Закон „Про адвокатуру”, ухвалений Верховною Радою України 19 грудня 1992 року, проголошує, що адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Вона - важливий інструмент справжньої демократії. За Законом, адвокатура України є добровільним професійним громадським обєднанням, покликаним сприяти захисту прав, представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм різноманітну юридичну допомогу.

Ці нормативні акти надають можливість сфомувати висококваліфікований і впливовий адвокатський корпус, завершити становлення української адвокатури.

2.3.Місце органів внутрішніх справ України в механізмі держави

Усі структурні складові Міністерства внутрішніх справ сформовані відповідно до адміністративно-територіального поділу України.

МВС є центральним органом державної виконавчої влади, керівник якого входить до складу Кабінету Міністрів України.воно реалізує державну політику у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань.

Систему органів внутрішніх справ становлять:

1. внутрішні війська;

2. міліція;

3. державний пожежний нагляд.

Контроль за діяльністю цих органів здійснює міністр внутрішніх справ України

2.4. Місце державної податкової служби в механізмі держави

Важливе місце в її діяльності, як і для держави вцілому посідає формування бюджету - грошового доходу, потрібного для забезпечення діяльності держави як цілісного інституту (реалізіції економічних і соціальних програм, забезпечення безпеки і обороноздатності тощо).

Постійне надходження до бюджетів податків та інших обовязкових платежів є важливим чинником належного функціонування держави, запорукою успішного соціального, економічного розвитку та добробуту, розвитку місцевого самоврядування громадян.

Проте не всі платники податків сумлінно виконують один з найважливіших обов'язків перед державою, вдаються до різних порушень податкового законодавства. Зважаючи на це держава створює систему обліку платників податків і контролю за своєчасною та повною сплатою нарахованих податків, зборів та іншихобов'язкових платежів. Цю функцію виконує центральний орган державної виконавчої влади - Державна податкова адміністрація україни.

2.5. Місце Служби безпеки України в державному механізмі

СБУ підкорена Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.

Організаційна структура Служби безпеки України визначається президентом України.

Служба безпеки України взаємодіє з Управлінням охорони вищіх посадових осіб України, Національною гвардією України, МВД України та іншими правоохоронними органами на основі прийнятих спільних актів Служби безпеки і відповідного відомства.

3.Загальна характеристика діяльності правоохоронних органів

Правоохоронний орган - державний, як правило озброєний, орган,виконання яким, поряд із профілактичною, однієї чи кількох інших головних правоохоронних функцій є визначальним у його діяльності, котрий у зв'язку з цим потребує специфічного матеріально-технічного та іншого забезпечення, до працівників якого законом висуваються спеціальні вимоги та працівники якого з метою ефективного виконання своїх обов'язків згідно з законом наділяються різноманітними спеціальними правами, мають відповідні пільги та зовнішні ознаки, користуються підвищеним правовим захистом.

Правоохоронна діяльність - така державна та суспільна діяльність, що направлена на охорону суспільних відносин, які регулюються правом, спеціально уповноваженими на те органами шляхом примінення юридичних мір на порушника .

За своєю суттюправоохоронна діяльність є різнорідною, що виявляється у відносній різноманітності виконуваних нею функцій, зміст яких визначається основними напрямками цього виду діяльності.

У частині 1 статті 2 Закону України „Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” до цих функцій віднесено:

) Розгляд судових справ у всіх інстанціях;

) Провадження й розслідування кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення;

) Оперативно-розшукова діяльність;

) Охорона громадського порядку і громадської безпеки;

) Виконання вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізніння й досудового слідства та прокурорів;

) Контроль за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордон України;

є) Нагляд і контроль за виконанням законів.

Усі правоохорнні функції треба поділити на такі:

1. Головні;

2. Другорядні та допоміжні.

До правоохоронної діяльності належать ті функції, що безпосередньо пов'язані з боротьбою зі злочинністю та правопорушеннями, які тягнуть за собою адміністративну відповідальність (в тому числі так звані фінансові та адміністративно-господарські санкції), чи, іншими словами, юридичну відповідальність у сфері публічного права.

Боротьба зі злочинністю передбачає три основні напрями:

1. загальна організація боротьби;

2. профілактика злочинності;

3. власне правоохоронна діяльність.

