Ринок дитячих рекреаційних послуг
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДИТЯЧОЇ РЕКРЕАЦІЇ 1.1 Сутність і поняття дитячої рекреації та склад її послуг 1.2 Діти як специфічний сегмент ринку рекреаційних послуг 1.3 Структурні складові дитячої рекреації та їх змістовне наповнення РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ДИТЯЧОЇ РЕКРЕАЦІЇ В УКРАЇНІ 2.1 Сучасний стан дитячої рекреаційної діяльності 2.2 Державна політика у сфері оздоровлення та відпочинку дітей 2.3 Дитяча рекреація: вітчизняний та зарубіжний досвід РОЗДІЛ ІІІ. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ ПОСЛУГ ДИТЯЧОГО РЕКРЕАЦІЙНОГО РИНКУ 3.1 Напрямки вдосконалення рекреаційних послуг для дитячої категорії відпочиваючих 3.2 Інноваційні послуги дитячої рекреації ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Актуальність теми. У дитячому році закладаються основні людські фізичні і психічні якості, і тому слід особливо турбуватися про підростаюче покоління, адже саме воно у майбутньому вступає на ринок праці і бере безпосередню участь у створенні суспільного продукту. Сьогодні питання зростання здорового підростаючого покоління стоїть особливо гостро, адже погана екологія, недостатній рівень медицини і економічної забезпеченості впливають на вирішення цієї задачі не найкращим чином. Саме для цього необхідний розвиток дитячої рекреації, яка дозволяє вирішити ці питання. Держава зацікавлена у розвитку і вдосконаленні цієї галузі, не лише зі сторони виховання здорової нації, а й з економічної точки зору. Адже здорові працівники вимагають менше відшкодувань на лікування, профілактику, а, отже, мають більшу продуктивність праці, що дуже необхідно в умовах конкурентоспроможності ринку. Ступінь розробленості проблеми. Зазначену проблему досліджували К.Абульханова-Славська, А.Асмолова, Б.Лихачов, Б.Ломов (вільний час дітей та його організація), А.А. Бесєдіна, Н.М. Колотій, А.Царенко (охорона здоров'я), Васильєв В.З.(фізкультура та спорт), С.Коновець, Л.Виготський, Н.П.Волкова, І.Дмитрієва (естетичний та духовний розвиток). Аналіз досліджень свідчить про недостатній рівень вивченості ринку рекреаційних послуг для дітей, зокрема із позицій рекреаційної діяльності та юридичної бази. У зв'язку з цим набули актуальності аналіз структури організації рекреаційних послуг в Україні, розробка вдало функціонуючої моделі і розвитку цього сегмента туристської галузі. Незважаючи на те, що гіпотеза про територіальну рекреаційну систему існує вже давно, лишаються не дослідженими теоретичні та методичні основи формування, розвитку і функціонування такої її важливої складової як дитяча рекреація, що має свої специфічні особливості. Мета дослідження. Розробити заходи щодо вдосконалення рекреаційних послуг України для дитячої категорії відпочиваючих. Відповідно до поставленої мети в курсовій роботі вирішуються наступні задачі: 1) оцінити перспективи розвитку даної галузі; 2) виявити особливості її структури; 3) обґрунтувати напрями її вдосконалення; 4) запропонувати нові послуги для ринку дитячої рекреації на основі проведеного аналізу. Об'єктом дослідження є рекреаційна сфера України. Предметом дослідження - ринок рекреаційних послуг для дитячої категорії відпочиваючих. Методологічною і теоретичною основою дослідження є визначення сутності і поняття рекреації, взаємодія структурних елементів рекреації,основи діяльності викладені у нормативно-правових документах України з проблем розвитку туристичної галузі (Закони України „Про туризм", «Про оздоровлення та відпочинок дітей», Державна програма розвитку туризму в Україні на 2002 - 2010 pp.). Методи дослідження. На протязі дослідження були використані такі методи, як системний підхід, аналітичний метод, метод порівняння і прогнозування. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені пропозиції розвитку послуг дитячої рекреації можуть бути використані на регіональному рівні. РОЗДІЛ І. ДИТЯЧА РЕКРЕАЦІЯ 1.1 Сутність і поняття дитячої рекреації та склад її послуг Протиріччя сучасного етапу розвитку суспільства, пов'язані з переходом на нові економічні відносини, віддзеркалюються на матеріальній і духовній сфері людини. Різке розмежування у рівні життя різних прошарків населення з однієї сторони робить недоступним для багатьох людей використання традиційних форм відпочинку і відновлення здоров'я, а з іншої сторони пропонує необмежені можливості для реалізації цих потреб. Категорія здоров'я переходить у категорію економічних відносин і розглядаються як предмет праці. Переоцінка моральних і культурних цінностей створює їх мутацію, особливо у підростаючого покоління. У цьому відношенні рекреація виходить на перші позиції. Адже, в умовах сучасного розвитку і вимог ринкової економіки виховання здорового підростаючого покоління - найперша і найголовніша задача суспільства і держави. Спадковість, неправильний спосіб життя, сучасна екологія і недостатній рівень