Самостійний брокер - це біржовий посередник, який від імені третіх осіб і за їх рахунок укладає біржові договори. Відмінність між самостійним брокером і членом біржі полягає у тому, що самостійний брокер не є засновником біржі, не володіє майновими та управлінськими правами щодо товарної біржі. Самостійний брокер вправі брати участь у біржових торгах за умови одержання дозволу вищого органу управління товарної біржі та сплативши встановлену на біржі плату.

Постійні і разові учасники біржових торгів за своїм правовим статусом не є біржовими посередниками, оскільки: їм дозволено укладати в процесі біржових торгів договори тільки від свого імені і за свій рахунок; вони вправі укладати тільки договори з реальним товаром. В залежності від умов участі у біржових торгах вони поділяються на разових і постійних. Разові учасники біржових торгів мають право укладати договори на біржі протягом одного дня і тільки в одній торговій секції. Постійні учасники біржових торгів вправі укладати біржові договори протягом тривалого строку, як правило, до трьох років.

Порядок укладення біржових форвардних договорів присвячений проблемам правового регулювання діяльності учасників біржових торгів, спрямованої на укладення форвардного договору.

Етапи укладення форвардного договору:

1. Підготовчий етап

2. Висунення комерційної пропозиції

3. Акцептування пропозиції (оферти)

4. Реєстрація договору

Окремі правила діють при укладенні біржових угод (договорів). Їх ще називають біржовими операціями. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991 р, біржовою операцією визнається угода, яка відповідає сукупності таких умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку або обмін товарів, допущених до обороту на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації і зареєстрована на біржі не пізніше наступного за її вчиненням дня.

Правила біржової торгівлі є основним нормативним документом, що регулює порядок укладення форвардних договорів. При цьому положення вказаного документа поширюються не тільки на осіб, які беруть участь у торгах (член біржі, брокер), але і на осіб, які забезпечують їх проведення (посадові особи органів товарної біржі).

Укладення форвардних договорів відбувається шляхом участі покупців і продавців у публічних гласних біржових торгах на конкурентних засадах. Публічний характер біржових торгів означає, що будь-яка особа вправі укладати біржові форвардні договори на товарній біржі. Гласність означає, що при проведенні торгів інформація про умови форвардних договорів, про характеристику та ціни на біржові товари є рівнодоступними для всіх осіб, які допущені до участі у біржових торгах. Принцип гласності може обмежуватись стосовно інформації, яка згідно законодавства України визнається комерційною таємницею.

Біржові торги завжди проводяться у окремому приміщенні товарної біржі, до якого допускаються лише учасники торгів. Цим забезпечується концентрація на біржі всього попиту і пропозиції на певний вид біржового товару, що в свою чергу спрощує процес пошуку контрагентів, підвищує рівень конкуренції, спрощує механізм нагляду за законністю дій учасників біржових торгів.

Світова практика виробила два способи укладення форвардних договорів: торгівля «пошепки» і публічна торгівля. Перший спосіб полягає в тому, що, володіючи інформацією про виставлені на торги товари, зацікавлена особа чи її представник безпосередньо звертаються до брокерської контори чи власника товару. У такому випадку подання заявки на участь у торгах та інформації про лот вважається офертою, а звернення зацікавлених осіб - акцептом.

Найпоширенішим є спосіб ведення публічних торгів. Їх проводять біржові маклери (працівники товарної біржі). Укладення договору відбувається шляхом обговорення заявленої пропозиції всіма учасниками біржових торгів. При досягненні згоди на укладення форвардного договору контрагенти подають маклеру підписану заявку, в якій зазначають предмет та ціну договору. Маклер реєструє заяву своїм підписом. З моменту реєстрації заявки сторони зобов'язані укласти форвардний договір.

Під час проведення біржових торгів учасники не укладають форвардних договорів, а лише проявляють свою усну згоду на її укладення. Форвардний договір вважається укладеним з моменту його реєстрації на біржі, що прирівнюється до нотаріального посвідчення. Реєстрація укладених на біржі форвардних договорів є обов'язковою умовою, невиконання якої тягне за собою визнання договору небіржовим. При реєстрації біржового форвардного договору реєстратор не зобов'язаний перевіряти умови договору на предмет відповідності законодавству, але у випадку, коли договір є явно незаконним (недостатність повноважень у посередників, предметом договору виступають товари, недопущені до торгів і т.д.), то біржовий реєстратор повинен відмовити у її реєстрації.

