Звертається увага на те, що Регламент Радіозв'язку вимагає, щоб кожна суднова радіостанція мала ліцензію, знаходилася під винятковою владою капітана або іншої особи, відповідальної за судно, і експлуатувалася тільки під контролем належним чином кваліфікованого персоналу, а також, щоб сповіщення про лихо передавалося тільки за вказівкою капітана або іншої особи, відповідальної за судно. Капітан повинен мати на увазі, що весь персонал, на якому лежить обов'язок передавати сповіщення про лихо, повинен бути проінструктований, знати й уміти експлуатувати належним чином все радіоустаткування на судні.

Зазначається, що основи правового регулювання інформаційної діяльності на етапі рятування закріплені в Законі України ”Про аварійно-рятувальні служби” від 14.12.1999 р., згідно з яким основними видами робіт при наданні допомоги судну, що терпить лихо, є пошук аварійного судна; зняття людей з аварійного судна, у разі потреби надання їм медичної допомоги; підтримка судна на плаву; боротьба з вогнем; зняття з мілини; буксирування тощо. Відповідно до вимог Конвенції з пошуку і рятування на морі 1979 року з грудня 1996 р. при Укрморрічфлоті почав свою роботу Державний морський рятувально-координаційний центр. До його задач віднесено рятування життя на морі, рятування майна, ліквідація розливів нафтопродуктів, координація дій щодо пошуку суден тощо. Але у той самий час в державі існують структури, які, у свою чергу, несуть відповідальність за організацію, функціонування та розвиток засобів радіокомунікацій у морській галузі та відповідальність за готовність проведення пошуково-рятувальних операцій. Це негативно впливає на якість та швидкість координації дій та обміну інформацією під час лиха. По-перше, багато функціональних обов'язків зазначених структур дублюється між собою, а по-друге, наявність двох організацій, замість однієї, унеможливлює централізоване керування процесом рятувальних робіт.

Розділ третій ”Організаційні основи інформаційної діяльності у галузі забезпечення безпеки мореплавства” складається з трьох підрозділів, в яких досліджено структуру, склад та організаційні основи інформаційної діяльності суб'єктів у галузі безпеки мореплавства.

У підрозділі 3.1. ”Структура та склад суб'єктів, що здійснюють інформаційну діяльність у галузі забезпечення безпеки мореплавства” детально розглянуто мету та склад глобальної морської системи зв'язку під час лиха та для забезпечення безпеки, а також порядок взаємодії всіх її сегментів між собою.

Зазначається, що вся ГМЗЛБ може бути поділена на 3 основні сегменти - космічний, судновий та береговий, і супутникові системи відіграють особливу роль в ГМЗЛБ для впровадження глобальної системи і встановлення надійної мережі зв'язку через супутникову систему зв'язку ІНМАРСАТ, КОСПАС-САРСАТ. Супутниковий зв'язок діє в обох напрямах: судно-берег і берег-судно. ІНМАРСАТ забезпечує сповіщення про лихо, що передається судном через суднову-земну станцію або супутниковий аварійний радіобуй, і можливість двостороннього зв'язку з абонентом в режимі радіотелеграфії і додатково радіотелефонії.

У дослідженні наголошується на тому, що чимала кількість вимог міжнародних та національних нормативних актів з морського права й особливо тих, що стосуються безпеки мореплавства, міститься у такому виді інформаційно-правових норм як ”юридико-технічні” або ”норми-стандарти”. Сама назва - “технічні норми” - говорить про їх специфічний зміст, про те, що вони діють у сфері техніки, у сфері виробничої діяльності людини, у сфері дії людини на природу, предмети зовнішнього світу.

У підрозділі 3.2. ”Організаційні основи ідентифікації суден” крізь призму терористичних загроз визначається місце організаційного забезпечення автоматичної ідентифікаційної системи з врахуванням міжнародного досвіду та виокремлення позитивних та негативних сторін цієї системи.

