В окрему категорію входять службові собаки.

Для застосування спеціальних засобів адміністративного припинення повинна бути наявність правової та фактичної підстав.

Правова підстава - це наявність складу правопорушення у діях особи, а фактична - необхідність негайного його припинення із застосуванням сили.

Терміном “сила” у Кодексі поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку від 17.12.79р. (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 34/169), Законі України “Про міліцію» від 20.12.90р., узагальнюються всі спеціальні засоби адміністративного припинення (заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальна зброя).

Щоб застосування сили було правомірним, необхідна наявність правової та фактичної підстав її застосування, взятих у їх сукупності.

Тобто, аналіз адміністративно-правової практики застосування вказаних вище спеціальних засобів дозволить розробити заходи по вдосконаленню механізму правового регулювання розглядаємої нами групи суспільних правовідносин.

В останній час спостерігається погіршення кримінальної обстановки, активізація злочинного елементу. Все частіше скоюються злочини з особливою зухвалістю, в тому числі з застосуванням вогнепальної зброї, вибухових пристроїв та інших засобів.

Звернемо увагу на основні показники стану злочинності за 1998 рік у Житомирській області.

У першу чергу, на криміногенну ситуацію у країні впливають економічні чинники.

Так, недофінансування бюджетної сфери, відсутність засобів на соціальні програми і захист малозабезпечених тощо породжують відстороненність основної маси населення від завдань, що вирішуються в процесі реформування власності і економічного облаштування країни. Зростає розчарування, зневага до моральних норм і законослухняної поведінки.

Це підтверджується відносно великою кількістю справ про злочин та адміністративні правопорушення, скоєні проти особового складу ОВС.

Під час охорони громадського порядку часто виникають ситуації, коли працівники міліції повинні застосовувати вогнепальну зброю. В основному зброя працівниками міліції застосовується, як крайній захід. В той же час, внаслідок відсутності необхідних навичок, знань, вмінь у володінні вогнепальною зброєю, спеціальними засобами, недосконалість чинного законодавства України з цього питання, є наслідком не просто помилок, яких припускаються працівники міліції у екстремальних ситуаціях при затриманні правопорушників, а і для багатьох співробітників закінчується трагічно (додаток № ).

Отже, можна зробити висновок про те, що наявність певних норм Закону України “Про міліцію”, чисельних підзаконних актів з питань застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї працівниками міліції
по-перше , не впливають на рівень злочинності, по-друге, не захищають громадян від протиправних посягань, по-третє, не захищають самих працівників міліції.

Спробуємо дослідити адміністративно-правову практику застосування спеціальних засобів адміністративного припинення співробітниками міліції при охороні громадського порядку.

Всі передбачені законом випадки застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї можна умовно поділити на два:

сила застосовується у зв'язку з попередженням злочинів;

при проведенні чи при допомозі правомірного затримання правопорушників або осіб, які запідозрені в скоєнні правопорушення.

Силою, що перевищує необхідну для виконання завдань міліції межу, слід визнавати таку, що завдала особі, яку затримують, шкоду, явно несорозмірну з небезпечністю посягання та обстановкою захисту.

Як свідчить правова статистика, у практиці міліції є чимало випадків порушення законності при застосуванні зброї під час несення служби по охороні громадського порядку. А якщо б були форми статистичної звітності по застосуванню спеціальних засобів (гумового кийка, наручників, заходів фізичного впливу...), то фактів порушення законності при їх застосуванні працівниками міліції було б зареєстровано значно більше.

Як свідчить практика (додаток №7), у більшості випадків, вогнепальна зброя застосовується працівниками ДАІ при затриманні транспортних засобів (п.6 ст.15 Закону України “Про міліцію”).

Все частіше зброя застосовується у випадках невиконання водієм вимог про зупинку автотранспорту. Фактично працівники ДАІ застосовують останнім часом зброю за адміністративні правопорушення, не задумуючись про наслідки та можливість спричинення матеріальних збитків та шкоди здоров'ю і життю громадян.

В умовах міста для зупинки автотранспорту, у якому знаходяться особи, що вчинили злочин, або автотранспорту, що став причиною дорожньо-транспортної пригоди, чи створив небезпечну ситуацію для життя, здоров'я громадян, працівника міліції, застосування зброї - дуже небезпечний варіант припинення протиправних дій, так як можуть постраждати оточуючі, да і водій може бути випадково поранений чи застрелений правоохоронцями.

