p align="left">За результатами вивчення зібраних матеріалів слідчий чи суд повинні самостійно прийняти рішення про необхідність призначення судово - психіатричної експертизи. Своєчасність виявлення і направлення на експертизу осіб , щодо психічної повноцінності яких виникають сумніви , свідчить про належну підготовку юристів і є запорукою справедливого правосуддя , а також має суттєве значення для профілактики суспільно небезпечних дій осіб із психічними відхиленнями . Юридичними підставами для призначення експертизи є постанова слідчого , прокурора , дізнавача чи ухвала суду або судді . Законодавством передбачено лише процесуальний порядок призначення експертизи. Інші юридичні документи ( доручення , супровідні листи , список питань для відповіді ) підставою для проведення експертизи бути не можуть . Від ретельності підготовки матеріалів для проведення експертизи залежить її повнота й всебічність , надійність експертного висновку . Цілий ряд дій має право проводити орган , що призначив експертизу , і заборонено перекладати їх на експертів . Це в першу чергу стосується збирання матеріалів , що підлягають дослідженню .[18;10] Підготовча діяльність обумовлюється характером приводів і підстав для призначення експертизи .Наприклад , якщо підставами є відомості про перебуванні особи на лікуванні у психіатричній лікарні , то слідчий чи суд зобов'язані витребувати відповідні документи з лікувального закладу. Витребується і надається експертам також документація про знаходження особи на лікуванні у психіатричній лікарні , то слідчий чи суд зобов'язані витребувати відповідні документи з лікувального закладу .Витребується і надається експертам також документація про знаходження особи на диспансерному наркологічному обліку , оригінали медичних документів , акти попередніх судово-психіатричних досліджень . Окрім збирання медичних документів необхідно допитати осіб , які знали досліджуваного , спілкувались з ним , мали змогу спостерігати його поведінку в побуті та на виробництві, були очевидцями дивної поведінки чи вчинків . Такі допити необхідні навіть у випадках , коли особа тривалий час знаходилась під наглядом у лікаря-психіатра або лікувалась у психіатричному закладі . Необхідні відомості про особу повинні бути систематизованими . Особлива увага приділяється поведінці напередодні та відразу після вчинення суспільно небезпечного діяння , складання угоди чи здійснення інших юридичних дій , із приводу яких проводиться розгляд кримінальної справи . В самій постанові (ухвалі) повинні бути коротко сформульовані ознаки поведінки досліджуваного , які дають підстави для призначення експертизи . Наприклад , немотивована відмова давати показання сама по собі не є приводом для призначення експертизи . В той же час зазначення в постанові про те, що “підозрюваний постійно перебуває в напруженому стані , на запитання не реагує , рухи скуті , погляд неосмислений , вигляд неохайний” свідчить про наявність певних відхилень від психічної норми . Після прийняття рішення про призначення експертизи слідчий (суд) повинен прийняти рішення про те , в який судово-психіатричний експертний заклад чи якому спеціалісту в галузі психіатрії буде направлено постанову (ухвалу) і матеріали для проведення дослідження . 3. Значення висновків судово - психіатричної і судово - психологічної експертизи для провадження в кримінально - процесуальному праві України Висновок судово - психіатричної і судово - психологічної експертизи підлягає оцінці органів розслідування й суду на предмет його інформативності та вірогідності . У випадку сумнівів чи непогодженням із висновком може бути призначено повторну експертизу , проведення якої доручається іншому складу експертної комісії . При недостатній зрозумілості окремих положень експертизи або в разі сумнівів щодо повноти дослідження повторна експертиза може не призначатись , а наявні недоліки можуть бути усунуті шляхом допиту експертів по матеріалах експертизи та її висновках . При цьому допит експерта повинен обмежуватись лише предметом експертного дослідження . При встановленні додаткових обставин чи встановленні нових даних може бути призначено додаткову експертизу . Згідно статті 67 КПК суд , прокурор , слідчий і особа, яка проводить дізнання , оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом(ч.1 цієї статті ). Ніякі докази для суду , прокурора , слідчого й особи , яка провадить дізнання , не мають наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 67 КПК) . У вищевказаній статті закріплено принцип вільної оцінки доказів, тобто суд , прокурор , слідчий , особа , яка проводить дізнання , начальник слідчого відділу оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням і жодні докази для них не мають наперед встановленої сили. Тобто, для вищевказаних суб'єктів процесуальної діяльності висновок експерта не має наперед встановленої сили , а є лише одним із джерел доказової інформації по справі ; висновок про подальший хід справи вони приймають , як це вже було зазначено , виходячи із внутрішнього переконання , що ґрунтується на всебічному , повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом . 4. Розгляд кримінальних справ неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину в судах України . Питання про підслідність справ неосудних осіб і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину, вирішується на загальних підставах (Глава 2 КПК ) . Стадії віддання обвинуваченого до суду в цих справах немає . Згідно ст. 419 КПК справи , що надійшли до суду від прокурора в порядку , передбаченому статтею 428 КПК(Дії прокурора в справах неосудних осіб), суддя або голова суду , якщо погодиться з постановою слідчого , вносить безпосередньо в судове засідання , а при незгоді з цією постановою - вносить на розгляд розпорядчого засідання суду. Розгляд зазначених справ проводиться у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора та захисника за правилами передбаченими главами 25( підготовча частина судового засідання ) і 26 (Судове слідство) КПК України . Участь особи , щодо якої розглядається справа , не є обов'язковою і може мати місце лише в тому разі , якщо цьому не перешкоджає характер її захворювання . В судовому засіданні допитуються свідки та перевіряються докази , що доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння , а також перевіряються інші обставини , які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру . В необхідних випадках в судове засідання викликається експерт . Якщо особа щодо якої розглядається справа , викликана в судове засідання , суд вислуховує її пояснення , а потім висновок експерта . Після закінчення судового слідства висловлює свою думку прокурор , потім захисник . У разі з незгодою з постановою слідчого (за наявності підстав для закриття справи або повернення її на додаткове розслідування) суддя вносить справу на розгляд розпорядчого засідання суду . Постановою про внесення справи в судове засідання суддя зобов'язаний вирішити питання , пов'язані з підготовкою її розгляду ( п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 1982 року “Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру” ) : 1. Про день і місце слухання справи ; 2. Про виклик у судове засідання прокурора й захисника ; 3. Про список осіб , які підлягають виклику до суду ; 4. Про витребування додаткових доказів ; 5. Про можливість участі в судовому засіданні особи , щодо якої розглядається справа ; 6. Про необхідність виклику в судове засідання експерта ; 7. Усі інші питання, які стосуються підготовчих до судового розгляду дій. Розгляд справи по суті провадиться у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора та захисника . Участь особи , щодо якої розглядається справа , не є обов'язковою і може мати місце лише в тому разі , якщо цьому не перешкоджає характер її захворювання . В судове засідання викликається законний представник неосудного . Суд зобов'язаний забезпечити йому можливість знайомитися з матеріалами справи , брати участь у дослідженні доказів , подавати докази , заявляти відводи і клопотання і вправі , при необхідності , допитати його як свідка . У необхідних випадках , коли експертиза неповна чи недостатньо зрозуміла або потрібно поставити експерту додаткові запитання , в судове засідання викликається експерт-психіатр, який брав участь у проведенні експертизи на попередньому слідстві. Суд, також, правомочний призначити повторну судово-психіатричну експертизу. При призначенні повторної експертизи постановка питання про правильність висновків попередньої експертизи є некоректною , відповіді на це питання експерти не дають . Питання обґрунтованості , правильності , вірогідності експертних висновків правомочні вирішувати лише особи , у провадженні яких знаходиться кримінальна справа .