Нормативно-правовий акт можна визначити як офіційний письмовий акт-документ, що приймається у певній процедурній формі компетентним органом у порядку делегованого законодавства або референдуму і містить у собі норми права.

Ознаки нормативно-правового акту:

Видається компетентним органом держави або приймається безпосередньо на референдумі.

Містить норми права, установлює, скасовує або змінює їх.

Володіє юридичною чинністю, що охороняється і забезпечується державою.

Має вигляд письмового документу з установленою структурою (розділи, глави, статті, параграфи, пункти) і необхідними атрибутами. До необхідних атрибутів відноситься назва виду нормативно-правового акту (закон, постанова тощо), назва самого нормативно-правового акту (Закон про вибори Президента), дата його вступу в силу тощо. Основним елементом структури є стаття.

Класифікація нормативно-правових актів за їх юридичною чинністю:

Закони.

Конституційні закони.

а) Конституція.

б) Закони, що вносять зміни і доповнення до Конституції.

в) Закони, необхідність прийняття яких передбачена самою Конституцією.

Звичайні закони.

а) Кодифіковані (Кодекси, Основи законодавства).

б) Поточні.

Підзаконні нормативні акти. В Україні вони такі:

Укази Президента України.

Постанови Кабінету Міністрів.

Накази й інструкції міністерств і відомств.

Рішення органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади.

Ознаки закону:

Видається тільки вищим представницьким органом державної влади (Верховна Рада) або приймається шляхом референдуму.

Регулює найбільш важливі суспільні відносини в сфері економіки, політики, культури тощо.

Закон має вищу юридичну чинність, що забезпечує його верховенство в системі нормативно-правових актів.

Закон - це акт, прийнятий в особливому порядку.

Варіанти співвідношення статті нормативно-правового акту і норми права:

Норма права і стаття нормативно-правового акту збігаються.

Декілька норм права включені в одну статтю.

Розташування однієї норми в декількох статтях.

Межі дії нормативно-правових актів. Існує три різновиди меж дії нормативно-правових актів:

У часі.

У просторі.

За колом осіб.

Говорячи про дію нормативно-правових актів у часі, слід мати на увазі наступне:

Закон зворотної сили, як правило, не має. Виключення складає кримінальне законодавство, де зворотна сила закону має місце у випадку, якщо новий закон установлює більш м'яке покарання за злочин, ніж закон, що діяв дотепер.

Нормативно-правовий акт може втратити силу, але окремі його положення, норми права можуть застосовуватися до фактів, що мали місце під час його дії ( триваючі правовідносини).

Дія нормативно-правового акту в часі означає, що нормативно-правовий акт набирає чинності з певного часу (після підписання, після опублікування, через певний термін) і припиняє діяти у певний час (після прийняття нового нормативно-правового акту, після закінчення певного терміна дії або при виконанні певної дії).

В залежності від дії нормативно-правового акту в часі, виділяються його наступні категорії:

Нормативно-правовий акт, виданий на невизначений термін (Конституція).

Нормативно-правовий акт, виданий на певний термін (Закон про Державний бюджет України).

Дія нормативно-правового акту в просторі означає територіальне обмеження його дії, коли нормативно-правовий акт застосовується на тій території, на яку поширюється суверенітет держави або компетенція відповідних органів.

За дією в просторі розрізняються наступні види нормативно-правових актів:

Нормативно-правові акти, що діють на всій території держави (включаючи право екстериторіальності, тобто право на територію посольств).

Нормативно-правові акти, що діють на визначеній території (суб'єкти федерації, адміністративно-територіальні одиниці).

Локальні нормативні акти (діють на рівні міст, селищ, сіл тощо).

Дія нормативно-правових актів за колом осіб означає, що нормативно-правовий акт поширюється на певну категорію громадян.

Існує дві класифікації даної категорії актів:

Дана в міжнародному праві.

Право ґрунту - поширюються на всіх (громадян держави, іноземних громадян і осіб без громадянства)

Право крові - поширюються лише на громадян держави (наприклад, України).

Дана в національному праві.

Поширюється на усіх.

Поширюється на окремі категорії осіб.

Поняття правотворчості. Правотворчість - це організаційно оформлена, установлена процедурна діяльність державних органів по створенню норм права або по визнанню правовими сформованих правил поведінки, діючих у суспільстві.

Принципи правотворчості - це основні засади здійснення правотворчої діяльності.