Звичайний форвардний контракт - це договір купівлі-продажу (поставки) якого-небудь активу через певний термін в майбутньому. Це строковий договір з обов'язковим його виконанням кожної зі сторін договору, тобто тверда угода.

Всі умови такого форвардного контракту узгоджуються сторонами угоди в момент її укладення. Ціна активу, що підлягає поставці в майбутньому, або форвардна ціна контракту, зазвичай встановлюється в момент укладання угоди. Проте можливі будь-які інші форми її визначення, наприклад, у договорі може бути встановлений механізм її визначення або зазначено, що вона буде дорівнює ринковій ціні активу в момент виконання контракту і т.д. Звичайний форвардний контракт укладається з метою купити-продати лежить в його основі актив (товар, валюту, цінний папір тощо) у майбутньому, але на умовах, визначених у момент його укладення.
Форвардні контракти перетворюються в похідні інструменти в міру стандартизації умов укладання, тобто часткової відмови від їх індивідуальності, унікальності кожного окремого контракту, і за наявності ринкового посередника (посередників або дилерів), який стає однією з сторін форвардного контракту з будь-яким іншим учасником ринку. Завдяки таким умовам з'являється вторинний ринок відповідних форвардних контрактів, або, як ще кажуть, останні стають ліквідними контрактами.

Ліквідність форвардного контракту перетворює його в похідний інструмент ринку, тобто дозволяє отримувати з його допомогою диференціальну прибуток, або, інакше кажучи, використовувати для цілей хеджування та спекулювання.

Основними видами ліквідних форвардних контрактів є валютні форварди та форвардні контракти на ставку відсотка.

В обох випадках ринковими посередниками (дилерами або маркет-мейкерами) є великі банки, які обслуговують світовий ринок (валют і кредитів). Вони встановлюють форвардні курси купівлі-продажу валют з будь-яким строком виконання і укладають форвардні угоди, як на купівлю, так і на продаж валют з учасниками ринку - клієнтами між собою.
В якості активу процентного форварда виступає не звичайний актив (товар, валюта, цінний папір), а банківська чи інша процентна ставка. Дохід за цим контрактом є різниця між майбутньою (форвардної) процентною ставкою, зафіксованої в контракті, і фактичною ставкою (ставкою спот) на дату розрахунків за контрактом.

Той, хто укладає контракт на умовах одержання депозиту (основної суми), називається "покупцем", а процес його укладання - "покупкою" контракту. Той, хто укладає контракт на умовах внесення депозиту (основної суми), називається "продавцем" і "продає" контракт.

Якщо процентна ставка спот на момент виконання (розрахунків) контракту перевищить форвардну ставку, записану в контракті, то покупець отримує диференціальний дохід, який виплачує йому банк, бо покупець як би взяв позику в банку під даний відсоток, а потім повернув її в банк під більш високий відсоток. І навпаки, якщо ставка спот виявиться нижче форвардної ставки за контрактом.

Процентні форварди зазвичай укладаються на три-, шести - і дев'ятимісячний депозити, але вони можуть бути укладені і на будь-які інші терміни, не кратні трьом місяцям.

Процентні форварди укладаються з термінами виконання від одного місяця і далі.

Їх позначення складається з двох цифр: перша показує термін виконання, а друга - термін закінчення депозиту, так що різниця цих цифр і становить часовий період депозиту в місяцях. Наприклад, процентний форвард "3-9" (три помножити на дев'ять) означає, що він являє собою контракт на шестимісячний депозит, внесений (або надається) через три місяці від дати укладення контракту, а термін закриття депозиту відстає від цієї дати на дев'ять місяців .

Процентний форвард використовується як для отримання спекулятивного прибутку, так і для хеджування операцій, здійснюваних банком або компаніями, які вступають в кредитні відносини між собою або зі своїми клієнтами.

Для підведення підсумків дослідження даної сфери цивільного права, потрібно відзначити, що було досліджено

По-перше, проблеми правового регулювання цивільно-правових відносин, що виникають або змінюються внаслідок укладення на товарних біржах форвардних договорів.

По-друге , було проаналізовано історичні аспекти виникнення та розвитку форвардних договорів, особливу увагу приділено їх юридичній природі.

По-третє, було створено систему видів форвардних договорів та обґрунтовано їх особливі риси.

