- неюрисдикційний спосіб захисту права інтелектуальної власності характеризується тим, що це позасудовий захист, який здійснюється особою, право якої порушено, самостійно, але в межах закону. Такі способи захисту застосовуються досить рідко. Особа, право якої порушено, може відмовитися від виконання певних дій.

Особливістю захисту промислової власності є те, що зазначена система передбачає процедури опротестування видачі патентів чи інших неправомірних дій. Помилкова видача патенту може зачіпати інтереси інших патентоволодільців, які й подають протести на видані патенти.

Відповідно до ст.432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності. Суди розглядають також усі спори, пов'язані з охороною прав патентовласників, що надаються законодавством про промислову власність: про авторство на винахід, корисну модель чи промисловий зразок; встановлення власника патенту; порушення майнових прав власника патенту; укладення та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; винагороду винахідникам і авторам промислових зразків а також патентовласникам; компенсації.

Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

4)вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5)застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

При порушенні патентних прав власник патенту має право вимагати:

припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення його права, і відновлення становища, що існувало до порушення;

стягнення завданих збитків, включаючи недоодержані доходи;

відшкодування моральної шкоди;

вжиття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.

Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка має право на використання винаходу (корисної моделі) за ліцензійним договором, якщо інше не передбачено цим договором.

Такі самі норми містить Закон України «Про охорону прав на промислові зразки», за винятком права на відшкодування моральної шкоди.

Стаття 177 КК України «Порушення права на об'єкти промислової власності» має своїм призначенням кримінально-правовий захист патентних прав. Будь-яке використання об'єкта промислової власності без дозволу патентовласника вважається незаконним (крім випадків, передбачених законом). Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штрафом від 100 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2-х років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення. Ті самі дії, вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, караються штрафом від 200 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2-х років, або позбавленням волі на строк до 2-х років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

Адміністративно-правовий захист усіх об'єктів права інтелектуальної власності поширюється лише на сорти рослин (ст.51-2 КпАП України).

Дії, які не визнаються порушенням прав патентовласника, передбачені ст.470 ЦК України, ст.31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст.22 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».

Зокрема, право попереднього користувача на винахід, корисну модель, промисловий зразок виникає у будь-якої особи, яка до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, - до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала зазначений об'єкт в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, і полягає у тому, що ця особа має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою.

Право попереднього користування належить лише особі, яка незалежно від винахідника чи автора промислового зразка самостійно розробила і почала використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, тобто це право не відчужуване. Проте воно може передаватися іншими особами лише разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявлений винахід, корисну модель чи промисловий зразок або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту:

1)Використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка:

-у конструкції або при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що об'єкт патентного права використовується виключно для потреб зазначеного засобу;

без комерційної мети;

з науковою метою або у порядку експерименту;

за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту одразу, як це стане практично можливим, та виплатою йому в цьому випадку відповідної компенсації.

Введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, після введення цього виробу в цивільний оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу (принцип вичерпання прав).

Використання з комерційною метою винаходу будь-якою особою, яка придбала продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу, і не могла знати, що цей продукт був виготовлений чи введений в обіг з порушенням прав, що надаються патентом. Проте після одержання відповідного повідомлення власника прав зазначена особа повинна припинити використання продукту або виплатити власнику права відповідні кошти, розмір яких встановлюється сторонами чи судом.24

Патентний повірений

Безпосередню участь у захисті прав патентовласників приймає патентний повірений. Правовий статус патентних повірених визначено

Положенням про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.1997 року №938.

Патентний повірений - особа, яка надає фізичним та юридичним особам допомогу і послуги, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, представляє інтереси зазначених осіб у Держпатенті та установах, що належать до сфери його управління, а також судових органах, кредитних установах, у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

Патентний повірений повинен бути громадянином України, який:

постійно проживає в Україні;

має повну вищу освіту, а також повну вищу освіту в сфері охорони інтелектуальної власності;

-має не менш як п'ятирічний досвід практичної роботи у сфері охорони інтелектуальної власності;

-склав кваліфікаційні екзамени, пройшов атестацію і одержав свідоцтво на право займатися діяльністю патентного повіреного.

