- Структура обвинувального висновку

Питання про структуру обвинувального висновку в теорії процесу є дискусійним. Кримінально-процесуальний кодекс України виділяє в документі лише дві частини: описову та резолютивну (ст. 223 КПК України). Водночас, практика зумовила наявність вступної частини. 1 Питерцев С.К. «Составление обвинительного заключения». Ташкент, 1988. - ст.83.

2 Гришин Ю.А., «Окончание досудебного следствия составлением обвинительного заключения: проблемы и пути реформирования», - Луганськ. - ст. 154.

За аналогією з детально описаною в процесуальному законі структурою судового вироку, сюди відносять наступні відомості:

- хто склав документ;

- статті кримінального закону, за якими обвинуваченого притягують до відповідальності;

- загальний виклад обставин, які стали підставою для порушення справи;

- час і місце складання висновку.

Крім того, висловлено думку про виділення в обвинувальному висновку так званої заключної частини, відрізняючи її від резолютивної. Сюди в якості приклада відноситься підпис укладача документа. Однак, слід наголосити, що

кримінальний закон не виділяє такої частини навіть у судовому вироку, який є підсумковим документом центральної стадії кримінального процесу.

Характеризуючи структуру обвинувального висновку, на мою думку, необхідно згадати і про додатки до нього -- документи більш технічного характеру (довідки про рух справи, про судові витрати, про речові докази, про цивільний позов, а також список осіб, що піддягають виклику до суду.

Зміст обвинувального висновку викладається в описовій та резолютивній частинах.

В описово-мотивувальній частині викладаються: обставини справи, як вони були встановлені; об'єкт зазіхання; предмет зазіхання, спосіб здійснення злочину й інші її обставини; шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діями обвинуваченого і наслідками, що настали; характер суб'єктивної сторони - навмисне чи по необережності вчинений злочин; місце, час, мотиви злочину; показання кожного з обвинувачуваних власне кажучи пред'явленого обвинувачення; доводи, приведеш ним у свій захист; результати їхньої перевірки; зібрані по справі докази і зведення, що характеризують особу обвинуваченого; виявлені пом'якшуючі і обтяжуючі його відповідальність обставини.

Якщо в справі притягнуто кілька людей, послідовність розташування прізвищ обвинувачуваних визначається, як правило, ступенем ваги зроблених ними злочинів або їх роллю, що вони виконували в групі. Організатори, особи, що зробили більш тяжкі злочини, згадуються першими.

Власне початком обвинувального висновку є виклад зазначених у законі юридичних фактів (приводів) і підстав порушення кримінальної справи.

Іноді приводом для порушення кримінальної справи є ціла низка зазначених у законі юридичних фактів, що повинні бути цілком викладені.

Описова частина є центральною, складною і найбільш трудомісткою частиною обвинувального висновку. Починається вона з викладення всіх вчинених діянь, щодо яких є підстави вважати що це злочини, їх юридичної оцінки; після цього викладаються окремі епізоди в певному порядку (хронологічному чи системному).

При хронологічному способі описова частина складається в такій послідовності, у якій йшло розслідування з моменту порушення кримінальної справи. Цей спосіб найбільш ефективний і переконливий у тих випадках, коли обвинувачуваний винним себе не визнає, а провина його доводиться в основному побічними доказами. Зручний цей спосіб і в тих випадках, коли обвинувачуваний у процесі попереднього наслідку висував різні версії, причому кожна нова версія з'являлася тоді, коли попередня спростовувалася зібраними доказами. 1

При систематичному викладі події описуються в тій послідовності, у якій визрів злочинний намір і відбувалося інкриміноване обвинувачуваному діяння. При цьому слідчий викладає обвинувальний висновок так, немов він сам був присутній при підготовці і здійсненні злочину.

Практично виклад обвинувального висновку цими двома способами, так сказати, у їхньому чистому виді, можливо лише по нескладних справах. По справах з великою кількістю обвинувачуваних і злочинних епізодів звичайно застосовують змішаний спосіб. Форма викладу обвинувального висновку по цих справах визначається структурою самої справи.

