Структура та особливості діяльності Адміністративного суду

21

Вступ

Я, Лялюга Євгенія Євгеніївна, з метою закріплення теоретичних знань, здобутих мною в процесі вивчення таких дисциплін, як: кримінальне право, кримінальний процес, цивільне право, з метою формування професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень, виховання потреби систематично поповнювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності, з 26 червня 2009 року по 16 липня 2009 року проходила практику у Волинському окружному адміністративному суді в м. Луцьку, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Словацького 3.

Перед початком практики я ознайомилась з її програмою, отримала необхідну консультацію відносно завдань та змісту практики, порядку її проходження та захисту, вимог до відповідних документів, що мають бути підготовлені за наслідками проходження практики.

Метою та завданням проходження практики в адміністративних судах є: опанування студентами форм і методів організації праці юриста, формування у них на базі одержаних в університеті знань професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час роботи в конкретній сфері діяльності на різних ділянках юридичної практики. Завдання практики в адміністративних судах реалізуються шляхом вивчення студентами всіх аспектів організації та здійснення судочинства, виконання конкретних доручень керівників практики, вивчення рекомендованих нормативно-правових джерел. Значення цієї практики ще більше зростає у зв'язку з розширенням відповідно до Конституції України можливостей судів у правозастосуванні, поширенні юрисдикції судів на всі відносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя здійснюється виключно судами, в нашому випадку - адміністративними судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами, посадовими чи службовими особами не допускаються.

1. Ознайомлення з системою Адміністративних судів України

Закон України «Про судоустрій України» передбачив у системі судів загальної юрисдикції систему спеціалізованих судів, до яких, зокрема, належать і адміністративні суди. В цьому контексті необхідно зазначити, що місцеві адміністративні суди є основною ланкою системи, оскільки розглядають переважну більшість адміністративних справ, є судами першої інстанції, що вирішують справи по суті. Як місцеві адміністративні суди Кодексом адміністративного судочинства України визначаються місцеві загальні суди та окружні адміністративні суди.

Система адміністративних судів, які здійснюють розгляд і вирішення справ, має свою специфіку. Так, Кодексом адміністративного судочинства України в нашій державі запроваджено дворівневу систему місцевих адміністративних судів.

Так, відповідно до Указу Президента України від 16 листопада 2004 р. «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження мережі та кількісного складу суддів» з 1 січня 2005 р. створено в системі адміністративних судів України, відповідно, такі адміністративні суди: 1) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим; 2) Вінницький окружний адміністративний суд; 3) Волинський окружний адміністративний суд; 4) Дніпропетровський окружний адміністративний суд; 5) Донецький окружний адміністративний суд; 6) Житомирський окружний адміністративний суд; 7) Закарпатський окружний адміністративний суд; 8) Запорізький окружний адміністративний суд; 9) Івано-Франківський окружний адміністративний суд; 10) Київський окружний адміністративний суд; 11) Кіровоградський окружний адміністративний суд; 12) Луганський окружний адміністративний суд; 13) Львівський окружний адміністративний суд; 14) Миколаївський окружний адміністративний суд; 15) Одеський окружний адміністративний суд; 16) Полтавський окружний адміністративний суд; 17) Рівненський окружний адміністративний суд; 18) Сумський окружний адміністративний суд; 19) Тернопільський окружний адміністративний суд; 20) Харківський окружний адміністративний суд; 21) Херсонський окружний адміністративний суд; 22) Хмельницький окружний адміністративний суд; 23) Черкаський окружний адміністративний суд; 24) Чернівецький окружний адміністративний суд; 25) Чернігівський окружний адміністративний суд; 26) Окружний адміністративний суд міста Києва; 27) Окружний адміністративний суд міста Севастополя.

Створено також апеляційні адміністративні суди округів, які діють на рівні кількох областей. Таким чином, створено сім апеляційних адміністративних судів. До їх переліку відносяться: 1) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області); 2) Донецький апеляційний адміністративний суд (Донецька, Луганська області); 3) Київський апеляційний адміністративний суд (Вінницька, Житомирська, Київська, Черкаська, Чернігівська області та місто Київ); 4) Львівський апеляційний адміністративний суд (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька області); 5) Одеський апеляційний адміністративний суд (Миколаївська, Одеська, Херсонська області); 6) Севастопольський апеляційний адміністративний суд (Автономна Республіка Крим, місто Севастополь); 7) Харківський апеляційний адміністративний суд (Полтавська, Сумська, Харківська області).

У відповідності з Указом Президента «Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий адміністративний суд України» від 1 жовтня 2002 р. передбачено створення Апеляційного, Касаційного та Вищого адміністративних судів України з місцезнаходженням їх у місті Києві. Крім того, Указом Президента України «Про кількість суддів Апеляційного суду України, Касаційного суду України та Вищого адміністративного суду України» від 7 листопада 2002 р. встановлено кількісний склад суддів для означених судів: для Апеляційного суду він складає 50, для Касаційного суду - 96, для Вищого адміністративного суду - 65. Проте, рішенням Конституційного Суду від 11 грудня 2003 р. у справі про Касаційний суд України утворення Касаційного суду у системі судів загальної юрисдикції визнано неконституційним, тому втратили чинність відповідні статті Закону України «Про судоустрій України» і Кодексом адміністративного судочинства України у якості касаційної інстанції у системі адміністративних судів визнано Вищий адміністративний суд України. Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку, визначеному ч. 6 ст. 177 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Отже, касаційною інстанцією, до якої може звернутися суб'єкт права на касаційне провадження, також визнано Верховний Суд України, який є вищим органом у системі судів загальної юрисдикції. В цьому контексті необхідно зазначити, що Верховний Суд України наділений повноваженнями щодо перегляду в порядку повторної касації рішень адміністративних судів лише за винятковими обставинами.

