Судовий розгляд - це четверта, основна і найважливіша стадія кримінального процесу. У попередніх стадіях обставини справи з'ясовуються для того, щоб вирішити питання, чи є законні приводи, і достатні підстави для порушення кримінальної справи, пред'явлення обвинувачення конкретній особі і ведення її до суду. У цій стадії суд, здійснюючи правосуддя, розглядає і вирішує справи по суті, тобто остаточно досліджує всі її важливі обставини, перевіряє докази і виносить вирок - процесуальний акт; яким підсудний визнається винним у вчиненні злочину і йому призначається покарання, чи невинним. Зазначені питання є основними в процесі всього провадження в справі. Тому стадія судового розгляду і займає центральне місце в системі стадій кримінального процесу. Судовий розгляд є однієї з 8 основних стадій кримінального процесу, саме в ній найбільш повно реалізуються принципи правосуддя в кримінальних справах і весь комплекс його процесуальних гарантій.

Усі 8 стадій кримінального процесу є взаємозалежними, тому стадії: порушення кримінальної справи, що передує розслідування і попередній розгляд справи суддею служать необхідними етапами для підготовки до судового розгляду і вирішення справи по суті, а всі наступні стадії (апеляційне проведення, виконання вироку, касаційне провадження, перегляд судового рішення в порядку виключного провадження за нововиявленними обставинами) є засобами контролю за вірністю винесеного вироку й організація його виконання.

Сутність стадії судового розгляду полягає в тому, що суд детально розглядає всі обставини конкретної справи і приймає по ньому кінцеве рішення відповідно до закону. Суд безпосередньо досліджує наявні докази й оцінює їх, встановлює факт вчинення злочину чи наявність відсутність складу злочину в діях підсудного.

Його винність чи невинність, призначає чи покарання закриває справа.

На відміну від інших стадій кримінального процесу при судовому розгляді дослідження матеріалів ведеться судом з одночасною й активною участю прокурора, підсудного, захисника, потерпілого, інших учасників судового засідання. Суд має можливість вислухувати і враховувати при ухваленні рішення думки і пропозиції інших учасників судового розгляду, що висловлюються в судових дебатах. Маючи матеріали попереднього розслідування суд зобов'язаний перевірити всі зібрані докази, правомірність дій по їхньому збиранню. В умовах гласності судового засідання він досліджує також ті докази, що отримані за клопотаннями учасників судового розгляду ( підсудного, захисника, потерпілого, цивільного позивача, прокурора і т.д. ) чи за ініціативою суду .

Умовами винесення законного й обґрунтованого акта правосуддя є забезпечення під час судового розгляду всіх обставин кримінальної справи і всіх доказів.

Ідея судового розгляду пов'язує всі стадії процесу в єдину систему кримінального судочинства.

Попередні стадії кримінального процесу виконують задачі підготовчого характеру. Попереднє розслідування і доведення злочинних дій обвинуваченого, залучення винного до кримінальної відповідальності, а також підготовчі дії до розгляду справи в судовому засіданні здійснюються для того, щоб зібрати для суду необхідні матеріали по яких він міг би більш глибоко розібратися і прийняти відповідне рішення.

Судовий розгляд проводиться не для підтвердження матеріалів і висновків органі попереднього розслідування чи прокурора, а для встановлення об'єктивної істини в справі і винесення законного, обґрунтованого вироку. Досліджуючи матеріали кримінальної справи, суд може погодитися з висновками органів попереднього розслідування, чи може скасувати їх. Судження цих органів виражені в процесуальних документах (актах), не повинні впливати на суд. Суд незалежний від їхніх висновків. Він зобов'язаний ретельно перевірити обґрунтованість рішень прийнятих слідчим чи органом дізнання, законність усіх проведених процесуальних дій і складених по них документів.

У такий спосіб судовий розгляд при рішенні справи по суті є єдиним способом здійснення правосуддя, одним з найважливіших засобів рішення, задач кримінального судочинства, ефективною гарантією права і законних інтересів громадян. У стадії судового розгляду найбільшою мірою виявляється попереджувально-виховне значення кримінального судочинства і формування правосвідомості громадян. Усе це жадає від суду неухильного дотримання норм кримінально-процесуального законодавства, що регламентують судовий розгляд, високої професійної і загальної культури його проведення.

Сам процес судового розгляду строго регламентований у кримінально-процесуальному законодавстві з урахуванням необхідності забезпечення умов для вірного й об'єктивного рішення справи судом. В інтересах встановлення істини в справі й ухвалення вірного рішення повинні точно дотримувати усі вимоги законодавства при проведенні судового розгляду; також необхідна відповідна організація і висока культура судового розгляду. У кримінально - процесуальному законодавстві сформовані загальні умови судового розгляду . Усі вони цілком відповідають принципам кримінального процесу, загальні умови судового розгляду до винесення вироку.

