Кожному з підходів відповідає один або кілька методів. Стосовно оцінки прав на ОПІВ зв'язок підходів з методами можна представити в такий спосіб.

Зв'язок між підходами та основними методами оцінки

Метод прямого відновлення полягає у визначенні вартості заміщення з подальшим відніманням сум зносу. Від-вовлювальна вартість активу визначає суму витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу. Ці витрати мають ґрунтуватися на сучасних цінах на сировину, матеріали, енергоносії, комплектування, інформацію, а також на середньогалузевій вартості робочої сили визначеної кваліфікації. Метод прямого відновлення є найкращим методом розрахунку вартості унікальних нематеріальних активів.

Метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення ОШВ з подальшим вирахуванням сум його зносу. При оцінці активу за цим методом використовується принцип заміщення, який стверджує, що максимальна вартість власності визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити під час купівлі активу з аналогічною корисністю або з подібною споживчою вартістю. Ця вартість має назву вартості нового активу, еквівалентного за функціональними можливостями та варіантами його використання, але необов'язково подібного за зовнішнім виглядом й побудовою складових частин.

Цей метод широко застосовний за оцінки прав на ОПІВ масового попиту, наприклад, програмного забезпечення для ЕОМ або спеціалізованого програмного забезпечення, такого як програма автоматизованого ведення бухгалтерського обліку.

Метод фактичних витрат найчастіше застосовується для визначення балансової вартості прав на ОПІВ для цілей постановки їх на бухгалтерський облік і відображення цієї вартості на балансі в якості майна підприємства на дату постановки цього майна на бухгалтерський облік або на дату введення в експлуатацію. При визначенні балансової вартості ОПІВ зазвичай використовується витратний метод прямого підсумовування фактичних витрат без урахування часу здійснення їх. Обов'язковою умовою використання цього методу оцінки є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують фактичні витрати.

Розрахунок поточної ринкової вартості об'єкта оцінки методом «приведених витрат» полягає, в загальному випадку, в перерахуванні фактичних минулих витрат на створення та підготовку до використання об'єкта оцінки в поточну вартість, тобто в його вартість На дату оцінки. Вартість активу, що визначають за цим методом, зветься історичною тому, що вона насамперед базується на фактично приведених витратах, обраних з бухгалтерської звітності підприємств за кілька останніх років. Треба звернути особливу увагу на дві обставини -- їх величину та термін створення активу. Витрати, що були проведені раніш, за потреби слід скоригувати в необхідному напрямку, а потім проіндексувати з урахуванням терміну давності їх. Метод приведених витрат найчастіше використовується для оцінки нематеріальних активів, що не беруть участі у формуванні майбутніх доходів і які не приносять прибутку на цей час.

На практиці цей метод застосовується у випадках, коли оцінювані нематеріальні активи мають соціальне значення або використовуються в оборонних програмах, програмах безпеки державного або регіонального значень.

Облік зроблених витрат має містити витрати не тільки на розроблення та правову охорону ОПІВ, але й на:

виробництво дослідних зразків продукції;

підготування виробництва;

забезпечення нормального перебігу виробничого процесу;

реалізацію продукції.

Чим детальніше враховано реальні витрати, тим більш обґрунтованим є результат оцінки.

Метод порівняння продажів є основним при ринковому підході. За наявності відповідних умов метод дозволяє визначити найточнішу, так звану справедливу ціну. Однак, попри свою простоту, його використання пов'язане з певними труднощами, властивими для порівняльного підходу.

Метод прямої капіталізації доходу застосовується в разі, коли прогнозується постійний за величиною і рівний за періодами прогнозування чистий операційний прибуток, одержання якого не обмежується в часі. Капіталізація такого доходу здійснюється шляхом ділення його на коефіцієнт капіталізації, що характеризує норму доходу на інвестований капітал та норму його повернення.

Розрахунок вартості прав на ОПІВ за цим методом виконують за формулою:

де: PV -- поточна вартість об'єкта оцінки;

CF -- грошовий потік середньорічного доходу; К -- коефіцієнт капіталізації.

