Представництво прокурора у судовому процес
ПЛАН ВСТУП 1. Правові підстави представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді 2. Форми представництва прокурора у цивільному процесі 3. Представництво прокурора в адміністративному судочинстві 4. Участь прокурора у господарському судочинстві ВИСНОВКИ Практичне завдання Список використаної літератури ВСТУП Вступаючи 1995р. до Ради Європи, Україна взяла на себе ряд зобов'язань, серед яких -- обов'язок реформувати судову та правоохоронну систему і привести функції та повноваження органів прокуратури до стандартів держав-- членів Ради Європи. Зважаючи на необхідність виконання взятих Україною обов'язків та зобов'язань щодо рефор-мування прокуратури, Генеральною прокурату-рою України у 2006р. розроблено проекти зако-ну «Про знесення змін до Конституції України» та нової редакції Закону «Про прокуратуру». При розробленні цих законопроектів було враховано як досвід європейських країн, так і особливості розвитку нашої країни. У зазначених докумен-тах однією із функцій прокуратури пропонується передбачити захист прав і свобод людини та гро-мадянина, державних і суспільних інтересів, а та-кож представництво їхніх інтересів у судах у ви-падках, визначених законом. Це викликало дискусії серед експертів Ради Європи, які висловили дум-ку, що загальний захист прав людини не є сферою діяльності прокуратури. При цьому основна компетенція прокурорів розглядається в більшості країн у межах кримі-нальної сфери. Питання здійснення прокуратурою повноважень поза сферою кримінального пе-реслідування є актуальними для багатьох держав Європи, але загальноприйнятих стандартів та норм статусу прокурора в адміністративній, цивільній, господарської сферах не існує. Прокурори окремих держав можуть втруча-тися у розгляд судових справ, які стосуються дій підлітків або недієздатних осіб чи осіб з обмеженою спроможністю захищати свої власні права, тобто у визначених законом особливих ситуаціях з урахуванням статусу сторони у справі (Бельгія, Чехія, Угорщина, Нідерланди, Португалія, Іспа-нія, Латвія, Литва, Словаччина). Це свідчить про те, що діяльність прокурора поза межами кримі-нального судочинства у тій чи іншій формі існує практично в усіх країнах, що необхідно врахову-вати у ході приведення законодавства України до європейських стандартів. Таким чином, хоча дотепер немає за-гальноприйнятих норм, відображених в офіційних документах, щодо можливості існування повноважень прокурорів у некримінальній сфері, у тому числі щодо захисту прав і свобод громадян, їх існу-вання не заперечується, зокрема шляхом здійснен-ня представництва в суді. Прокурор -- особливий суб'єкт некримінального процесу, і його участь у господарському, цивільному, адміністративному судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представ-ництва інтересів громадянина або держави у ви-падках, передбачених законом (ч. 2 ст. 45 ЦПК, статті 2, 29 ГПК, ч. 2 ст. 60 КАС України). Тобто функція представництва інтересів у суді є для органів прокуратури конституційною. Участь прокурора у зазначених процесах є необхідною для захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, дотримання законності у суспільстві, злагодженого функціонування дер-жавного механізму в умовах властивого демократії поділу влади. Втім внаслідок недосконалості чин-ного процесуального законодавства існує багато проблем, пов'язаних із цим інститутом, які потре-бують невідкладного вирішення, оскільки від успі-шного виконання прокуратурою функції пред-ставництва інтересів громадянина або держави у суді залежить становлення правової держави, не-від'ємним, якщо не основним, атрибутом якої є утвердження законності та верховенства права.Історія розвитку представництва прокурора у цивільному та господарському судочинстві відображає історію становлення національного процесу й участі в ньому прокурора від нагляду за законністю цивільного, арбітражного (госпо-дарського) процесу через участь у розгляді справ до представництва у суді інтересів громадянина або державних чи суспільних інтересів. Участь прокурора в адміністративному судочинстві є но-велою національного законодавства. М. Руденко. Щодо питання здійснення прокурорських повноважень поза сферою кримінального переслідування. Право України № 4/2007, стор. 75 1. Правові підстави представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді Визначаючи правову природу представницт-ва прокурора поза межами кримінального судо-чинства, необхідно виходити із