язку з іншими явищами суспільної науки, при вивченні цих зв’язків
теорія держави і права вимушена звертатися і завжди звертається до досліджень
інших гуманітарних наук і перш за все до досліджень тих наук, які по відношенню
до теорії держави і права є науками більш загальними. Вивчаючи різні соціальні
явища, а разом з ними держава і право, дані науки виробляють положення і
висновки, на які теорія держави і права спирається при дослідженні свого
предмету.
У свою чергу теорія держави і права, будучи в порівнянні з
вищеназваними науками наукою приватною, виробляє положення і висновки про
державно-правові явища, які можуть використовуватися цими науками. Адже останні
спеціально не займаються дослідженням державно-правових питань, а певна
інформація з цих питань їм необхідна. Теорія держави і права, а також інші
юридичні науки таку інформацію здатні надати.
Теорія держави і права в системі юридичних наук. Тепер
розглянемо, як взаємодіє теорія держави і права з іншими юридичними науками.
Для цього потрібно з’ясувати, як виглядає система юридичних наук. Її можна
представити у вигляді піраміди, розділеної на три рівні. Нижній рівень
складають так звані прикладні юридичні науки. До них відносяться
криміналістика, кримінологія, юридична психологія і деякі інші. Ці науки
найближче стоять до практики і безпосередньо її обслуговують (прикладними на
відміну від фундаментальних називаються науки, безпосередньо обслуговуючі
практику). Середній рівень складають галузеві і міжгалузеві юридичні науки.
До них відносяться науки конституційного, адміністративного,
цивільного, кримінального права і т.д. Ці науки вивчають різні галузі права.
Вони теж тісно пов’язані з практикою (перш за все з юридичною), але разом з тим
нерідко формулюють і теоретичні положення фундаментального характеру. Нарешті,
верхній рівень складають теоретико-історичні науки про державу і право. До них
відносяться теорія держави і права, історія держави і права, історія політичних
і правових учень. Ці науки понад усе отстоят від практики (хоча певним чином
теж з нею пов’язані), у зв’язку з чим іноді їх іменують фундаментальними
теоретико-історичними науками.
Теорія держави і права в системі юридичних наук найтісніше
пов’язана з історією держави і права і історією політичних і правових учень. У
декілька меншого ступеня, але також достатньо тісно зв’язана вона з галузевими
і міжгалузевими юридичними науками. Що ж до прикладних юридичних наук, то з
ними теорія держави і права зв’язана значно менше.
В той же час не слід забувати, що теорія держави і права по
відношенню до всіх інших юридичних наук є найзагальнішою наукою (що вже
наголошувалося при освітленні першого питання). Її положення і висновки є
відправними, базовими для інших юридичних наук. Проте зв’язок теорії держави і
права з іншими юридичними науками цим не обмежується. Будучи приватними по
відношенню до теорії держави і права, інші юридичні науки більш поглиблено і
конкретніше вивчають різні державно-правові питання, у зв’язку з чим дають для
теорії держави і права необхідний для теоретичних узагальнень матеріал.
Таким чином, кажучи про взаємодію теорії держави і права з
іншими юридичними науками, потрібно виходити з того, що ця взаємодія теж носить
двосторонній характер, має так би мовити прямий і зворотний зв’язок.
2.
Поняття
та предмет загальної теорії держави і права. Поняття та структура методології
теорії держав і права
Теорія держави і
права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх
внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні та загальні закономірності
виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.
Як і будь-яка інша наука,
теорія держави і права має свій предмет і метод. Предмет науки (або навчальної
дисципліни) -це коло питань, які вона вивчає (відповідає на питання «що?»).
Метод науки (або навчальної дисципліни) — це засіб або сукупність засобів, за
допомогою яких вивчається предмет (відповідає на питання «як?»).
Предмет теорії держави і
права — об'єктивні властивості держави і права, основні та загальні закономірності
виникнення, розвитку і функціонування державних і правових явищ.
Основні ознаки теорії
держави і права:
. Вивчає державу і право
(або: державну і правову системи) у теоретико-узагальненому вигляді. Свідченням
тому є категорії -загальні поняття: сутність держави, форма держави, тип
держави, функція держави, сутність права, форма права, система права,
правовідносини, механізм правового регулювання тощо.
. Осягає не усе, а
основні та загальні закономірності виникнення, розвитку, функціонування держави
і права, їх можна назвати фундаментальними закономірностями, тому що вони
однаково властиві різноманітним державам і їх правовим системам. Наприклад,
«людина — право — держава» є закономірний системоутворюючий зв'язок, без якого
неможливе законодавче закріплення і державне забезпечення прав і свобод людини.
