Поняття та підстави звільнення від відбування покарання
2 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ В УКРАЇНІ БУКОВИНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра Кримінально-правових дисциплін Курсова робота На тему Поняття та підстави звільнення від відбування покарання Виконав: Студент гр. П-33 Скрипкар А.М. Науковий керівник: Кандидат юридичних наук Янош К.Ф. Чернівці-2006 Зміст Вступ Розділ І. Поняття звільнення від покарання Розділ ІІ. 1. Звільнення від покаркння у звязку з втратою особою суспільної небезпечності 2. Звільнення від відбування покарання з випробовуванням 3. Звільнення від відбування покарання з випробовуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років 4. Звільнення від відбування покарання у звязку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку 5.Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання 6. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким 7. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років 8. Звільнення від відбування покарання за хворобою Розділ ІІІ. Амністія і помилування Висновок Список використаних джерел та літератури Вступ Актуальність дослідження теми - особливим видом звільнення від покарання є звільнення від покарання у разі прийняття нового закону, що виключає або пом'як-шує призначене особі покарання.Конститу-ція України та КК встановлюють принцип, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію у разі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність осо-би. Дія такого закону поширюється з моменту набрання ним чин-ності також на діяння, вчинені до його видання, в тому числі на осіб, що відбувають або вже відбули покарання, але мають судимість. Якщо новий закон пом'якшує караність діяння, за яке засуджений відбуває покарання, призначена йому міра покарання, що перевищує санкцію знов виданого закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом. Звільнення від покарання можливе лише в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покаран-ня, в цілому чи його частини, або коли її досягнення надалі стає неможливим і безцільним, важка хвороба засудженого, чи недоціль-ним, давність виконання обвинувального вироку. Звільнення під покарання жодною мірою не підриває принципу невідворотності покарання. Безперечно, якщо покарання недоцільне, воно не в змозі досягти мети, що стоїть перед ним. Мета дослідження - дослідити при яких умовах, і які особи можуть звільнюватися від подальшого відбування покарання. Адже не всі особи можуть бути звільненні від подальшого відбування покарання. Також метою дослідження є види відбування покарання, тобто якщо особа може звільненятися від подальшого відбування покарання, то які види звільнення від відбування покарання до неї можуть застосовуватись, а які ні. Також метою дослідження є - розкрити суть амністії і помилування, в яких випадках особи звільняються від подальшого відбування покарання у звязку з актом про амністію, або помилуванням, до яких осіб можна застосувати амністію, а до яких помилювання. Як часто видаються акти про амністію, тощо. Обектом данного дослідження є - підстави звільнення від подальшого відбування покарання, а також особи щодо яких ці підстави можна застосувати. КК України виділяє такі підстави звільнення від подальшого відбування покарання: звільнення від покаркння у звязку з втратою особою суспільної небезпечності; звільнення від відбування покарання з випробовуванням; звільнення від відбування покарання з випробовуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років; звільнення від відбування покарання у звязку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; заміна невідбутої частини покарання більш мяким; звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; звільнення від відбування покарання за хворобою; а також у звязку з прийнятям закону амністії або помилування. Розділ І. Поняття звільнення від покарання. За наявності визначених у КК підстав винна у вчиненні зло-чину особа може бути повністю або частково звільнена від покаран-ня за вчинене. В аналізованому інституті кримінального права най-більшою мірою знайшли своє відображення принципи гуманізму і економії заходів кримінального впливу, покладені в основу нової політики держави загалом та кримінального права зокрема. На від-міну від звільнення від кримінальної відповідальності звільнення від покарання застосовується тільки до вже засуджених осіб. Звільнен-ня від покарання здійснюється тільки судом, крім звільнення від покарання на підставі закону України про амністію чи акта про по-милування. [ 2 ч. 1 Cт. 74] Звільнення від покарання можливе лише в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покаран-ня, в цілому чи його частини, або коли її досягнення надалі стає неможливим і безцільним, важка хвороба засудженого, чи недоціль-ним, давність виконання обвинувального вироку. Звільнення під покарання жодною мірою не підриває принципу невідворотності покарання. Безперечно, якщо покарання недоцільне, воно не в змозі досягти мети, що стоїть перед ним. КК передбачає різні види звільнення від покарання. Їх часті-ше за все об'єднують у дві групи: звільнення безумовне і звільнен-ня умовне. При безумовному звільненні перед особою не ставляться які-небудь вимоги в зв'язку з її звільненням. Умовне ж звільнення пов'язане з пред'явленням особі визначених законом вимог, які вона має виконати протягом певного іспитового строку. Їх порушення тягне за собою скасування застосованого судом звільнення від покарання. До умовного звільнення від покарання належать: звільнення від відбування покарання з випробуванням, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, звіль-нення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; до безумовних -- звільнення від покарання на умовах, звільнення у зв'язку із скінченням строків давності виконання обвинувального вироку, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від покарання за хворобою.