повноту і якість первинного етапу розслідування;

повноту й обгрунтованість побудованих версій;

якість перевірки версій, у тому числі за допомогою оперативно-розшукових заходів;

повноту вивчення особи потерпілого;

повноту виявлення обставин, які характеризують спосіб вчинення злочину;

причини й умови, що сприяли вчиненню злочину;

всі відомості про особу підозрюваного (обвинуваченого, підсудного), якщо такий був;

своєчасність, повноту та якість подальших слідчих дій;

повноту встановлення у справі інших (окрім особи винного) обставин, що входять в предмет доказування, відповідно до вимог ст. 64 КПК України.

Аналіз доцільно почати з вивчення документа, в якому в стислому вигляді підсумовуються основні результати розслідування - постанови про зупинення досудового слідства. Ознайомившись, таким чином, з фабулою події, потрібно повернутись до початку розслідування і встановити, ким, коли і кому було повідомлено про злочин, коли і яким органом порушено кримінальну справу. Якщо до порушення справи проводилася перевірка заяви або повідомлення, то чи необхідна вона була, протягом якого часу проводилася та які її результати.[28 с.47].

Слідчий може обрати й іншу послідовність вивчення матеріалів справи в залежності від його досвіду та навичок, а також міри обізнаності про обставини вчинення даного злочину, хід розслідування.

При аналізі невідкладних слідчих дій вивчаються їх обсяг, своєчасність і послідовність, зміст кожної дії, використання при їх проведенні науково-технічних засобів і прийомів, а також допомоги фахівців. Звертається увага на правильність і повноту фіксації ходу і результатів цих дій. Обов'язково вивчаються речові докази, отримані внаслідок проведення невідкладних (а також подальших) слідчих дій.

Особлива увага повинна бути звернена на якість огляду місця події: своєчасність виїзду, участь фахівця-криміналіста і (в необхідних випадках) інших фахівців, на умови огляду, на застосування науково-технічних засобів, на якість фіксації в протоколі огляду обстановки місця події, виявлених слідів та інших речових доказів.

При аналізі показань всіх допитаних у справі осіб та їх зіставленні виявляються суперечності, розходження з іншими матеріалами справи (як усунені згодом, так і ті, що залишилися неусуненими).

Вивчаючи протоколи таких слідчих дій, як пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події, потрібно встановити, чи були при їх проведенні дотримані всі необхідні умови достовірності результатів цих дій, викладені в законі та рекомендаціях криміналістичної тактики.

Перевірка дотримання всіх необхідних процесуальних і криміналістичних умов збирання доказів повинна також проводитися при аналізі результатів всіх інших слідчих дій.

Особливу складність і значущість має правильна оцінка проведених у справі експертних досліджень. Потрібно встановити, чи всі необхідні в цьому випадку експертизи призначалися, чи правильно був вибраний експерт або експертна установа, чи на належному науковому рівні проведено дослідження, чи правильно оцінені слідчим результати експертизи. В необхідних випадках при аналізі матеріалів експертних досліджень потрібно використати допомогу відповідних фахівців.[25,с.5-6]

Аналізуючи матеріали кримінальної справи і оперативно-розшукові матеріали, перевіряють, чи всі необхідні в конкретній ситуації реальні версії були висунені, чи всі вони з достатньою повнотою перевірені, чи маються підстави для побудови нових версій.

При аналізі матеріалів зупиненої справи звертається увага не тільки на повноту побудови та перевірки версій про особу злочинця, але і на доведеність самої події злочину. Іноді в матеріалах зупиненої справи можна виявити дані, які дозволяють висунути припущення про відсутність події злочину, тоді як така версія раніше не висувалася і не перевірялася.

Особливу увагу потрібно приділити виявленню й оцінці всіх відомостей про осіб, відносно яких були які-небудь підозри про причетність до вчинення даного злочину. Такі особи могли бути затримані в порядку ст. 106, 115 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, але могли і не мати такого процесуального статусу. І в першому, і в другому випадках необхідно уясняти суть такої підозри, міру вивченості особи підозрюваного, звернути увагу на повноту перевірки його показань.

