p align="left">Система протидії злочинності складається з різноманітних діяльностей, що протидіють формуванню комплексу сваволі і ілюзій, а також прояву цього комплексу у вигляді злочину. Будь-яка діяльність, що може протидіяти формуванню комплексу сваволі і ілюзій, а також його злочинному прояву має включатися до системи протидії злочинності. Система протидії складається з наступних елементів: І. Попередження (профілактика) злочинності. Воно має два види: а) загальне попередження - докорінне усунення причин і умов злочинності в суспільстві; б) індивідуальне попередження - усунення причин і умов, що породжують конкретні злочини на рівні конкретних життєвих обставин і конкретної життєвої ситуації. II. Репресія злочинності - діяльність органів, що здійснюють репресію. Загальне і індивідуальне попередження здійснюється у двох формах: неспецифічне і специфічне. Неспецифічна профілактична діяльність - це діяльність, спеціально не спрямована на протидію злочинності, але своїм наслідком може мати антикриміногенний ефект. Специфічна профілактична діяльність - це діяльність, спеціально спрямована на протидію злочинності. Різновидностями специфічної профілактичної діяльності є: а) запобігання злочинам - система дій, спрямованих на перешкодження здійсненню злочинного наміру конкретною особою до початку посягання на стадіях виявлення умислу або приготування до злочину; б) припинення злочинів - полягає в діях, спрямованих на припинення вже розпочатої злочинної діяльності і відвернення злочинних наслідків; в) охоронна діяльність - полягає в охороні тих чи інших об'єктів від злочинних посягань. Питання 3. Суб'єкти протидії злочинності Суб'єкти протидії злочинності - державні і недержавні інституції (організації) і особи, що можуть своєю діяльністю неспецифічне чи специфічно протидіяти злочинності. Суб'єкти протидії злочинності можуть бути: 1) неспецифічними; 2) специфічними. Неспецифічними суб'єктами протидії злочинності є інституції і особи, діяльність яких не спрямована на протидію злочинності, але може мати антикриміногенні наслідки (наприклад, Органи державної влади і управління, Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, міністерства і відомства та їх органи, місцеві органи державної адміністрації, органи місцевого самоврядування), недержавні інституції - об'єднання громадян, релігійні організації і т.п.). Специфічними суб'єктами протидії злочинності є інституції і особи, діяльність яких спрямована на протидію злочинності (наприклад, правоохоронні органи, органи МВС, прокуратури, суду, що зобов'язані згідно з ст.23 КПК виявляти причини і умови злочинності). Органи кримінальної репресії (див. ст.4 КПК) є одночасно за законом і специфічними суб'єктами попередження злочинності. Специфічними суб'єктами протидії злочинності є також органи, які не є органами кримінальної репресії, але діяльність їх спрямована на протидію злочинності: координуючі комітети по боротьбі із злочинністю, різні комісії по боротьбі із злочинністю і таке інше, фонди спеціальні, комітети і служби у справах неповнолітніх (центрі і на місцях) школи і профучилища соціальної реабілітації неповнолітніх, центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх і т.п. ТЕМА 8. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ План 1. Основні напрямки і форми міжнародного співробітництва у протидії злочинності. 2. Міжнародні договори як правова основа співробітництва у протидії злочинності. 3. Співробітництво держав у протидії злочинності в рамках ООН. 4. Міжнародна організація кримінальної поліції "Інтерпол". Література 1. Криминология: Учебник. Под ред. Лихолоба и Филонова. - Киев, 1997. 2. Шнайдер Г.