3.2 Допуск дисертації до публічного захисту

Відповідно до п. 17 Порядку присудження наукових ступенів, здобувач наукового ступеня кандидата наук допускається до захисту дисертації після складення кандидатських іспитів. Перелік кандидатських іспитів визначає МОН, яке разом з ВАК здійснює контроль за їх складенням.

Відповідно до п. 19. Порядку присудження наукових ступенів, спеціалізована вчена рада:

- приймає для попереднього розгляду дисертацію за наявності супровідних документів за переліком, який визначає ВАК. Процедура попереднього розгляду дисертації регулюється положенням про спеціалізовані вчені ради;

- має право приймати до розгляду кандидатську дисертацію - не раніше ніж через місяць з дня розсилання виготовлювачем обов'язкових примірників видань, в яких опубліковано праці здобувача, що відображають основні результати дисертації;

Відповідно до п. 20 Порядку присудження наукових ступенів, Спеціалізована вчена рада призначає для захисту дисертації офіційних опонентів з числа компетентних учених із спеціальності, за якою подано дисертацію, таким чином, щоб забезпечити незалежність експертизи.

Для розгляду кандидатської дисертації призначаються два офіційних опоненти, з яких один - доктор наук, а другий - доктор або кандидат наук, причому тільки один з них може бути членом спеціалізованої вченої ради, де проводитиметься захист, чи співробітником вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено спеціалізовану вчену раду. [6]

Правовий статус Спеціалізованої вченої ради визначений Положенням про спеціалізовану вчену раду, яке затверджено Наказом Вищої атестаційної комісії України №429, зі змінами і доповненнями. [14; 42]

Відповідно до п. зазначеного Положення, спеціалізовані вчені ради (далі - ради) - основна ланка в системі атестації наукових кадрів вищої кваліфікації - створюються та діють під керівництвом ВАК України у відомих своїми науковими досягненнями науково-дослідних, науково-технічних установах, вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації та інших організаціях, що проводять фундаментальні та прикладні наукові дослідження, мають достатній рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення для підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації.

Відповідно до п. 21 Порядку присудження наукових ступенів: офіційний опонент на основі вивчення дисертації та праць, опублікованих за темою дисертації, подає до спеціалізованої вченої ради відгук, оформлений відповідно до вимог ВАК. У разі коли відгук не відповідає визначеним вимогам, спеціалізована вчена рада повертає його офіційному опоненту для доопрацювання або замінює офіційного опонента. Копії письмових відгуків офіційних опонентів спеціалізована вчена рада видає здобувачеві не пізніше ніж за десять днів до захисту дисертації.

П. 22 Порядку присудження наукових ступенів: Про прийняття дисертації до захисту і призначення офіційних опонентів спеціалізована вчена рада надсилає до ВАК повідомлення за зразком, установленим ВАК.

Повідомлення про захист кандидатської дисертації публікується відповідно у Бюлетені Вищої атестаційної комісії України і в додатку до Бюлетеня - «Науковий світ».

П. 23 Порядку присудження наукових ступенів: для ознайомлення наукової громадськості з доробком здобувача один примірник дисертації та два примірники автореферату не пізніше ніж за місяць до захисту передаються у бібліотеку того вищого навчального закладу або наукової установи, де спеціалізованою вченою радою прийнято дисертацію до захисту. [6]

3.3 Порядок проведення публічного захисту дисертації та присудження наукового ступеню «кандидат наук»

Згідно п 24. Порядку присудження наукових ступенів: прилюдний захист дисертації проводиться на засіданні спеціалізованої вченої ради, яке вважається правоможним у разі, коли в його проведенні взяло участь не менше ніж дві третини складу, а також не менше ніж чотири доктори наук з кожної спеціальності докторської і не менше ніж три доктори наук із спеціальності кандидатської дисертації. Рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня вважається позитивним, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті членів ради, які брали участь у засіданні.

П. 25 Порядку присудження наукових ступенів: Захист дисертації повинен мати характер наукової дискусії, в якій зобов'язані взяти участь усі присутні на засіданні члени спеціалізованої вченої ради - доктори наук з кожної спеціальності, за якою виконано дисертацію.

