Реферат: Журналістика як система ЗМІ

РІВНЕНСЬКИЙ ІНСТИТУТ СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВА

“ЖУРНАЛІСТИКА ЯК СИСТЕМА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ”

Виконала:

студентка III курсу,

факультету міжнародних відносин

слов’янських країн,

спеціальність: міжнародна інформація

РІВНЕ 2000

ЗМІСТ:

1. ВСТУП

2. ЗМІ, ЇХ СТРУКТУРА

А. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТІК, ЙОГО СТРУКТУРА

Б. СИСТЕМА ЗМІ

В. СТРУКТУРА ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИДІВ ЗМІ

3. МАСОВА ІНФОРМАЦІЯ ТА ЗМІ. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЗМІ

4. ПРОБЛЕМИ СИСТЕМИ ЗМІ

5. РЕЗЮМЕ

ВСТУП

Усе те, що має, чим багате суспільство, що необхідно для його життя і

розвитку, люди створюють своєю працею. Вони вступають один з одним в різного

роду стосунки, утворюють соціальні спіль­ності, керуються у своїй діяльності

певними ідеями, нормами, прин­ципами.

Що стосується сучасного стану нашого суспільного життя, то саме від того, як

підготовлені люди для виконання тих або інших виробничих, соціально-

політичних і духовних функцій, наскільки вони усвідомлюють характер

вирішуваних завдань, як вони орга­нізовані в різних клітинах соціального

організму, як вони взаємо­діють, наскільки точно узгоджують свої вчинки із

суспільними вимо­гами і принципами, нормами права і моралі, передусім, і

залежить доля розбудови громадянського суспільства, здійснення ідеї

дер­жавності.

Людина в суспільстві не тільки суб'єкт, але й об'єкт управління.

Функціонування і розвиток суспільства складаються, по суті, із свідомих

творчих дій мільйонів людей. Звідси незвичайна склад­ність, відповідальність

управління людьми, особливо в умовах перехідного періоду. Воно включає

раціональну організацію їх праці, їх економічного, соціально-політичного і

духовного життя, політичної культури, дотримання норм права і моралі.

Людина в суспільстві одночасно є суб'єктом і об'єктом вихо­вання. Виховний

вплив на людину здійснюється і в рамках всієї соціальної системи, і в рамках

духовної сфери суспільства.

Мова йде про те, щоб розкрити перед людиною сенс її власного буття, основні

тенденції історичного процесу, навчити її самостійно мислити, приймати

правильні рішення.

Владні структури можуть розраховувати на стабільне становище лише у тому

випадку, коли вони будуть приділяти достатню увагу не тільки економічному,

але й духовному розвитку суспільства. Для реалізації цієї мети будь-яке

суспільство створює відповідні орга­нізації, служби і центри. З'являються і

спеціальні канали, по яких ціннісні установки можуть бути донесені до широких

верств насе­лення. Таких каналів немало: політичні, громадські партії,

органі­зації й рухи, заклади культури, первинні формальні й неформальні

групи, школа і церква, преса і телебачення, радіомовлення і кінематограф

тощо.

У різних суспільних систем різний і набір засобів, каналів і методів

духовного впливу на свідомість особи. Вибір їх залежить від цілей,

спрямованості і суті суспільного виховання. Але, без­сумнівно, найбільш

оперативним, дохідливим і дійовим каналом формування громадської думки (як

фундаменту духовного впливу на свідомість мас) є система засобів масової

інформації — преса, телебачення, радіо, документальне кіно, нові види

аудіовізуальних комунікацій тощо.

ЗМІ, ЇХ СТРУКТУРА

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТІК, ЙОГО СТРУКТУРА

Для нормального функціонування будь-якої соціальної системи необхідний

безперервний потік інформації. Він відповідно орієнтує кожну особу і тримає

її у стані інформаційної насиченості. Кожна людина зі свого боку постійно

знаходиться в інформаційному потоці. Адже лише за умови безперервного

інформаційного спіл­кування із зовнішнім середовищем людина здатна

продуктивно мислити й активно діяти. При цьому почувати себе впевнено вона

може лише тоді, коли її свідомість відображає суспільне, або, в усякому разі,

приведене у певне співвідношення до нього.