И. Криминология. - М., 1994. Питання 1. Основні напрямки і форми співробітництва у протидії злочинності Злочинність не обмежується національними кордонами. Розширення свободи пересування громадян в умовах зростання останнім часом взаємозв'язків між державами Європи і всього світу - використовується злочинцями все активніше для злочинних цілей. Тому актуально і гостро постає питання про об'єднання зусиль усіх країн з метою протидії злочинності. Виникнення міжнародних злочинних організацій загрожує самому існуванню міжнародного правопорядку. В силу необхідності протидії міжнародним злочинам держави вступають у багатосторонні міжнародні угоди, які визначають взаємні права і обов'язки учасників відносно протидії злочинності. Усі визнані на сьогодні міжнародні злочини можна поділити на кілька груп: І група - злочини, котрі спричиняють шкоду мирному співробітництву і нормальному здійсненню міжнародних державних відносин. До них відносяться: тероризм, найманство, угон повітряних суден, незаконні радіопередачі. II група - злочини, котрі наносять шкоду міжнародному економічному і соціально-культурному розвитку. Це "викрадення творів мистецтва” конрабанда, поширення і торгівля наркотиками, підробка грошей і цінних паперів, а також нелегальна еміграція. ПІ група - злочини, котрі наносять шкоду особі, власності чи моральним цінностям. Це захват заложників, торгівля людьми, поширення порнографії, піратство. IV група - злочини усі інші. Наприклад, зіткнення суден у морі, не надання допомоги у морі, злочини, вчинені на борту повітряного судна. Взаємодопомога держав у протидії злочинності здійснюється у таких організованих формах: 1) двостороннього і багатостороннього співробітництва держав у боротьбі із злочинністю на основі угод по боротьбі із окремими видами злочинів і угод про надання правової допомоги по кримінальним справам; 2) використання міжнародних організацій, 00Н та інших. Питання 2. Міжнародні договори як правова основа співробітництва у протидії злочинності Особливе місце займають багатосторонні угоди стосовно боротьби з міжнародними злочинами. Основними цілями співробітництва країн згідно з положеннями цих конвенцій, є запобігання, припинення і покарання злочинців. Здійснюючи співробітництво на основі цих конвенцій, держави вирішують безпосередньо наступні завдання: 1) визначається особлива небезпечність відповідних діянь, що посягають на міжнародний і національний порядок; 2) здійснюються узгодження кваліфікацій злочинних діянь, і таким чином, визначається об'єкт і об'єктивна сторона, а також суб'єкти цих злочинів. Суб'єктивна сторона, як правило, не визначається, бо це віднесено до національного кримінального законодавства країн-учасниць; 3) конвенції містять норми по встановленню юрисдикції держав над злочинами і злочинцями; 4) положення конвенцій містять безпосередні зобов'язання країн по координації засобів діяльності по запобіганню і припиненню міжнародних злочинів; 5) конвенції містять норми про надання широкої правової допомоги у справах, які виникають у зв'язку з вчиненням міжнародних злочинів. До таких конвенцій, зокрема, належать: 1. Женевська конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків, прийнята 1929 року (Україна учасниця з 1932 р., ст.79 КК України). 2. Нью-Йоркська конвенція по боротьбі з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами 1950 р. 3. Женевська конвенція по припиненню поширення порнографічних видань і торгівлі ними від 1923 р. 4. Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 року. 5. Конвенція про психотропні речовини 1971 року. 6. Конвенція 00Н по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року. 7. Гаагська конвенція по боротьбі з незаконним захватом повітряних суден, 1970 року. 8. Монреальська конвенція по боротьбі з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації 1971 року (ст.2171КК угон повітряних суден). 9. Конвенція про попередження і покарання за злочини проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних осіб (в КК України - ст.59). Україна є учасницею усіх цих конвенцій. На сьогодні Україною підписані і діють угоди про співробітництво МВС України з МВС Угорщини, Румунії, Латвії, Литви, Естонії, Польщі та інших країн (усього більше ЗО держав). СНД окремо - Конвенція 1994 року по цивільних, кримінальних і сімейних справах. Питання 3. Співробітництво держав у протидії злочинності в рамках 00Н Одним із напрямків співробітництва між державами у рамках 00Н є обмін досвідом у сфері попередження злочинності, боротьби з нею і сприяння гуманному поводженню з правопорушниками. В основному діяльність в цих питаннях здійснюється