У практиці діяльності міліції існує чимало випадків поранення пасажирів автотранспорту, що не мають ніякого відношення до вчиненого водієм правопорушення.

Така ситуація із застосуванням зброї складається у першу чергу тому, що міліціонер сам визначає коли стріляти, скільки патронів використати, постраждають сторонні чи ні і на якій ділянці дороги застосувати по транспортному засобу зброю.

Перед початком несення служби працівників міліції ретельно інструктують щодо питань застосування зброї, вирішують з ними навчальні задачі по застосуванню табельної зброї, співробітники міліції попереджуються про відповідальність за неправомірне застосування спеціальних засобів адміністративного припинення, але ситуація не покращується: є випадки неправомірного застосування зброї, гинуть сторонні громадяни, гинуть працівники міліції.

Який вихід для співробітника ОВС? Як вони для себе вирішують це питання?

Звичайно, краще постраждати самому, інакше можна втратити роботу, а може і свободу, краще застосувати гумовий кийок, сльозоточивий газ, наручники чи заходи фізичного впливу.

Щодо занять з особовим складом, то вони проводяться у підрозділах рідко, як правило один раз на тиждень, а навчання в училищах професійної підготовки відбуваються по програмах, що не завжди відповідають об'єктивним вимогам готовності правоохоронців до боротьби із злочинністю у сучасному суспільстві.

На підставі вище вказаного, цілком логічно, що “завдяки” існуючому підходу до навчання особового складу міліції застосуванню спеціальних засобів адміністративного припинення як у навчальних закладах так і у підрозділах ОВС, а також відповідним прогалинам у законодавстві, з цього приводу, спеціальні засоби адміністративного припинення працівниками міліції не завжди застосовується ефективно, чи взагалі не застосовується, коли це потрібно. А це призводить як до порушень прав громадян, так і до чисельних випадків травматизму і навіть жертв серед особового складу.

Необхідно відзначити, що відсутній досвід застосування таких спеціальних засобів як: “Черемуха-1”, “Черемуха-4, “Черемуха-12”, “Сирень-3”, “Облако”, “Волна-Р”, водомети. В якості останніх на тактичних навчаннях застосовуються переобладнанні пожежні машини з лафетним стволом. Під час випробувань сили водяного стовпа визначено, що для того, щоб збити людину з ніг струя води повинна бути силою 10-12 атмосфер і застосовуватись по нижній частині ніг. По торсу застосування водяного стовпа небезпечно для здоров'я людини. Неважко уявити, що це досить небезпечний спеціальний засіб адміністративного припинення. Однак нормативними актами лише визначається, що водомети застосовуються для розосередження учасників масових безладь і при температурі атмосферного повітря не нижче 0С.

Доречно процитувати, яким чином приймається рішення по застосуванню спеціальних засобів забезпечення спеціальних операцій: “Рішення про застосування спеціальних засобів приймає посадова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції. Працівники міліції, які діють індивідуально, приймають такі рішення самостійно. Про застосування цих засобів вони у письмовій формі доповідають безпосередньому начальнику із зазначенням: коли, де, проти кого, за яких обставин застосовувалися спеціальні засоби та наслідки їх застосування.

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування спеціальних засобів, працівник міліції зобов'язаний негайно і письмово повідомити безпосередньому начальникові для сповіщення прокуророві.

Начальник органу чи установи внутрішніх справ, командир частини внутрішніх військ доповідає керівнику вищої за рівнем посади. При необхідності інформуються керівники органів місцевої влади.

У кожному випадку застосування спеціальних засобів працівники міліції зобов'язані в найкоротші строки забезпечити надання потерпілим необхідної допомоги повідомляючи лікарям і медичним закладам, який засіб застосовано в кожному конкретному випадку”1.

Тобто існують загальні умови застосування сили без врахування ступеню громадської небезпеки діяння. Аналогічна ситуація склалася і з застосуванням службових собак під час охорони громадського порядку.

Згідно із ст.14 Закону України “Про міліцію” від 20.12.1990р., зазначеною вище Постановою Ради Міністрів УРСР пункт 2, Наказом МВС України від 28.07.1994р. №404 “Статут патрульно-постової служби міліції України”, службові собаки являються спеціальним засобом і застосовуються при охороні громадського порядку після відповідного курсу дресування і які визнані придатними для службового використання. Службові собаки состоять в штатах підрозділів службового собаківництва.

