векселю, що трасувався з Україні на Англію, визнається дійсним.

3. Утримання вексельних зобов'язань продавця. Визначається

законодавством місця виконання вексельних зобов'язань продавця, т.б.

законом тієї країни, де зобов'язання продавця повинно бути виконано.

Наприклад, вексель, терміном на три місяця від укладання, трасований з

Англії в Україну з умовою сплати процентів; очевидно, що сплата в місці

виконання (Україні) відсотків не підлягається.

4. Дії по охороні вексельних зобов'язань продавця. Визначаються

законодавством місця виконання вексельних зобов'язань продавця, т.б.

законом тієї країни, де зобов'язання продавця повинно бути виконано. Цей

закон визначає необхідність і форму охоронних дій: як і коли повинно бути

зроблене подання до акцепту і платежу, що і як повинно бути зроблене в

випадку неотримання акцепту або платежу, потрібний або ні протест, потрібне

або ні повідомлення, хто і в якій формі повинен зробити протест і/або

повідомлення, що і як повинно бути зроблене в випадку втрати або викрадення

векселя і т.ін. Наприклад, по векселю, що трасувався в Англії на Англію, що

після цього був індосований в Україні, векселедержателю для збереження

права вимоги проти всіх надписателей, в частині українського, провадження

протесту не вимагається.

5. Вексельна давність. Визначається законодавством місця прийняття

вексельних зобов'язань продавця, т.б. законом тієї країни, під чинністю

якої даною особою прийняті на себе вексельні зобов'язання продавця.

Наприклад, по перевідному векселю, що трасувався з Англії на Росію,

індосованому після цього в Україні і Германії, вексельна давність

визначиться: для трасанта - по англійському закону, для першого індосанта -

по українському, для другого - по німецькому і для акцептанта - по

російському закону.

6. Вексельний процес. В питаннях підсудності, порядку процесуальних

дій, виконання рішень і т.і. суд керується винятково своїм законом, т.б.

порядок і процедура вексельного процесу визначаються законодавством місця

виконання чинності (платежу) по векселю.

Таким чином, вексель – це документ, що складений за установленною

законом формою, який є безумовним засвідченням однієї особи сплатити іншій

визначену суму грошових коштів у встановленний термін.

Вексельне право – це характерна тільки для векселя сукупність

економіко-правових особливостей, що регулює обіг векселів.

Особливістю векселю є його двояка природа, за якою вексель є одночасно

цінним папером та документом виконавчого характеру. Саме це відрізняє його

у сукупності інших фінансових інструментів.

2. Види векселів. Їх сфера та умови обігу

Закон визначає два виду векселя: вексель простий (соло-вексель) і

переказний (тратта). В першому випадку вексель являє собою просту боргову

розписку, що підпадає за умови додержання правил укладання під чинність

вексельного права, з його матеріальними і процесуальними особливостями. В

цьому випадку самий боржник-векселедавець повинен буде расплатиться

грошами. Векселедавців одного і того же векселя може бути декілька.

В випадку переказного векселя векселедавець (трасант) пропонує

здійснити платіж векселеотримувачу (ремітенту) третій особі (трасату).

Трасат не несе жодної відповідальності по векселю до його прийняття

(акцепту). Після чого акцептант стає головним боржником, а за трасантом

залишається гарантийна функція.

Підстави для трасування і неакцепту перевідного векселя залишаються за

рамками вексельного права. Звичайно векселедавець має у трасата відповідне

покриття або навіть просто домовленість з ним.

Трасування може бути вироблене векселедавцем і безпосередно на себе. В

цьому випадку трасант і трасат одна і та же особа. Незважаючи на те, що по

суті такий вексель (він іменується перевідно-простим) є простим, формально

він відноситься до категорії перевідних.