Отже, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах, систему адміністративних судів України утворюють: 1) місцеві адміністративні суди, до яких належать місцеві адміністративні суди округів, місцеві загальні адміністративні суди як адміністративні суди; 2) апеляційні адміністративні суди округів; 3) Вищий адміністративний суд України; 4) Верховний Суд України.

Не вважається адміністративним судочинством розгляд справ про вчинення адміністративних правопорушень (проступків), навіть якщо цей розгляд здійснюється судом.

2. Юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАП юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори крім тих, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Отже, в ч. 2 цієї статті, в загальних рисах сформульовані межі предмету адміністративної юрисдикції. В цьому аспекті необхідно зазначити, що проблема відмежування від інших видів судової юрисдикції є однією з найскладніших проблем, яка стосується спеціалізації судів в Україні. Важливо знати, що сучасні відносини є надто різноманітними, це створює перешкоди для їх ідентифікації та встановлення відповідної їм судової юрисдикції. Утворення адміністративних судів в Україні викликає необхідність в розмежуванні предмета юрисдикції адміністративних судів від предмета юрисдикції інших судів. Законодавчо це зазначено так, що у відповідності з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Отже, ч. 2 ст. 2 цього Кодексу формулює положення про таке поняття, як «юрисдикція адміністративних судів», під якою розуміється нормативне визначення компетенції суду з вирішення справ у порядку адміністративного судочинства. Тобто тут іде мова про компетенцію адміністративних судів. Поняття «компетенція», походить від латинського соmpeto - взаємно прагну, відповідаю, підхожу, тобто тут слід розуміти коло повноважень будь-якої організації (органу), установи чи особи або коло питань, в яких ця особа має певні повноваження, знання, досвід (див.: Словник іншомовних слів. - К.: УРЕ, 1975. - С. 345).

Виходячи із цього загального поняття, слід дати визначення компетенції адміністративного суду, як належності спору, що відноситься до відання такого суду. З врахуванням ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Це означає, що у відповідності з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено обов'язок органів публічної влади та їх посадових і службових осіб нести відповідальність за кожен правовий акт, що приймається ними, а також за будь-які вчинені ними діяння.

Запровадження у відповідності з чинним законодавством адміністративного судочинства вимагає розмежування компетенції між адміністративними судами і Конституційним Судом України; між адміністративними судами і судами загальної юрисдикції; між адміністративними судами і господарськими судами. Виходячи з означеного, розглянемо перш за все предмет адміністративної і конституційної юрисдикції.

Розглянемо перш за все предмет адміністративної та конституційної юрисдикції. Так, в адміністративній юрисдикції серед іншого об'єктом судового контролю є підзаконні правові акти. Критерієм їх правомірності (оцінки) є Конституція України, закони України та міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною. У свою чергу юрисдикцію Конституційного Суду України також поширено на низку підзаконних актів, вичерпний перелік яких визначено п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України - це правові акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Проте єдиним критерієм їхньої оцінки для Конституційного Суду України є норми Конституції України. Таким чином, предмет перегляду і критерій для оцінки в адміністративній та конституційній юрисдикції можуть частково збігатися.

Для проведення поділу між адміністративною та іншими видами юрисдикції, зокрема й понятійною, Кодекс адміністративного судочинства передбачає, як ми вже зазначали вище, що: 1) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч. 2 ст. 4 цього Кодексу); 2) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких актів чи діяльності законом чи Конституцією встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 цього Кодексу).

Звідси випливає те, що адміністративні суді не можуть вирішувати спори щодо конституційності правових актів, які відповідно до Конституції України і Закону України «Про Конституційний Суд України» вирішує Конституційний Суд України. Так, відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» до повноважень Конституційного Суду належить розгляд справ з питань невідповідності Конституції:

1) чинних законів України та інших актів, прийнятих Верховною Радою України; 2) прийнятих, але не введених в дію законів та інших актів Верховної Ради України. До компетенції Конституційного Суду України належить розгляд справ про невідповідність Конституції і законам України: 1) указів і розпоряджень Президента України;

2) постанов Президії Верховної Ради України; 3) законів та інших актів, прийнятих Верховною Радою Республіки Крим та її Президією; 4) постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України та Ради Міністрів Республіки Крим. Також Конституційний Суд України повинен розглядати справи щодо: 1) порушення компетенції органами і особами державної влади, зазначеними в Конституції України; 2) порушення розподілу встановленої Конституцією України та Конституцією Республіки Крим компетенції місцевих Рад різного рівня, а також компетенції місцевих Рад і органів державної виконавчої влади; 3) законності призначення виборів і референдумів.

Страницы: 1, 2