Сучасні принципи правотворчості:

Принцип законності - розробка і прийняття нормативно-правових актів із дотриманням правової процедури, що не виходить за межі компетенції органів, які їх приймають, а також відповідність нормативних актів конституції країни і чинному законодавству.

Принцип науковості - підготовка і прийняття проекту нормативно-правового акту здійснюється за участю представників різних наук.

Принцип використання правового досвіду - будь-який розроблений нормативний акт повинен спиратися на уже відомий позитивний досвід держави і цивілізації в цілому.

Принцип демократизму - виявляє прагнення і волю народу (референдум).

Зв'язок із практикою.

Види правотворчості:

Традиційна класифікація.

Правотворчість компетентних державних органів і посадових осіб (парламенту, уряду тощо).

Безпосередня правотворчість народу (рішення, прийняті на референдумі).

Санкціонування норм, при якому процес їх створення проходить поза державою (санкціонування державою звичаїв, рішень правлячої партії тощо).

Виходячи з особливостей юридичної природи процесу створення норм права різними органами держави.

Правотворчість вищих органів державної влади (парламенту, уряду, глави держави).

Підзаконна правотворчість (губернаторів, міністерств тощо).

Правотворчий процес - це процес створення норм права.

Як правило, правотворчий процес може класифікуватися залежно від видів нормативно-правових актів: процес створення закону (законотворчій процес), процес створення указу, постанови тощо.

Законотворчий процес складається з чотирьох етапів:

Допроектний етап - у суспільстві виявляється потреба у врегулюванні нормами права соціальної проблеми.

Проектний етап. Він складається з наступних стадій (тобто етапів, що вирішують проміжні завдання):

Внесення в законотворчий орган проекту закону суб'єктом законодавчої ініціативи.

Розгляд проекту закону в комісіях і комітетах законотворчого органу з метою проаналізувати його зміст з різних позицій і запропонувати більш надійні засоби правового впливу.

Етап прийняття норми права. Він складається з наступних стадій:

Обговорення законопроекту по палатах або на спільному засіданні палат законотворчого органу чи у парламенті.

Прийняття законопроекту в остаточному читанні.

Етап підписання закону та його опублікування. Найчастіше нормативно-правовий акт підписується главою держави. Іноді - головою уряду або спікером парламенту. Щодо опублікування, то акт, що не публікується не має юридичної сили. Саме тому може діяти презумпція знання закону: ніхто не звільняється від відповідальності під приводом того, що він не знав закону.

Прогалиною у позитивному праві є повна або часткова відсутність правових умов (норм), необхідність яких обумовлена розвитком соціального життя і потребами практичного вирішення справ, основними принципами, політикою, змістом чинного законодавства, що відповідає правовим вимогам, а також іншим проявам права, що випливає з природи речей і відносин.

Розрізняється декілька класифікацій прогалин у праві:

З точки зору позитивного права взагалі.

Прогалини в позитивному праві - це той випадок, коли немає ні закону, ні підзаконного акту, ні звичаю, ні прецеденту.

Прогалини в нормативно-правовому регулюванні - відсутність норм закону і норм підзаконного акту.

Прогалина у законодавстві (у вузькому і точному значенні цього слова) - відсутність закону (акту вищого органу державної влади) взагалі.

Прогалина у законі - неповне врегулювання питання в даному законі.

З точки зору причин виникнення прогалин у законодавстві.

Початкова прогалина - має місце в тому випадку, коли обставини, що вимагають правового врегулювання, вже існували, але законодавець їх упустив, не охопивши формулюваннями нормативно-правового акту.

Послідуюча прогалина - є наслідком появи нових відносин у предметі правового регулювання в результаті розвитку регульованої соціальної сфери, тобто в тій сфері, на яку законодавець у цілому поширив свою волю.

Існує три способи усунення прогалин у праві:

Видання нормативно-правового акту, який би врегулював дані суспільні відносини.

Аналогія закону.

Аналогія права.

Так як на видання нормативно-правового акту потрібен час, то для усунення прогалин у праві використовуються методи аналогій, які, втім, ніколи не повинні застосовуватись в кримінальному праві.

Аналогія закону - це застосування до неурегульованих в конкретній нормі відносин норми закону, що регламентує подібні відносини.

