Спрямованість умислу у насильницьких злочинах проти власності визначається корисливою метою. Сутність користі полягає у прагненні винного задовольнити свої матеріальні потреби за чужий рахунок, шляхом вилучення майна, на яке у нього не має права. Корислива мета - усвідомлений злочинний результат, до досягнення якого прагне винний, і має місце у випадках злочинного обернення чужого майна винним на свою користь.

Мотив у насильницьких злочинах проти власності, є, як правило корисливим. Однак корисливий мотив не є обов'язковою ознакою цих злочинів. Оскільки при вчиненні розбійного нападу групою осіб не всі учасники можуть керуватися корисливими мотивами, їх поведінка може зумовлюватися іншими потребами, наприклад, допомога іншій особі, досягнення «поваги» з боку інших. Іншими словами, для визначення корисливої мотив діях винного при скоєнні посягання на власність необхідно встановити його бажання розпоряджатися чужим майном на власний розсуд, незалежно від того, чи звернув він це майно у свою користь, чи розпорядився ним іншим чином - як своїм власним [11, с. 120].

Проаналізуючи вищезазначену інформацію можна зробити висновок, що погроза при вчиненні розбою повинна бути дійсною та реальною, тобто викликати у потерпілого впевненість у її здійсненні. Фізичне та психічне насильство при розбої може бути застосоване до: 1) власника майна; 2) осіб, у віданні або під охороною яких знаходиться майно; 3) сторонніх осіб, які намагаються перешкодити вилученню майна; 4) інших осіб [13, с. 92].

Момент закінчення злочину має суттєві відмінності порівняно з іншими формами розкрадань. Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти приватної власності» від 06.11.2009р. №10 «розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні» [4, п.6].

До структури суб'єктивної сторони розбою, окрім вини у формі прямого умислу, входить і корислива мета. Необхідність наявності корисливої мети у винного при розбійному нападі випливає з ч.1 ст.187 КК України, яка вказує на мету розкрадання майна.

Для кваліфікації дій винного як розбою необхідно, щоб напад на потерпілого і застосування до нього насильства були вчинені злочинцем з метою заволодіння чужим майном, інакше дії винного необхідно кваліфікувати за іншими статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи.

Розбій вчиняється з прямим умислом. Винний усвідомлює, що він протиправно, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, обертає майно на свою або іншої особи користь, і бажає цього. Мотив при розбої, як правило, корисливий. Однак він не є обов'язковою ознакою розбою [13, с. 92-93].

2.2 Суб'єкт розбою

Умовами кримінальної відповідальності, згідно ст.18 КК України, виступають осудність та вік фізичної особи. А.Н. Трайнін виводив суб'єкта злочину з елементів складу злочину, а осудність та вік він відносив до умов відповідальності, не вважаючи при цьому неосудних та осіб, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, суб'єктами злочину.

Суб'єктом злочину, відповідно до чинного КК України вважається фізична осудна особа, яка досягло віку з якого настає кримінальна відповідальність. Державно-правове відношення винного не має значення; він може бути як громадянином України, так і іноземцем або особою без громадянства [16, с.60].

За діючим кримінальним законодавством України до відповідальності за розбій можуть бути притягнені осудні особи, які досягли 14-ти літнього віку.

При визначенні переліку злочинів, за які кримінальні переслідування повинно наступати з 14-літнього віку, законодавець виходив не лише з високої суспільної небезпечності визначеного кола осіб діянь та їх зрівняльної поширеності, але і з того,наскільки підлітки в змозі усвідомлювати ступінь суспільної небезпечності скоєних ними діянь.

Суспільна небезпечність розбою очевидна для будь-якого підлітка, так як при скоєнні цього злочину винні посягають на такі блага, якими володіють самі. Саме це дає підстави визнавати, що особи, які скоюють розбій у 14-річному віці, усвідомлюють, в чому полягає небезпечність скоєних ними діянь.

Осудність та досягнення певного віку у сукупності з іншими ознаками складу злочину являються підставою кримінальної відповідальності осіб, які скоїли суспільно-небезпечне діяння.

