Каталог Рефератов - Юридична відповідальність у підприємництв

	Информационно-образоательный портал
	Рефераты, курсовые, дипломы, научные работы,



МЕНЮ\|

поиск

Юридична відповідальність у підприємництв

До цих же мір відносяться і попередження про неповну службову відповідність, зниження в класному чині.

Порушення норм права в сфері майнових і зв'язаних з ними особистих немайнових відносин спричиняє цивільно-правову, деліктну відповідальність.

Міри такої відповідальності: спростування зведень, що ганьблять честь, достоїнство і ділову репутацію, відшкодування збитків, звертання в доход держави, сплата неустойки (штрафу, пені), визнання угоди недійсної, примусове усунення перешкоди в здійсненні цивільних прав, відшкодування упущеної вигоди і т.д.

У сукупності цивільно-правова відповідальність настає за порушення правових норм, договірних зобов'язань, заподіяння позадоговірної майнової шкоди. Міри цієї відповідальності мають самий різний характер, але чітко прив'язані до майнової природи деліктів.

Специфічними мірами юридичної відповідальності є скасування неправомочних актів державних органів. У цій сфері важлива роль належить в Україні Конституційному Суду, органам прокуратури.

Іноді виділяють і інші види відповідальності - матеріальну, сімейну, процесуальну, податкову, конституційну.

Матеріальна відповідальність - відшкодування майнової шкоди, нанесеного в результаті неправомірних дій під час виконання особою своїх службових обов'язків.

Податкова відповідальність - це застосування фінансових санкцій за здійснення податкового правопорушення уповноваженими на те державними органами до платників податків і обличчям, що сприяють сплаті податку. Перш ніж говорити про податкову відповідальність, варто визначитися з поняттям і видами податкових правопорушень.

Податкові правопорушення - чинені платниками податків чи інших облич порушення податкового законодавства, зв'язані з правильним численням, повним і своєчасним внесенням податків у бюджет і позабюджетні фонди. Необхідно відзначити, що якщо податковим законодавством не встановлений який-небудь склад правопорушення, те податкові органи не вправі застосовувати санкції.

Суб'єктами податкової відповідальності в податковому законодавстві названі: платники податків, збирачі податків, банки й інші кредитні організації. У залежності від суб'єкта відповідальності чинне законодавство встановлює три самостійних види податкової відповідальності:

1. Відповідальність платників податків за порушення порядку числення і сплати податків;

2. Відповідальність збирачів податків за порушення порядку утримання і перерахування в бюджет прибуткового податку з фізичних осіб;

3. Відповідальність банків і інших кредитних організацій за невиконання (несвоєчасне виконання) платіжних доручень платників податків.

Суворість мір податкової відповідальності стала одним із самих серйозних основ для початку компанії по реформуванню податкової системи в цілому. Крім того, податкове законодавство в даний час є єдиною галуззю, у якій твердість системи покарань сполучається з відсутністю яких-небудь гарантій, процедур і спеціальних механізмів накладення і застосування стягнень, невід'ємно властивій будь-якій іншій системі мір відповідальності. Зокрема , у податковому законодавстві дотепер до кінця не вирішене питання про підстави й умови звільнення від відповідальності платника податків при наявності в його діянні складу правопорушення. Так, законодавчі акти по оподатковуванню взагалі не регулюють це питання, що викликає ситуацію, при якій даний пробіл починають заповнювати підзаконні акти й акти правоприменительных органів, що не завжди виправдано й обґрунтовано. Але зрештою буде прийняті довгоочікуваний податковий кодекс і стане ясно чи стане податкова відповідальність окремим видом юридичної відповідальності, виливши у фінансову чи відповідальність так і залишиться різновидом адміністративної.

Відмінність конституційної відповідальності від політичної полягає в тому, що підставою конституційної відповідальності для вищих посадових осіб є порушення їхніх конституційних обов'язків, тоді як політична відповідальність означає тільки те, що посаду обличчя займає, що вищу державну, може позбавитися політичної підтримки в силу тієї чи іншої причини.

