Таким чином, функції потреб додають самим потребам практики вельми важливі для розвитку науки криміналістики якості:

а) потреби виступають спонукачем, стимулом розробки конкретних проблем і питань;

б) потреби виступають індикатором, вказуючим на певні складності в слідчій діяльності;

в) потреби виявляють себе як своєрідний критерій оцінки результатів розвитку криміналістики.

Для реалізації своєї службової ролі криміналістика повинна дослідити і розробити те, що потрібно практиці, тому необхідно вивчати її потреби і забезпечувати їх задоволення. При цьому вирішується широке коло питань, серед яких найбільш істотними є такі, як:

- визначення джерел інформації про потреби слідчої практики, їх зміст та форма вираження;

- уточнення методів їх вивчення з метою використання отриманих результатів для дослідження і розробки засобів, методик, прийомів;

- дослідження процесу реалізації даних вивчення потреб при розробці криміналістичних рекомендацій.

Вивчення потреб слідчої практики розглядається як певна система науково-дослідних процедур, направлених на отримання достовірної інформації і розробку на її основі практичних рекомендацій. У свою чергу використання результатів цього дослідження являє собою процес реалізації тих науково - обґрунтованих заходів, які містяться в даних рекомендаціях. У цьому випадку певною самостійністю володіє практичне використання даних вивчення потреб практики. Це обумовлюється:

а) практичною спрямованістю рекомендацій;

б) залученням до процесу використання інформації про науково-технічні досягнення більш широкого кола суб'єктів, особливо практиків.

Таким чином, робота по досягненню мети використання емпіричних даних про потреби слідчої практики перетворюється в самостійний етап в пізнанні проблем слідчої діяльності.

Основною метою практичної реалізації результатів дослідження є вдосконалення практики розкриття і розслідування злочинів. Її досягнення передбачає рішення наступних задач:

· а) встановлення напрямів слідчої діяльності, які не відповідають потребам практики;

· б) визначення чинників, що впливають на якість і результативність слідчої діяльності;

· в) конкретизування оптимальних форм задоволення потреб слідчої діяльності, що забезпечують підвищення її ефективності.

· Самі потреби практики та результати їх вивчення неоднозначні по мірі визначеності, вираженісті та іншим особливостям. Враховуючи це, можна виділити такі форми реалізації даних про потреби слідчої діяльності:

· а) своєчасне інформування зацікавлених органів і посадових осіб про заходи вдосконалення слідчої діяльності;

· б) здійснення наукових досліджень і узагальнень практики для визначення конкретних засобів задоволення виявлених потреб;

· в) проведення організаційно-методичної і науково-дослідної роботи по створенню засобів, прийомів і методів, що забезпечує задоволення потреб практики.

Інформування керівних органів про дані вивчення потреб слідчої практики має два основних цільових аспекти:

· а) цим забезпечується стійке управління керованої системи;

· б) створюються оптимальні умови для задоволення виявлених потре практики.

Результати виявлення потреб практики відображають стан справ в слідчих підрозділах. У свою чергу, вони є спонукальним чинником для аналізу накопиченого досвіду, дають можливість своєчасно бачити нові, найбільш істотні тенденції в розвитку слідчої практики і здійснювати заходи по вдосконаленню діяльності. Вивчення досвіду використання даних про потреби практики, дозволяє виділити дві форми їх вивчення. Перша пов'язана з оцінкою стану діяльності по розслідуванню злочинів, друга - з оцінкою ефективності слідчої діяльності. При оцінці стану слідчої практики, функціонування слідчих підрозділів, форм і методів роботи стає можливим отримання узагальнених кількісно-якісних показників. На такому рівні створюються умови для визначення реального стану справ, кінцевих результатів роботи, конкретних недоліків. Крім того, створюється основа для усунення негативних чинників, що впливають на ці результати.

Інформування зацікавлених органів здійснюється в різних формах:

· а) шляхом ознайомлення зацікавлених осіб з даними вивчення практики і її потреб;

· б) шляхом формулювання пропозицій про необхідність проведення конкретних досліджень для визначення шляхів і засобів вирішення проблем слідчої діяльності;

· в) шляхом розробки конкретних заходів щодо дозволу потреб практики, що виникли.

Проведення досліджень для визначення конкретних засобів задоволення виявлених потреб є важливою формою реалізації даних про потреби. У певних випадках, потреби свідчать про проблеми практики, але не дають підстав для визначення конкретних заходів їх задоволення. Тоді, реалізація отриманих даних передбачає планування і проведення заходів щодо визначення і здійснення науково-дослідної роботи з урахуванням даних про потреби слідчої практики. При цьому виникає необхідність внесення змін в існуючу систему організації і планування наукових досліджень, переорієнтацію на вивчення потреб практики і їх задоволення. Це є самостійною і досить складною задачею, оскільки в основі невирішеної проблеми або недоліків може лежати множинність різноманітних причин, а їх з'ясування і розташування по значущості для виправлення існуючого положення вимагає використання різноманітних засобів і методів. Наприклад, як показує тривале вивчення практики, однією з істотних нестач слідчої діяльності є незадовільне використання науково-технічних можливостей при збиранні і дослідженні доказів. Причинами цього називаються: недосконалість і недостатність технічних засобів; складність процедури їх використання і оформлення отриманих результатів; відсутність у слідчих необхідних навичок і т.д. Для зміни існуючого положення необхідні різноманітні заходи: законодавчі, матеріально-технічні, організаційні, науково-методичні і інш. Їх реальність і своєчасність проведення різні, тому доцільно виділяти серед них ті, які носять комплексний характер або найбільш доступні з точки зору організаційних, економічних і інших чинників.

