У більшості економічних районів у межах басейну Дніпра склалася передкризова та кризова водогосподарська та гідро-екологічна ситуація, коли самовідновлювальна здатність Дніп-ра та багатьох річок басейну вже не забезпечує відновлення порушеної екологічної рівноваги.

Це змусило приступити до розробки і прийняття «Націо-нальної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води». Виконання завдань Про-грами має бути важливою складовою формування та реалізації екологічної політики України на її шляху до сталого розвитку.

Складність структури Програми, масштаби завдань, що мають вирішуватися, довгостроковий характер передбачува-них інвестиційних циклів зумовлюють тривалий період її реа-лізації (орієнтовно до 2010 р.).

Дійові водоохоронні заходи передбачає «Концепція охоро-ни та відтворення навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів». Стан Азовського і Чорного мо-рів вкрай незадовільний. Обсяги скидання забруднюючих ре-човин тільки з території України щорічно досягають 340 -- 390 тис. т. Рівень забруднення морської води в окремих ак-ваторіях прибережної смуги перевищує гранично допустимі концентрації нафтопродуктів у два-сім разів, фосфору -- у десять разів, а також інших речовин.

За останні десять років внаслідок забруднення морів та привнесення нових видів рослин і тварин, небезпечних для місцевої флори то фауни, обсяги вилову риби в Азовському та Чорному морях зменшилися у п'ять разів.

Метою Концепції є охорона та відтворення навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів, що за-безпечуються правовими, фінансовими, організаційними, нау-ково-методичними, інформаційно-освітніми засобами.

Реалізація Концепції дасть змогу:

а) значно зменшити антропогенний вплив на морські еко-системи, насамперед на прибережні води;

б) досягти допустимого рівня мікробіологічного забруднен-ня прибережних вод морів та забезпечити санітарно-гігієнічні умови, безпечні для життя і здоров'я населення;

в) припинити деградацію морських екосистем, створити умови для відновлення їх самовідтворювальної здатності та зростання ресурсного потенціалу;

г) забезпечити збалансованість процесів використання і відтворення морських природних ресурсів;

д) створити умови для збереження рідких та тих, що пе-ребувають під загрозою знищення, видів рослин і тварин.

Удосконалення діючих і запровадження нових організацій-но-правових форм охорони вод посилює їх охорону, але не вирішує проблеми повністю. Порушення норм водного законодавства ще мають місце. Боротьба з таким злом має здійснюватися за допомогою заходів юридичної відповідаль-ності.

Розділ 3. Відповідальність за порушення водного законодавства

Відповідальність передбачається за такі порушення водно-го законодавства:

самовільне захоплення водних об'єктів;

забруднення та засмічення водних об'єктів;

порушення режиму господарської діяльності у водоохо-ронних зонах та на землях водного фонду;

руйнування русел річок, струмків та водотоків або по-рушення природних умов поверхневого стоку при будівництві і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних ко-мунікацій;

введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної по-тужності;

недотримання умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування;

самовільне проведення гідротехнічних робіт (будівницт-во ставків, дамб, каналів, свердловин);

порушення правил ведення державного обліку вод або перекручення чи внесення недостовірних відомостей в доку-менти державної статистичної звітності;

пошкодження водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушення правил експлуатації та вста-новлених режимів їх роботи;

незаконне створення систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або злива в ка-налізацію та несанкціоноване скидання зворотних вод;

використання земель водного фонду не за призначенням;

неповідомлення (приховування) відомостей про ава-рійні ситуації на водних об'єктах;

відмова від надання (приховування) проектної доку-ментації та висновків щодо якості проектів підприємств, спо-руд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а та-кож актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлу-атацію;

порушення правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.

Законодавством України може встановлюватися відпові-дальність й за інші правопорушення щодо використання і охо-рони вод та відтворення водних ресурсів.

Порушення водного законодавства тягне за собою дис-циплінарну, адміністративну, цивільно-правову або криміналь-ну відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на правопорушника дисциплінарних стягнень за незначні пору-шення водного законодавства адміністрацією за місцем робо-ти або вищестоящим органом. Види дисциплінарних стягнень передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, організації та установи.