сутності інституту прокуратури як органу, який здійснює функцію охорони закону, державно-правових відносин. Вступаючи у цивільний, адміністративний, господарський процес, прокурор стає його учасником і підпорядковується тим правилам, які регулюють процесуальну діяльність суб'єктів цього процесу-ального права, але цей факт є внутрішнім стосов-но того, що прокурор перш за все -- представник державного органу, який виконує правозахисну функцію. Відповідно до Конституції України (статті 121--123) прокуратура є організаційно само-стійним державно-правовим інститутом влади, який не належить до жодної з її гілок (ст.6). Пред-ставляючи в суді інтереси громадянина або держа-ви, прокурор реалізує винятково конституційні положення, закріплені в статтях 3, 13 Основного Закону, відповідно до яких держава зобов'язана забезпечувати захист прав і свобод громадян, а та-кож усіх суб'єктів права власності та господарю-вання. Однак не можна ототожнювати статус проку-рора зі статусом представника у процесі. Відно-сини між представником і довірителем засновані на договорі доручення або законі. Представник для викання своїх обов'язків наділяється відповідними повноваженнями і не може виходити за межі цих повноважень, якщо не одержить на це спеціально-го дозволу. Зовсім інше процесуальне становище займає прокурор. Завданням прокурора при роз-гляді справ у суді є дотримання прав і законних інтересів держави, винесення судом законних і обґрунтованих рішень. Виконую-чи свої функції, прокурор керується відповідним процесуальним та іншим законодавством. Усі види представництва в суді, які закріплені поточним процесуальним законодавством, передба-чають в обов'язковому порядку правові відносини між представником і особою, яку він представляє. Прокурор же діє від імені державного органу -- прокуратури, на яку законодавством покладені представницькі функції. Для підтвердження своїх повноважень у господарському судочинстві прокуророві не по-трібно надавати судові ніяких документів (довіре-ностей), оскільки він виконує обов'язки, що надані йому законом. Його діяльність може бути віднесена до представництва, яке є самостійним інститутом процесуального права, бо саме Основний Закон є правовою підставою участі прокурора в процесі. Конституція та чинні процесуальні кодекси передусім не конкретизують, коли прокурор може представляти в суді інтереси громадянина або держави. Норма п. 2 ст. 121 Основного Зако-ну (як і ч. 2 ст. 45 ЦПК, ч. 2 ст. 60 КАС України) є відсильною, тобто зазначені випадки повинні пе-редбачатись у відповідних законодавчих актах. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 квітня 1999р. № З-рп/99 (справа про участь прокурора в арбітражному процесі) не дав офіційного тлумачення пункту 2 ст. 121 Конституції України, зокрема слів «у випадках, визначених законом». Однак це необхідно, адже і в Законі України «Про прокуратуру» має бути чітка відповідь на це питання. Практично передбачити у відповідних законодавчих актах усі випадки, коли прокурор може представляти в суді інтереси громадянина або держави, неможли-во, адже як громадянин, так і держава беруть участь у численних правовідносинах, які регла-ментуються різними нормативними актами. Кон-ституційне положення щодо випадків, визначе-них законом (пункт 2 ст. 121), варто розглядати як підстави представництва у суді інтересів гро-мадянина або держави, які мають бути закріп-лені у ЦПК, ГПК та КАС України. З питанням про початок процесу пов'я-зані й проблеми визначення процесуального ста-тусу прокурора у суді (під час розгляду спра-ви). На процесуальне становище прокурора значний вплив має організаційний принцип судо-чинства -- здійснення правосуддя тільки судом. Це виключає можливість наділення прокурора владними повноваженнями в процесі. Він не може давати судові які-небудь вказівки, визна-чати будь-яку поведінку. Найбільш цілеспрямо-ваний вплив на формування процесуального статусу прокурора у суді мають функціональні принципи судочинства: диспозитивність, зма-гальність, рівноправність сторін. Отже, підтри-муючи в суді заявлені позовні вимоги, проку-рор є рівноправною стороною процесу. Проте він не перестає бути представником органу, який здійснює нагляд за дотриманням Консти-туції і законів України. Під час участі в розгляді судом справи про-курор користується правами у такому ж обсязі, як і інші учасники судового процесу, і не має перед ними переваги чи привілеїв. Він не приймає рішень у справі, а лише висловлює судові свою пропозицію щодо