Загальна організація боротьби зі злочинністю охоплює певну інформаційно-аналітичну діяльність, кримінологічне прогнозування, визначення стратегії і тактики, реалізацію програм боротьби зі злочинністю, організацію відповідних наукових досліджень. Зазначений напрямок є компетенцією Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціально створених міжвідомчих органів.

Профілактика злочинності - загальносоціальне і спеціальне попередження злочинності; індивідувльне попередження злочинів є компетенцією як названих вищих органів державної влади, так і спеціально створених державних органів.

Правоохоронною діяльністю займаються лише останні. У сфері боротьби зі злочинністю дана діяльність охоплює застосування передбачених законом примусових заходів до осіб, що вчиняють суспільно-небезпечні діяння, і заходів щодо відновлення порушених у результаті їх учинення прав та законних інтересів юридичних і фізичних осіб. Можна виділити дії з виявлення, припинення, розкриття злочинів, застосування заходів кримінальної відповідальності й покарання до осіб, що вчинили суспільно-небезпечне діяння (каральна діяльність), дії щодо застосування інших заходів до таких осіб (ресоціалізаційна діяльність), діяльність з поновлення порушених злочином прав і законних інтересів юридичних та фізичних осіб (правовідновлювана діяльність). Такі самі напрімки характерні для боротьби з правопорушенніми, які тягнуть за собою адміністративну відповідальність: спеціальні державні органи в межах своєї компетенції здійснюють профілактику цих правопорушеннь; правоохоронна діяльність у сфері боротьби з ними також охоплює застосування передбачених законом примусових заходів до осіб, що вчиняють суспільно-шкідливі діяння, і заходів щодо відновлення порушених у результаті їх скоєння прав і законних інтересі юридичних та фізичних осіб.

Одже, до головних правоохоронних функцій зараховують:

1. профілактичну (порфілактика правопорушень, які тягнуть за собою юридичну відповідальність у сфері публічного права);

2. захисну (захист життя, здоровя, прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб);

3. охорони громадського порядку, громадської безпеки і власності;

4. ресоціалізаційну (ця функція є найбільш характерною для служб у справах неповнолітніх, служб, що здійснюють адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі);

5. оперативно-розшукову;

6. розслідування злочинів;

7. судового розгляду справ;

8. розгляду справ про адміністративні правопорушення;

9. розгляду справ про фінансові та адміністративно-господарські правопорушення (тобто розгляд справ про адміністративні правопорушення, вчинені юридичними особами або громадянами-підприємцями);

10. виконання вироків, ухвал і постанов судів, органів дізніння й досудового слідства та прокурорів;

Виконання саме цих функцій потребує специфічного правового, організаційного, кадрового, інформаційного, матеріально-технічного, фінансового, наукового та іншого забезпечення, що обумовляє й необхідність створення відповідних спеціальних служб.

До другорядних та допоміжних правоохоронних функцій належать такі:

1. контрольна (наглядова);

2. дозвільна (надання дозволів на здійснення певної діяльності, зокрема підприємницької, або вчинення певних дій);

3. правороз'яснювальна (у тому числі функція надання правової допомоги);

4. аналітична і методична;

5. інформаційна (інформування інших державних органів, зокрема правоохоронних);

6. нормотворча (з правом видання актів міжвідомчого характеру);

7. координаційна.

Правоохоронні органи можуть виконувати й інші функції, які взагалі не можна зарахувати до правоохоронних: розвідувальна, забезпечення урядового зв'язку, надання соціальної допомоги тощо.

До зазначених структур може бути віднесено лише такий державний орган, виконання яким, поряд із профілактичною, однієї чи кількох інших головних правоохорнних функцій є визначальним у його діяльності.

3.1.загальна характеристика діяльності прокуратури

Прокуратура, як і інші державні органи виконує притаманні тільки їй функції.

Функція є одним з головних понять, через яке разкривається структура і весь зміст діяльності означеної установи.

У понятті „функції прокуратури” входить такий вид роботи її органів, який визначається соціальним призначенням прокуратури, характеризується певним предметом, направленим на вирішення завдань, і здійснюється з використаннямвластивої їм компетенції. Такі функції завжди підпорядковані завданням, на вирішення яких вони направлені і повинні виконуватись.