Ще більшу складність представляє подібна оцінка, коли особі пред'являлося обвинувачення, але судом підсудний виправданий і справа про нерозкритий злочин повернена для додаткового розслідування. Слідчий, який вивчає таку справу, повинен оцінити відношення свідків, потерпілого до показань обвинуваченого (на різних стадіях процесу), а також думки судових інстанцій (які є нерідко протилежними), доводи сторони захисту, аргументи представників громадськості тощо.

Певну користь при вивченні матеріалів зупиненої справи може принести ознайомлення з первинними планами розслідування, якщо вони збереглися. Вивчення планів і зіставлення їх змісту з матеріалами справи дозволить визначити, які з намічених дій залишилися невиконаними, які з

побудованих версій не перевірені до кінця, як раніше оцінював слідчий ті або інші обставини справи тощо.

Вивчення справи повинно бути повним. Жоден документ кримінальної справи, жоден речовий доказ, жодне джерело відомостей оперативно-розшукового характеру не повинні пройти мимо уваги особи, яка проводила аналіз.

Всі позитивні сторони та недоліки розслідування, які виявлені при аналізі матеріалів справи і можуть мати значення для подальшої роботи по розкриттю злочину, доцільно зафіксувати в робочих записах чи помітках. Вони необхідні для складання аналітичної довідки, яка містить найбільш важливі результати проведеного аналізу.

Так, майже по кожній зупиненій справі виявляються прогалини в розслідуванні, помилки, недоліки. Важливо визначити їх причини та вплив на розкриття злочину, і на цій підставі зробити висновки про можливість або неможливість їх усунення в ситуації, що склалась.

При аналізі допущених помилок потрібно брати до уваги кваліфікацію, професійну підготовку та досвід особи, яка проводила розслідування у справі про нерозкритий злочин.

Якщо роботу по зупиненій справі доручено групі слідчих, їм доцільно вивчити справу нарізно. Кожний робить аналіз самостійно, незалежно один від одного, а потім всі члени групи повинні обговорити отримані дані разом, обмінятися думками.

Вивчення матеріалів кримінальної справи, інших документів, що відображають зміст і характер виконаної роботи, дозволяє виявити допущені прорахунки і помилки, визначити шляхи та засоби їх усунення. Кожна раніше проведена слідча дія і оперативно-розшуковий захід та отримані при їх провадженні результати, повинні бути проаналізовані й оцінені з позицій повноти і якості виконання, а також всебічності реалізації можливостей використання встановлених фактичних даних.

В ході аналізу обставин нерозкритого злочину потрібно визначити, які факти можна вважати достовірно встановленими, які потребують додаткової перевірки і які взагалі не вдалося з'ясувати.

При вивченні, аналізі та оцінці матеріалів первинного розслідування слідчий спільно з оперативними працівниками органу повинен перевірити:

місце, час, спосіб, мотиви і мету злочину;

детальну обстановку місця події, наявність або відсутність негативних обставин;

сукупність відомостей про потерпілого, особливостях його поведінки, його зв'язках;

дані про злочинця, його анатомічні та функціональні ознаки, професію, національність, окремі психологічні якості, звички тощо;

заходи, що приймалися слідчим і органом дізнання для встановлення особи злочинця;

які сліди і речові докази були виявлені, як вони використовувалися для встановлення злочинця, чи стали ці сліди і речові докази об'єктами експертних досліджень, як були використані висновки експертів для розшуку злочинця;

які цінності, речі та предмети забрав з собою злочинець з місця події, зовнішні ознаки цих речей і предметів, що конкретно зроблено для їх розшуку;

чи повно виявлені та допитані потерпілі й свідки, які особи ще можуть бути встановлені як свідки, що для цього зроблено;

чи встановлені і допитані свідки, первинні дані про яких є в матеріалах справи;

які помилки і недоліки допущені слідчим загалом при первинному розслідуванні і, зокрема, при проведенні конкретних слідчих дій, як ці помилки можуть бути виправлені;

чи усунені протиріччя, що є в матеріалах кримінальної справи;

чи давалися раніше доручення (окремі доручення) по кримінальній справі, чи були вони конкретними, як виконані, якщо ні, то чому;

чи отримані відповіді на запити;

чи використані всі можливості перевірки по обліках;

чи всі можливі версії висувалися при первинному етапі розслідування, наскільки вичерпно вони перевірені;

чи використовувалася допомога громадськості в розкритті та розслідуванні злочину, в яких формах, які отримані результати[9].

