Насамперед, слід мати на увазі, що межі курортів одночасно є межами округу санітарної охорони курорту (ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про курорти»). В межах округу «забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів» (ч. 1 ст. 28). Округи гірничо-санітарної охорони встановлюються для курортів, «які використовують родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів (підземні мінеральні води, лікувальні грязі тощо)» (ч. 2 ст. 28 Закону).

Порядок встановлення меж та режиму округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів, а відповідно і земель оздоровчого призначення, встановлюється законодавством.

Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається Земельним кодексом, а також законами України «Про курорти», «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативними актами. На землях оздоровчого призначення деякі суб'єкти виступають як самостійні землекористувачі (курорти, санаторії, пансіонати), інші функціонують у складі основних землекористувачів -- лікувальних, оздоровчих, комунальних тощо. Проте для всіх суб'єктів відносин на цих землях існує заборона передавати земельні ділянки у власність і надавати їх у користування, в тому числі в оренду, тим юридичним особам і громадянам, діяльність яких є несумісною з охороною природних лікувальних властивостей та забезпеченням сприятливих умов для відпочинку населення.

2.2 Правова охорона земель оздоровчого призначення

Оскільки в межах територій курортів як переважної частини земель оздоровчого призначення знаходяться земельні ділянки різного цільового призначення, які до того ж перебувають у власності або користуванні значної кількості юридичних осіб та громадян, правове регулювання охорони та використання цієї категорії земель будується на принципах диференціації та інтеграції Гайдуцький П. Земля має власника. Реального. // Урядовий кур'єр. -- 2005. -- № 90. -- 20 трав. . Диференціація має на меті надання таким громадянам та юридичним особам правової можливості використання належних їм земельних ділянок для задоволення певних особистих потреб (житлове, гаражне, дачне будівництво) та здійснення певних видів підприємницької діяльності на землях курортів. Завданням інтеграції правового регулювання охорони та використання є формування загального правового режиму санітарної охорони територій курортів та підпорядкування йому правових режимів усіх земельних ділянок, зокрема, тих, які надані громадянам та юридичним особам для житлового будівництва, будівництва та обслуговування об'єктів комерційного призначення (магазинів, ресторанів, барів), будівництва промислових, транспортних, сільськогосподарських підприємств, підприємств енергетики, зв'язку тощо.

З метою інтеграції правового регулювання охорони та використання всіх земель у межах територій курортів на їх територіях встановлюються округи санітарної охорони, а в межах курортів, в яких лікувально-оздоровчий процес базується на використанні лікувальних корисних копалин та підземних вод, встановлюються округи гірничо-санітарної охорони. Округ санітарної (гірничо-санітарної) охорони є територію земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. У разі використання пов'язаних між собою родовищ мінеральних вод, суміжних пляжів та інших природних лікувальних ресурсів декількома курортами для них може встановлюватись єдиний округ санітарної охорони.

Отже, округ санітарної (гірничо-санітарної) охорони охоплює всі розташовані в межах курорту земельні ділянки і підпорядковує їх єдиному правовому режиму санітарної охорони. Його суть полягає у тому, що в межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони курорту (курортів) забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів Ст. 27-28 Закону України від 05.10.2000 № 2026-III «Про курорти» // Відомості Верховної Ради України, 15.12.2000, № 50, ст. 435..

Компетенція органів, які встановлюють межі округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони курорту залежить від статусу курорту. Так, межі округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення. А межі округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого значення затверджуються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення (ст. 29 Закону України «Про курорти»).

Правовий режим земель у межах округу санітарної охорони курорту не є однаковим для всіх його частин. Так, згідно зі ст. 30 Закону України «Про курорти» за ступенем охоронного режиму округ санітарної охорони поділяється на три зони: першу (зона суворого режиму), другу (зона обмежень) та третю (зона спостережень). Межі зон округу санітарної охорони курорти визначаються одночасно з встановленням меж округу органами, які встановлюють межі відповідного округу. Встановлення меж зон санітарної охорони здійснюється в порядку розроблення проектів землеустрою.

Перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш 100 метрів. На території першої зони (зони суворого режиму) забороняється: а) користування надрами, не пов'язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс; б) прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій; в) спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту; г) скидання дренажно-скидних та стічних вод; д) влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо); е) влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, полів фільтрації та інших споруд для приймання та знешкодження стічних вод і рідких відходів, а також кладовищ і скотомогильників; є) проїзд автотранспорту, не пов'язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю; ж) постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів). Разом з тим на території першої зони округу санітарної охорони курорту дозволяється провадити діяльність, пов'язану з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обґрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної та екологічної експертиз виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали (ст. 31 Закону України «Про курорти»).

Друга зона (зона обмежень) округу санітарної охорони курорту охоплює територію, з якої відбувається стік поверхневих і ґрунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або до родовища лікувальних грязей, до мінеральних озер та лиманів, місць неглибокої циркуляції мінеральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; природні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей; територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і яка призначена для будівництва таких закладів; парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких без дотримання вимог природоохоронного законодавства та правил, передбачених для округу санітарної охорони курорту, може призвести до погіршення природних і лікувальних факторів курорту. На території другої зони забороняється: а) будівництво об'єктів і споруд, не пов'язаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення та громадян, які прибувають на курорт; б) проведення гірничих та інших видів робіт, не пов'язаних з безпосереднім упорядкуванням території; в) спорудження поглинаючих колодязів, створення полів підземної фільтрації; г) забруднення поверхневих водойм під час здійснення будь-яких видів робіт; д) влаштування звалищ, гноєсховищ, кладовищ, скотомогильників, а також накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, інших відходів, що призводять до забруднення водойм, ґрунту, ґрунтових вод, повітря; е) розміщення складів пестицидів і мінеральних добрив; є) здійснення промислової вирубки зелених насаджень, а також будь-яке інше використання земельних ділянок і водойм, що може призвести до погіршення їх природних і лікувальних факторів; ж) скидання у водні об'єкти сміття, стічних, підсланевих і баластних вод, витікання таких вод та інших речовин з транспортних (плавучих) засобів і трубопроводів.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 32 Закону усі багатоквартирні будинки в межах другої зони повинні мати водопровід та каналізацію. Туалети у приватних будинках в обов'язковому порядку мають бути обладнані водонепроникними вигребами. Території тваринницьких ферм асфальтуються і по периметру огороджуються та обладнуються водовідвідними канавами з водонепроникними відстійниками для поверхневих вод. При в'їзді на територію ферм споруджуються капітальні санпропускники з дезінфекційними бар'єрами.

До третьої зони (зона спостережень) округу санітарної охорони курорту включається територія, яка охоплює всю сферу формування і споживання гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, господарське використання яких без дотримання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, на його природні та лікувальні фактори. На території третьої зони забороняються: будівництво підприємств, установ і організацій, діяльність яких може негативно впливати на ландшафтно-кліматичні умови, стан повітря, ґрунту та вод курорту; спуск на рельєф неочищених промислових та побутових стічних вод, проведення вирубок зелених насаджень (крім санітарних рубок). Слід зазначити, що третя зона є водночас межею округу санітарної охорони курорту і на її території дозволяється проведення видів робіт, які не впливатимуть негативно на лікувальні та природні фактори курорту, не погіршуватимуть його ландшафтно-кліматичних, екологічних і санітарно-гігієнічних умов (ст. 33. Закону України «Про курорти»).

