|
|
| Криміналістична габітологія |
|
атуювання у вигляді малюнків (або інших зображень), як правило, мають певний прихований зміст, а саме: можуть вказувати на становище в злочинному середовищі, належність до злочинної діяльності, судимість і терміни покарання, злочинний досвід і ступінь кваліфікації, належність до певної категорії злочинців, спосіб учинення злочину, знаряддя злочину. Татуювання мають важливе ідентифікаційне значення, використовуються з метою кримінальної реєстрації злочинців та в оперативно-розшукових цілях [15].Наявність такої інформації про особу злочинця має дуже велике практичне значення як для розкриття злочинів та висунення відповідних слідчих версій і здійснення профілактичної роботи, так і для реалізації однієї з основних цілей кримінального покарання - виправлення та перевиховання засуджених. Правильне використання працівниками правоохоронних органів інформації, яка певним чином характеризує особу злочинця та її властивості може допомогти спрогнозувати майбутню поведінку цієї особи в певній ситуації - при проведенні конкретної слідчої дії, під час проведення попереднього слідства взагалі, під час відбування покарання у місцях позбавлення волі та після звільнення від відбування покарання.Особливе значення ця інформація має для вибору правильної тактики розслідування шляхом прогнозування можливої поведінки особи під час проведення слідчих дій. Так як татуювання є важливою інформацією про певні психологічні та психічні особливості особи, то знання його змісту для слідчого має виняткове значення для встановлення психологічного контакту при допитах підозрюваних і обвинувачуваних та проведенні інших слідчих дій.Не підлягає сумніву також і значимість застосування інформації про особу злочинця працівниками пенітенціарних закладів під час відбування засудженим покарання у виді позбавлення волі з метою забезпечення індивідуалізації застосування засобів виправно-трудового впливу до засуджених під час відбування покарання. Направлення засудженого у виправно-трудовій установі до певного загону з урахуванням психофізіологічних властивостей його особи, обрання певних методів роботи з ним із метою виправлення та перевиховання, ізоляція від негативно спрямованих осіб, та інші засоби впливу повинні застосовуватися з урахуванням наявної інформації про властивості особи засудженого, і тільки тоді вони можуть сприяти створенню необхідних умов для ціннісної переорієнтації особи засудженого, корекції його поведінки та запобіганню вчинення ним нових злочинів як у місцях позбавлення волі, так і поза ними.Безпосередніми джерелами відомостей про наявність певного татуювання в злочинця можуть бути його матеріальні й ідеальні сліди в оточуючому нас середовищі. Ідеальні сліди залишаються у пам'яті людей, які спостерігали ці татуювання, а особливість матеріальних слідів полягає в тому, що їх матеріальним носієм є особа злочинця, на шкірі якої виконано татуювання.Відомості про наявність татуювання та його зміст у особи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного при здійсненні попереднього розслідування та судового розгляду кримінальної справи можуть бути отримані як процесуальним, так і непроцесуальним шляхом.Процесуальним шляхом такі відомості отримуються під час проведення таких слідчих дій як допити потерпілих та свідків, які бачили татуювання, допиті підозрюваного та обвинуваченого, освідуванні підозрюваного або обвинуваченого, яке здійснюється з дотриманням вимог етапі 193 КПК України, огляді трупа, судово-медичній експертизі. Отримані відомості про татуювання повинні бути занесені до протоколу відповідної слідчої дії з обов'язковою фіксацією точного розташування татуювання на поверхні тіла людини, форми, розміри (малюнка, символу), кольору, змісту тексту, дати і т. п.Під час допиту свідків і потерпілих про татуювання в підозрюваних або обвинувачуваних найбільш типовим можуть бути такі запитання: коли, при яких обставинах свідок, потерпілий бачив татуювання на тілі підозрюваного чи обвинувачуваного; в яких місцях поверхні тіла підозрюваного або обвинувачуваного було розташоване татуювання; які відомості про татуювання запам'ятав свідок або потерпілий (розмір, форма малюнка, зміст тексту, дата, колір та інші індивідуальні особливості татуювання) [5, 242].Для одержання більш точної і об'єктивної інформації про татуювання при допитах, опитуванні необхідно використати довідкову літературу, а в окремих випадках запросити художника, який зафіксує за свідченнями рідних, близьких, а також співробітників ОВС графічну інформацію про особливості малюнка, тексту або абревіатури, які були на тілі загиблих або тих, що пропали безвісти.Для об'єктивізації показів свідків інформацію про татуювання доцільно одержувати від кожного свідка окремо, у разі різночитання забезпечити корективи за рахунок спільного аналізу з допитуваними.Опис татуювання при можливості слід доповнювати більш точним і об'єктивним методом фіксації - фотографуванням і відеозаписом.