Характерним випадком застосування методу прямої капіталізації доходу під час оцінки прав на ОШВ може бути оцінка ОПІВ, що належить підприємству й постійно використовуються у виробничій діяльності протягом необмеженого часу, наприклад, виробничих технологій, торговельних марок, комерційної таємниці.

Метод дисконтування грошових потоків належить до методів непрямої капіталізації. В основу методу покладено перший закон фінансів. Співвідношення між дійсною та майбутньою вартістю зафіксовано формулою зростання знижки в майбутніх грошових потоках за методом складного відсотка. У процесі реалізації цього методу, по-перше, оцінюються майбутні грошові потоки, по-друге, визначається ставка дисконтування, по-третє, розраховується сумарна вартість грошових потоків.

У цьому методі одночасно використовується й другий закон фінансів. Тому ставка дисконтування на безризикове вкладення капіталу мінімальна, а на високоризикове -- максимальна.

Дійсна вартість прав на ОПІВ за цим методом визначається за формулою:

де: PV -- дійсна вартість прав на ОПІВ, гри.; t -- періоди; С1 -- чистий прибуток, у періоді t; DF -- коефіцієнт дисконтування.

де: і, -- ставка віддачі на капітал, у період t.

При розрахунку ставки дисконту для грошових потоків, створюваних оцінюваною власністю, звичайно враховують безризикову ставку віддачі на капітал, величину премії за ризики, пов'язані з інвестуванням капіталу в придбання оцінюваної інтелектуальної власності, ставки віддачі на капітал, аналогічних за рівнем ризику інвестицій.

Безризикова ставка віддачі на капітал звичайно визначається як ставка віддачі при найменш ризикованому вкладенні капіталу.

Метод надлишкового прибутку є різновидом методу дисконтування грошових потоків. Відмінність полягає в тому, що за грошовий потік приймається чистий надлишковий прибуток, генерований у періоді t. Тут під надлишковим прибутком розуміють отримано за рахунок використання ОПІВ понад той прибуток, що його отримували в цьому виробництві до використання ОПІВ. Слово «чистий» означає, що цей прибуток «очищений» від податків, тобто взятий після оподатковування.

Визначена вартість ОПІВ за цією методикою, так само, як і для попереднього варіанта, є розрахунковою вартістю ОПІВ для випадку використання його власником у своєму виробництві.

Цей метод може застосовуватися для ОПІВ-пристроїв та ОПІВ-способів у тих випадках, коли в результаті застосування їх на ринок надходить продукція, виготовлена з використанням ОПІВ.

Розрахунок ринкової вартості інтелектуальної власності методом роялті заснований на практиці міжнародного обміну технологіями і є процедурою оцінки, на основі міжнародного досвіду продажу ліцензій.

Оцінка вартості методом роялті полягає в дисконтуванні щорічних грошових потоків роялті за гіпотетичною або дійсною ліцензійною угодою.

Формула для визначення ціни ліцензії на базі роялті має такий вигляд:

де: PV -- дійсна ціна ліцензії, грн.; Ct -- грошовий потік у періоді t; Rt -- ставка роялті в t-му році, о/0.

Найчастіше як грошовий потік приймають обсяг продажів у періоді t

де: Vl -- обсяг випуску продукції за ліцензією в періоді t, одиниць; -- продажна ціна одиниці продукції в періоді t, грн. На розмір ставок роялті впливає низка обставин, які на практиці враховуються при виборі їх конкретного значення, зокрема звичайно враховуються:

технічна цінність об'єкта ліцензії;

економічна ефективність;

стадія розробки та готовність до промислового використаний;

наявність і обсяг патентної охорони;

обсяг переданих прав за ліцензією;

обсяг переданої документації та ноу-хау;

інжиніринговий супровід;

кон'юнктура ринку;

конкурентні пропозиції;

інші ціноутворювальні чинники.

Метод звільнення від роялті використовується за наявності інформації про угоди з подібними активами або щонайменше даних про ставки роялті, що використовувались в аналогічних справах. Суть цього методу ґрунтується на припущенні, що інтелектуальна власність, яку використовують на підприємстві, йому не належить. У такому разі частина прибутку, що підприємство мало б виплачувати у вигляді винагороди власникам цієї інтелектуальної власності, воно насправді залишає в себе, бо власність належить цьому підприємству й тому генерує для нього.додатковий прибуток, створений цим активом.