медицини, усі ці чинники призводять до того, що дитина, виростаючи, не має змоги повноцінно розкрити свої здібності і досягти необхідного рівня працездатності. А, отже, як наслідок випадає із системи створення суспільного продукту. Відповідь на питання, як зберегти і правильно виховати майбутнє покоління дає рекреація. Рекреація - процес відновлення сил людини у вільний від головних обов'язків час, відпочинок поза межами місця проживання. Враховуючи особливості дитячої категорії відпочиваючих ми можемо дати визначення стосовно дитячої рекреації. Дитяча рекреація - це процес відновлення сил дитини у вільний від навчальних обов'язків час або набуття нових, необхідних для подальшого життя звичок за рахунок творчого підходу, відпочинок або оздоровлення поза межами місця проживання. На жаль, відсутність нормативно-державного регулювання у сфері рекреації не дає можливості чітко визначити межі її діяльності, які є доволі розмитими. Але завдяки розмежуванню її складових ми можемо сказати, що сутність дитячої рекреації полягає у взаємодії її основних структурних елементів - сфери охорони здоров'я, організації вільного часу дітей, області фізкультури та спорту і естетичного та духовного розвитку дитини. Таким чином, дитяча рекреація здійснюється за рахунок взаємодії її структурних елементів та врахування специфічних особливостей дитячої категорії відпочиваючих, що потребує дослідження специфічних особливостей даної категорії. 1.2 Діти як специфічний сегмент ринку рекреаційних послуг Специфіка дитячої рекреації проявляється у особливостях їх психофізичного розвитку, адже потрібно чітко усвідомлювати на якому етапі знаходиться формування особистості, для того аби якнайліпше спрямувати і найчіткіше визначити мету рекреації. Особливу роль у даному питанні відіграє вікова періодизація. Вікова періодизація є умовним поділом цілісного життєвого циклу на вікові періоди, що вимірюються роками. Відомо, що розвиток дитини відбувається за кілька періодів, які послідовно змінюють один одного. Цей процес є обов'язковим і передбачуваним. Віковий період -- відрізок життя індивіда, який досягає певного ступеня розвитку і має характерні, відносно стійкі якісні особливості. У межах періоду відбуваються кількісні та якісні зміни психіки, що дає змогу виділити певні стадії, які послідовно змінюють одна одну. Аналізуючи розвиток дитини особливу увагу слід звернути на дошкільний і молодший шкільний вік (6-7 - 11 років). У зв'язку із задоволенням зростаючої потреби дитини в товаристві ровесників у дошкільному віці, розвиваються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання тощо). Діти вибірково ставляться до об'єктів прихильності, а приязнь чи неприязнь до когось втрачає ситуативність і стає постійним почуттям. Фактором розвитку почуттів є оволодіння формами експресії: виразу почуттів за допомогою слів, інтонації, міміки. У процесі спілкування в дітей формуються моральні почуття. Важливе значення у їх становленні мають оцінні відношення. Переживання гордощів виникають внаслідок схвалення дорослими актів поведінки. Урізноманітнюються вияви почуття власної гідності. У дошкільному віці стає важливим не просто вміння, а його якісний вияв, наприклад швидко і вправно одягатися, стрибати високо, далеко. З усвідомленням цінностей діти пишаються трудовими успіхами, професійною майстерністю батьків. Розвиток почуття сорому, ніяковості пов'язаний із зростанням їх морального досвіду й самосвідомості. [7] Дошкільний вік -- період засвоєння прикладу дорослих (норм, правил поведінки), формування механізмів особистісної поведінки, підкорення свого ставлення до речей та людей ідеальним зразкам, засвоєним від дорослих. Зазнає змін спілкування дошкільників з дорослими. Воно набуває нових форм: від зовнішнього контакту дитина переходить до свідомого й добровільного підкорення дорослому. Обмеження самостійності, ініціативи породжує вияви впертості, негативізму, вередливості, егоїзму, самолюбства, опір вимогам дорослих навіть тоді, коли ці вимоги не суперечать бажанням і намірам самої дитини. Для дитини опір -- вияв власної активності. Він виявляється у різних формах негативізму -- нерозумному, безпідставному, демонстративному запереченні вимог дорослих, відмові їх виконувати. Це трапляється при гальмуванні дитячої активності й ініціативи, запровадженні системи заборон або необмеженої свободи, яка породжує свавілля й розбещеність. Дорослі, які розумно організовують своє спілкування з дитиною, стають об'єктом свідомого наслідування, здобувають авторитет. У дошкільників розвивається й потреба у спілкуванні з ровесниками. Вони входять у товариство ровесників, вчаться зважати на пропозиції товаришів, поступатися своїми бажаннями, допомагати один одному, уболівати за загальні інтереси, відповідати за спільну справу. Це -- ознаки становлення дитячого колективу. У молодшому шкільному віці відбувається подальший розвиток