Інформаційний потік неоднорідний. Якщо розглядати його струк­туру, то одразу

ж можна виділити два основних компонента: органі­зовану (офіційну) і

неорганізовану (неофіційну) інформацію.

Під організованою інформацією ми розуміємо будь-які повідом­лення (потік

повідомлень), що виходять із інституаційних джерел суспільства. Під

неорганізованою — ту, що надходить у розпоряд­ження особи стихійно, поза

контролем громадських організацій; до неї можна віднести міжособистісні форми

інформаційного спілку­вання, а також чутки, анекдоти, інформацію закордонних

джерел тощо.

Організована інформація посідає панівне становище у стабільно функціонуючому

суспільстві. Вона є основою формування громадсь­кої думки, відповідає на

головні інформаційні потреби особи. Межа між цими двома компонентами

інформаційного потоку дуже рухома і прозора. Значення і ефективність

організованої інформації прямо пропорційні її правдивості, актуальності,

об'єктивності, соціальній спрямованості тощо. Якщо офіційні повідомлення не

дають відповіді на питання, які хвилюють особу, роль неорганізованої

інформації зростає, і навпаки.

СИСТЕМА ЗМІ

Масово-інформаційний потік, як і особа, функціонують у певному соціальному

середовищі, де вирішальними є виробничі відносини. Вони впливають не лише на

людину, але й на всі складові частини феномена, яким є масово-інформаційний

потік.

У схемі виділені значення і роль системи засобів масової інформації.

Соціальний зміст преси, телебачення, радіомовлення й інших засобів масової

інформації не тільки прямо формує гро­мадську думку, але й справляє великий

вплив як на інші компонен­ти потоку, так і на соціальну дійсність.

Уся система ЗМІ — це засіб здійснення єдиного процесу поши­рення ідей, вчень,

теорій, суспільне значущої інформації, виховання соціальних почуттів ,

звичок.

Спробуємо встановити характер, загальні риси, внутрішню струк­туру системи

ЗМІ, взаємовідносини її складових частин.

Критерієм визначення будь-якої системи служить наявність ряду істотних ознак,

властивих саме даній системі.

Система засобів масової інформації — це єдність відповідних компонентів, які

виникають в різні історичні періоди (спочатку преса, потім кіно і радіо, і,

нарешті, телебачення).

СТРУКТУРА ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИДІВ ЗМІ

Отже, засоби масової інформації (ЗМІ) — це своєрідна система, що охоплює

періодичні друковані видання, радіо-, теле-, відео-програми, кінохронікальні

програми, інші форми періодичного поши­рення масової інформації.

Згідно із законодавством України, друкованими засобами масової інформації є

періодичні друковані видання (преса) — газети, журна­ли, бюлетені тощо і

разові видання з визначеним тиражем; аудіо­візуальними засобами масової

інформації є: радіомовлення, телеба­чення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

В епоху інформаційного споживання відбувається бурхливий розвиток системи

ЗМІ. При цьому її ядро складають газетні і журнальні редакції, видавництва,

студії радіо і телебачення з їх різноманітною продукцією. Але до ЗМІ по праву

належать вже й інформаційні служби (телеграфні агентства, агентства преси,

реклам­ні бюро, прес-служби, агентства паблік рілейшнз, професійні

жур­налістські клуби і асоціації).

Останнім часом до системи ЗМІ входять соціальні інститути і осіб як

засновників видань і програм, органи управління системою журналістики, а

також організації, що займаються підготовкою і перепідготовкою кадрів. У

системі все більше змінюються інститут видання, служби зв'язку (у тому числі

космічного) і доставки інформаційної продукції, виробників засобів, що

використовуються у журналістиці тощо.

Таким чином, система ЗМІ у структурному плані представлена кількома групами

засобів інформації: преса, аудіовізуальні ЗМІ, інформаційні служби, різного

роду «периферичні утворення» журна­лістики.