Аналогія закону припускається при наявності певних умов:

наявність загальної правової урегульованості зазначеного випадку;

відсутність адекватної юридичної норми;

існування аналогічної норми, тобто норми, в гіпотезі якої вказані обставини, що є аналогічними тим, з якими зустрівся суб'єкт застосування права.

Аналогія права - це застосування до неурегульованих в конкретній нормі спірних відносин при відсутності норми, що регулює подібні відносини загальних засад і змісту законодавства, тобто принципів права.

Аналогія права припускається при наявності наступних умов:

наявність загальної правової урегульованості зазначеного випадку;

відсутність адекватної юридичної норми;

відсутність аналогічної норми.

Систематизація нормативних актів (систематизація законодавства) - це цілеспрямована робота законодавця по упорядкуванню і приведенню в єдину систему діючих нормативно-правових актів.

Види систематизації:

Кодификація - об'єднання нормативних актів у єдиний, логічно узгоджений акт із зміною їхнього змісту. Кодификація буває:

а) Загальною. Переробці піддається значна частина законодавства (Звід законів Російської імперії);

б) Галузевою. Кодификація стосується певної сфери, тобто галузі (Кримінальний кодекс);

в) Спеціальною. Кодификація стосується норми якогось правового інституту або підгалузі (Податковий кодекс).

Інкорпорація - об'єднання нормативних актів без зміни їхнього змісту в збірник, де кожний з актів зберігає своє самостійне юридичне значення. Інкорпорація буває:

а) офіційною - зібрання законодавства (Відомості Верховної Ради України);

б) неофіційною - збірники нормативних матеріалів у навчальних цілях, для освіти населення тощо.

Принципи інкорпорації:

Хронологічний - інкорпорація за часом прийняття актів.

Тематичний - інкорпорація за певною тематикою.

Галузевий - інкорпорація по визначеній галузі.

Юридична техніка - це сукупність прийомів, правил та засобів розроблення й оформлення нормативно-правових та індивідуальних юридичних актів, що забезпечують їхню досконалість.

В рамках юридичної техніки необхідно особливо виділити законодавчу техніку, що повинна забезпечити:

Логічну послідовність викладення.

Відсутність протиріч усередині нормативного акту і, в цілому, у системі законодавства.

Компактність нормативного матеріалу.

Ясність і доступність мови закону.

Точність і визначеність формулювань і термінів, уживаних у законодавстві.

Усунення множинності нормативних актів з однієї проблеми.

Рівень юридичної техніки багато в чому говорить про рівень правової культури. У першу чергу юридична техніка стосується питань юридичної термінології, правил розроблення, викладення і систематизації нормативно-правових актів, побудови юридичних конструкцій (цілісних і стійких поєднань юридичних засобів).

Список литератури

1. Барабаш Ю.Г. Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права: монографія / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. -- Х. : Право, 2008. -- 220c.

2. Васильев А. С., Иванов В. В., Притченко Р. С., Борщевский И. В., Канзафарова И. С. Теория права и государства: Учеб. / А.С. Васильев (общ.ред.). -- Х. : ООО "Одиссей", 2006. -- 479с.

3. Гусарєв С.Д, Олійник А.Ю, Слюсаренко О.Л. Теорія права і держави: навч. посібник / Київський національний ун-т внутрішніх справ. -- К. : Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. -- 270с.

4. Калюжний Р.А, Тимченко С.М, Пархоменко Н.М, Легуша Сергій Михайлович. Загальна теорія держави і права: навч. посіб.. -- К. : Видавець Паливода А.В., 2007. -- 296с.

5. Коталейчук С.П. Теорія держави та права: навч. посібник для підготовки до держ. іспитів. -- К. : КНТ, 2009.

6. Марченко М.Н. Теория государства и права: учебник для студ. вузов, обуч. по спец. "Юриспруденция" / Московский гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. Юридический факультет. -- Изд. 2-е, перераб. и доп. -- М. : Проспект, 2007. -- 637 с

7. Пендюра М.М. Теорія держави і права: посіб. для підгот. до іспитів / Київський національний ун-т внутрішніх справ -- К. : ТЕКСТ, 2008. -- 188с.

8. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов / Университет внутренних дел. -- Х. : Фирма "Консум", 2000. -- 704с.

9. Хахулина К.С, Малыга В.А, Стадник И.В. Теория государства и права в схемах и определениях: учеб. пособие / Донецкий национальный ун-т. -- Донецк : Норд-Пресс, 2008. -- 344c.