тимчасово вільних грошових нагромаджень та заощаджень шляхом продажу цінних

паперів біржовими посередниками на первинному і вторинному ринках;

кредитування та фінансування держави і приватного сектора шляхом придбання

їхніх цінних паперів на первинному ринку, а також біржових спекулянтів і

фінансово-кредитних закладів на вторинному ринку; концентрація операцій з

цінними паперами, встановлення цін на них, що відбивають рівень попиту та

пропозиції, а також формування фіктивного капіталу; забезпечення

публічності цінний паперів.

Фіксування та публікування біржею цінних паперів на конкретний період

дає змогу акціонерним компаніям і державі розв'язувати питання про умови та

доцільність випуску паперів у той чи інший період. Публічність курсів та

можливість продажу цінних паперів через біржу створює умови для широкого

використання їх як засобу забезпечення банківських позичок. Крім публікації

середніх курсів кожного виду цінних паперів, що обертаються на біржі,

обчислюються та публікуються середні курси акцій відповідних груп компаній,

а також всіх компаній, які зареєстровані на біржі.

Обіг цінних паперів у країнах із соціальне орієнтованою ринковою

економікою має розвинуте правове регулювання. Наприклад, у США діють

федеральні закони про цінні папери з 1933 р. У всіх штатах існує закон,

який встановлює державний контроль за обігом цінних паперів. Він отримав

назву «закон голубого неба». Ним захищаються права власника від спекуляцій,

коли покупцеві не пропонують ніякої реальної цінності. Діють також правила

національної Асоціації біржових маклерів. У ФРН діють федеральні закони про

операції з цінними паперами, про біржі та біржові операції, про порядок

зберігання вкладів, зберігання та придбання цінних паперів і ін. Держава

створює спеціальні органи, які контролюють обіг цінних паперів.

Крім правового забезпечення обігу цінних паперів важливу роль відіграє

технічне забезпечення функціонування фондових бірж. У зв'язку з існуванням

у багатьох країнах відокремлених фондових бірж- і великим значенням для

дилерів котувань на центральній біржі, однією з перших сфер впровадження

сучасних засобів передачі й обробки інформації стало об'єднання ринків

цінних паперів єдиними системами електронного зв'язку. Біржі Швейцарії

об'єднані за допомогою електроніки (візуальних і комп'ютерних систем) так,

що замовлення, яке надходить, виконується на будь-якій з бірж з урахуванням

найбільш сприятливих котувань. З весни "1986 р. чотири діючі біржі Гонконга

об'єднані комп'ютеризованою системою і фактично є зараз однією фондовою

біржею. Аналогічні процеси відбуваються у Канаді, Австралії та ін.

державах.

Сучасна біржа — це сучасний комп'ютерний центр, який має засоби

оперативного зв'язку з усім світом.

5.2. Економічний зміст цінних паперів.

Для операцій на фондових біржах допускаються особливі цінні папери,

які становлять фондові цінності.

Існують різні види фондових цінностей: цінні папери з фіксованим

доходом (їх ще називають борговим зобов'язання) ; акції — свідоцтво про

участь у капіталі. Є також їх змішані форми. Цінні папери, будучи фактичним

капіталом, не мають ніякої реальної вартості, їхня ціна чи курс

визначається регулярно доходами у вигляді дивідендів по акціях чи процента

по облігаціях, а також позичкового процента. Біржовий курс цінних паперів

зазнає коливань і у кожний момент залежить від співвідношення між

пропозицією цих паперів і попитом на них. Через фондову біржу відбувається

розміщення акцій, облігацій, яке здійснюється переважно крупними банками.

Цінні папери з фіксованим доходом — це боргові зобов'язання, в яких

емітент зобов'язується виконати відповідні дії. Як правило, це зворотна

виплата отриманої грошової суми та процентної винагороди, що встановлюється

один раз у рік або на півроку. Поряд з назвою « твердопроцентні цінні

папери » вживається також поняття «рентні Папери», тобто такі, що приносять

фіксований доход, ренту. При отриманні позички йдеться про надання великої

суми грошових коштів "'на тривалий період. Ця позичка не може бути

достроково відізвана кредитором.