Земельні ділянки в межах округів та зон санітарної охорони курортів використовуються у порядку, визначеному проектом організації використання території та генеральним планом забудови курорту, з дотриманням вимог статей 31-33 Закону України «Про курорти». З метою організації діяльності курортів юридичні та фізичні особи використовують на цих землях спеціально визначені природні об'єкти, які мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Правовий режим земель оздоровчого призначення передбачає можливість їх перебування у державній, комунальній та приватній власності. Власнісний статус цієї категорії земель повністю підпорядкований власнісному статусу об'єктів курортної інфраструктури та інших об'єктів нерухомого майна, які розташовані на землях оздоровчого призначення. Основне цільове призначення цієї категорії земель полягає в їх використанні в інтересах курортної справи. Багатоманітність видів діяльності, які дозволяються здійснювати на землях оздоровчого призначення, обумовлена тим, що переважна більшість курортів України розташовані в межах населених пунктів.

2. Суб'єктами права власності на землі оздоровчого призначення можуть бути громадяни та юридичні особи, територіальні громади і держава. Від імені держави правомочності суб'єкта права державної власності на землі оздоровчого призначення здійснюють органи державної влади: Верховна Радії України - на землі загальнодержавної власності України і Верховна Рада Автономної Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності. Юридичні особи та громадяни визнаються суб'єктами права приватної власності на землю.

На землях оздоровчого призначення деякі суб'єкти виступають як самостійні землекористувачі (курорти, санаторії, пансіонати), інші функціонують у складі основних землекористувачів -- лікувальних, оздоровчих, комунальних тощо.

Землю, як об'єкт права власності, слід розглядати, враховуючи її категорії і цільове призначення, форми власності, способи використання, тобто беручи до уваги правовий режим земельних угідь, земельних ділянок і їхніх частин.

Режим власності на землі та об'єкти оздоровчого призначення різноманітний і залежить від низки факторів. За характером природних лікувальних ресурсів курорти поділяються на курорти державного та місцевого значення.

3. Підставою для прийняття рішення про оголошення природної території курортною є наявність на ній природних лікувальних ресурсів, необхідної інфраструктури для їх експлуатації та організації лікування людей.

Після прийняття рішення про оголошення тієї чи іншої території курортною здійснюється відведення земельних ділянок для розміщення санаторно-курортних закладів та іншої інфраструктури курортів (їдалень, поліклінік, будинків культури та відпочинку тощо). Рішення про відведення земельних ділянок (а за необхідності - про вилучення (викуп) та відведення) для створення та розвитку курортів приймають у межах населених пунктів відповідні ради, а за їх межами - обласні державні адміністрації та Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Якщо земельні ділянки для створення чи розширення курорту вилучаються за рахунок особливо цінних земель, то рішення про їх вилучення та відведення приймається Кабінетом Міністрів України. Обов'язковою умовою відведення земельних ділянок для створення чи розширення курорту є розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання землі та проектів відведення земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається Земельним кодексом, а також законами України «Про курорти», «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативними актами.

4. Правове регулювання охорони та використання земель оздоровчого призначення будується на принципах диференціації та інтеграції. Диференціація має на меті надання таким громадянам та юридичним особам правової можливості використання належних їм земельних ділянок для задоволення певних особистих потреб (житлове, гаражне, дачне будівництво) та здійснення певних видів підприємницької діяльності на землях курортів. Завданням інтеграції правового регулювання охорони та використання є формування загального правового режиму санітарної охорони територій курортів та підпорядкування йому правових режимів усіх земельних ділянок, зокрема, тих, які надані громадянам та юридичним особам для житлового будівництва, будівництва та обслуговування об'єктів комерційного призначення (магазинів, ресторанів, барів), будівництва промислових, транспортних, сільськогосподарських підприємств, підприємств енергетики, зв'язку тощо.

2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III // Офіційний вісник України, 30.11.2001, № 46, ст. 2038, стор.1.

3. Закон України від 6 жовтня 1998 р. „Про оренду землі” // Урядовий кур'єр. -- 1998. -- № 203--204. -- 22 жовт.

4. Закон України від 05.10.2000 № 2026-III «Про курорти» // Відомості Верховної Ради України, 15.12.2000, № 50, ст. 435.

5. Закон України від 07 лютого 2002 р. № 3059 - III „Про Генеральну схему планування території України” // Офіційний вісник України. - 2002. - № 10. - Ст. 466.