Відповідно до ст.121 Конституції України на прокуратуру покладено:

1. Підтримання державного обвинувачення в суді;

2. Представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4. Нагляд за додержанням законів під час виконіння судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадянина.

Перехідним положенням Конституції (п.9) передбачено,що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства до введення в дію нормативних документів, що регулюють роботу державних органів щодо контролю за їх дотриманням, та до формування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Крім цього прокуратура бере участьу розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі щодо вдосконалення та роз'яснення законодавства.

На неї не може покладатися виконання обов'язків, не передбачених Конституцією й законами України.

3.2.Загальна характеристика діяльності системи органів

внутрішніх справ України

Систему органів внутрішніх справ Українистановлять установи, організації та підрозділи Міністерства внутрішніх справ України.

Внутрішня структура МВС складається з Міністра, першого заступника, заступників, колегії міністерства, головних управлінь (відділів), управлінь.

МВС організовує й координує діяльність органів внутрішніх справ з боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку й забезпечення громадської безпеки.

Завданням органів внутрішніх справ є:

· Захист прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорона громадського порядку й забезпечення громадської безпеки;

· Забезпечення виконання кримінальних покарань, участь у ресоціалізації засуджених;

· Участь у розробленні та реалізацйї державної політики щодо боротьби зі злочинністю;

· Організація роботи, пов'язаної з забезпеченням безпеки дорожньог руху та пожежної безпеки;

· Визначення основних напрямків удосконалення роботи;

· Забезпечення запобігання злочинам та їх припинення, розкриття і розслідування, розшук осіб, які вчинили злочин, вжиття заходів для усунення причин і умов, що сприяють скоєнню правопорушень

Систему органів внутрішніх справ становлять:

4. внутрішні війська;

5. міліція;

6. державний пожежний нагляд.

До напрямків діяльності внутрішніх військ належить:

· забезпечення їхньої високої мобілізаційної підготовки;

· забезпечення режиму воєнного або надзвичайного стану в разі його оголошення на території України або в окремих місцевостях;

· забезпечення правового й соціального захисту працівників, військовослужбовців внутрішніх військ;

· матеріально-технічне забезпечення діяльності цих військ;

· упровадження в практику науки і передового досвіду, забезпечення розроблення озброєнь, спеціальних, технічних і криміналістичних засобів для внутрішніх військ тощо.

· організація роботи навчальних закладів, науково-дослідних установ.

Основними напрямками діяльності міліції є:

· охорона громадського порядку на вулицях, майданах, у парках, скверах та інших громадських місцях, запобігання та припмнення адманастративних правопорушень і забезпечення провадження в справах про них, розгляд яких покладено законом на органи внутрішніх справ;

· виявлення, розкриття й розслідевання злочинів, що мають міжрегіональний і міжнародний характер, боротьба з організованою злочинністю та наркобізнесом і злочинами у сфері економіки;

· додержання законодавства про паспорти, в'їзд в Україну і виїзд з неї громадян, перебування на її території іноземних громадян і осіб без громадянства;

· профілактика правлпорушеня, проведення серед населення розяснювальної роботи з питань охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю.

Основні принципи діяльності міліції:

· законність;

· повага до особи;

· гуманізм;

· сщціальна справедливість;

· взаємодія з трудовими колективами, громадськими організаціями і населенням.

Діяльність міліції є гласною.

3.3. Загальна характеристика діяльності державної податкової служби

ДПС становить єдинуцентралізовану систему, побудовану за принципом багаторівневої їєрархічної організації: загальнодержавного, республікансокого (АР Крим), обласного, міського та районного рівнів.

Органи ДПС України в своїй діяльності керуються Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради АР Крим і Ради Міністрів АР Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, прийнятими в межах їхніх повноважень.

Податкова міліція - новий правоохоронний орган. В 1998 році в новій редакції Закону України „Про державну податкову службу в Україні” було вміщено новий розділ, присвячений організаційним принципам побудови та компетенції нового органу в складі ДПС - податкової міліції.