Є такі різновиди цінних паперів з фіксованим доходом:

1.Державна позичка (позика). Сюди належить позичка уряду на створення

спеціальних фондів.

2. Комунальна позичка. Вона призначена для збалансування державних

фінансів місцевої влади. На емісію таких цінних паперів необхідно отримати

дозвіл від центрального чи земельного (місцевого) уряду, проте останні не

зобов'язані надавати гарантії щодо позики. Комунальні облігації мають

котування на біржі, тобто з ними здійснюються операції. Крім позик місцеві

органи влади можуть отримувати позичку у спеціальних іпотечних (земельних)

банках.

3. Комунальні облігації та заставні листи. Іпотечні банки надають

довгострокові кредити під заставу земельних ділянок чи під боргове

зобов'язання товариств. Різниця між заставним листом і комунальною позикою

(позичкою) — у формі їх покриття. Емісія заставних листів рефінансується

відповідними іпотечними кредитами. Комунальні облігації не мають іпотечного

покриття.

4. Промислові облігації. Це боргові зобов'язання з фіксованим доходом

промислової компанії. Їх емісія здійснюється крупними акціонерними

компаніями та товариствами з обмеженою відповідальністю. Відносна

привабливість промислових облігацій з фіксованим доходом полягає у тому, що

вони на відміну від акцій можуть продаватися за курсом нижчим від їхньої

номінальної вартості. Така знижка з ціни зветься дизажіо. Крім цього, може

бути досягнута домовленість, що погашення облігацій буде здійснюватися не

за номіналом, а за більш високим курсом. Так виникає надбавка — ажіо, яка

при відповідному терміні облігації дає додатковий доход.

Промислові облігації не позбавлені недоліків. Фіксований процент по

промислових облігаціях означає для фірми зростання постійних витрат. У

кризові періоди такі витрати особливо відчутні для компаній на відміну від

дивідендів, які залежно від доходу можуть встановлюватися на більш низькому

рівні.

Дещо подібні до промислових облігацій конверсійні боргові зобов'язання

та опційні позики. Це перехідні до акцій форми цінних паперів з фіксованим

доходом. Їх емісія регулюється відповідними національними законами про

акціонерну справу. Як перший, так і другий цінний папір має твердо

фіксований процент. Відмінність цих цінних паперів від промислової

облігації полягає у тому, що їх купівля пов'язана з можливістю придбати у

майбутньому акції. У випадку конверсійних боргових зобов'язань кредитору

надано право обмінювати ці цінні папери після встановленого строку і за

умов оплати ажіо у відповідній пропорції на акції цієї компанії. Опційні

позики та конверсійні зобов'язання, як і промислові облігації, котуються на

біржі, їх курс публікується щоденно. Вексель — це цінний папір, який

засвідчує безумовне зобов'язання векселедавця. Існує простий вексель і пере-

казний. Кожен з них має відповідні реквізити. Вексель, в якому відсутній

будь-який з реквізитів, не має сили, за винятком передбачених випадків.

Порядок викупівлі та обліку векселів визначається Кабінетом Міністрів.[6]

Акції та їх види. Акції — це номерні цінні папери, документи, що

стверджують членство в акціонерному товаристві і надають право на отримання

дивіденду. Найчастіше у розвинутих країнах вони бувають іменними. Кожна

угода з акціями повинна реєструватись акціонерним това риством чи банком за

його дорученням. Емісія акцій на пред'явника в усіх країнах обмежена.

Друкування акцій здійснюється вузьким колом доручень. Як правило, акції

зберігаються у брокерів чи в інших спеціалізованих конторах. Власник мав

лише посвідчення про кількість акцій. Кількість акцій, випущених компанією,

строго фіксована, і кожна нова емісія повинна бути затверджена її

директорами або зборами акціонерів. Іменний характер акції дає змогу

компаніям завжди знати, хто є її акціонерами, на яку адресу надсилати

повідомлення про збори акціонерів, номер рахунку, на який переказувати

дивіденди. Акціонерне товариство може випускати як один вид акцій з

однаковими правами, так і декілька видів акцій з різними стату сами.