Тратта може бути навіть видана самому собі (в одній особі співпадають

трасант і ремітент). Це так званий вексель власному наказу. Більш того, все

три учасника тратти можуть бути злиті в одній особі. Ці форми векселів

рідко мають практичне значення і зобов'язані своїм походженням тривалої і

бурхливої історії векселя і вексельного права.

Розрізняють такі типи простого і переказного векселя: бланковий, т.б.

незаповнений на момент видачі вексель, підписаний векселедавцем – це тип

простого векселя, та типи перказного векселя – за власним наказом (виданий

за наказом самого векселедавця) та на себе (виданий на самого

векселедавця).

Окрім ознак, що випливають з закону, вексель класифікують також

виходячи з характеру угоди, що його породила. Векселі, що виникають в

результаті позики, носять назву фінансових, а в результаті реальної угоди

(постачання продукції або послуг) — товарних (або комерційних). Треба

відзначити, що на векселі не пишеться товарний він або фінансовий, ці

визначення являють собою лише його економічну характеристику. Коли говорять

про банківський вексель, звичайно мають наувазі вексель, виданий банком

(т.б. банк є векселедавцем). Банківський вексель може мати фінансову

природу (якщо банк випустив його як депозитний інструмент, з метою

залучення коштів) або товарну (в випадку векселедавчого кредиту).

За економічним змістом виділяють:

- комерційний вексель, в основі якого лежить комерційний кредит;

- фінансовий весель, в основі якого лежить отримання грошового займа.

Типом фінасового векселя є банківський – це виданий або акцептований

банком вексель з метою фінансування операцій позичальника.

- фіктивний – вексель, виданий без законної основи борга, реальної

економічної бази. Розрізняють дружній вексель – вексель, виданий або

акцептований із поблажки дружнім юридичним особам, який надається один

одному в безвідплатне та срочне користування; бронзовий вексель –

виданий чи акцептований на користь неіснуючої особи; зустрічний вексель

– дружній або бронзовий вексель, учасники якого поперемінно виступають

векселедавцями і векселедержателями.

Отже, ми розглянули основні види і типи векселів та дали їх стислу

характеристику. Тепер ми пропонуємо перейти до огляду сфери та умов обігу

векселів, а почнемо з укладання і реквізитів векселя.

Можна говорити про обов'язкові (необхідні) і додаткові реквізити

векселя. За відсутності будь-якого з необхідних реквізитів документ

знаходиться поза полем чинності вексельного закону. Окрім необхідних

вексельний закон передбачає і додаткові реквізити, що мають вексельне

значення.

До числа обов'язкових реквізитів векселя відносяться:

1. Вказівка місця укладання векселя (за відсутності особливої вказівки

вексель вважається складеним в місці, вказаним поруч з найменуванням

векселедавця).

2. Вказівка дати укладання векселя.

3. Найменування платника (для перевідного векселя).

4. Вексельна мітка.

5. Нічим не обумовлене доручення (для перевідного) або обіцянка від

свого імені (для простого векселя) сплатити.

6. Сума.

7. Найменування того, кому або наказу кого повинен бути зробленний

платіж.

8. Вказівка місця платежу (за відсутності особливої вказівки простий

вексель вважається підлягати оплаті по місцю складання, а перевідний в

місці, вказанним поруч з найменуванням платника).

9. Підпис векселедавця.

До числа додаткових реквізитів векселя відносяться:

1. Термін платежу (при його відсутності вексель підлягає оплаті після

пред'явлення).

2. Обмеження в термінах пред'явлення до платежу в невизначено-негайних

векселях.

3. Застереження про пред'явлення тратти в певний термін до акцепту.

4. Вказівка особи, у якої знаходиться акцептований примірник тратти.

5. Вказівка особливого пункту в місці платежу, відмінного від місця

проживання платника, для одержання платежу.

6. Вказівка особливого місця платежу, яке не співпадає з місцем

знаходження трасата або місцем укладання простого векселя, так званий

доміцілій. Такі векселі також називаються доміцільованими.