Не можуть бути патентними повіреними працівники Держпатенту та установ, що належать до сфери його управління, а також особи, яким це заборонено відповідно до законодавства.

Держпатент веде Державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). Патентному повіреному, внесеному до Державного реєстру, присвоюється реєстраційний номер. Особи, не зареєстровані в Державному реєстрі, не можуть іменувати себе патентними повіреними.

Держпатент забезпечує публікацію відомостей про патентних повірених, внесених до Державного реєстру, в офіційному бюлетені "Промислова власність". Зазначені відомості щодо патентного повіреного, який працює за наймом, зобов'язана подавати особа, яка уклала з ним трудовий договір.

Патентний повірений має особисту печатку із зазначенням свого прізвища та реєстраційного номера, а також розрахунковий та інші рахунки в установах банків на території України.

Патентний повірений діє за дорученням особи, яку він представляє. Це доручення засвідчується договором, довіреністю або іншим документом, що підтверджує його повноваження відповідно до законодавства. Повноваження патентного повіреного можуть бути засвідчені також шляхом зазначення його прізвища та реєстраційного номера в заявці на видачу охоронного документа на об'єкт промислової власності, якщо заявка підписана заявником. Держпатент не відповідає за зобов'язаннями патентних повірених.

Згідно з п.п.10-14 зазначеного Положення патентний повірений має право згідно із законодавством, у межах доручення особи, яку він представляє, виконувати всі пов'язані з цим дії у відносинах з Держпатентом та установами, що належать до сфери його управління, а також судовими органами, кредитними установами, іншими фізичними та юридичними особами, зокрема: підписувати заяви, клопотання, описи, формули винаходів тощо; подавати та одержувати матеріали, що стосуються охоронних документів; виконувати платіжні операції; вносити зміни до опису винаходів і креслень; відкликати заявки на видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності; подавати доповнення, заперечення, скарги; вживати заходів для підтримання чинності охоронних документів; проводити науково-дослідні роботи, частиною яких є патентні дослідження; представляти інтереси власників прав на об'єкти інтелектуальної власності в державних і судових органах тощо.

Патентний повірений має право за погодженням з особою, яку він представляє, передавати свої повноваження іншому патентному повіреному, якщо інше не передбачено дорученням. Про це він повинен сповістити Держпатент. Він також має право займатися своєю діяльністю індивідуально або разом з іншими патентними повіреними, створювати патентні агентства, фірми, бюро, контори тощо з правами юридичної особи, а також працювати за наймом.

Патентний повірений зобов'язаний зберігати в таємниці відомості, одержані ним під час здійснення своїх професійних обов'язків, зокрема суть порушених особою, яку він представляє, питань, зміст консультацій, порад, роз'яснень тощо, сумлінно виконувати свої обов'язки і додержуватися вимог законодавства, захищати інтереси особи, яку він представляє.

Патентний повірений зобов'язаний відмовитися від надання своїх послуг або припинити їх надання, якщо вони можуть бути використані у справі, в якій він вже представляв або консультував іншу особу з протилежними інтересами і конфлікт не був вирішений.

Висновки

Захист прав промислової власності в Україні не відповідає сучасним вимогам. Він не забезпечує надійного і ефективного захисту прав патентовласників. З одного боку, патентні закони України досить чітко визначають дії, які не визнаються порушенням патентних прав, а, з другого, не містять зазначення про дії, що визнаються таким порушенням.

Патентні закони України містять перелік спорів щодо порушення прав на об'єкти промислової власності, що розглядаються в судовому порядку. Цей перелік, як правило, закінчується нормою, за якою такому розгляду підлягають будь-які спори, що випливають із застосування патентних законів. Тому доцільність існування зазначеного переліку викликає певний сумнів. Адже всі майнові спори розглядаються в судовому порядку.

Проте істотним недоліком чинного законодавства України про промислову власність є відсутність у ньому конкретних санкцій за ті чи інші порушення. Як правило, патентні закони містять норми про відповідальність, які мають надто загальний характер. Так, Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» містить лише декілька норм загального цивільно-правового характеру: про припинення правопорушення, про стягнення заподіяних останнім збитків, відшкодування моральної шкоди, а також вжиття інших, передбачених законодавчими актами, заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.