Згідно із вимогами Статуту патрульно-постової служби міліції України, “право застосування службових собак надається працівникам міліції, що несуть з ними службу. Службові собаки застосовуються на довгому і короткому повідках, у наморднику і без нього, виходячи із конкретної ситуації, яка виникла.

__________

1 Постанова Ради Міністрів УРСР від 27.02.1991р. №49 “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР”.

В патрульно-постовій службі міліції службові собаки використовуються на маршрутах (постах), як правило у вечірній і нічний час, у лісопаркових зонах, на окраїнах міст, інших населених пунктів, на неосвітлених вулицях та в інших місцях, де необхідна присутність таких нарядів... Час та інтенсивність їх застосування визначається з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника”1.

Статистика щодо застосування службових собак як спеціального засобу адміністративного припинення також відсутня. Але вже зрозуміло, що собака, як тварина, під час затримання не в змозі контролювати свою агресивність, а також визначати характер правопорушення, суспільну небезпечність правопорушника і необхідний мінімум застосування сили.

Як наслідок - ступінь завданої службовою собакою шкоди може не відповідати ступеню суспільної небезпеки вчиненого правопорушення.

Є ще одна важлива особливість - при затриманні між собакою і правопорушником не повинно бути сторонніх, так як вона реагує на активні рухи.

В практиці охорони громадського порядку, під час сутичок, її застосувати неможливо, тому що це небезпечно і для самих працівників міліції.

Дипломанту відомі непоодинокі випадки, коли під час затримання правопорушника, що вчинює непокору, опір працівнику міліції, службовою собакою було завдано помилково тілесних ушкоджень саме правоохоронцю, так як під час боротьби увага міліціонера зосереджена на діях затримуємого, подолання протидії правопорушника законним вимогам співробітника міліції, а собака виконує команду незалежно від того, на кого її дії спрямовані.

Законом також передбачається застосування такого спеціального засобу як зв'язування.

Наскільки правомірне його застосування з точки зору Конституції, норм міжнародного права з питань захисту прав людини?

__________

1 Наказ МВС України від 28.07.1994р. №404 “Статут патрульно-постової служби міліції України”

Якщо у наручників можна послабити фіксацію замків (працівник міліції повинен це робити кожні 2 години)1-2, то при зв'язуванні це зробити неможливо без ризику самовільного звільнення затриманого. Невизначені способи і засоби зв'язування. Працівники міліції застосовують цей спеціальний засіб адміністративного припинення також на власний розсуд, як підказує уява. Наприклад, неофіційно, для припинення буйства у приміщенні затриманому зв'язують одночасно руки і ноги, після чого порушник деякий час вимушено виконує акробатичну фігуру “місток”, лежачи на животі.

Таким чином порушуються вимоги міжнародних норм права, ратифікованих Україною.

У першу чергу - це “Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи принижуючих гідність видів поводження і покарання”, що була прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 39/46 від 10.12.84р., вступила у силу 26.06.87р. і ратифікована Україною згідно з вимогами національного законодавства.

Отже, невизначеність меж застосування такого спеціального засобу адміністративного припинення як зв'язування перетворюється у порушення законності, прав людини, передбачених Конституцією України, нормами міжнародного права.

Найбільш частіше при припиненні непокори, подоланні протидії законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції застосовується гумовий
кийок РП-73М.

Однак він дуже небезпечний у застосуванні. При вазі 730 г., діаметрі 30 мм і довжині 60 см удар гумовим кийком набуває травмуючого ефекту, на який ще впливає сила замаху. А під час припинення непокори контролювати силу удару, особливо, коли порушник нецензурно ображає працівника міліції, чи здійснює опір, важко. Для цього потрібно мати таку витримку, яка повинна бути у співробітника спеціального підрозділу по боротьбі із злочинністю.

__________

1 Постанова Ради Міністрів УРСР від 27.02.1991р. №49 “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР”.

2 Наказ МВС України від 28.07.1994р. №404 “Статут патрульно-постової служби міліції України”

До речі, “Статутом патрульно-постової служби міліції України” (Наказ МВС України №404 від 28.07.94р.) забороняється нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї, в область ключиці, живота, статевих органів.

Навіть якщо вдарити по спині - можна травмувати життєво важливі органи людини. Можна зробити висновок, що дозволених для застосування гумового кийка частин тіла людини залишається небагато і потрібно мати дуже сильні руки і філігранну майстерність у володінні цим спеціальним засобом адміністративного припинення, щоб під час затримання вдало його застосувати.