Проведення заходів щодо розробки конкретних криміналістичних рекомендацій є своєрідним завершенням реалізації даних про потреби практики. Суть цієї форми складається в прямому і безпосередньому виконанні конкретного запиту практики, тобто в забезпеченні практики науково-технічними досягненнями, що в кінцевому результаті означає реалізацію однієї їх функцій криміналістики.

Потрібно звернути увагу, що у випадках, коли потреба слідчої практики виражена як необхідність в конкретному технічному засобі, тактичному прийомі, методиці дослідження, методі діяльності, повинне бути сформульоване конкретне завдання на проведення дослідження певного кола питань. З цією метою необхідно встановити порядок, при якому всі результати вивчення потреб практики зосереджувались би в якому-небудь єдиному органі, покликаному здійснювати їх оцінку і давати вказівки на розробку конкретних питань. Передбачуваний орган повинен бути міжвідомчим і володіти повноваженнями для дачі відповідних доручень всім науково-дослідним і проектно-конструкторським установам.

Задоволення виявлених потреб практики шляхом розробки криміналістичних рекомендацій вимагає оцінки їх форми і змісту, способів впровадження в практику. Нерідкі випадки, коли інформація про конкретні рекомендації не дійшла або не сприйнята адресатом і формально це виражається як потреба. При відсутності налагодженої системи інформування допускається також дублювання і одноплановість вже відомої інформації. Для формування думок про потреби велике значення мають суб'єктивні оцінки та інтереси конкретних практичних працівників. Проведений опит працівників органів внутрішніх справ являє собою досить об'єктивну картину, що склалася на практиці із задоволенням її потреб. Так, 55,2% слідчих МВС вказали на те, що потреби слідчої практики задовольняються з відставанням, а 61,1% вказали на часткове задоволення потреб практики. Серед причин неповноцінного задоволення потреб називаються:

· природне відставання теорії від практики (26,8%); недослідженість проблем потреб слідчої практики (26,8%); відсутність належної уваги до вивчення потреб практики (34,6% );

· нестачі планування і організації наукових досліджень (46 %);

· нестачі організації впровадження наукових досягнень в практику.

У зв'язку з викладеним, насущним є застосування системи заходів, що включають в себе:

· оцінку і визначення заходів, необхідних для задоволення конкретних потреб практики;

· інформування органів, від яких залежить прийняття відповідних рішень (підготовка і внесення законодавчих пропозицій, визначення необхідних організаційних заходів, доручення проведення наукових досліджень і т.д.);

· здійснення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з розробки засобів і прийомів, потреба в яких встановлена;

· організацію інформування практичних працівників про заходи, що пропонуються для задоволення виявлених потреб слідчої практики.

Розділ 1. Поняття і суть потреб слідчої діяльності

Важливою умовою удосконалення слідчої діяльності є знання та врахування потреб практики [2, с. 4.], тобто того, без чого неможливий розвиток, через що гальмується все те, що повинно бути пізнане і використане для підвищення її рівня і якості на основі новітніх досягнень науки і техніки. Слід зазначити, що потреби практики задовольняються все ще вкрай незадовільно. За даними проведеного експертного опитування це становище пояснюється такими причинами:

· об'єктивне відставання теорії від практики (34,5%);

· недослідженість проблем потреб слідчої практики (32,7%);

· відсутність належної уваги до вивчення потреб слідчої практики (43,3 %);

· недоліки планування та організації наукових досліджень (37,1 %);

· недоліки у впровадженні наукових досягнень в практику (57,5 %).

На кожному етапі свого розвитку слідча практика характеризується конкретними обставинами, що визначають її потреби. Для сучасного етапу специфічними є такі моменти:

· зростання обсягу і рівня складності завдань, що вирішуються в галузі правоохоронної діяльності, у зв'язку з особливостями розвитку економіки, культури, демографічних процесів, появою нових форм власності та господарської діяльності;

· зміна умов функціонування органів, які провадять розслідування, в умовах гласності, подальшої демократизації суспільства, розширення прав і свобод громадян;

· підвищення вимогливості до діяльності правоохоронних органів у зв'язку з необхідністю подальшого удосконалення боротьби із злочинністю.

Потреби практики правоохоронної діяльності -- це об'єктивне явище, що відображає існуючу (або ту, що складається) тенденцію її розвитку та обумовлену цим необхідність внесення змін до організації та методів діяльності.

Пізнання і вирішення потреб практики -- це постійний процес її розвитку. Однак виявлення потреб не завжди характеризується визначеністю, їх сприйняття і формулювання відзначаються суб'єктивізмом, тому потреби практики не завжди своєчасно проявляються, адекватно та об'єктивно оцінюються, що відбивається на правильності вибору засобів і методів забезпечення потреб, які виникли об'єктивно.

Категорія «потреба» широко представлена у працях філософів, економістів, психологів, педагогів, юристів [3; с. 105]. Залежно від сфери виявлення потреби розглядаються з різних позицій та на різних рівнях, але спільним є їх характеристика як спонукального мотиву до діяльності (дій) і необхідності будь в чому.

Аналіз наявних визначень дозволив виділити низку істотних ознак

категорії «потреба»:

· а) об'єктивний характер, що відображає закономірності розвитку

соціальної системи та Індивідуума;

· б) спонукальний мотив (рушійна сила, джерело) і настійна необхідність функціонування будь-якої системи, що розвивається сама;

· в) безкінечність процесу виникнення та вирішення потреб як умова

розвитку та удосконалення.

З цих позицій слід підходити до розгляду суті, поняття, значення і

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10