p align="left">III. Органи , які забезпечують зайнятість населення Перш за все зайнятість населення забезпечується державою , шляхом прове-дення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добро-вільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприєм-ництва. При цьому державна політика зайнятості населення в Україні базується на таких законодавче визначених принципах : · забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та про фесійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб; · сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва; · координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних про грам зайнятості; · співробітництва про фесійних спілок, асоціацій (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення; · міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні. З метою створення умов для здійснення громадянами права на працевлаштування держава передбачає: заходи інвестиційної та податкової політики, спрямовані на раціональне розміщення продуктивних сил, створення нових технологій, створення малих підприємств і застосування гнучких режимів праці та праці вдома, інші заходи, які сприяють збереженню і розвитку системи робочих місць; забезпечення прав і інтересів працівників, вдосконалення законодавства про зайнятість населення і працю ; проведення аналітичних та наукових досліджень структури економіки і прогнозування наступних змін якості й розподілу робочої сили; регулювання зовнішньоекономічної діяльності в частині залучення і використання іноземної робочої сили в Україні на основі квотування і ліцензування; сприяння в разі необхідності створенню додаткових робочих місць підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, а також поліпшенню умов праці у суспільному виробництві; організацію професійної орієнтації. У забезпеченні зайнятості та організації працевлаштування населення, реалізації державної політики зайнятості , соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян беруть участь державні органи двох видів : загальні та спеціальні . Загальне керівництво працевлаштуванням і його організація покладається на Міністерство праці та соціальної політики України і його органи на місцях . Спеціальним органом працевлаштування виступає Державна служба зайнятості , діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації про фесійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю задодержанням законодавства законодавства про зайнятість населення. До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення , інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення , підприємства, установи і організації, підпорядковані службі зайнятості. Статтею 19 Закону України «Про зайнятість на-селення» Державна служба зайнятості має права : — одержувати від підприємств, установ і органі-зацій незалежно від форм власності статистичні дані по наявність вакантних робочих місць, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прий-нятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивіль-нення працівників; — розробляти і вносити на розгляд місцевих Рад народних депутатів пропозиції про встановлення для підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направляти таких громадян для їх працевлаштування; — направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності за наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки; — направляти безробітних громадян за їх ба-жанням на оплачувані громадські роботи; — укладати за дорученням підприємств, установі організацій всіх форм власності договори з грома-дянами при їх працевлаштуванні з попереднім (у разі потреби) професійним навчанням, оплатою вар-тості проїзду, добових, а також надавати допомогу при переїзді на нове місце проживання та праці зарахунок коштів підприємств, установ і організацій; — оплачувати вартість професійної підготовкиосіб, працевлаштування яких потребує здобуття но-вої професії (спеціальності), а також установлюватиїм на період навчання стипендії у розмірах, передбачених законодавством України; — вносити пропозиції до місцевих Рад народних депутатів про зупинення на строк до 6 місяців рішення підприємств про вивільнення працівників у разі утруднення їх наступного працевлаштування з одночасною частковою або повною компенсацією витрат підприємств, викликаних цією відстрочкою, у порядку, визначеному законодавством України; — компенсувати до 50 відсотків витрат підпри-ємствам, установам і організаціям на перепідготовку працівників, які підлягають скороченню у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, за умови їх працевлаштування. Державну службу зайнятості покладено такі обов'язки: 1. аналіз і прогноз попиту та пропозиції на робо-чу силу, інформування населення й державних органів управління про стан ринку праці; 2. консультування громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноваже-них ними органів, які звертаються до служби зайня-тості, про можливість одержання роботи і забезпе-чення робочою силою, вимоги, що ставляться допрофесії, та з інших питань, що є корисними для сприяння зайнятості населення; 3. ведення обліку вільних робочих місць і грома-дян, які звертаються з питань працевлаштування; 4. надання допомоги громадянам у підборі підхо-дящої роботи і власникам підприємств, установ,організацій або уповноваженим ними органам удоборі необхідних працівників; 5. організація при потребі професійної підготов-ки і перепідготовки громадян у системі служби зай-нятості або направляння їх до інших навчальних 6. закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяння підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчан-ня; 7. надання послуг з працевлаштування та про-фесійної орієнтації працівникам, які бажають зміни-ти професію або місце роботи (у зв'язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режимупраці тощо), вивільнюваним працівникам і незайня-тому населенню; . 8. реєстрація безробітних; 9. участь у підготовці перспективних і поточнихдержавних і територіальних програм зайнятості тазаходів щодо соціальної захищеності різних груп на-селення від безробіття. У складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, передбачених на ці цілі . Закон України “Про зайнятість населення “ від 1 березня 1991 року Послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою безплатно. Діяльність Державної служби зайнятості є посередницькою між громадянами , які звернулися до неї за допомогою , та підприємствами , установами, організаціями. Крім Державної служби зайнятості посередницьку діяльність у працевлаштуванні здійснюють суб'єкти підприємницької діяльності . Суб'єкти підприємницької діяльності можуть надавати платні послуги , пов'язані з профорієнтацією населення , посередництвом у працевлаштуванні громадянам в Україні та за кордоном , лише на підставі дозволу ( ліцензії ) , який видається Державним центром зайнятості . При наданні зазначених послуг без такого дозволу державна служба зайнятості стягує із суб'єктів підприємницької діяльності штраф у 50 - кратному розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян за кожну особу , якій надавалися такі послуги , та припиняє цей вид діяльності . Створюватися координаційні комітети сприяння зайнятості з однакової кількості представників профспілок, органів державного управління, власників підприємств або уповноважених ними органів, підприємців. Порядок формування координаційних комітетів і організація їх роботи визначаються представленими в них сторонами. Професійні спілки також беруть участь у розробці державної політики зайнятості, відповідних законодавчих актів України і рішень місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад. Права і повноваження професійних спілок щодо забезпечення захисту громадян від безробіття та його наслідків визначаються генеральною, галузевими, регіональними угодами та колективними договорами, що укладаються профспілковими органами з власниками підприємств, установ, організацій або уповноваженими ними органами відповідно до законів України. Професійні спілки, власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи проводять спільні консультації з проблем зайнятості населення , мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів , пов'язаних з вивільненням працівників . Кодекс законів про працю України: Чинне законодавство зі змінами та доповненнями на 15 серпня 2005 р.- К.: вид.Паливода А.В.,2005.- 112 с. IV. Порядок проведення працевлаштування громадян Громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального селянського (фермерського) господарства і до іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості . Іноземці та особи без громадянства, крім найнятих відповідно до угоди про розподіл про дукції, які прибули в Україну на визначений термін, одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл угодою про розподіл продукції , здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування. У разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості України з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Ці кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.Порядок і умови укладення трудового договору визначаються законодавством України про працю. Працевлаштування громадян за сприяння Дер-жавної служби зайнятості населення починається зі звернення громадян до цієї служби . В результаті звернення громадянина до служби зайня-тості між ними виникають правовідносини, що пород-жують певні права і обов'язки обох сторін, наслідком яких є конкретні дії по підшуканню підходящої роботи.
Страницы: 1, 2, 3, 4
|