У зв'язку з інформаційними потребами суспільства стрімко роз­ширюється мережа

рекламних компаній, прес-служб при державних, комерційних, громадських,

конфесійних організаціях. Все більше ут­верджується нова галузь інформаційної

діяльності — паблік рі­лейшнз (зв'язок з громадськістю).

В Україні набули поширення клуби й асоціації журналістів, які сприяють обміну

і поширенню важливих повідомлень, соціальне значущої інформації. За приклад

може правити діяльність клубу ринкових реформ при Київській журналістській

організації.

На думку ряду вчених, в останні роки технічні засоби соціальної комунікації

окреслюють три великі групи: засоби масової інфор­мації, телекомунікація,

інформатика. Об'єднання цих галузей під за­гальним терміном «масова

комунікація» не нівелює їх принципові відмінності як у концептуальному, так і

у антропологічному планах.

У надрах ЗМІ намічається ще один, поки остаточно не оформле­ний сектор, який,

очевидно, у найближчий час буде автономно виділений — це «комунікативний

менеджмент», що включає в себе, крім стосунків із громадськістю, рекламу,

внутрішні комунікаційні та інформаційні служби.

За прогнозами фахівців, домашні ЗМІ — відеомагнітофони, відеодиски, лазерні

програвачі, телевізори високої чіткості, мікро ЕОМ із вмонтованим модемом,

телематичні термінали, відеофони тощо — будуть об'єднані у нову сукупність,

причому деякі з них зможуть підключатися до полівалентних і взаємодіючих

громадсь­ких мереж, що дасть їм вихід одночасно на класичні канали ТБ, на

передплатні телевізійні й музичні програми, на служби відеотексу і на банки

даних, а також на перегляди програм, що передаються по супутниковому зв'язку.

Усі ці досягнення домашньої техніки докорінно змінюють сферу розподілу

товарів і послуг, створюючи принципово нову споживацько-комунікаційну

парадигму, у якій зли­ваються воєдино маркетинг, менеджмент, дистрибуція у

галузі інформації. За цих умов споживачі, крім суто економічних фактів

купівлі, за допомогою засобів масової інформації прагнуть забезпе­чувати

ринок повідомленнями про свої смаки, звички і спосіб життя, а свого роду

«взаємодіючий» маркетинг відображає нові стосунки і нові цілі, що виникають у

період, який уже окреслили на Заході (та й у нас) як заключну фазу у розвитку

«суспільства споживання» — «суспільства масової комунікації».

Різноманітність щодо типологічних характеристик, з допомогою яких

визначається кожне видання чи програма, засоби масової інформації у

сукупності створюють цілісну систему журналістики. Вони взаємодіють між

собою, координують зусилля, конкурують, обмінюються досягненнями і досвідом.

Водночас життя постійно вносить зміни у розвиток і вдоскона­лення системи

ЗМІ. Ще недавно йшлося про традиційність поняття цієї системи як

взаємообумовлену, із своєю координацією і субор­динацією сукупність видань і

програм, інформаційних агентств і центрів, а також служб, засобів доставки та

інших організацій, що забезпечують їх функціонування.

А сьогодні вже мова йде про залежність структурних відносин, про конкуренцію

в межах системи, боротьбу за виживання в умо­вах ринку окремих її елементів.

МАСОВА ІНФОРМАЦІЯ ТА ЗМІ. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЗМІ

Створення системи суспільно-правових засобів масової інфор­мації — важливий

засіб впливу на процеси демократизації суспіль­ства, гарант забезпечення

права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і

переконань. Як записано у Конституції України, кожен має право вільно

збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово

або в інший спосіб — на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної

безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою

запобігання заворушенням чи злочинам, для охо­рони здоров'я населення, для

захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню

інформації, одержаної конфі­денційно, або для підтримання авторитету і

неупередженості право­суддя.

Не допускається використання засобів масової інформації для пропаганди війни,

розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, а також для

поширення передач, що пропагують порнографію, культ насильства і жорстокості.

Основне призначення системи ЗМІ — безперервне відобра­ження суспільного життя

у всіх його діалектичних зв'язках і взаємозалежностях, протиріччях і

конфліктах.

Таким чином, система засобів масової інформації входить як складова частина в

Страницы: 1, 2, 3