Зазначається, що світова спільнота дуже стурбована випадками морського тероризму, але дії із здійснення юрисдикції стосовно злочинів, що загрожують безпеці торгового мореплавства, вчинених на борту судна у водах іноземної прибережної держави, можуть здійснюватися тільки з її згоди або на її прохання. Але прибережні держави не завжди можуть надати термінову й ефективну допомогу суднам, що піддалися нападу терористів, наприклад, у разі обстрілу. Нерідко таку допомогу можуть надати іноземні судна та військові кораблі, що знаходяться поблизу. У цих випадках єдиним ефективним способом оперативного сповіщення таких суден і кораблів про небезпеку, що насувається, можуть служити засоби Автоматичної Ідентифікаційної Системи (АІС). Обов'язкова установка навігаційного устаткування АІС на судна передбачена Розділом 5 ”Навігаційна безпека” Конвенцій СОЛАС-74, з урахуванням вимог, викладених в Резолюції ІМО MSC.99(73) від 5 грудня 2000 р.

Наголошується, що, на жаль, досі впровадження АІС в Україні знаходиться на початковому етапі, просувається достатньо повільно і це за умови, що Україна була в числі перших держав, що підписали СОЛАС-74 у день її ухвалення, чим продемонструвала всьому світу бажання і готовність підтримувати належний рівень безпеки мореплавства.

Зазначається про необхідність прийняття невідкладних заходів на державному рівні щодо скорішого впровадження в дію системи АІС в Україні, тому що робота по швидкому впровадженню АІС, по-перше, є проявом турботи держави про рівень безпеки мореплавства на своїй території, і по-друге, є прямим обов'язком України як держави-члена міжнародного співтовариства і сторони (учасника) міжнародно-правових договорів, недотримання положень яких може негативно позначитися на авторитеті держави на міжнародній арені.

У підрозділі 3.3. ”Організаційні основи процесу інформаційних повідомлень з безпеки мореплавства” висвітлюються основи діяльності, склад та порядок взаємодії елементів служби інформації з безпеки мореплавства.

Звертається увага на те, що служба інформації з безпеки на морі є міжнародною координованою радіомережею для передач, що містять інформацію, необхідну для безпеки мореплавства, яка отримується на всіх суднах за допомогою устаткування, що автоматично стежить на відповідних частотах і друкує англійською мовою тільки таку інформацію, яка має відношення до судна. Інформація з безпеки мореплавства визначена у загальних рисах як навігаційні та метеорологічні попередження, метеорологічні прогнози та інші невідкладні повідомлення, пов'язані з безпекою, що передаються на судна. Прийом передач цієї інформації є безкоштовним на всіх суднах.

ВИСНОВКИ

З урахуванням викладеного та на підставі одержаних у процесі дослідження результатів були сформульовані такі положення:

1. В науці інформаційного права існує декілька дефініцій інформаційних правовідносин, аналізуючи які можна дійти висновку, що інформаційно-правові відносини взагалі - це різновид врегульованих правом суспільних відносин, об'єктом яких є інформація, що розуміється як сукупність відособлених образів життєдіяльності індивідів та організацій, що знаходяться в обігу за допомогою певних носіїв на основі норм різних галузей права. Однак таке визначення є досить універсальним і не відображує сутності та особливостей правовідносин, що складаються у сфері безпеки мореплавства.

Тому пропонується визнати, що під інформаційними правовідносинами у галузі забезпечення безпеки мореплавства розуміються врегульовані інформаційно-правовими нормами інформаційні суспільні відносини з приводу збереження людського життя, захисту морських суден від небезпеки на морі та захисту морського середовища від забруднення із суден. Сторони інформаційних правовідносин виступають як носії взаємних прав і обов'язків, встановлених та гарантованих інформаційно-правовою нормою. Головною метою інформаційних правовідносин у сфері безпеки мореплавства є додержання вимог до проектування і конструкції суден, придатності їх до плавання, комплектування екіпажем, користування сигналами, підтримки зв'язку, попередження зіткнень, організації пошуку і рятування, розслідування аварій.