Слід відмітити, що важлива роль у розкритті злочинів минулих років належить встановленню особи злочинця та нових джерел доказів на основі використання даних, що характеризують спосіб їх вчинення. При вчиненні однорідних злочинів, як правило, використовуються однакові прийоми і засоби, що характеризують звички та навички злочинця. Тому співпадання способів вчинення двох або декількох злочинів служить основою для побудови і перевірки версії про те, що вони вчинені однією і тією ж особою. У цьому випадку фактичні дані по вже розкритому злочину (передусім про обвинуваченого) можуть сприяти розкриттю аналогічного.

Розкриття злочину з використанням даних про спосіб його вчинення повинен включати ряд наступних етапів:

Створення логічної моделі способу вчинення нерозкритого злочину.

Підбір даних про злочини, вчинені аналогічним способом.

Аналіз співставлення даних про способи вчинення зазначених злочинів.

Визначення можливостей заповнення існуючих прогалин і використання доказів по об'єднаній в одне провадження (на основі проведеного аналізу) кримінальній справі [24,с.35-38].

Побудова логічної моделі способу вчинення злочину здійснюється шляхом уявного відтворення дій злочинця з моменту його появи на місці злочину до моменту приховання його слідів. Основою для цього можуть бути дані про слідову картину на місці події та інші обставини вчинення злочину. Модель способу вчинення злочину повинна відображати найбільш типові ознаки діяльності по підготовці, вчиненню та прихованню слідів злочину. Наприклад: як злочинець проник на місце вчинення злочину; які знаряддя застосовував та як ними діяв; скільки часу знаходився на місці події; що взяв з собою; яким способом і в якому напрямку залишав місце злочину; які при цьому залишив сліди; що конкретно зробив для приховання злочину.

Необхідно також вивчити дані про злочини, що вчинені способом, який аналогічний нерозкритому. Такі дані можна отримати при вивченні кримінальних справ, які:

закінчені розслідуванням;

зупинені провадженням;

знаходяться у провадженні.

З цією метою аналізуються як самі кримінальні справи, так і їх спостережні провадження, відповідні криміналістичні обліки. Також вивчаються і аналізуються матеріали про відмови в порушенні кримінальних справ та зупинені провадженням справи.

При підборі кримінальних справ з метою виявлення злочинів, які вчинені аналогічним способом, необхідно керуватися не тільки видовою однорідністю злочинів, але й типовими діями злочинців, оскільки окремі, найбільш характерні ознаки (наприклад, проникнення в приміщення, вступ в контакт з жертвою можуть співпадати (повторюватися) при здійсненні різних злочинів.

Порівняльний аналіз даних про способи вчинення злочинів іноді дозволяє зробити обгрунтований висновок про те, що вони вчинені однією й тією ж особою (групою). У цьому випадку слідчий повинен перевірити й оцінити всі наявні докази по відношенню до кожної окремо взятої кримінальної справи. Наприклад, якщо по одній зі справ відома особа злочинця, потрібно перевірити його можливу причетність до вчинення інших нерозкритих злочинів; якщо злочинець не встановлений взагалі, потрібно уточнити і взаємодоповнити розрізнені (по об'єму та змісту) дані, необхідні для його розшуку.

При вивченні зупинених провадженням кримінальних справ слідчому необхідно:

скласти список всіх допитаних у справі осіб з викладом суті їх свідчень і окремих, найбільш значущих фактів і обставин, що можуть мати значення для розкриття злочину;

таким же чином проаналізувати інші докази (висновки експертів, протоколи слідчих дій, речові докази, документи тощо);

згрупувати вивчені матеріали по етапах розслідування: початкова інформація (протокол огляду місця події, протоколи допиту потерпілого, очевидців злочину, осіб, що першими виявили подію); докази, що отримані при перевірці кожної із версій.

При цьому потрібно:

виділити осіб, згадки про яких містяться у вивчених матеріалах, але які чомусь не були раніше допитані, хоч їх свідчення можуть представляти інтерес для слідства;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8