Непроцесуальним шляхом такі відомості можуть бути отримані безпосередньо слідчим або іншим працівником правоохоронних органів при візуальному спостереженні - коли татуювання нанесено на відкриті ділянки поверхні шкіри, в бесідах з близькими родичами або знайомими, шляхом здійснення оперативно-розшукових заходів. Відомості про наявність татуювання у певної особи можуть бути одержані також з медичних та інших документів, даних криміналістичного обліку. Якщо факт наявності татуювання у певної особи зазначений у медичному чи іншому документі, має доказове значення у кримінальній справі, відповідний документ повинен бути оглянутий слідчим зі складанням відповідного протоколу, а оригінал або копія документа повинні бути прилучені до справи за постановою слідчого.Особливість використання татуювань злочинця для отримання криміналістичне значимої інформації про властивості його особи полягає в тому, що таку інформацію ми отримуємо і використовуємо незалежно від його бажання про надання такої інформації. Як правило, проведення попереднього розслідування у кримінальній справі здійснюється в умовах "конфлікту" між слідчим та особою, яка вчинила злочин. Особа, яка вчинила злочин усіма можливими засобами, протидіє слідчому у встановленні об'єктивної істини у справі і одним із таких засобів є обмеження можливостей слідчого щодо отримання необхідного обсягу криміналістичне значимої інформації як про обставини події, так і про особу злочинця шляхом відмови давати свідчення або перекрученим їх викладенням на свою користь. Таким чином, у разі відсутності інших джерел, у таких випадках ступінь інформованості слідчого залежить від бажання і особистих міркувань злочинця. Інша ситуація складається при отриманні інформації про особу злочинця шляхом дослідження малюнка татуювання на тілі злочинця. При наявності відомостей, що на тілі підозрюваного або обвинуваченого є татуювання, слідчий може примусово провести освідування і отримати необхідні відомості про особу шляхом тлумачення малюнка татуювання, незважаючи на небажання підозрюваного або обвинуваченого про надання такої інформації.Отримати необхідну криміналістичне значиму інформацію про особу носія татуювання з малюнка на татуюванні можна тільки шляхом її "дешифрування", тобто встановленням її смислового навантаження. Для розшифровки смислового змісту татуювання можуть бути використані альбом-довідник татуювань А.Г. Броннікова, довідковий посібник В.І. Бурика та В.Ф. Пилипчука, а також книга-альбом А.І. Капітанського та В.І. Литвина "Искусство криминальной татуировки" та книги Ю.П. Дубягіна.2.5 Сучасні засоби і технології документації ознак зовнішності людини в криміналістиціУявний образ зовнішності людини служить основою різних матеріальних її відображень, які використовуються з метою ідентифікації цієї людини під час розслідування злочинів, розшуку безвісти зниклих та ідентифікації невпізнаних трупів.До таких матеріальних відображень у габітології належать опис методом словесного портрета, суб'єктивний портрет, пластичні реконструкції обличчя за черепом (скульптурний портрет).Опис методом словесного портрета - це найбільш розповсюджена система відображення ознак зовнішності людини з використанням спеціальної термінології. Опис проводиться з верху до низу, у двох положеннях обличчя (фас та правий профіль). Кожна ознака зовнішності характеризується розміром, формою або контуром, положенням відносно інших частин тіла, кольором.Опис виконується за схемою класифікації анатомічних ознак. Така ж методика опису ознак зовнішності людини застосовується у разі постановки (реєстрації) її на кримінальний облік.Опис методом словесного портрета використовують для пошуку та впізнання злочинця, пошуку особи, яка зникла безвісти або впізнання трупа. Слідчий або оперативний працівник зі слів потерпілого або свідка-очевидця складає словесний портрет злочинця за вищевказаною схемою і використовує його для орієнтування у процесі пошуку.Опис ознак зовнішності за походженням може здійснюватися:а) на основі безпосереднього спостереження загального вигляду особи, яка описується;б) зі слів інших осіб, які бачили дану людину або знають її (потерпілі, родичі, знайомі);в) за різними документами, в яких зафіксовані дані про розшукувану особу (матеріали криміналістичного обліку, історія хвороби, особова справа тощо);г) за результатами вивчення виявлених предметів, які відображають зовнішні ознаки певної людини (фотознімки, одяг, взуття та ін.);д) під час огляду трупа або його частин [5, 244].Описи зовнішності людини, зроблені особами, які не володіють методом словесного портрета і навичками його застосування мають суттєві недоліки: вони несистемні, багатослівні, розмиті і тому не мають однозначного змісту елементів зовнішності, що описуються.Перевагою словесного портрета перед іншими описаннями ознак зовнішності людини є те, що він забезпечує системне і одноманітне визначення ознак елементів зовнішності однієї і тієї ж людини, дає можливість формалізувати ознаки її зовнішнього вигляду, зашифрувати їх символами, складати код і формулу зовнішності, як це робиться при заповненні реєстраційних карток на невпізнані трупи і безвісти зниклих осіб, а також при введенні даних про зовнішність у пам'ять ЕОМ і бази даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем.Успіх пошуку злочинця за словесним портретом залежить, передусім, від якості складеного опису ознак зовнішності, їх відповідності тому суб'єктивному образу, який запам'ятав очевидець. Для більш точного складання словесного портрета застосовують технічні засоби та тактичні прийоми, розроблені криміналістами.Суб'єктивний портрет - це матеріалізований уявний образ об'єкта, що зберігається в пам'яті людини, яка раніше вже спостерігала цей об'єкт (предмет, людину). Матеріалізація, тобто закріплення уявного образу, здійснюється різними способами, а саме:малюванням;композицією (складанням) фотознімків;композицією малюнків технічними засобами.Уявний образ у пам'яті завжди суб'єктивний. Його малювання або композиція зі слів очевидця - також процес вельми суб'єктивний, адже в ньому беруть участь дві особи: слідчий та очевидець, що утримує в уяві образ. Одержані таким чином портрети називають суб'єктивними.Мальований суб'єктивний портрет може бути виготовлений: а) безпосередньо особою, пам'ять якої зберегла уявний образ; б) спеціалістом; в) безпосередньо слідчим [5, 244].Методика одержання мальованих портретів:а) якщо особа, в пам'яті якої утримується уявний образ, володіє навиками малювання, то слідчий у ході допиту пропонує їй намалювати подобу злочинця. Такі випадки на практиці зустрічаються рідко;б) для виготовлення мальованого портрета слідчий запрошує спеціаліста-художника, який бере участь у допиті потерпілого або свідка і з його слів малює портрет;в) слідчий під час допиту використовує посібник "Типи та елементи зовнішності"; "Альбом-реєстр" із комплекту приладу "Портрет" чи "ІКМ". У ході допиту він показує свідку чи потерпілому мальовані елементи - ознаки зовнішності із названих посібників, а саме: загальний вид обличчя, форму зачіски, лоба, брів, очей, носа тощо. Ті ознаки, які будуть визнані схожими, слідчий копіює на прозорий папір (кальку, цигарковий). По черзі копіюючи ці ознаки, починаючи від загального виду, слідчий складає мальований портрет. Виготовлений таким чином портрет більш схожий з подобою злочинця.З метою ідентифікації можуть бути використані також і мальовані портрети, виконані не зі слів свідків чи потерпілих, а безпосередньо з натури.Фотокомпозиційний портрет ("фоторобот") - це суб'єктивний портрет, складений по пам'яті з використанням набору елементів випадкових фотознімків. Методика складання "фоторобота" полягає у виконанні таких дій: потерпілому або свідку показують фотознімки різних осіб, виконані в одному масштабі, й пропонують вибрати такі, на яких зображені особи з ознаками зовнішності, подібними до образу злочинця. Потім слідчий вирізує на фотознімках ці ознаки і монтує з них "портрет", а дефекти склеювання ретушує. Одержаний таким чином складений із частин фотознімків портрет називається "фотороботом". Вперше такий спосіб суб'єктивного портрета був застосований у 1952 p. французьким криміналістом П'єром Шабо, який для відтворення зовнішності злочинця, що розшукується, застосував набір фотознімків осіб.Для виготовлення "фоторобота" використовують також технічні засоби (наприклад, прилад ПКП-2 - пристрій композиційного портрета), планшети, альбоми, які називаються планшетними "фотороботами". Необхідно зазначити, що методика фоторобота досить складна для безпосереднього використання слідчим і має певні недоліки (необхідність наявності значного набору готових фотознімків, складність їх композиції із-за різноманітності елементів та ін.).Композиційно-мальовані (синтетичні) портрети - найбільш надійний засіб матеріалізації уявних образів та використання їх у слідчій та пошуковій практиці. На відміну від фотокомпозиційних портретів, композиційно-мальовані виготовляються із попередньо заготовлених стандартних малюнків елементів обличчя у відповідності зі свідченнями очевидців. Мальовані елементи зовнішності виготовляються в одному масштабі на прозорій плівці у вигляді діапозитивів, що дозволяє сполучити їх на просвіт та отримати (синтезувати) в цілому зображення уявного образу розшукуваної особи. Перший ідентифікаційний комплект мальованих портретів був запропонований у США в 1959 р. Мак-Дональдом і названий "Айденті-Кіт". Для складання композиційних портретів використовують спеціальні технічні засоби: в країнах СНД - ІКМ-2 (ідентифікаційний комплект малюнків), прилад "Портрет"; у Польщі - ІМК-2 (ідентифікаційний мальований комплект); у США - "Мімік", в Японії - багатоканальний проектор. Кожний прилад складається з демонстраційного пристрою, альбому-реєстру мальованих ознак зовнішності або їх слайдів на плоскій плівці [5, 245].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|
|
|
|
© 2003-2013
Рефераты бесплатно, курсовые, рефераты биология, большая бибилиотека рефератов, дипломы, научные работы, рефераты право, рефераты, рефераты скачать, рефераты литература, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты медицина, рефераты на тему, сочинения, реферат бесплатно, рефераты авиация, рефераты психология, рефераты математика, рефераты кулинария, рефераты логистика, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты релиния, рефераты социология, рефераты менеджемент. |
|
|