Однак питання про відповідальність конкретної особи не може бути правильно вирішено без урахування інших обставин, які характеризують особу винного, але які лежать за межами складу злочину.

Потреба у диференційованому підході до людей, уважному вивченні умов їхнього життя, особистих якостей являються обов'язковими, оскільки лише на цій підставі можлива реалізація виховання комуністичного світогляду.

Загальні вказівки кримінального законодавства про необхідність дослідження обставин, які характеризують особистість злочинця, для врахування їх при визначенні характеру відповідальності винного та розміру покарання необхідно застосовувати до злочинів будь-якої тяжкості. Це витікає з того, що кримінально-правові норми, які містять такі вказівки, не обмежують застосування їх лише до злочинів будь-якого визначеного ступеня суспільної небезпеки.

Скоєння такого тяжкого злочину як розбій, саме по собі достатньо переконливо виявляє суспільно-політичну особистість та суспільну небезпечність винного. Однак ц не виключає необхідності ретельно вивчати індивідуальні особливості злочинця.

Всебічне вивчення особистості суб'єкта розбою необхідне для справедливого покарання винного і має велике значення для виявлення причин та умов, які сприяють скоєнню розбоїв.

Тут не може йти мови про суб'єктивну схильність до скоєння злочинів та розбоїв, в тому числі, про які-небудь біологічні, фізіологічні, анатомічні особливості суб'єктів злочинів, які могли б розглядатися в якості обставин, котрі викликають скоєння злочинів цими особами. Такого роду людсько-ненависні теорії, які мають своєю метою приписувати невикорінну злочинну направленість особам, які належать до експлуатуючих класів, відсталим націям, або «нижчим» расам, властиві буржуазним вченим, які виконують класову функцію скорочення причин злочинності.

Мова йде про такі людські якості як рівень освіти і культури, зараження особи пережитками минулих часів. Крім того, до числа таких обставин може бути віднесена деградація особистості, наприклад, на основі пияцтва та наркоманії.

Вивчення злочинців, які скоюють розбій, показує, що більшість з них мають освіту у межах семи класів, причому значну частину складають особи, які закінчили 3-4 класи.

Недостатній рівень освіти сприяє проникненню у свідомість корисливих, незмінних прагнень, які перешкоджають глибокому впливу передових поглядів, які властиві моралі суспільства.

Недостатньо освічена, малокультурна особа заповнює своє дозвілля у співвідношенні з тим низьким рівнем культурних потреб та інтересів, якими вона володіє. Це відкриває дорогу до пияцтва, хуліганства, марного проведення часу, полегшує шкідливий вплив на таких осіб з боку злочинців-рецидивістів, відсталих людей.

Більшість осіб, притягнених до відповідальності за розбій, не працюють і не навчаються. Нерідко виявляється, що засуджені часто міняли місце роботи, форму навчання, у результаті чого у віці 20-26 років не обіймають жодної спеціальності.

Незайнятість роботою, відсутність виробничої спеціальності або незакінченої освіти у тому або іншому об'ємі створюють труднощі у визначенні подальшого життєвого шляху, а коли ці обставини об'єднуються, наприклад, із шкідливим впливом злочинців-рецидивістів, вони можуть активно сприяти виникненню рішучості скоювати злочини.

Вік більшості осіб, засуджених за розбій, знаходиться у межах від 16 до 25 років. Причому найбільш багатозначну вікову групу складають злочинці 18-20 років.

Особливості проведення часу, інтересів, зв'язків молоді у співвідношенні з незміцнівшою психікою, відсутністю достатнього життєвого досвіду нерідко призводять до того, що у компаніях молодих людей найбільший авторитет набувають особи з невисокими моральними якостями.

Таким чином, до числа умов, сприяючих скоєнню злочинів та розбійних нападів, до того числа слід віднести й такі властивості молоді як недостатньо складені моральні переконання, невірний орієнтир в образах - прикладах.