2. Аналізуючи вимоги з безпеки мореплавства, що містяться в інформаційно-правових нормах міжнародного та національного законодавства вже давно назріла необхідність виділити їх в окрему групу норм - юридико-технічних (або норм-стандартів), які беруть свій початок в технічних нормах, що діють у сфері техніки, виробничої діяльності людини, дії людини на природу та предмети зовнішнього світу.

По-перше, за своїм складом технічні норми містять: 1. Технічні норми-стандарти (техніка-техніка) - це норми, які встановлюють вимоги та стандарти суто до несоціальних утворень і взагалі не регулюють поведінку людей (наприклад, вимоги, щодо потужності блоку живлення для забезпечення належної роботи усіх компонентів комп'ютера); 2. Соціально-технічні (людина-техніка) - це норми, які регулюють взаємодію людини та техніки, але з не чітко вираженими заходами суспільного забезпечення, тобто санкції за їх недодержання можуть бути юридичними, моральними тощо. Вони, у свою чергу, поділяються на: а) публічні соціально-технічні норми (людина-техніка-держава) - це соціально-технічні норми, які регулюють взаємодію людини та техніки в матеріально-виробничій та управлінській сферах, мають обов'язковий характер, та виконання яких забезпечується примусовою силою держави (наприклад, правила поводження зі зброєю); б) приватні соціально-технічні норми (людина-техніка-людина) - це соціально-технічні норми, які регулюють взаємодію людини та техніки у будь-якій сфері та невиконання яких тягне за собою негативне ставлення з боку іншої людини (наприклад, санітарні правила).

По-друге, існує лише два способи перетворення технічних норм-стандартів та соціально-технічних норм на юридико-технічні: а) коли держава формулює зміст соціально-технічних норм, дотримання яких признається юридично обов'язковим; б) коли держава посилає до соціально-технічних норм і встановлює відповідальність за порушення їх змісту - бланкетні норми.

По-третє, юридико-технічні норми не можна протиставляти нормам соціальним, оскільки всі без виключення правові норми адресовані людям, регулюють відносини тільки між особами, групами, суспільством і державою і в цьому розумінні вони є соціальними. В матеріально-виробничій та управлінській сферах технічні норми не можуть не набувати характеру соціальних, а потім -- і характеру юридичних норм.

3. Уперше в науці інформаційного права пропонується запровадити поняття ”інформаційно-правове забезпечення діяльності”, що пов'язане з пошуком та рятуванням на морі, під яким слід розуміти комплекс заходів щодо збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, розповсюдження інформації, призначеної для задоволення інформаційних потреб суб'єктів діяльності по забезпеченню безпеки мореплавства. При цьому інформаційно-правове забезпечення діяльності є цілісною системою елементів. Без ефективного інформаційно-правового забезпечення діяльності з пошуку та рятування практично неможливо забезпечити отримання об'єктивної інформації щодо потреб у правовому регулюванні неврегульованих правовідносин.

4. Аналіз установчих актів ІНМАРСАТ дозволяє говорити про особливості цієї міжнародної організації як похідного суб'єкта міжнародного права. Експлуатаційна угода про ІНМАРСАТ не є міжнародним договором, оскільки вона, регулюючи конкретні експлуатаційні і фінансові питання, що відносяться до ІНМАРСАТ, одночасно регламентує взаємостосунки між учасниками, які складаються на комерційній основі. Значення укладання Експлуатаційної угоди полягає в тому, щоб звільнити уряди від фінансової відповідальності за діяльність ІНМАРСАТ і від виконання технико-експлуатаційних функцій. Для цього потрібно було виключити з проекту Конвенції всі положення, що стосуються фінансової відповідальності і технико-експлуатаційних питань участі в ІНМАРСАТ, і перенести їх до Експлуатаційної угоди. Таким чином, Експлуатаційна угода -- це багатосторонній міжнародний контракт, тобто така угода, яка має міжнародно-приватноправовий характер і в якій беруть участь суб'єкти, що знаходяться під юрисдикцією держави, і держави, що виступають в даному випадку як суб'єкти міжнародного приватного права. Проте, незважаючи на розглянутий ряд особливостей установчих актів ІНМАРСАТ як міжнародних угод, все ж таки ці документи існують і діють тільки в нерозривній єдності між собою, що підтверджується основними положеннями, закріпленими у цих актах.