Загальні умови відображають особливості судового розгляду, вони постійні і незмінні при провадженні по будь-якій кримінальній справі й у будь-якому суді 1-ї інстанції.

Апеляційне провадження - це п'ята стадія кримінального процесу, розглядається апеляційними судами на підставі апеляції на рішення суду. Апеляція може бути подана: 1. На вироки , які не набрали законної сили , ухвалені місцевими судами; 2.На постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами; Апеляція також може бути подана: 1.На ухвали (постанови),ухвалені місцевим судом , про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; 2.На окремі ухвали (постанови),ухвалені місцевими судами; 3.На інші постанови місцевих судів у випадках , передбачених цим Кодексом ; (ст.347 КПК).

Воля оскарження вироків учасниками судового розгляду, тобто кожен вирок суду (за винятком вироків, ухвалених Верховним Судом України) може бути оскаржений по закону учасником судового розгляду по своєму бажанню, тобто ніхто не може заборонити подать цій особі апеляцію. Апеляцію мають право подавати: 1.Засуджений , його законний представник і захисник , що до інтересів засудженого; 2. Виправданий його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав виправдання; 3.Законний представник , захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру ,- у частині, що стосується неповнолітнього; 4.Законний представник та захисник особи , щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру; 5.Обвинувачений , щодо якого справу закрито; 6. Обвинувачений , щодо якого справу направлено на додаткове розслідування; 7. Цивільний відповідач або його законний представник ; 8.Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор , який затвердив обвинувальний висновок; 9.Потерпілий і його законний представник; 10. Цивільний позивач або його представник; 11. Особа , щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду; 12. Інші особи у випадках , передбачених цим Кодексом (ст. 348 КПК). Апеляція , за винятком випадків , передбачених (ч.5 ст.349) ,подається через суд , який постановив вирок , ухвалу чи постанову. Апеляція на вирок , ухвалу чи постанову суду першої інстанції , може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення , а засудженим , який перебуває під вартою , - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Протягом строку , встановленого для подання апеляції , справа ніким не може бути витребувана із суду. Протягом цього строку суд зобов'язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи.

Виконання вироку - постанова, що набрало законної сили є шостою завершальною стадією кримінального процесу. У ній реалізуються рішення суду про винність чи невинність підсудного, про обране винному покарання, про відшкодування завданої злочином шкоди та інші рішення, сформульовані в регулятивній частині вироку. Задачею цієї стадії є організація процесуальної діяльності, що спрямована на:

1. Звертання вироку до виконання;

2. Забезпечення у встановлених законом випадах повної чи часткової безпосередньої реалізації вироку (звільнення виправданого з-під варти, якщо він знаходиться під вартою ст. 342 КПК; чи обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ст. 343 КПК; 3. Рішення встановлених законом питань, що виникають у ході фактичного виконання вироку;

4.Здійснення контролю за виконанням вироку.

Правовідносини, що виникають під час реалізації цих задач, регулюються переважно нормами карно-процесуального права і встановлюють зміст стадії виконання вироку.

Отже, виконання вироку - це стадія кримінального процесу, у якій суд звертає вирок до виконання, здійснює контроль за проведенням його відповідними органами до реального виконання і вирішує у встановленому законом судовому порядку по представленню законом уповноважених органів , посадових осіб , клопотанням громадських організацій , громадян і за власною ініціативою передбачені кримінально-процесуальним законом важливі правові питання, що виникають у зв'язку з виконанням вироків. Ця стадія характеризується поруч такими важливими положеннями як:

Обов'язковість виконання вироків для всіх державних і суспільних структур, посадових осіб і громадян;

Оперативність звертання і приведення вироку до виконання;

Можливість зміни рішень суду щодо покарання в ході виконання вироку при наявності встановленого законом підстави;

Участь громадськості в рішенні судових питань, пов'язаних з виконанням вироку.

Значення цієї стадії полягає в тому, що вона створює необхідні передумови для безпосередньої реалізації прийнятих у вироку рішень, сприяє формуванню в громадян переконання в неминучості понесення покарання за вчинений злочин і недопущення покарання невинних, забезпечує охорону прав і законних інтересів учасників процесу.

Виняткові стадії кримінально-процесуального судочинства.

Як відзначалося раніш до виняткових стадій кримінального процесу відносяться такі стадії як:

1. Касаційне провадження;

2. Перегляд судового рішення в порядку виключного провадження;

Ці стадії прийнято називати винятковими тому, що кримінальна справа виявляється в одній з них в особливому, винятковому становищі, якщо переглядається законність і обґрунтованість вироку, чи постанови суду, уже набутого законної сили. Відбувається перегляд вироку, що виконується.