На нашу думку РП-73М доречно застосовувати як спеціальний засіб кримінального припинення під час групових порушень громадського порядку, а для охорони громадського порядку потрібен гумовий кийок іншої модифікації, удар яким повинен бути хльостким і завдавати больовий ефект, а не травмувати внутрішні органи і ламати кістки.

Розглянемо адміністративно-правову практику застосування наступного виду спеціальних засобів адміністративного припинення.

Це світлозвукові пристрої відволікаючої дії “Заря”, “Пламя”, пристрої для відкриття приміщень “Ключ”, “Импульс”.

Зазначені спеціальні засоби застосовуються при проведенні спеціальних операцій по затриманню злочинців, звільненню заручників спеціалістами, що пройшли відповідну підготовку, мають допуск підривника встановленого зразка.

Світлошумові гранати “Заря”, “Пламя” застосовуються на відстані не ближче двох метрів від людини, а малогабаритні підривні пристрої “Ключ”, “Импульс” забороняється застосовувати для відкриття приміщень, де разом із злочинцями знаходяться заручники.

Пристрої для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М”, “Диана” на практиці застосовується рідко, тому що відсутня докладна інструкція по їх застосуванню, тільки вказані обмеження, ігнорування яких може призвести до людських жертв.

“Спеціальні засоби для примусової зупинки автотранспорту забороняється застосовувати до вантажних автомобілів, що здійснюють перевезення людей; автотранспорту, що належить дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав; мотоциклів, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю; залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях”1.

Законом, у якості спеціальних засобів адміністративного припинення, також передбачається застосування бронемашин та інших спеціальних транспортних засобів. Така практика на Україні відсутня. Навіть тактичні навчання по припиненню групових порушень громадського порядку не проводяться з використанням спеціального автотранспорту. Законом України “Про міліцію” не дається вичерпного переліку транспортних засобів, що можуть бути застосовані як спеціальні засоби адміністративного припинення. А головне - як, яким чином?

Виникає питання: чи можна застосовувати танки, бойові машини піхоти, бойові машини десанту, інженерну техніку і взагалі - гусеничну чи колісну?

На нашу думку, певні види колісної, спеціально захищеної техніки потрібно застосовувати для припинення масових безладь шляхом оточення місця події, а також як пересувні агітаційні пункти. Повинні існувати типові плани застосування кожного виду спеціальних засобів під час припинення групових порушень громадського порядку, інакше ця невизначеність прагне призвести до непередбачених подій.

Існуюча адміністративно-правова практика застосування міліцією спеціальних засобів адміністративного припинення під час охорони громадського порядку свідчить про необхідність її негайного вдосконалення, вироблення єдиної стратегії, тактики застосування сили як під час несення патрульно-постової служби, так і під час проведення спеціальних операцій.

Вимоги щодо застосування цих заходів необхідно закріпити у відповідному законі, а також у ряді підзаконних актів МВС, що сприятиме зміцненню законності і правопорядку.

Головною метою такого підходу є гарантія дотримання прав людини в умовах розбудови правової держави, формування нової Людини і нового суспільства, яке у далекому майбутньому повинно відмовитись від насильства як руйнівної сили взагалі.

__________

1 Постанова Ради Міністрів УРСР від 27.02.1991р. №49 “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР”.

§ 2. Вдосконалення практики застосування спеціальних засобів нарядами патрульно-постової служби міліції при охороні громадського порядку.

На підставі аналізу практики застосування засобів адміністративного припинення дипломантом вироблено ряд пропозицій по вдосконаленню практики їх застосування з метою виключення випадків порушення законності з боку працівників міліції, дотримання державою прав людини шляхом максимального обмеження застосування сили та чіткої регламентації дій правоохоронних органів в цих відносинах.

Почати потрібно з фізичної підготовки працівників міліції.

Існуючий комплекс прийомів рукопашного бою потребує суттєвого вдосконалення, так як не дозволяє навчити працівників міліції ефективно захищати громадян і себе.

Необхідно розробити комплекс прийомів на базі такого виду східних єдиноборств як айкідо. Техніка цього виду боротьби заснована на самозахисті шляхом використання енергії нападу супротивника. Такий підхід до застосування фізичної сили працівником міліції знизить рівень травматизму серед порушників що затримуються правоохоронцями при вчиненні непокори чи опору, а також зменшиться кількість випадків перевищення меж необхідної оборони з боку працівників міліції.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7