Основними напрямами правоохоронної діяльності податкової міліції згідно з зазначеним Законом Закон України ”Продержавну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990р. є:

· Розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

· Запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

· Забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захист їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Одже, відповідно до чинного законодавства податкова міліція здійснює правоохоронну діяльність за такими напрямами:

1. адміністративна;

2. оперативно-розшукова;

3. боротьба з відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом.

3.4. Загальна характеристика діяльності Служби безпеки України

Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України.

Згідно ст.2 Закона України про „Службу безпеки України”, на цю службу покладається захист державного суверенітету, конституційного строю, територіальної цілосності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

В завдання СБУ також входить передбачення, виявлення, розкриття злочинів проти миру та безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності в сфері управління й економіки, інших протиправних дій, беспосередньо створюючих загрозу життєво важливим інтересам України.

Органи та працівники служби повинні поважати гідність людини та проявляти до неї гуманне відношення, не припускати розголошення даних про особисте життя людини.правову основу діяльності СБУ складає Конституція України, Закон України „Про службу безпеки України” та інші акти законодавства України, міжнародні правові акти, визнані Україною.

Висновок:

Вивчення засад діяльності держави із захисту прав людини, охорони правового порядку, державного впливу на негативні явища дуже віжливо для формування фахового світогляду. Зміст складається зі знань про діяльність уповноважених державних органів, а також про діяльність недержавних структур, які спіпрацюють у процесі судової, правоохоронної та правозахисної діяльності. Основну увагу, безперечно, треба приділити органам, які посідають центральне місце в правоозастосовній діяльності, статусу посадових осіб цих органів, їхній компетенції.

У зв'язку з впровадженням верховенства права, треба по-новому розглядати сутність законності, яка змістовно збагачується. Особливого значення набуває думка про те, що законність у наш часперетворюється на правову цінність, засвоєння і дотримання якої важливо для всих учасників правозастосовного процесу в нашій державі.

У правовому житті держава реалізує такі свої функції як: організаційна, регулятивна, економічна, виховна, контрольна, судова, правоохоронна через гарантований захист прав громадян, через встановлення ефективного правового порядку. Для цього держава формує відповідні органи.

Потреба всебічного осмислення ролі державних органів в період становлення сильної правової держави вельми актуальна.

Діяльність правоохоронних та правозахисних органів має складний механізм, який включає правовстановлюючі, правозабезпечувальні, правопримушувальні та правовідновлювальні складники. Діяльність цих органів має спрямовуючий регулятивний вплив на соціальне, політичне та економічне життя нашої держави.

Я вважаю, що повноцінне життя людини в наш час неможливе без усвідомлення своіх прав, свобод та обов'язків.

Список використаної літератури:

1. Гуценко К.Ф., Ковалёв М.А. Правоохранительные органы: Учебник для юридических вузов и факультетов. 2-е изд., испр. И доп. - М: Зерцало, «ТЕИС», 1996.

2. Гуценко К.Ф., Ковалев М.Ф. Правоохранительные органы. - М.: Зерцало, 1977.

3. Дяченко В.І. Система правоохоронних органів: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2003.

4. Закон України „Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 р.

5. Закон України „Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р.

6. Закон України „Про міліцію№ від 20 грудня 1990 р.

7. Закон України ”Продержавну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990р.

8. Марочкін І. та ін. Організація судових та правоохоронних органів. - Х., 2000.

9. Науково-практичний кментар до Закону України „Про покуратуру”: Зб. нормативних актів / Упоряд. Т.Ф.Варфоломеєва, С.В. Гончаренко. - К.: Юрінком Інтер, 2000.

10. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под редакцией проф. А.М. Бандурки. - Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999.

11. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебное пособие. Издание третье, дополненное и переработанное. - Х.: «Одиссей», 2004.

12. Тацій В. Прокуратура в системі поділу влади // Вісник прокуратури. - 1999. - №2.

13. Футей Б. Становлення правової держави: Україна 1991 - 2001 рр. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

14. Юридичний словник-довідник: Юридична енциклопедія / За ред. Ю.С.Шемшученка. - К.: Українська енциклопедія імені М.П.Бажана. - 2000 - 2001.

Страницы: 1, 2