[22;10] Ніякого спрощення під час судового розгляду справи суд не повинен допускати. Необхідно виконувати всі процесуальні дії у підготовчій частині судового засідання , а під час судового слідства в повному обсязі дослідити всі докази . В судовому засіданні допитуються свідки та перевіряються докази , що доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння , а також перевіряються інші обставини , які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 4 ст. 419 КПК) . Висновок експертів-психіатрів підлягає ретельній оцінці в сукупності з іншими доказами . Якщо особа , щодо якої розглядається справа , викликана в судове засідання , суд вислуховує її пояснення , а потім - висновок експерта (ч. 5 ст. 419 КПК ). При цьому слід мати на увазі, що , відповідно до статті 65 КПК , пояснення такої особи не можуть розглядатися як джерела доказів у справі і на них не можна посилатися в постанові чи ухвалі суду для обґрунтування рішення у справі . Після закінчення судового слідства висловлює свою думку прокурор , а потім захисник ( ч. 5 ст. 419 КПК ). Отже , судові дебати в цих справах , на відміну від інших кримінальних справ не відкриваються . Заслухавши думку прокурора й захисника, суд виходить у нарадчу кімнату , де вирішує такі питання : 1. Чи мало місце суспільно небезпечне діяння , із приводу якого порушена справа ; Чи вчинене це діяння особою , щодо якої розглядається справа ; 2. Чи вчинила особа зазначене діяння в стані неосудності , чи захворіла вона після вчинення злочину на душевну хворобу , яка виключає застосування покарання ; 3. Чи слід застосовувати до цієї особи примусовий захід медичного характеру і якщо слід , то який саме (ст. 420 КПК) . Закон передбачає , що такий захід застосовується лише до осіб ,які є суспільно небезпечними ( ч. 2 ст. 416 КПК ) , і вид його обирається судом залежно від душевного захворювання особи , характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого нею діяння ( ч. 2 ст. 13 КК ). Про застосування примусового заходу медичного характеру суд виносить ухвалу, а суддя постанову ( ч. 1 ст. 421 КПК ) . В описовій її частині повинні бути викладені встановлені судом обставини вчиненого , наведені докази дана юридична оцінка діям особи і наведені мотиви прийнятого рішення . В резолютивній частині вказується про звільнення особи від кримінальної відповідальності ( якщо вона вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності) або від покарання ( якщо особа захворіла душевною хворобою після вчинення злочину , але до винесення вироку ) і про застосування конкретного примусового заходу медичного характеру . В ухвалі ( постанові ) також повинно бути вказано , що питання про відшкодування матеріальної шкоди , заподіяною цією особою , підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства . Вирішення цивільного позову в цих справах не допускається . Призначаючи примусове лікування , суду одночасно необхідно внести ухвалу ( постанову) про скасування з часу доставки неосудного до лікувального закладу запобіжного заходу , якщо останній був до нього застосований . Питання про речові докази вирішується в такому ж порядку , як і в інших кримінальних справах ( ст. 81 КПК ) . Суд також може винести ухвалу , а суддя-постанову про направлення справи на додаткове розслідування або про закриття справи , якщо визнає непотрібним застосувати примусові заходи медичного характеру або за наявності обставин , передбачених ст. 6 КПК , а також у разі недоведеності вчинення суспільно небезпечного діяння особою, щодо якої розглядається справа ( ч. 2 і 3 ст. 421 КПК) . При закритті справи щодо неосудного суд повинен повідомити про це органам охорони здоров'я для здійснення необхідного лікувального нагляду . Справу, закриту в зв'язку з недоведеністю вчинення суспільно небезпечного діяння неосудним , суд після набрання ухвалою законної сили надсилає прокурору для вжиття заходів по встановленню особи яка вчинила це діяння . При провадженні по застосуванню примусових заходів медичного характеру слід мати на увазі і такі ситуації :
Страницы: 1, 2, 3
|