Розрізняють звичайні та привілейовані акції. Звичайні акції дають своєму

власнику право на один голос на зборах акціонерів. Крім цього, власник

звичайної акції має право на отримання частини чистого прибутку, який

розподіляється у вигляді дивіденду. При ліквідації акціонерного товариства

його претензія на майно є останньою. Він отримує те, що залишається після

сплати боргів і розрахунку з привілейованими акціонерами.

Привілейовані акції дають власнику право переважного посягання на

прибуток і власність акціонерного товари ства, іноді гарантують фіксований

доход (у тому випадку, якщо товариство отримало чистий прибуток), а також

особливі права при голосуванні, (декілька голосів, право на участь у

прийнятті відповідних рішень на зборах акціонерів).

Найбільш поширені привілейовані акції з фіксованим доходом, але без

права голосу. Виплата дивідендів по цих акціях не обов'язкова для

акціонерного товариства, її затримка чи невиплата не веде до банкрутства.

Коли виникає необхідність у власному капіталі, привілейовані акції

можна розглядати як прийнятну альтерна тиву звичайним акціям. Наявність

фіксованого дивіденду може служити додатковим стимулом для акумулювання

коштів, хоч і за більш високою ціною, ніж при використанні облігацій.

Водночас це дає змогу уникнути обмеження прав голосування власників

звичайних акцій. Коли ціни звичайних акцій низькі, а капітал необхідний,

його можна залучити за допомогою привілейованих акцій, оскільки

конвертованість дає змогу перетворити їх у звичайні акції, які є

конвертовані, коли ціни на них підвищилися.

Емісія привілейованих акцій обмежується законом. Так, для їх випуску у

ФРН необхідно отримати спеціальний дозвіл центральних органів. У Франції

власниками акцій, що дають право на два голоси, можуть бути лише громадяни

Франції та члени ЄЕС.

Інвестиційний сертифікат — це частка (участь) у спе ціальному фонді

цінних паперів (інвестиційному фонді) яким керує інвестиційна компанія.

Інвестиційний сертифікат не може бути віднесений ні до твердопроцентних

цінних паперів, ні до акцій, хоча по ньому виплачують відповідний доход.

Інвестиційний фонд може бути складений за різними принципами: може включати

лише акції крупних компаній або лише облігації. Основною метою формування

такого фонду є мінімізація курсових дивідендних і відповідно процентних

ризиків на підставі широкої диференціації вкладень і виплати власникам

інвестиційних сертифікатів максимальних доходів. Інвестиційні сертифікати

допущені на біржу лише у небагатьох країнах, їхні ціни постійно змінюються

внаслідок коливання курсів акцій і облігацій, включених в інвестиційний

фонд. Інвести ційна політика фонду спрямована на зниження ризику, наскільки

це можливо за даних економічних умов і на збереження постійно високого

рівня прибутків. Одним з елементів мінімізації ризику є максимально Широка

диверсифікація придбання акцій з метою зниження кризових коливань їхніх

курсів.

У сфері діяльності сучасних фондових бірж з'явився ряд нових видів

цінних паперів, що спричинене в основно му необхідністю вдосконалення

організаційної структури фондових ринків. Вони мають вторинний, похідний

харак тер щодо акцій і облігацій. Операції з цими видами цінних паперів

дають змогу фондовим біржам дещо компенсувати втрату своєї ролі у

встановленні валютних курсів і цін на державні цінні папери. До таких нових

цінних паперів належать конвертовані акції й облігації, фючерси, опціони

варанти.

Фючерси — це стандартні строкові контракти, укладені між продавцем

(емітентом) і покупцем на здійснення купівлі-продажу відповідного

фінансового паперу за заздалегідь фіксованою ціною.

Стандартизація контрактів охоплює всі елементи угод — починаючи від

суми, конкретного виду паперу, умов розрахунків до дати виконання. Оскільки

угоди укла даються на біржі, то вона дає гарантію їх виконання. Для цього

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5