Передусім, постає питання: що це за заходи, пов'язані із захистом прав власника патенту, передбачені законодавством. Всі санкції, які стосуються захисту патентних прав, мають бути у законі про той чи інший об'єкт промислової власності. Зазначені санкції не можуть бути в інших законодавчих актах. Взагалі ст. 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» має декларативний характер. Вона не передбачає конкретної цивільно-правової відповідальності за те чи інше порушення патентних прав. Посилання на ст. 28 цього Закону також не вичерпує всіх можливих порушень названих прав, оскільки у ній йдеться лише про майнові права. Але ж власник патенту має й особисті немайнові права, встановлені пп. 4 і 5 ст. 8 даного Закону. Про відповідальність за їх порушення у Законі не згадується. Є тільки норма про те, що спори з приводу авторства розглядаються в судовому порядку. Які дії визнаються порушенням права авторства на винахід чи корисну модель, протягом якого строку надається захист праву авторства та інші питання, у Законі не знайшли належного закріплення.

Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» містить такі ж формулювання зазначених норм. Є лише одна відмінність -- цей Закон не має норми про відшкодування моральної шкоди. Очевидно, автори промислових зразків, на думку законодавців, не зазнають моральної шкоди.

На підставі наведеного короткого огляду патентних законів України про промислову власність можна зробити певні висновки. Розмаїття норм про захист прав на об'єкти вказаної власності свідчить, що єдиної системи захисту прав на такі об'єкти немає. Немає й системи для захисту прав на об'єкти

інтелектуальної власності в цілому. Отже, необхідно розробити єдину систему захисту права інтелектуальної власності. В цьому плані всі об'єкти останньої як об'єкти захисту є однаковими. Звичайно, окремі з них мають особливості, які й можуть бути враховані при розробленні єдиної системи захисту інтелектуальної власності. Існуюча система захисту промислової власності не відповідає сучасним вимогам.

Отже, з огляду на викладене, з метою подальшого вдосконалення існуючого законодавства, що забезпечує регулювання права інтелектуальної власності, було б доцільно:

Розробити і прийняти єдину систему захисту права інтелектуальної власності - підготувати Основи законодавства України про інтелектуальну власність, де б чітко вказувалось, які дії визнаються порушенням патентних прав і якого виду відповідальність за них настає.

Встановити конкретні санкції за ті чи інші порушення та привести їх у відповідність з нормами Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У цій єдиній системі захисту права інтелектуальної власності повинен бути детально визначений механізм компенсації моральної шкоди, а також відшкодування упущеної вигоди. Порядок стягнення матеріальної шкоди може бути таким як, наприклад, при порушенні авторських прав - тобто звернення до суду з позовом про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. А упущена вигода може відшкодовуватись за правилами п.2 ч.3 ст.22 ЦК України, де йдеться, що коли особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватись, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР

2. Цивільний Кодекс України. Закон України від 16 січня 2003 року №435-IV

3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М.Коссака. - К., 2004.

4. Господарський кодекс України. Закон України від 16 січня 2003 року №436-1У.

5. Господарський кодекс України: Коментар/ За заг. ред. Саніахметової Н.О. -Х.,2004.

6. Закон України від 15.12.1993 року №3687-ХП «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003)

7. Закон України від 15.12.1993 року №1576-ХП «Про охорону прав на промислові зразки» (із змінами, внесеними згідно із Законами № 850-IV від 22.05.2003)

8. Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.1997року №938.

9. Цивільне право України: Підручн. В 2-х томах. Том 1/ За ред. Борисової В.І., Спасибо-Фатєєвої І.В., Яроцького В.Л. -К., 2004.

10. Право інтелектуальної власності/ За ред. О А.Підопригори, О.Д.Святоцького.-К.,2004.

11. Андрощук Г.А., Работягова Л.И. Патентное право: правовая охрана изобретений. -К., 2001.

12. Паламарчук В. Інтелектуальна власність у правовому вимірі / Право України. - 2000. - №10. - С61-66.

13. Шишка Р.Право інтелектуальної власності: погляд на проблему/ Право України. - 1999. - №1. - С.57-59.

14. Мельник О. Цивільно-правовий захист патентних прав: проблемні питання / Право України. - 2003. - №2. - С.74-78.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5