Такі основні і загальні закономірності характерні для виникнення держави і
права, їх сутності, ознак, функціонування апарату держави, режиму законності та
правопорядку та ін. Пізнання закономірностей — це пізнання законів
взаємозв'язку явищ.
3 Грунтується на єдності
та діалектичному взаємозв'язку держави і права. Держава і право — різні
соціальні явища, що органічно пов'язані між собою, обумовлюють одне одного,
знаходяться у відносинах нерозривної єдності та взаємного проникнення.
Уся побудова держави та
її діяльність регламентуються правовими нормами, а правові норми видаються і
забезпечуються державою. Держава немислима без права як засобу вирішення
державних завдань і виконання своїх фундаментальних функцій. У нормах права
держава здобуває своє юридичне оформлення, її діяльність здійснюється тільки на
підґрунті правових норм. У цьому відношенні велика роль конституцій, що
закріплюють структуру держави, систему її органів, їх завдання, компетенцію,
форми діяльності.
Природне право, ідеї
свободи і справедливості обумовлюються не державою і не нею даруються. Проте
норми позитивного (законодавчого) права, що визначають реальне становище
людини, містять різні нормативні розпорядження, що формулюються правотворчими
органами держави. Правозастосовними органами вони виконуються, а
правоохоронними органами охороняються від порушень. Не можна пізнати право і
державу, досліджуючи їх ізольовано або протиставляючи одне одній.
При науковому вивченні та
викладі курсу теорії держави і права цілком прийнятним є відносний поділ теорії
держави і теорії права для розуміння специфіки кожної із них.
Таким чином, теорія
держави і права є:
— суспільною наукою, тому
що вивчає такі суспільні явища, як держава і право;
юридичною наукою, тому
що вивчає лише державну і правову сторони громадського життя;
— загальнотеоретичною
наукою, оскільки виявляє і пояснює загальні та основні закономірності розвитку
держави і права.
Предмет науки теорії
держави і права є історичним. Він змінюється в міру залучення до сфери пізнання
нових властивостей і явищ правової і державної дійсності, а також вилучення
всього того, що виявляється ілюзією, помилкою, оманою.
Метод теорії держави і
права — це сукупність логічних прийомів і конкретних засобів пізнання загальних
і основних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і
права. Метод не слід плутати з методикою (сукупністю засобів доцільного
вивчення явища). Його слід розглядати як вихідну базисну категорію методології.
Методологія (вчення про
методи) — система певних теоретичних принципів, логічних прийомів, конкретних
засобів дослідження предмета науки. Теоретичні принципи — історизм, єдність
логічного та історичного. Логічні прийоми — дедуктивний та індуктивний
умовивід, аналіз і синтез, порівняння, узагальнення. Конкретні засоби
дослідження — інструменти пізнання, що застосовуються для встановлення знання
про досліджуваний предмет.
Методи науки теорії
держави і права поділяються на загальні, окремі (конкретні) і спеціальні.
Загальним методом теорії
права і держави, як і всіх суспільних наук, є метод філософської діалектики
(матеріалістичної та ідеалістичної). Він полягає у підході до вивчення держави
і права, який ґрунтується на загальних закономірних зв'язках розвитку буття і
свідомості. Наприклад, метод філософської діалектики припускає розгляд права як
явища, котре: 1) визначається природою людини і умовами життя суспільства; 2)
пов'язано з іншими соціальними явищами, пронизує сферу суспільних відносин —
економічних, політичних, духовних та ін.; 3) перебуває у постійному розвитку,
якісному відновленні (рабовласницьке, феодальне, буржуазне, некапіталістичне
право).
Загальний метод
філософської діалектики розкривається через:
1) логічний метод
сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного. Це метод
діалектичної логіки — логіки теоретичного відтворення ґенези предмета.
Відповідно до цього методу пізнання здійснюється в два етапи. На першому етапі
пізнання об'єкта сприймається як деяке неподільне ціле. На другому, за допомогою
аналізу, об'єкт пізнається конкретними частинами. Абстрактне розуміється як
однобічність знання, а конкретне — як його повнота, змістовність. Таким чином,
відбувається рух від менш змістовного знання до більш змістовного. Наприклад,
теорія держави і права розпочинається з аналізу процесу розпаду
первіснообщинного ладу і становлення державно-правових явищ. Потім вивчаються
більш складні відносини, що лежать в основі держави і права, причому простіше
явище розглядається раніше тому, що його легко зрозуміти, і воно історично
передує складнішому явищу;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20
|