Касаційне провадження - це регламентована діючим кримінально-процесуальним законом діяльність уповноважених і посадових осіб судової влади і прокурора, спрямована на перевірку законності і обґрунтованості рішень усіх судових інстанцій, що набрало законної сили, шляхом винесення на них протесту в порядку нагляду, перевірки касаційним судом законності і обґрунтованості опротестованого вироку, чи постанови й ухвалення рішення в справі.

Отже, предметом розгляду в порядку нагляду можуть бути не тільки вироки, чи постанови судів , що набрали законної сили, а і постанови апеляційної інстанції і постанови і вищестоящих інстанцій. При цьому не має значення, чи вироки, постанови судів підлягали апеляційному оскарженню чи не підлягали.

Касаційне провадження має загальну задачу - перевірку властивими йому засобами і методами законності і обґрунтованості судових рішень і виправлення їхніх помилок шляхом скасування чи зміни. Разом з цим, маючи загальну задачу, використовуючи ряд загальних правил перевірки законності й обґрунтованості судових рішень і єдині підстави для їхнього скасування чи зміни. У касаційному порядку можуть бути перевірені: 1.Вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; 2. Вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку (ст. 383 КПК). Касаційні скарги на судові рішення мають право подавати: 1.Засуджений, його законний представник і захисник; 2.Виправданий, його представник і захисник; 3.Позивач , відповідач або їх представники; 4.Потерпілий ,його представники. Перегляд судового рішення в порядку виключного провадження - це друга виняткова стадія кримінального процесу. Ця стадія характеризується тим, що в ній відбувається перегляд вироків, постанов , що набрали законної сили, внаслідок виявлення нових обставин, що раніш не були відомі особам, що розслідували справу чи суду, що розглядав її, і які встановлюють незаконність і необґрунтованість винесеного в справі судового рішення. Ці обставини вважаються новими незалежно від того, чи знав про їх хтось з учасників кримінального процесу. Важливо лише, щоб нові обставини, що є підставою для відновлення справи, не були відомі органам, що проводило розслідування, і судові при розгляді даної справи. Задачею провадження за нововивченими обставинами, як і проведення в касаційному порядку , є виправлення судових помилок, що привело до винесення незаконних і необґрунтованих вироків і постанов суду. Між собою ці стадії досить істотно відрізняються за підставами, термінами, порядком і наслідками перегляду вироку, постанови суду, що набрали законної сили. Перегляд судового рішення в касаційному порядку допускається лише при наявності основ, що випливають з матеріалів справи. Якщо сумніви в законності й обґрунтованості судового рішення пов'язані з обставинами, що були невідомі судові і виявлені після винесення відповідного вироку і постанови, що набрали законної сили, питання про перегляд такого рішення може бути розв'язане тільки в порядку впровадження за нововиявленними обставинами. Якщо за цих обставин винесений протест у касаційному порядку , касаційна інстанція може залишити його без задоволення і направити справу разом із усіма матеріалами прокурору для порушення кримінальної справи за нововиявленними обставинами.

Bвисновок .

Стадії кримінально-процесуального судочинства являють собою систему кримінального процесу. Поняття, суть, значення кожної стадії кримінального процесу спрямована на встановлення об'єктивної істини, дотримання законності, тобто спрямоване на всебічне дослідження всіх обставин справи, публічне дослідження всіх доказів, доводів обвинувачення і захисту, законне і справедливе рішення справи по суті. Тобто стадії кримінального судочинства спрямовані на захист прав і законних інтересів громадян підчас розгляду кримінальної справи взагалі .

Використана література:

1. Конституція України, прийнята на п'ятої сесії Верховної Ради України, від 28 червня 1996 року.

2. Кримінально - процесуальний кодекс України (зі змінами на 1 січня 2002 р.) К.: Видавничий Дім “Ін Юре “ 2002.

3. Збірник нормативно - правових актів щодо охорони правопорядку , УАВС К.,1996р.

4. Михеєнко М.М., Нір В.Т., Шибіко Кримінальний процес України - “Либідь”, К.,1999р.

5. Советский уголовный процесс - пособие «Юридическая литература», М.1980р.

6. Гуценко К.Ф. Советский уголовный процесс - М.,1986.

7. Божьев В.П. Уголовный процесс - академия МВС СРСР, М.,1989р.

8. Кокорев Л.Д. Участники правосудия по уголовных делах - Воронеж, 1971.

9. Тертишник В.М. Уголовный процесс - Харьков, 97р.

Страницы: 1, 2