Після закінчення захисту дисертації спеціалізована вчена рада проводить таємне голосування щодо присудження наукового ступеня. Протокол лічильної комісії затверджується відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів ради, які брали участь у засіданні.

Спеціалізована вчена рада надсилає ВАК у місячний строк після захисту перший примірник дисертації з двома примірниками її облікової картки та атестаційну справу здобувача наукового ступеня, а електронний примірник - Українському інституту науково-технічної та економічної інформації. Після прийняття президією ВАК рішення про видачу диплома доктора, кандидата наук перший примірник дисертації передається для зберігання до Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Атестаційна справа здобувача наукового ступеня оформляється згідно з вимогами, що встановлені ВАК, і зберігається у спеціалізованій вченій раді протягом десяти років.

П. 26 Порядку присудження наукових ступенів: Спеціалізована вчена рада надсилає ВАК у місячний строк після захисту перший примірник дисертації з двома примірниками її облікової картки та атестаційну справу здобувача наукового ступеня, а електронний примірник - Українському інституту науково-технічної та економічної інформації. Після прийняття президією ВАК рішення про видачу диплома доктора, кандидата наук перший примірник дисертації передається для зберігання до Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Атестаційна справа здобувача наукового ступеня оформляється згідно з вимогами, що встановлені ВАК, і зберігається у спеціалізованій вченій раді протягом десяти років.

За п. 27 Порядку присудження наукових ступенів: У разі прийняття спеціалізованою вченою радою негативного рішення щодо присудження наукового ступеня документи за визначеним ВАК переліком повертаються здобувачеві.

Контроль за науковим рівнем дисертацій, їх науковою та практичною цінністю, роботою спеціалізованих вчених рад, дотриманням єдиних вимог до здобувачів наукових ступенів, а також експертизу дисертацій здійснює ВАК за участю експертних рад.

Порядок роботи експертних рад визначається положенням про експертну раду, що затверджує ВАК.

Експертні ради відповідають за якість і об'єктивність підготовлених ними проектів атестаційних висновків щодо відповідності дисертацій вимогам цього Порядку, а рівня підготовки здобувачів - науковому ступеню кандидата наук.

У разі коли встановлено, що експертизу дисертації проведено неякісно, висновок спеціалізованої вченої ради недостатньо аргументований або порушено вимоги нормативно-правових актів з питань присудження наукового ступеня кандидата наук, ВАК готує проект атестаційного висновку щодо скасування рішення ради про присудження наукового ступеня, який подається на розгляд президії ВАК. За п. 29 Порядку присудження наукових ступенів, строк розгляду ВАК дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня кандидата наук - чотирьох місяців. (п. 30 Порядку присудження наукових ступенів). [5]

3.4 Експертиза дисертацій

Наказ Вищої Атестаційної Комісії від 23 березня 2010 р. №170 Про затвердження Положення про експертну раду Вищої атестаційної комісії України. [17, 42]

Відповідно до п 1. цього Положення, Експертна рада - дорадчий орган Вищої атестаційної комісії України (далі - ВАК), який разом з відділами ВАК здійснює контроль за науковим рівнем дисертацій, їх науковою та практичною цінністю, роботою спеціалізованих вчених рад, готує рекомендації президії ВАК України щодо присудження наукового ступеня доктора наук, кандидата наук та присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника. У пункті 2 Положення зазначено, що Експертна рада забезпечує єдність вимог при атестації здобувачів наукових ступенів і вченого звання старшого наукового співробітника на основі дотримання вимог «Положення про Вищу атестаційну комісію України», «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», інших законодавчих та нормативно-правових актів з питань атестації, а також цього Положення. Експертна рада відповідає за об'єктивність та повноту аргументації підготовлених нею проектів атестаційних висновків щодо відповідності дисертаційних робіт вимогам «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», та рівня підготовки здобувачів, що відповідає рівню наукового ступеня доктора або кандидата наук.

Експертна рада формується з провідних учених певної галузі наук, які мають досвід з підготовки дисертантів, за поданням Національної та державних галузевих академій наук, центральних органів державної влади, які мають у своєму підпорядкуванні наукові установи та організації, а також вищі навчальні заклади. (п. 3 Положення).