5. Обов'язкова установка навігаційного устаткування автоматичної ідентифікаційної системи на судна передбачена Розділом V ”Навігаційна безпека” ”Конвенції по охороні людського життя на морі” (Конвенція СОЛАС-74), з урахуванням вимог, викладених в Резолюції ІМО MSC.99(73) від 5 грудня 2000 р.

Основними достоїнствами АІС є: а) знання позицій суден та їх відображення на екрані в зоні відповідальності морського рятувально-координаційного центру, а також їх найменування, характеристик, наявності небезпечного вантажу і навігаційних даних (місцезнаходження, курс, швидкість тощо), що сприяє більш повній оцінці ситуації при наданні допомоги у разі лиха; б) в аварійній ситуації кожне судно матиме інформацію про найменування, місцезнаходження і навігаційні дані інших суден в радіусі дії УКХв-радіозв'язку, що сприяє швидкому наданню допомоги; в) завдяки безперервній роботі, на судні створюється можливість передачі найближчим суднам і береговим службам, включеним до АІС, сигналів лиха або терміновості, що містять відомості про подію; г) можливість взаємодії (обміну інформацією) з вертольотами, що беруть участь у пошуково-рятувальних операціях, та іншими суднами в районі лиха; д) на роботу АІС не впливають осідання і хвилювання моря. Це забезпечує можливість спостереження за малим судном-ціллю в умовах сильного хвилювання моря; е) контроль за суднами, що знаходяться в тіньових зонах (вигин мису, острів) за рахунок кращого розповсюдження радіохвиль.

31 грудня 2004 р. завершився період оснащення конвенційних суден відповідно до вимоги Розділу V СОЛАС апаратурою АІС. Судна, що не здійснюють міжнародних рейсів і побудовані до 1 липня 2002 р., повинні бути обладнані апаратурою АІС у терміни, залишені на розсуд адміністрації, але не пізніше за 1 липня 2008 р. Проте в Україні є ряд неконвенційних пасажирських суден, що не здійснюють міжнародні рейси, які беруть на борт декілька сотень пасажирів, і затягування процесу оснащення устаткуванням АІС до липня 2008 р. може призвести до непоправних наслідків. Одним із найслабкіших місць є недостатнє знання судноводіями правил технічної експлуатації устаткування АІС.

6. Одним із стрижневих елементів здійснення інформаційного забезпечення аварійно-рятувальної діяльності є національне законодавство, яке встановлює систему національних стандартів (і для флоту, і для берегової інфраструктури), побудованих у максимальній відповідності до загальноприйнятих міжнародних правових актів. Аналіз існуючої системи інформаційного забезпечення безпеки мореплавства в Україні свідчить, що не можна вважати задовільним загальний стан справ у цій галузі з таких причин: 1. В системі забезпечення безпеки мореплавства задіяно занадто багато міністерств та відомств України: Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство транспорту та зв'язку, Міністерство освіти на та науки, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Державний комітет рибного господарства, Адміністрація Державної прикордонної служби тощо. 2. Є відсутньою скоординована інформаційно-правова взаємодія між міністерствами і відомствами, що призводить до паралелізму в діяльності щодо забезпечення безпеки мореплавства, ігнорування інтересів інших відомств. 3. Є відсутньою єдина вертикаль управління інформаційним забезпеченням безпеки мореплавства, що веде до дезінтеграційних процесів і до децентралізаційних тенденцій у цій важливій сфері.