Адміністративна відповідальність у вигляді штрафів може наставати за:

а) порушення правил охорони водних ресурсів -- забруд-нення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища; введення в експлуатацію під-приємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і при-строїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню (ст. 59 Кодексу України про адміністра-тивні правопорушення);

б) порушення вимог щодо охорони територіальних і внут-рішніх морських вод від забруднення і засмічення: забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх мор-ських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з по-рушенням встановлених правил; проведення навантажувальних та розвантажувальних ро-біт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного сере-довища, якщо одержання такого дозволу передбачено зако-нодавством України; неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання -- і органу, який видає дозволи на таке скидання, одразу після здійснення або в ході здій-снення такого скидання (ст. 59 КпАП);

в) порушення правил водокористування -- забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добу-тої або підведеної з водних об'єктів), порушення правил ве-дення первинного обігу кількості вод, що забираються з вод-них об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються (ст. 60 КпАП);

г) пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, по-рушення правил їх експлуатації (ст. 61 КпАП);

д) невиконання обов'язків по реєстрації в суднових доку-ментах операцій зі шкідливими речовинами і сумішами -- не-виконання капітаном або іншими особами командного складу судна чи іншого плавучого засобу передбачених чинним за-конодавством обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій з речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи сумішами, які містять такі речо-вини понад установлені норми, внесення зазначеними особа-ми до суднових документів неправильних записів про ці опе-рації або незаконне відмовлення пред'явити такі документи відповідним службовим особам (ст. 62 КпАП).

Адміністративні штрафи за зазначені правопорушення накладаються згідно зі ст. 239 КпАП органами по регулюван-ню використання і охорони вод системи Державного комітету водного господарства України, органами системи Комітету України з питань геології та використання надр.

Громадяни і службові особи, винні в порушеннях водного законодавства, несуть адміністративну відповідальність, якщо ці порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідаль-ності за чинним законодавством.

Цивільно-правова відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних порушенням водного законодавства. Цей вид відповідальності настає на підставі норм цивільного пра-ва, зокрема статей 203, 440, 441 і 453 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу збитки водокористу-вачів складають їх витрати на відновлення попереднього ста-ну водного об'єкта, вартості знищеного або пошкодженого майна, не одержаних доходів, які вони могли одержати, якби не було порушень водного законодавства.

Відшкодування збитків передбачає і водне законодавство. У ст. 111 Водного кодексу України записано: " Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'я-зані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України».

Відшкодування збитків регулюється також постановою Ка-бінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчис-лення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів те-риторіальних і внутрішніх морських вод України» від 3 липня 1995 р.

Розмір відшкодування збитків обчислюється посадовими особами Міністерства охорони навколишнього природного се-редовища та ядерної безпеки.

У разі відмови від добровільного відшкодування збитків стягнення їх сум проводиться у судовому порядку за позова-ми органів згаданого міністерства.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення водного законодавства, не звільняє винних від плати за спе-ціальне водокористування, а також від необхідності здійснен-ня заходів щодо ліквідації заподіяних шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до інших видів юридичної відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок по-рушення водного законодавства.

Посадові особи та інші працівники, з вини яких підприєм-ства, організації і установи зробили витрати, пов'язані з від-шкодуванням збитків, несуть матеріальну відповідальність у встановленому порядку. Тобто вступає в дію право зворотної вимоги, право регресу до винної особи.

Обов'язок відшкодувати збитки, завдані у зв'язку з пору-шенням водного законодавства, може серйозно вплинути на підприємства, установи, організації та громадян, щодо упо-рядкування їхньої діяльності з метою забезпечення раціо-нального використання і охорони вод.

У випадку самовільного захоплення водних об'єктів остан-ні повертаються за їх належністю без відшкодування витрат, зроблених за час незаконного користування.

Небажані майнові наслідки для правопорушників має не-дійсність угоди щодо водних об'єктів. Недійсною визнається угода, яка не відповідає вимогам закону.

За умови недійсної угоди кожна зі сторін зобов'язана по-вернути іншій стороні все одержане за угодою в натурі, а за неможливості це зробити -- відшкодувати його вартість, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Якщо угода складена з метою, що завідомо суперечить ін-тересам держави і суспільства, то за наявності умислу в обох сторін -- у разі виконання угоди обома сторонами -- у доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з іншої сторони стягується в доход держави усе одержане нею і все належне з неї пер-шій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умис-лу лише в однієї зі сторін усе одержане нею за угодою по-винно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в до-ход держави.

Заслуговує на увагу цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, яка перед-бачена ст. 450 Цивільного кодексу України. В сучасних умо-вах використання водних ресурсів відбувається здебільшого за допомогою гідротехнічних споруд і механізмів, які нале-жить віднести до джерел підвищеної небезпеки. А тому дії ст. 450 Цивільного кодексу доцільно поширити на водні ресур-си. Це значно посилить їх охорону, тому що завдані збитки будуть відшкодовуватися незалежно від наявності вини кон-кретних суб'єктів.

Кримінальна відповідальність за порушення водного зако-нодавства настає на підставі статей 242 і 243 Кримінального кодексу України.

Стаття 242 Кримінального кодексу передбачає відпові-дальність за забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я лю-дей чи для довкілля, -- карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбав-ленням права обіймати певні посади чи займатися певною ді-яльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6