[3. ст.246] Особливим видом звільнення від покарання є звільнення від покарання у разі прийняття нового закону, що виключає або пом'як-шує призначене особі покарання [2. ч. 2, 3 Cт. 74]. Конститу-ція України та КК встановлюють принцип, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію у разі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність осо-би. Дія такого закону поширюється з моменту набрання ним чин-ності також на діяння, вчинені до його видання, в тому числі на осіб, що відбувають або вже відбули покарання, але мають судимість. Якщо новий закон пом'якшує караність діяння, за яке засуджений відбуває покарання, призначена йому міра покарання, що перевищує санкцію знов виданого закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.[3. cт. 342] Розділ ІІ. Підстави звільнення від відбування кримінального покарання ІІ.1 Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності Відповідно до КК особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена під покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної понедінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгля-ду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною. Таке звільнення особи від покарання має місце при констатації судом того, що нона вже не є суспільно небезпечною, а відтак, що до неї недоцільно застосовувати кримінальне покарання. Тому оцінка судом особи винного відіграє тут вирішальну роль.[ 2. ч. 4 Ст. 74] Для визнання особи такою, що більше не вважається суспільно небезпечною, необхідно констатувати, що після вчинення нею зло-чину вона поводилася бездоганно і сумлінно ставилася до праці. Це повинно мати місце протягом відносно тривалого часу. Тільки в цьо-му разі можна говорити про формування в особи позитивних стійких навичок і установок, які б свідчили про її виправлення і недоцільність відбування нею покарання. При цьому суд ураховує три обов'язкові обставини: а) особа вчинила злочини невеликої або середньої тяж-кості; б) особа після вчинення злочину поводилася бездоганно і сум-лінно ставилася до праці; в) на час розгляду справи в суді особу не можна вважати суспільно небезпечною. Бездоганна поведінка означає, що особа не тільки не вчинювала будь-яких протиправних діянь, а й сумлінно виконувала різноманітні обов'язки , додержувалася загальновизнаних норм поведінки особи. Проте не можна розглядати як бездоганну поведінку один лише факт, наприклад, дійового каяття без оцінки подальшої поведінки особи Під сумлінним ставленням до праці розуміється відповідальне та позитивне ставлення винного до роботи, підвищення освітнього рівня і кваліфікації в будь-якій сфері, тощо. Слід звернути увагу на те, що на відміну від КК 1960 р., який не містив вказівки на ступінь тяжкості злочину, при вчиненні якого було можливо звільнення від покарання з урахуванням втрати особою сус-пільної небезпечності, КК 2001 р. чітко встановлює, що звільненню в зв'язку з втратою суспільної небезпечності можуть підлягати тільки особи, що вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості [6. ст.132] Звільнення від покарання у разі втрати особою суспільної небезпечності застосовується тільки судом. Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє особу від покарання. Таким вироком особа визнається винною у вчиненні злочину і тим самим засуджується судом від імені держави. Звільнення від покарання є правом, а не обов'язком суду, і носить безумовний характер. Осо-ба, яка звільнена від покарання, у цьому разі визнається такою, що не має судимості [2. ч. З Cт. 88] ІІ.2 Звільнення від відбування покарання з випробуванням Відомий багато років нашому праву інститут засудження з випробуванням трансформований новим КК в один із видів звільнення від відбунання покарання - звільнення від відбування покарання з випробуван-ням. У КК зазначено, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбов-ців, обмеження волі, і також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення за-судженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьо-му разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призна-ченого покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитово-го строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього. КК 2001р. значно розширив порівняно з КК 1960 р. коло покарань., при призначенні яких можливо звільнення від відбування покарання з випробуванням. Якщо раніше умовне засудження було можливо лише при призначенні позбавлення волі і виправних робіт, то тепер відповідно до КК звільнення від відбування покарання з випробуванням можливо при призначенні таких основних пока-рань, як виправні роботи, службові обмеження для військовослуж-бовців, обмеження волі або позбавлення волі, причому при засуд-женні до позбавлення волі таке звільнення можливо при призначенні покарання на строк не більше п'яти років. Що стосується додатко-вих покарань, то КК допускає можливість не тільки призна-чення, а й реального застосування таких покарань, як штраф, позбав-лення права обіймати певні посади або займатися певною діяльніс-тю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. [2.Cт.74] Крім того, для звільнення з випробуванням потрібно встанови-ти достатню для цього підставу. КК описує цю підставу в загальному виді, надаючи суду можливість конкретизувати її залеж-но від обставин справи. В законі зазначено, що звільнення з випро-буванням може мати місце тоді, коли суд дійде висновку, що, вихо-дячи із тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, виправ-лення засудженого можливе без відбування покарання. Тяжкість злочину визначається насамперед тим, до якої категорії злочинів належить вчинене винним діяння. Тяжкість зло-чину потім повинна бути конкретизована з урахуванням значущості об'єкта і предмета посягання, характеру діяння, обстановки, засо-бу, місця і часу його вчинення, відсутності тяжких наслідків тощо.Ураховуються також, чи був злочин закінченим або незакінченим, чи вчинений він у співучасті або однією особою. Підлягають обов'яз-ковому врахуванню форма і ступінь вини, мотиви і мета злочину. [2. Cт. 75]
Страницы: 1, 2, 3, 4
| 