Суб'єктивна умова, яка сприяє скоєнню розбоїв, являється вживання спиртних напоїв. Розбійні напади, як правило, вчиняються молодими людьми, котрі вживають спиртні напої не систематично. Стан сп'яніння при скоєнні розбійних нападів часто являються результатом прагнення злочинців привести себе у стан рішучості для скоєння злочину.

Стан сп'яніння, особливо у осіб, які не звикли до вживання алкоголю, викликає різке послаблення звичних зв'язків та уявлень, знижує контроль за своєю поведінкою та можливості опиратися чужому впливу. У цьому найчастіше проявляються діяння вживання алкогольних напоїв як умова, яка сприяє скоєнню злочинів.

Іноді розбій вчиняється підлітками з метою дістати гроші на придбання алкогольних напоїв. Частіше за все це пояснюється не непереборною потребою до пияцтва, а в більшій мірі з цікавості до властивостей алкоголю.

Вивчення судової практики показує, що в результаті розбійного посягання злочинці, як правило, заволодівають малоцінним майном. Часто в результаті розбою винним вдається заволодіти лише шапкою, годинником або невеликою сумою грошей.

Той факт, що заради нікчемного майна злочинці не зупиняються перед тяжким насильством над особою, а іноді й убивством, є свідченням того, що їм байдуже на життя і здоров'я оточуючих [5, с. 36-41].

Отже суб'єктом розбою є особа, яка скоїла дане діяння та має можливість нести за нього кримінальну відповідальність. Система ознак, які характеризують суб'єкт розбою, складає відповідний елемент складу злочину.

Загальною умовою кримінальної відповідальності являється існування трьох ознак:

1. Фізична особа;

2. Осудна особа;

3. Особа, яка досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.

Перераховуючи обов'язкові ознаки суб'єкту злочину, законодавець не згадує про факультативні ознаки, які характеризують ознаки спеціального суб'єкта, котрі можуть бути застосовані до конкретних складів злочину як обов'язкові. Суб'єкт розбою - загальний, і тому необхідно розглянути який зміст законодавець вкладає у поняття загального суб'єкта, застосовного до розбою.

Суб'єктом розбою може бути лише фізична особа.

До фізичних осіб, які підлягають кримінальній відповідальності відносяться громадяни України, іноземці та особи без громадянства.

Під осудністю розуміється можливість особи під час вчинення розбою усвідомлювати фактичний характер та суспільну небезпеку своїх дій та керувати ними.

Зазначення законодавця на необхідність досягнення певного віку, з якого настає кримінальна відповідальність, означає, що суб'єктом злочину може бути лише особа, яка знаходиться на такій сходинці вікового інтелектуального розвитку, яка дає йому можливість усвідомлювати характер і суспільну небезпеку своїх вчинків та наставших шкідливих наслідків [11, с.29-30].

3. Кваліфікуючі ознаки розбою

Головною ознакою будь-якого злочину є його суспільна небезпечність, тобто направленість проти інтересів суспільства. Суспільна небезпечність являється тим об'єктивним критерієм, який дозволяє розмежувати злочини на більш або менш небезпечні, а також проводити розмежування між кримінально караними діяннями та адміністративними проступками.

Ступінь суспільної небезпечності злочину встановлюється в кримінальному праві перш за все важливістю об'єкта, тобто важливістю тих суспільних відносин, проти яких направлено злочинне посягання.

Значення власності та особи як охоронюваних кримінальним правом об'єктів, дає підстави розглядати розбій як тяжкий злочин.

Однак характеристика одного об'єкта розбою не дозволяє розглядати небезпечність окремих розбійних посягань. Досить зрозуміло, що окремі випадки розбою по ступеню суспільної небезпечності можуть суттєво відрізнятися один від одного. Враховуючи це, кримінальне законодавство з метою диференціації кримінальної відповідальності наряду із звичайним розбоєм передбачає кваліфікуючі види цього злочину.

Кваліфікуючими та особливо кваліфікованими складами розбою є розбій:

1) вчинений за попередньою змовою групою осіб;

2) осою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм;

3) організованою групою;

4) поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище;

5) із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;

6) спрямований на заволодіння майном у великих розмірах;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7