Формула для визначення ціни ліцензії за методом звільнення від роялті така ж, як і в методі роялті, крім того, що права частина множиться на RF -- коефіцієнт дисконтування:

4. Оцінка вартості прав на результати науково-технічної діяльності

Оцінка вартості прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші результати науково-технічної діяльності здійснюється за схемою.

Перш ніж почати, оцінювач повинен чітко визначити, що саме є предметом оцінки. У загальному випадку об'єктом оцінки може бути об'єкт права інтелектуальної власності, що не має охоронного документа, результат інтелектуальної діяльності, група об'єктів права інтелектуальної власності.

Оскільки об'єктом оцінки є не сам результат інтелектуальної діяльності, а право на нього, то необхідно встановити, чи існує таке право й кому воно належить. Наприклад, замовник може представити для оцінки 20-річний патент, юридичний термін служби якого спливає за 15 років. Але під час перевірки з'ясовується, що право-власник патенту забув зробити платежі за підтримку в силі патенту й відповідно до закону патент визнано недійсним, тобто зник об'єкт оцінки -- право на винахід.

де: к, - коефіцієнт морального старіння, обумовлений на дату оцінки:

У рамках витратного підходу як приклад використаймо метод вихідних витрат. За цим методом вартість прав на винахід або корисну модель, які були створені на власному підприємстві, можна визначити за формулою:

де: t - реальний юридичний термін дії охоронного документа на дату оцінки;

tu - номінальний термін дії охоронного документа;

З, - витрати річні, сумарні в t-м періоді, грн.

к, - коефіцієнт індексації, що враховує зміни індексу цін в t-му періоді у відповідних галузях промисловості;

Де: і - банківський відсоток за використання капіталу в і-му періоді,%.

к.й - коефіцієнт дисконтування в і-му періоді:

Ділення на коефіцієнт дисконту в основній формулі символізує той факт, якби гроші не були вкладені в цей ОШВ, а працювали на ринку капіталу, то вони принесли б прибуток, пропорційний розміру банківського відсотка за використання капіталу. При цьому відлік періодів починається від дати оцінки в минулі періоди, тобто чим раніш були ці витрати, тим більше грошей на момент оцінки міг би принести депозит.

При визначенні витрат виявляються всі фактичні витрати, пов'язані зі створенням, правовою охороною та введенням ОПІВ у дію:

де: З - витрати на розроблення ОПІВ, грн.; Зл - витрати на правову охорону ОПІВ, грн.

Своєю чергою:

де: Зи0р - витрати на проведення НДР, грн.;

Зкта - витрати на розроблення конструкторсько-технічної, технологічної і/або проектної документації, пов'язані зі створенням ОПІВ, грн.

де: Зп - витрати на розшукові роботи, грн.;

Зтд - витрати на проведення теоретичних досліджень, грн.;

Зг - витрати на проведення експериментів, грн.;

Зі - витрати на проведення іспитів, грн.;

Зг - витрати на складання, розгляд і твердження звітів, грн.

Зін - інші витрати.

де: Зж - витрати на виконання ескізного проекту, грн.;

Зтп - витрати на виконання технічного проекту, грн.;

З - витрати на виконання робочого проекту, грн.;

З -- витрати на виконання розрахунків, грн.;

3t -- витрати на проведення іспитів, грн.;

<?,„ -- витрати на проведення авторського нагляду, грн.;

За -- витрати на дизайн, грн.

Чим повніше будуть враховані витрати, тим більш обґрунтованим буде результат оцінки. По суті, за цим методом розраховується максимальна вартість права, тому що весь прибуток приписується ОПІВ, тобто під час переговорів вона може бути використана як «оцінка зверху».

У рамках дохідного підходу оцінку вартості прав на винахід і корисну модель найчастіше роблять за методом надлишкового прибутку.

Під «надлишковим прибутком» розуміють різницю між прибутком, отриманим при використанні винаходу або корисної моделі, і тим, що його виробник одержує від реалізації продукції без використання винаходу або корисної моделі. Цю щорічну перевагу в прибутку дисконтують з урахуванням передбачуваного періоду його одержання.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5