під егідою Генеральної Асамблеї та Економічної і Соціальної Ради. Відповідно до статуту 00Н Генеральна Асамблея розглядає доповіді Генерального Секретаря 00Н, в які включені найважливіші проблеми міжнародного співробітництва по попередженню злочинності, боротьби з нею і поводженню з правопорушниками. Економічна і Соціальна Рада забезпечує діяльність 00Н по боротьбі з злочинністю і міжнародними злочинами. Рада визначає стратегію і тактику міжнародного співробітництва і діяльності 00Н в цій сфері: приймає рішення про створення відповідних міжнародних органів, визначає їх статус, регламент, напрямки діяльності, скликає сесії і конференції, схвалює довго, середньо та короткострокові програми діяльності 00Н в боротьбі із злочинністю, готує для Генеральної Асамблеї рекомендації, проекти міжнародних угод з конкретних питань і таке інше. Економічна і Соціальна Рада складається із численних комісій, що спеціалізуються по конкретним напрямкам боротьби із злочинністю, та науково-дослідних установ. Питання 4. Міжнародна організація кримінальної поліції "Інтерпол" Міжнародних юридичних зв'язків функціонують різного профілю і призначення об'єднання поліцейських систем, установ і працівників: Міжнародна поліцейська асоціація та інші. Особливе місце серед них займає Міжнародна організація кримінальної поліції, що має назву Інтерпол. Це найбільш представницька і ефективна міжнародна поліцейська служба. Україна була прийнята в організацію "Інтерпол" на 61 сесії її Генеральної Асамблеї в листопаді 1992 року. Кількість країн-членів Інтерполу досягла 169. У відповідності із ст.2 Статуту, цілями Інтерполу є: а) забезпечити і розвивати взаємне співробітництво усіх органів (установ) кримінальної поліції в рамках існуючого законодавства країн в дусі Загальної декларації прав людини; б) утворювати і розвивати установи, які можуть успішно сприяти попередженню і кримінально-правовій боротьбі з загальною злочинністю (крім політичної). Інтерпол організує співробітництво у боротьбі перш за все зі всіма міжнародними злочинами, а також зі звичайними злочинами, які мають міжнародний характер (вбивства, викрадення людей, фальшивомонетництво, наркозлочини, захват заложників, угон літаків, комп'ютерна злочинність, тероризм, викрадення дорогих автомобілів і т. і.). Організаційна побудова Інтерполу. Вищим пленарним органом є Генеральна Асамблея. Вищим адміністративним органом є Виконавчий комітет. Постійно діючий робочий апарат - Генеральний секретаріат на чолі з Генеральним секретарем. Центральне управління (штаб-квартира) Інтерполу розміщена на даний час у Ліоні (Франція). Серед 4-х відділів Генерального секретаріату: 1) адміністративного; 2) поліцейського; 3) науково-дослідного; 4) технічного забезпечення - головним є поліцейський відділ, у якому накопичується і піддається аналізу уся інформація по злочинам, які вчинені або готуються. Поліцейський відділ складається з 3-х підвідділів, які займаються відповідно: 1) злочинами проти особи, власності і міжнародним тероризмом; 2) фальшивомонетництвом, економічними і фінансовими злочинами; 3) боротьбою з незаконним поширенням наркотиків. Крім цього у склад відділу входить особлива група по боротьбі з організованою злочинністю. Характерною особливістю діяльності Інтерполу є утворення спеціальних органів - Національних центральних бюро, які діють в межах поліцейських структур держав-учасниць і одночасно є структурними одиницями Інтерполу. Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 25 березня 1993 року в МВС України також утворений спеціальний підрозділ - Центральне Національне Бюро Інтерполу. Кожне Центральне Національне Бюро збирає у своїй країні інформацію про злочини міжнародного характеру, за дорученням Інтерполу вони передають поліцейським органам своєї країни накази про розшук, затримання та арешт злочинців, а також приймають і пересилають в Інтерпол просьбу своїх країн про розшук і затримання злочинців, що переховуються. Вони також сприяють запровадженню у життя в своїх країнах рішень і рекомендацій керівних органів Інтерполу. ТЕМА 9. ОРГАНІЗОВАНА І ПРОФЕСІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
|