вирішення спору. Рішення у справі ухвалює суд, який має право погодитись або не погодитись із пропозицією прокурора щодо вирішення спору. Таким чином, представництво прокурором у суді інтересів інших осіб не супере-чить принципу рівності сторін та не є тиском на суд, проти чого застерігають спостерігачі Ради Європи. Як зазначено у підсумковому документі 6-го засідання Конференції Генеральних проку-рорів Європи, яке відбулося 29--31 травня 2005р. в Будапешті, завдання прокурорів, які виходять за межі кримінальної сфери, є корис-ними і обґрунтованими, та рекомендовано «прийняти рішення щодо необхідності надання прокурорам повноважень вживати заходів, які виходять за межі кримінальної юрисдикції. У даному аспекті представницька діяльність органів прокуратури України відповідає принципам, що діють у країнах--чле-нах Ради Європи. М. Руденко. Щодо питання здійснення прокурорських повноважень поза сферою кримінального переслідування. Право України № 4/2007, стор. 75 З метою забезпечення прокурорами ефективного та результативного застосування повноважень по представництву в суді, захисту інтересів громадян і держави при виконанні судових рішень, керуючись ст. 15 Закону України "Про прокуратуру" Генеральним прокурором України було видано Наказ № 6ги від 29.11.2006р. «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень». Відповідно до п. 2. цього Наказу основними завданнями представництва в суді слід вважати реальний захист прав і законних інтересів осіб, які не спроможні з будь-яких причин самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження, невизначеного кола осіб, права яких одночасно порушуються, а також захист інтересів держави, що порушуються чи можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних або юридичних осіб. Пріоритетним є захист соціальних і майнових прав неповнолітніх, інвалідів, людей похилого віку, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також захист державних інтересів, що стосуються оподаткування, стягнення сум до бюджету, відчуження державного майна, у т.ч. через процедуру банкрутства, земельних відносин, усунення порушень, пов'язаних з корупційними діяннями. Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень. Наказ Генерального прокурора України від 29.11.2006р. № 6ги 2. Форми представництва прокурора у цивільному процесі Згідно з ч. 2 ст. 45 ЦПК, прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, на будь-якій стадії судочинства. Це свідчить про те, що вся діяльність прокурора в цивільному процесі незалежно від стадії процесу проходить у процесуальних формах, підпорядкована єдиній меті - охороні державних інтересів чи інтересів громадян. Звідси в юридичній літературі спостерігаються різні підходи до вирішення питання про форми представництва прокуратурою інтересів громадянина і держави в суді. У наказі Генерального прокурора України № 6-ги від 29 листопада 2006р. «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» запропоновано реалізувати представницькі функції шляхом: - підготовки та звернення до суду з позовами, заявами, адміністративними позовами (далі - позови, заяви); - участі у розгляді судами справ; - ініціювання перегляду незаконних судових рішень; - захисту прав громадянина або інтересів держави при виконанні судових рішень; - вжиття передбачених законом заходів щодо усунення порушень закону при здійсненні судочинства, відповідальності винних у цьому осіб. Форми представництва прокурора в цивільному процесі - це закріплена в процесуальному законі можливість впливу його діяльності на розвиток судочинства - на порушення справи в суді чи вступ в уже розпочатий іншими особами відповідний процес по справі. Стосовно важливості представницької функції прокуратури Конституційний Суд України у своєму Рішенні по справі № 1-/99 від 8 квітня 1999 р. підкреслив, що під представництвом прокуратурою України інтересів громадянина або держави в суді, виходячи зі змісту п. 2 ст. 121 Конституції України, необхідно розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи окреслені Конституцією та законами України повноваження, забезпечує в суді процесуальні дії, спрямовані на захист інтересів громадянина й держави. Ці дії включають у себе подання прокурором до суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за цією заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи, порушеної за ініціативою прокурора або за ухвалою суду, якщо це необхідно для захисту інтересів громадянина або держави.
Страницы: 1, 2, 3
|