Можна коротко сформулювати основні рекомендації, що стосуються структури описової частини обвинувального висновку по складній справі:

- Описова частина, як правило, починається з викладу обсягу злочинних діянь у цілому з посиланнями на докази, що мають значення для характеристики всієї сукупності злочинів.

- Потім вирішується питання про критерії угруповання злочинних епізодів. Таким критерієм може стати час вчинення кожного злочину, місце їхнього вчинення або суспільна небезпека.

- Виклад групи епізодів і кожного епізоду окремо можна відокремлювати групу від групи - римськими, а епізод від епізоду -- арабськими цифрами.

- Виклад групи епізодів може починатися з короткої преамбули.

- При необхідності, а така необхідність виникає, наприклад, у тих випадках, коли структура описової частини будується на основі критерію суспільної небезпеки злочинів або коли епізоди групуються по суб'єктах, злочину, опис кожної групи епізодів закінчується коротким резюме.

1 В.М. Тертишник Кримінальний процес, К. 1999р.

Структура описової частини повинна бути продумана до, а не в ході складання обвинувального висновку. Однак, якщо вже в процесі роботи над обвинувальним висновком виявиться, що обрана структура має потребу в корективах або навіть повинна бути цілком змінена, нехай це не бентежить слідчого: зміни повинні бути зроблені, якої б праці це не коштувало.

Резолютивна частина у порівнянні з описовою частиною, що віднімає у слідчого масу часу, розумової і фізичної енергії, що вимагає максимальної напруги розуму, резолютивна частина виглядає справою менш складною.

Потрібно застерегти від невиправдано легковажного відношення до резолютивної частини обвинувального висновку. Необхідно мати на увазі, що резолютивна частина -- це сконцентрований, зібраний у сувору юридичну форму, самий останній, самий повний, самий чіткий, але разом з тим самий стислий висновок

Відповідно до вимог закону в резолютивній частині обвинувального висновку приводяться відомості про особу обвинувачуваного і викладається формулювання пред'явленого обвинувачення з вказівкою статті або статей кримінального закону, що передбачають даний злочин.

Відомості про особу обвинувачуваного повинні бути абсолютно точними, достовірними і заснованими на доказах. Прізвище, ім'я, по-батькові, вік та інші анкетні дані приводяться в обвинувальному висновку на основі матеріалів, наявних у справі. В одних випадках це „паспорт" або інші документи, що засвідчують особу, в інших випадках це протоколи впізнання, висновку дактилоскопічної і судово-медичної експертиз.

Відомості про судимості повинні базуватися не тільки на довідках спеціальної перевірки, але і на залучених до справи копіях вироків. У відомостях про особистості колишні судимості вказуються тільки в тих випадках, якщо вони не погашені витіканням строків давності, актами амністій тощо.

Формулювання обвинувального висновку повинно задовольняти щонайменше дві вимоги.

По-перше воно повинно фактично і юридичне збігатися з тим, що було вказано про злочин в описовій частині. Ніяких протиріч допускатися не може. Друга вимога заснована на загальному принципі, що полягає в тому, що так само, як суд при винесенні вироку не може розширити межі обвинувального висновку, так і, складаючи сам обвинувальний висновок, слідчий не може вийти за межі постанови про притягнення як обвинувачуваного.

- Підготовка до написання обвинувального висновку

Приймаючи до уваги велике значення обвинувального висновку, з огляду на вимоги, яким він повинен відповідати, слідчий зобов'язаний ретельно підготуватися до написання цього документа. Гарний обвинувальний висновок наспіх написати не можна.

Перший крок до обвинувального висновку -- оволодіння всіма матеріалами справи. По невеликих справах слідчий перед написанням обвинувального висновку переглядає всі наявні в справі документи. Старанність такої роботи залежить, звичайно, від того, наскільки міцно залишилися в пам'яті ті або інші докази або відомості. Але, як би не розраховував слідчий на свою пам'ять, він зобов'язаний знову переглянути всі матеріали справи (одночасно перевіряючи правильність складання процесуальних документів).

Якщо оволодіння матеріалами невеликого по обсязі справи можна звести до їх перегляду або в необхідних випадках повторному прочитанню, то по складним, великим по обсязі, багатоепізодним справам це вже цілий процес, основи якого закладаються в ході досудового слідства.