Експертна рада працює під контролем відділів ВАК і є відповідальною перед Головою ВАК, його заступниками та вченим секретарем ВАК [17, 42]

До складу експертної ради входять тільки доктори наук, які захистили дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук не менше п'яти років тому та брали активну участь в процесі атестації наукових кадрів. Ученим секретарем ради може бути кандидат наук. Чисельність експертної ради не повинна перевищувати тридцяти осіб.

10. Аналіз рівня експертизи під час захисту дисертації в спеціалізованій вченій раді, контроль за науковим рівнем дисертації здійснюється шляхом проведення експертизи всієї атестаційної справи та дисертації.

12. Проекти атестаційних висновків експертної ради щодо дисертаційних робіт, атестаційних справ старших наукових співробітників, клопотання про утворення спеціалізованих вчених рад приймаються відкритим голосуванням і більшістю голосів. За необхідності чи за пропозицією хоча б одного з членів експертної ради проводять таємне голосування.

Висновки

Слід зазначити, що в цілому нормативно-правові акти з питань освіти відміняються або змінюються не дуже часто, порівняно, наприклад, з податковим законодавством. Це може свідчити про наступне: що відносини з питань освіти є досить стабільними, та система освіти сформована ще за часів Російської Імперії та Радянського Союзу, та дісталася Українській державі у спадок зі своїми усталеними звичаями та правилами. Консерватизм вищої школи відмічає професор, член-кореспондент РААСН В.І. Теличенко. [48]

Або ж напрошується інший висновок, що державу питання освіти хвилюють набагато менше, аніж суспільні відносини, які виникають, наприклад, з приводу сплати податків. На підтвердження такого висновку можна згадати про розмір іменних стипендій для обдарованої молоді - десь біля тисячі гривень, які мають отримувати кращі з кращих студентів та аспірантів, гордість та цвіт нації.

Так склалося тому, що при обчисленні розміру стипендії обдарованим аспірантам за основу взятий посадовий оклад викладача-стажиста, збільшений на 25 відсотків. За основу посадового окладу викладача-стажиста взята мінімальна заробітна платня. За цим слідує висновок, що держава оцінює навіть дуже обдарованого аспіранта не набагато вище за починаючого викладача.

Цей контраст досить виразно можна прослідити, якщо порівняти з рівнем забезпечення, скажімо, народних депутатів, згідно Закону України «Про статус народного депутата України».

Відносно порядку вступу до аспірантури, то тут маємо наступні висновки:

Порівняно з радянськими часами вимоги до вступу до аспірантури суттєво знизилися. Це пов'язано з падінням престижу наукової праці у суспільстві, що пов'язано, насамперед, з низькими заробітками у науковій сфері. Як результат аспірантура має хронічний недобір і тому вимоги до вступу були знижені.

У ході опрацювання теми реферату було виявлено наступні проблеми сучасної аспірантури в Україні:

1. Проблема недобору у аспірантуру.

Пов'язана з падінням престижу наукової праці після розпаду СРСР. Особливо великим недобір був у 90 роки [49], та поступово ситуація почала вирівнюватися.

Разом з тим, відомі випадки, коли вільні бюджетні міста на кафедрах є, та бажаючий поступити у аспірантуру не може поступити, бо ніхто з викладачів кафедри не погоджується бути науковим керівником. Був випадок у одному вузі, що таким чином у аспірантуру не поступила дівчина, яка закінчила його з червоним дипломом.

2. Проблема мови написання дисертації.

На наш погляд, дійсне Положення про порядок присвоєння наукового ступеню доволі однобічно підходить до цього питання, вимагаючи, щоб дисертаційні роботи виконувались тільки українською мовою і це має місце у країні, де чи не більшість населення використовує в побуті російську мову. На наш погляд, доречно внести відповідні зміни до Положення, аби забезпечити двомовність.

3. Проблема низьких стипендій.