особистісних якостей не тільки в інтелектуальній, а й в емоційній, вольовій сферах, спілкуванні з дорослими та однолітками. Джерелом емоцій у молодших школярів є навчальна та ігрова діяльність. Формуванню почуттів сприяють успіхи та невдачі у навчанні, взаємини в колективі, читання художньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, інтелектуальні ігри тощо. До емоційної сфери належать переживання нового, здивування, сумнів, радощі пізнання -- основи формування пізнавальних інтересів, допитливості учнів. Колективні заняття сприяють розвитку моральних почуттів і формуванню таких рис характеру, як відповідальність, товариськість, колективізм. Молодші школярі емоційно вразливі. Відбувається диференціація сором'язливості; яка виявляється в реагуванні на людину, думка якої має значення для них. Розвивається почуття самолюбства, що виявляється в гнівному реагуванні на приниження їх гідності й позитивне емоційне переживання за визнання їх позитивних особистих якостей. Розвитку моральних почуттів (дружби, товариськості, обов'язку, гуманності) сприяє перебування дітей у колективі, об'єднаному спільною навчальною діяльністю. Розвивається почуття симпатії, важливе для утворення малих груп, з яких складаються колективи. Формуванню вольових якостей (самостійності, впевненості у своїх силах, витримки, наполегливості) сприяє шкільне навчання, яке вимагає від дітей усвідомлення й виконання обов'язкових завдань, підпорядкування їм активності, довільного регулювання поведінки, уміння активно керувати увагою, слухати, думати, запам'ятовувати, узгоджувати свої потреби з вимогами вчителя. Дітям властиві наслідування й підвищене навіювання, що як позитивно, так і негативно впливають на засвоєння норм і правил поведінки. У зв'язку з недостатнім розвитком самосвідомості, малим життєвим досвідом діти можуть наслідувати небажані форми поведінки: грубість, недисциплінованість тощо. В інших випадках, коли вони беруть за взірець поведінку улюбленого вчителя, авторитетних для них дорослих, наслідування і підвищене навіювання полегшує засвоєння норм і правил поведінки. У цей період зростає роль особистого прикладу дорослих, передусім учителя.[7] Отже, звертаючи увагу на особливості психофізичного розвитку дітей і використання цього досвіду у організації рекреаційних послуг дозволяє максимально підвищити рекреаційний вплив і покращити рівень рекреаційних послуг за рахунок його змістовного наповнення. 1.3 Структурні складові дитячої рекреації та їх змістовне наповнення Взаємодія основних структурних складових дитячої рекреації та аналіз їх змістовного наповнення дозволяє нам зрозуміти основну мету діяльності дитячої рекреації та визначити необхідні напрямки вдосконалення, спираючись на проведене дослідження. Дослідження вільного часу як соціокультурного та педагогічного феномена визначає необхідність розглянути просування особистості дитини у сфері його організації як виду діяльності. Проблему дитячого дозвілля легше зрозуміти „ззовні”, тобто з позиції всього того, що робиться й може бути зроблено дозвіллєвою діяльністю. Але потрібний підхід „зсередини”, вихід на внутрішній світ самоцінної особистості, на проблему розвитку в учнів соціально-ціннісних інтересів, потреб, мотивів. У цьому головне призначення вільного часу. Розглянемо деякі сторони особистісного становлення дитини в дозвіллєвій діяльності. Особистість - суб'єкт свого розвитку. У процесі життєдіяльності дитина постійно вступає в контакт з іншими, такими як вона. У результаті цих контактів у неї виробляється різне ставлення до навколишнього світу, до суспільства, до себе. Основою цілісності розвитку особистості дитини є саморозвиток (К. Абульханова-Славська, Б. Ломов та ін.). Особистість - суб'єкт свого розвитку, якщо виражена розвитком свого потенціалу, постійним самовдосконаленням. Досліджуючи соціально-демографічну структуру соціуму, у сферах яких живуть та діють діти, структуру дозвіллєвих занять учнів, ступінь включеності їх у різні види культурно-дозвіллєвої діяльності, можна виокремити кілька важливих показників самоактуалізації учня у вільному часі, які розвивають його особистість. До цих показників можна віднести: соціальну активність дітей, потребу у визначенні себе як особистості, рівні просування у сфері вільного часу, співвідношення індивідуального та колективного. Особистість виникає, формується, розвивається та існує тільки в діяльності, у багатоманітних видах діяльності. Розглядаючи вільний час як різноманітну форму самовираження й розвитку особистості в її життєдіяльності, організоване дозвілля можна сприймати і як специфічну форму активності. Показниками активності особистості у сфері вільного часу виступає можливість вільного вибору будь-яких видів культурно-дозвіллєвої діяльності, зростання творчої активності, самоосвіта, культура відпочинку та любительські заняття, ступінь включення в спілкування.
Страницы: 1, 2, 3
|