Підготовку до написання обвинувального висновку в цьому випадку варто починати з прочитання плану досудового слідства. Слідом за планом треба уважно розглянути схему (схеми) злочинних зв'язків. Також варто переглянути й інші допоміжні матеріали: конспекти, складені при першому ознайомленні зі справою; виписки з протоколів допитів; таблиць тощо.

Усе, що було сказано вище, може бути зведене до однієї загальної рекомендації: підготовка до складання обвинувального висновку або постанови про припинення кримінальної справи повинна проводитися на протязі всього періоду досудового слідства в справі. Усі процесуальні і допоміжні матеріали повинні, крім їхнього прямого призначення, розглядатися й у плані їхньої придатності для обвинувального висновку.

Записи у протоколах варто робити так, щоб їх можна було без зайвої праці процитувати в обвинувальному висновку. Мова йде хоча і не про правило, а про рекомендації, але рекомендації виправдані, по-перше, тим, що цитати з показань обвинувачуваних, потерпілих і свідків, з висновків експертів і навіть протоколів оглядів, слідчих експериментів і інших слідчих дій в обвинувальних висновках приводяться дуже часто; по-друге, тим, що гарна цитата як доказ виглядає в багатьох випадках переконливіше ніж переказ.

Ознайомлення з усіма матеріалами справи перед складанням обвинувального висновку -- правило, загальне для всіх категорій справ. Ступінь їхньої складності визначає лише форму і метод ознайомлення: по невеликих справах слідчий встигає це зробити прямо перед складанням обвинувального висновку, по справах складним він робить це поступово, починаючи свою роботу задовго до закінчення слідства, конспектуючи, систематизуючи матеріали так, щоб уже не повертатися до їх прочитання.

Загальним для всіх категорій справ правилом є також складання плану обвинувального висновку, що здійснюється, природно, після ознайомлення з усіма матеріалами справи. На жаль, варто сказати, що складання плану обвинувального висновку в слідчих підрозділах МВС практикується рідко. Деякі не бачать у цьому нестатку, тому що міцно засів у пам'яті шаблон заміняє план і свіжу думку. Шаблон визначає і структуру, і стиль обвинувального висновку. У таких умовах на складання плану дивляться, як на невиправдану витрату часу.

3. Складання обвинувального висновку та направлення справи до суду.

У більшості випадків досудове слідство закінчується складанням обвинувального висновку і передачею справи через прокурора до суду. Слідчий може визнати досудове слідство закінченим, якщо всі обставини, що мають значення в справі, встановлені, а зібрані в справі докази викривають обвинувачуваного у вчинені злочину.

Всебічність, повнота і об'єктивність розслідування кримінальної справи мають величезне значення для правильного вирішення справи в суді, для здійснення завдань кримінального судочинства. Тому тільки всебічно, повно і об'єктивно розслідувана кримінальна справа може вважатися закінченою та може бути направлена через прокурора до суду. Для виконання вказаних вимог, як і для забезпечення прав й законних інтересів всіх учасників процесу, закон зобов'язує слідчого перш, ніж приступити до складання обвинувального висновку і направлення справи до суду, виконати ряд процесуальних дій.

Визнавши досудове слідство в справі, яка підлягає направленню для віддання обвинуваченого до суду, закінченим, слідчий повідомляє про це потерпілого, цивільного відповідача або їхніх законних представників і роз'яснює їм їхнє право ознайомитися з матеріалами справи. Про це слідчий складає відповідний протокол або додає до справи копію письмового повідомлення. У разі письмового або усного клопотання зазначених осіб про ознайомлення їх з матеріалами справи слідчий повинен надати цим особам та їхнім представникам можливість ознайомитися з ними. Зазначені особи мають право робити виписки зі справи й заявляти клопотання про доповнення слідства. Оголошення про закінчення слідства і пред'явлення матеріалів справи для ознайомлення оформляються протоколом (ст. 217 КПК України).

Після того, як слідчий ознайомив потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача зі справою, він оголошує обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомогою захисника, а також може заявити клопотання про доповнення досудового слідства. Якщо обвинувачений не виявив бажання мати захисника, йому пред'являються для ознайомлення всі матеріали справи.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5