Досліджено істотні та звичайні умови форвардних договорів. Розглянуто питання правового положення учасників біржових торгів і біржових посередників під час укладення форвардних договорів, а також порядок їх укладення.

З всього вищенаведеного треба зробити висновок, що чинне біржове законодавство України не відповідає сучасному стану біржової справи, стримує розвиток майнових відносин, пов'язаних з укладенням форвардних договорів на біржовому та між біржовому ринках. Відсутність чіткої регламентації порядку укладення форвардних договорів призводить до значних правопорушень у сфері біржової форвардної торгівлі.

Законодавство України термінове потребує внести законопроектні новації до цивільного законодавства України.

Список літератури

1. Арчакова О. Деякі особливості національного регулювання валютного ризику / О. Арчакова // Финансовые риски. - 2007. - №2. - C.67-73

2. Банковское дело : учебник / Финансовая академия при правительстве РФ; ред. О.И. Лаврушин. - Изд. 4-е, стер. - М.: КНОРУС, 2006. - 768 с.

3. Бездітко Ю.М. Валютне регулювання : навчальний посібник / Ю.М. Бездітко, О.О. Мануйленко, Г.А. Стасюк. - Херсон: Олді-плюс, 2004. - 272 с.

4. Валютне регулювання : навчальний посібник / Ю.М. Бездітко, О.О. Мануйленко, Г.А. Стасюк. - Херсон: Олді-плюс, 2004. - 272 с.

5. Віднійчук-Вірван Л.А. Міжнародні розрахунки і валютні операції : навчальний посібник / Л.А. Віднійчук-Вірван. - Львів: Магнолія 2006, 2007. - 214 с.

6. Єпіфанов А.О. Операції комерційних банків : навчальний посібник / А.О. Єпіфанов, Н.Г. Маслак, І.В. Сало. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. - 523 с.

7. Михайлів З.В. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції : навчальний посібник / З.В. Михайлів, З.П. Гаталяк, Н.І. Горбаль; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львівська політехніка». - Львів: Львівська політехніка, 2004. - 244 с.

8. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: декрет / Україна. Кабінет Міністрів. - [Б. м.: б. и.], 1993. - Б. ц.

9. Резнікова О.О. Удосконалення чинної системи валютного регулювання О.О. Резнікова // Фінанси України. - 2001. - №7. - C.16-22

10. Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції : підручник / Л.В. Руденко. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: ЦУЛ, 2007. - 632 с.

11. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991р. (зі змінами, згідно з Законами) // ВВР - 1991. - № 49. - ст. 682.

12. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996р. (зі змінами, згідно з Законами) // ВВР - 1996. - №51. - ст. 292.

13. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003р. № 755-IV. - Комп'ютерна правова система «Нормативні акти України».

14. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. (зі змінами, згідно з Законами) // ВВР. - 1992. - № 48. - ст. 650.

15. Закон України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV. - Компьютерна правова система «Нормативні акти України».

16. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19 червня 2003 року № 979-IV. - Компьютерна правова система «Нормативні акти України».

17. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000р. (зі змінами, згідно з Законами) // ВВР. - 2000. - № 36. - ст.299.

18. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливостях обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997 р. (зі змінами, згідно з Законами) // ВВР. - 1998. - №15. - ст.67.

19. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. (зі змінами, згідно з Законами) // Урядовий кур'єр. - 1995. - № 21-22.

20. Закон України «Про підприємництво» від 07.02.1991р. (зі змінами, згідно з Законами) // ВВР. - 1991. - №14. - ст.168.

21. Закон України «Про приватизаційні папери» від 06.03.1992р. (зі змінами, згідно з Законами) // ВВР - 1992. - № 24. - ст. 352.

22. Закон України «Про товарну біржу» від 10.12.1991р. (зі змінами, згідно з Законами) // ВВР - 1992. - № 10. - ст. 139.

23. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.1991р. (зі змінами, згідно з Законами) // ВВР. - 1991. - № 38. - ст. 508.

24. Иоффе О.С. Обязательственное право. - М.: Юридическая литература, 1975. - 880 с.

25. Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. Рынок ценных бумаг (теория и практика). - К.: МАУП, 1997. - 216с. 

26. Кандыбка А.И. Правовое регулирование биржевых сделок на фондовом рынке: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03. - Ростов-на-Дону: 2001. - 193 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4