У даний час для ефективного забезпечення морського пошуку і рятування в зоні відповідальності України необхідно: 1. Удосконалювати правове регулювання інформаційної діяльності морської пошуково-рятувальної системи Міністерства транспорту та зв'язку, а також національну систему морського пошуку і рятування, засновану на інформаційній взаємодії центральних органів виконавчої влади (що мають у веденні й у сфері діяльності сили і засоби рятування). 2. Розвивати міжнародну співпрацю з інформаційного забезпечення пошуку і рятування на морі, використовуючи позитивний світовий досвід. 3. Забезпечувати функціонування комплексної системи моніторингу інформації щодо надводної обстановки в Азово-Чорноморському басейні. 4. Розвивати навігаційно-гідрографічні, гідрометеорологічні та інші види інформаційного забезпечення з метою інтеграції та раціонального використання всіх комплексів і засобів різного відомчого підпорядкування. 5. Передбачати розробку і затвердження (нормативним актом Кабінету Міністрів) єдиних техніко-правових вимог до забезпечення готовності сил і засобів морського пошуку і рятування в зоні відповідальності України.

Вірним виходом із ситуації, що склалася, буде створення єдиної національної системи нормативно-правових актів щодо інформаційно-правового забезпечення діяльності, пов'язаної з пошуком і рятуванням у морській зоні відповідальності України з дотриманням таких вимог: 1. Розробка положення ”Про єдину службу пошуку і рятування в морській зоні відповідальності”. 2. Розробка нормативно-правових актів, щодо координації зусиль, пов'язаних з використанням всіх наявних ресурсів і наданням інших ресурсів за такої потреби. 3. Нормативно-правове закріплення географічних зон відповідальності з відповідним рятувально-координаційним центром, укомплектованим персоналом. 4. Організаційно-правове забезпечення навчання й іншої кадрової підтримки з метою управління й експлуатації системи. 5. Нормативно-правове закріплення забезпечення сучасних засобів здійснення зв'язку та обміну інформацією.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Іванов Д.А. Правова природа установчих актів Міжнародної організації морського супутникового зв'язку: поняття та особливості // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. пр. - Одеса: Юрид. л-ра, 2004. - Вип. 22. - С. 521-525.

Иванов Д.А. Автоматическая Идентификационная Система как основопологающий фактор противодействия терроризму на море в Причерноморском регионе // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. - Одеса: Юрид. л-ра, 2004. - Вип. 21. - С. 67-75.

Іванов Д.А. Юридико-технінчні норми у міжнародно-правових актах з безпеки судноплавства // Суспільство. Держава. Право: Наук.-практ. журн. - Одеса: ПП ”Фенікс”, 2004. - Вип. 4. - С. 47-50.

Іванов Д.А. Правове регулювання використання системи глобального мобільного (рухомого) супутникового зв'язку на морських суднах // Митна справа - Львів: ТзОВ ”Митна газета”, 2005. - №. 2. - С. 99-105.

Іванов Д.А. Історія правового регулювання використання радіозв'язку для пошуку та рятування на морі // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. - Одеса: Юрид. л-ра, 2005. - Вип. 26. - С. 246-254.

АНОТАЦІЯ

Іванов Д.А. Інформаційно-правові основи забезпечення безпеки мореплавства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Одеська національна юридична академія, Одеса, 2008.

Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням інформаційно-правових основ забезпечення безпеки мореплавства.

Визначено поняття та зміст інформаційних правовідносин у сфері безпеки мореплавства. Розкрито правову природу поняття ”юридико-технічні норми” як окремого виду інформаційно-правових норм. Визначено зміст поняття ”інформаційно-правове забезпечення” в діяльності, пов'язаній з пошуком і рятуванням на морі. Запропоновано класифікацію інформаційно-правових норм у галузі безпеки мореплавства згідно з цілями і порядком їх застосування.