6. Закон України від 11.01.2005 № 2305-IV «Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізької області курортом державного значення» // Офіційний вісник України, 11.02.2005, № 4, ст. 183, стор.16.

7. Закон УРСР від 25.06.1991 № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» // Відомості Верховної Ради України, 08.10.1991, № 41, ст. 546.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1094 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» // Офіційний вісник України, 10.09.2004, № 34, ст. 2261, стор.52, код 29872/2004.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.1996 № 1576 «Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних» // Урядовий кур'єр, 23.01.1997

10. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 № 231-р „Про схвалення Концепції розвитку санаторно-курортної галузі» // Офіційний вісник України, 08.05.2003, № 17, ст. 785, стор.122.

11. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 № 694-р „Про передачу об'єктів оздоровчого призначення».

12. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Особенные части земельных курсов. Учебное пособие. Под ред. доктора юридических наук, профессора Погребного А.А. и кандидата юр. наук Каракаша Ш.И. - Х.:ООО “Одиссей”, 2003. - 560 с.

13. Земля: Договори, суд, законодавство: Науково-практичний посібник (видання третє, перероблене та доповнене) / За заг. ред. С.Я.Фурси - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2008. - 832 с.

14. Земельне законодавство України: 36 нормативних актів, судової та арбітражної (господарської) практики: У 2 кн. / За ред. А.С. Даниленка, Ю.Д. Білика та ін. -- К.: Урожай, 2002. -- Кн. 1. -- 704 с.

15. Земельне право. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.І. Демчика і П.Ф. Кулинина. К.: Видавничий Дім “Ін. Юре”, 2001. - 424 с.

16. Земельне право України. Підручник / М.В.Шульга (кер. авт. кол.), Г.В.Анісімова, Н.О.Багай, А.П.Гетьман та ін.; За ред. М.В.Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 368 с.

17. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.С.Семчика. - К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. - 680 с.

18. Земельні відносини: правове регулювання та судова практика. Матеріали науково-практичної конференції 10 - 11 червня 2009 року, м. Чернігів. - Мена: „Домінант”, 2009. - 520 с.

19. Земельні відносини в Україні: Наук. - практ. Видання / Д.В. Ковальський, Л.О. Панькова. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 720 с.

20. Земельні ділянки. Законодавство. Роз'яснення. Судова практика. - 2008. - № 12. - 416 с.

21. Мірошниченко А.М., Марусенко Р.І. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Алеута; КНТ; ЦУЛ, 2009. - 507 с.

22. Нормативно-правові акти землекористування. Довідник / Уклад.: Бодюк А.В., Ковальчук М.К., Петриненко О.О. - К.: Академвидав, 2007. - 320 с.

23. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу: Монографія - Юрінком Інтер, 2006, - 544 с.

24. Правові основи майнових і земельних відносин. Навч. посіб. / Колектив авторів; За заг. Ред. В.М. Єрмоленка. - К.: Магістр - ХХI сторіччя, 2006. - 384 с.

25. Шеремет А.П. Земельне право України. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 632 с.

26. Янчук В.З. Основи земельного права України. Навч. посіб /Ярчук В.З.Курило В.І.Моторіна, Т.С. - К.: Магістр ХХI сторіччя, 2006. -160с.

27. Бусуйок Д. Земельний кодекс України: проблеми реалізації (за матеріалами методичного семінару) // Право України. -- 2006. -- № 8 - С. 133-134.

28. Гайдуцький П. Земля має власника. Реального. // Урядовий кур'єр. -- 2005. -- № 90. -- 20 трав.

29. Кулинич П. Приватизація землі: закон, практика, проблеми. // Інформаційне видання „Проекту підтримки приватизації землі в Україні”, 2003. - № 2.

30. Титова Н. До концепції основного земельного закону України. // Право України. -- 2006. --№ 4.-- С. 68.

31. Федоров М. Земельна реформа в Україні: стан, проблеми, перспективи. // Економічний часопис. - 2006.- № 6.- С.22.

Страницы: 1, 2, 3