Причиною низьких стипендій в Україні є їх прив'язка до окладу-викладача-стажиста, який визначається відповідно до Наказу Міносвіти України №90 від 02.04.93 р. «Про затвердження Інструкції про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів». Відповідно до п. 19 Постанови КМУ «Про стипендіальне забезпечення», академічна стипендія клінічним ординаторам, аспірантам і докторантам установлюється у розмірі середньої місячної заробітної плати за останнім основним місцем роботи (з урахуванням наступних змін в оплаті праці на відповідних посадах), але не нижче 60 відсотків і не вище посадового окладу, визначеного за схемою посадових окладів, відповідно: викладача-стажиста - для аспірантів. Відповідно до п. 13 Інструкції про оплату праці…, ставки погодинної оплати працівників, зайнятих в усіх галузях народного господарства, за проведення учбових занять визначаються в коефіцієнтах від мінімальної заробітної плати. [23]

Як відомо, мінімальна заробітна платня визначається, виходячи з розміру мінімального споживчого кошика, необхідного для простого біологічного виживання людини, тобто тут держава цілком свідомо обрікає на таке виживання і викладачів і аспірантів.

Список використаної літератури

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2. Закон України «Про освіту» вiд 23.05.1991 №1060-XII. (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, №34, ст. 451).

3. Закон України «Про вищу освіту» вiд 17.01.2002 р. №2984-III (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, №20, ст. 134).

4. Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. №309.

5. Постанова КМУ від 12 липня 2004 р. №882 «Питання стипендіального забезпечення».

6. Постанова КМУ від 7 березня 2007 року №423 із доповненням, внесеним Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1197.

Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

7. Указ Президента України від 25 лютого 1999 року №216/99 «Про затвердження Положення про Вищу атестаційну комісію України».

8. Постанова Кабінету міністрів України від 28 жовтня 1994 р. №744 «Про затвердження Положення про порядок призначення академічних стипендій Президента України студентам вищих навчальних закладів та аспірантам».

9. Постанова КМУ від 16 серпня 1994 р. №560 «Про стипендії Кабінету Міністрів України для молодих учених».

10. Постанова КМУ від 9 серпня 2001 р. №980 «Про заснування академічної стипендії Кабінету Міністрів України студентам вищих навчальних закладів та аспірантам».

11. Постанова КМУ від 22 лютого 2006 р. №209 «Про академічну стипендію імені М.С. Грушевського для студентів та аспірантів вищих навчальних закладів».

12. Постанова КМУ від 23 грудня 1996 р. №1542 «Про впорядкування виплати стипендій аспірантам, а також стипендій Президента України, іменних стипендій студентам, учням навчальних закладів та аспірантам».

13. Положення про щорічні Премії Президента України для молодих вчених. Затверджено Указом Президента України №779/2000 від 12.06.2000 року (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента 104/2001 від 21.02.2001 №253/2003 від 24.03.2003).

14. Перелік наукових фахових видань України, де можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук. Затверджений постановами Президії ВАК: від 27.05.2009 р. №1-05/2 від 08.07.2009 р. №1-05/3 від 14.10.2009 р. №1-05/4 від 18.11.2009 р. №1-05/5 від 16.12.2009 р. №1-05/6 від 10.02.2010 р. №1-05/1 від 10.03.2010 р. №1-05/2 від 14.04.2010 р. №1-05/3 від 26.05.2010 р. №1-05/4 від 01.07.2010 р. №1-05/5.

15. Положення про спеціалізовану вчену раду. Затверджене Наказом Вищої атестаційної комісії України №429 від 29.08.2000 р. зі змінами і доповненнями.

16. Наказ ВАКу України №176 від 04.04.2000 р. «Про затвердження Переліку установ і організацій, куди обов'язково належить надсилати наукові монографії, у яких опубліковані основні результати дисертаційних робіт».

17. Наказ ВАКу України від 04 квітня 2000 р. №178 «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук та про їх апробацію».

18. Наказ Вищої Атестаційної Комісії України від 23 березня 2010 р. №170 «Про затвердження Положення про експертну раду Вищої атестаційної комісії України»

19. Федеральный Закон Российской Федерации «О высшем и послевузовском профессиональном образовании» от 22 августа 1996 года №125-ФЗ.

20. Постановление Совета Народных Комиссаров СССР «Об учёных степенях и званиях» от 13 января 1934 г. №79.

21. Инструкция Комитета по высшему техническому образованию при ЦИК Союза ССР «О порядке применения Постановления СНК Союза ССР от 13 января 1934 г. «Об учёных степенях и званиях».

22. Наказ Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України (спільний) «Про Порядок визначення кандидатур для призначення стипендії Кабінету Міністрів України» №669/454 від 03.10.2001 р.

Страницы: 1, 2, 3, 4