7. Вказівка особи, окрім платника, у якого слідує отримати платіж —

доміціліат.

8. Вказівка посередника в акцепті або платежу.

9. Застереження ефективного платежу.

10. Відсоткове застереження.

11. Застереження векселедавця “не наказу”.

12. Застереження про нездійсненні протесту.

За відсутності будь-якого реквизита або при невідповідності його

нормам, встановленних законом, — документ позбавляється вексельної сили.

Значна особливість векселя — вексельна мітка— слово "Вексель”. Слово

"вексель", згідно ст. 1 ОВЗ, має бути включене в текст документа та

написано на тій мові, на якій складений документ.

До необхідних реквізитів векселя відноситься зобов'язання продавця

заплатити певну грошову суму в простому векселі або пропозиція заплатити

трасату в перевідному.

Абстрактність векселя не припускає включення в ці зобов'язання

продавця формуліровки, що ставить здійснення платежу по векселю в

залежність від настання тієї або іншої події. Абстрактність не означає, що

неможливо включати в вексель що-або примітки. Але включати їх потрібне дуже

обачливо, керуючись тим, що будь-яка спроба ускладнити платіж або поставити

його під умову може призвести до його недійсності. Спроба придати юридичне

значення підставам видачі векселя не може призвести до дефекту форми.

Наприклад, формуліровка "Підприємство "Рога і копита" зобов'язується

сплатити на підставі договору №Х за цим векселем 100 000 (сто тисяч)

гривень компанії "Фінансист", призведе до недійсності векселю в зв'язку з

включенням в текст векселя умови, що ставить оплату по векселю в залежність

від наявності договору X, а також, можливо, його додержання.

В той же час формуліровка “Підприємство "Рога і копита" сплатить проти

цього векселя 100 000 (сто тисяч) гривен компанії "Фінансист". Вексель

виданий на підставі договору №Х” не робить вексель недійсним.

Обов'язковим реквізитом векселя є дата його укладання. Причиною

проставления дати заповнення векселя є визначення терміну закінчення

годичної давності для векселів, виписаних "за пред’явою". Відсутність дати

укладання векселя наводить до його недійсності.

Місце укладання векселя необхідно, оскільки воно же є і місцем платежу

по простому векселю, якщо в векселі не вказане інше місце платежу. В

перевідному, де платником є акцептант, місце платежу є і місцем проживання

платника (за винятком особливого місце платежу) і вказується поруч з

найменуванням платника. Вказівка місця видачі векселя пов'язана з тим, що

кредитор в термін платежу повекселю сам з’являється до платника, а тому

має знати, де його знайти. Відсутність в векселі місця платежу, також як і

включення в вексель декількох місць платежу, призводить до його

недійсності. В випадку коли по векселю виступає декілька платників, він

повинен бути доміцільованим.

Отже, місце платежу по векселю повинно бути єдиним і чітко певним.

Сума векселя може бути позначена і в валюті, але платіж буде

здійснюватися в відповідності з діючими правилами розрахунку в місці

платежу. Форми розрахунку діюче Положення про перевідний і простий вексель

не встановлює. Заради зручності сума векселя, позначенна цифрами,

виноситься також в заголовок документа.

Під терміном векселя розуміється дата платежу по ньому. Вона повинна

бути точно вказана. Засіб призначення терміну платежу по векселю під

загрозою недійсності останнього повинен строго відповідати встановленим, а

саме, він повинен бути одним з наступних:

— в день пред'явлення;

— в такий-то термін від дня пред'явлення;

— в такий-то термін від дня укладання;

— в певний день.

До позначення місця платежу подаються тіж самі вимоги, що і до місця

складання векселя. В місці платежу вексель повинен бути поданий до оплати

платнику. Якщо місце платежу інше, ніж місце знаходження платника, то

вексель носить назву доміцільованого. Припускається, що платник сам

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5