З урахуванням комплексного аналізу нормативного забезпечення та практичної діяльності уповноважених органів у сфері забезпечення безпеки мореплавства надано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, що регулює інформаційно-правове забезпечення безпеки мореплавства.

Ключові слова: інформаційне право, інформаційно-правові відносини, забезпечення безпеки мореплавства, пошук та рятування на морі, автоматична ідентифікаційна система, інформаційні повідомлення.

АННОТАЦИЯ

Иванов Д.А. Информационно-правовые основы обеспечения безопасности мореплавания. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Одесская национальная юридическая академия, Одесса, 2008.

Диссертация является первым в Украине комплексным исследованием информационно-правовых основ обеспечения безопасности мореплавания.

Определены понятие и содержание информационных правоотношений в сфере безопасности мореплавания, которыми являются урегулированные информационно-правовыми нормами информационные общественные отношения по поводу сохранения человеческой жизни, защиты морских судов от опасности на море и защиты морской среды от загрязнения из судов; стороны которых выступают как носители взаимных прав и обязанностей, установленных и гарантированных информационно правовой нормой. Главной целью информационных правоотношений в сфере безопасности мореплавания является соблюдение требований к: проектированию и конструкции судов, пригодности их к плаванию, комплектованию экипажем, использованию сигналов, поддержанию связи, предупреждению столкновений, организации поиска и спасания, расследованию аварий. Раскрыта правовая природа понятия ”юридико-технические нормы” как отдельного вида информационно-правовых норм. Определено содержание понятия ”информационно-правовое обеспечение” в деятельности, связанной с поиском и спасанием на море, под которым следует понимать комплекс мероприятий по сбору, обработке, накоплению, хранению, поиску, распространению информации, предназначенной для удовлетворения информационных потребностей субъектов деятельности по обеспечению безопасности мореплавания. Исследован генезис правового регулирования информационно-правовых отношений в сфере поиска и спасания на море, согласно чему безопасность мореплавания во многом зависит от технического уровня обеспечения мореплавания, создания и надлежащего поддержания в рабочем состоянии информационных ресурсов, а также уровня использования современных технологий информационного обмена на море, который будет определять как место страны в международном содружестве, так и степень безопасности мореплавания

Предложена классификация информационно-правовых норм в области безопасности мореплавания согласно целям и порядку их применения. Охарактеризованы особенности учредительных актов ИНМАРСАТ. Определено место организационно-правовых основ идентификации судов в системе обеспечения безопасности мореплавания.

С учетом комплексного анализа нормативного обеспечения и практической деятельности уполномоченных органов в сфере обеспечения безопасности мореплавания сформулированы предложения относительно усовершенствования законодательства Украины, регулирующего информационно-правовое обеспечение безопасности мореплавания.

Ключевые слова: информационное право, информационно-правовые отношения, обеспечение безопасности мореплавания, поиск и спасание на море, автоматическая идентификационная система, информационные сообщения.

SUMMARY

Ivanov D.A. Information-legal basis of the safety at sea. - Manuscript.

The candidate thesis in law within specialization 12.00.07 - Administrative Law and Process; Financial Law; Information Law. - Odessa National Academy of Law, Odessa, 2008.

The dissertation is the first complex research in Ukraine on the information-legal-basis of the safety at sea.

The concept and legal frameworks of existence of legal relations in safety at sea are being determined in this work. The legal nature and content of “law-technical norms” are explored. The maintenance of concept "information-legal supply" connected with search and rescue on the sea is defined. Classification of information-legal norms in safety at see is expounded.

Considering the complex analysis of national law acts of safety at sea the conclusions and proposals concerning the improvement of the legislation of Ukraine, which regulates the organization and conduction of search and rescue at sea are formulated.

Keywords: informational law, information-law relations, safety at sea, search and rescue at sea, automatic identification system, information messages.

Страницы: 1, 2, 3