Міри юридичної відповідальності не слід змішувати з іншими мірами, що також можуть мати примусовий характер і зовні дуже подібні з мірами юридичної відповідальності, але мають зовсім інше призначення. Це міри медичного характеру, коли обличчя, що зробило зовні протиправну дію, визнається несамовитим і в залежності від характеру і ступеня захворювання примусово міститься в медичну установу. Це міри адміністративного характеру - вилучення зброї, заборона на виїзд із карантинної зони тощо .

Іноді можна зустріти інший розподіл юридичної відповідальності на види:

- Штрафна, каральна відповідальність застосовується за злочини або адміністративні чи дисциплінарні провини. Виникнення і рух цієї відповідальності протікає тільки в процесуальній формі і визначається актами державних органів і посадових осіб, наділених відповідними правомочиями. Цей вид відповідальності включає наступні стадії:

· обвинувачення визначеного обличчя в здійсненні конкретного чи злочину провини;

· дослідження обставин справи про правопорушення;

· ухвалення рішення про чи застосування незастосуванні санкції, вибір у її межах конкретної міри чи покарання стягнення;

· виконання чи стягнення покарання, призначеного правопорушнику;

· своєрідним наслідком застосування штрафної, каральної санкції є "стан наказанності" (судимість - у карному праві, наявність стягнення - у трудовому й адміністративному), що тягне деякі правообмеження і більш строгу відповідальність при рецидиві. До штрафної, каральної відповідальності відносяться карна, адміністративна, дисциплінарна відповідальність.

Правовостановча відповідальність полягає у відновленні незаконно порушених прав, у примусовому виконанні невиконаного обов'язку. Особливість цього виду відповідальності в тім, що в ряді випадків правопорушник може сам, без утручання державних органів, виконати свої обов'язки, відновити порушені права, припинити протиправний стан. На цьому засновані додаткові санкції, застосовувані до правопорушника в процесі здійснення цих відносин відповідальності (пені, штрафи, інші міри спонуки). Правовосстановча відповідальність виникає з моменту правопорушення і завершується відновленням (у встановлених законом межах) порушеного правопорядку. Процесуальні норми регулюють реалізацію цього виду відповідальності у випадку суперечки (у суді, арбітражі) чи відмовлення правопорушника відновити порушений правопорядок (виконавче виробництво).

У процесі здійснення відповідальності можуть застосовуватися передбачені законодавством примусові міри, що забезпечують виробництво в справі про правопорушення - міри забезпечення доказів (обшуки, виїмки й ін.) чи виконання рішення (опис чи майна його вилучення й ін.), а також запобіжного заходу (відсторонення від роботи, затримка, утримання під вартою й ін.). Ці примусові міри носять допоміжний характер. Їхнє застосування залежить від ваги правопорушення, але не містить його підсумкової правової оцінки (їх застосуванням не вичерпується і не зважується питання про відповідальність за правопорушення), при застосуванні санкції вони поглинаються призначеним покаранням, стягненням, примусовим виконанням.

3. Регламентація юридичної відповідальності у підприємництві
Основою, яка визначає регламентацію юридичної відповідальності у підприємництві є система господарського законодавства. Вона складається із системи статусних, або компетенційних, законів, тобто таких, які визначають правове становище господарюючих суб'єктів (законодавчий інститут господарюючих суб'єктів). Ці закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вони поширюються. Так, загальні закони «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» поширюються на всі підприємства і на всіх підприємців. Вони визначають види і організаційні форми підприємств, порядок їх створення та реєстрації, економічні і правові умови діяльності, порядок припинення діяльності підприємств. До загальних законів цієї групи належить Закон України від 14 травня 1992 р. «Про банкрутство», який визначає умови та порядок визнання підприємств (юридичних осіб) банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів.

Крім загальних законів до статусних (компетенційних) відносять закони, які визначають правове становище окремих видів підприємств усіх галузей економіки. Зокрема, це Закон України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства», яким визначаються поняття, види, умови створення і діяльності господарських товариств, тобто підприємств, які утворюються і діють на договірних умовах шляхом об'єднання майна і підприємницької діяльності їх учасників. Закон України від 17 липня 1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію» враховує особливості правового становища кооперативів у сільському господарстві та їх об'єднань. Ще один приклад - Закон України від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування», в якому розділ IV «Підприємства з іноземними інвестиціями» врегульовує особливості правового становища підприємства з іноземною інвестицією. Аналогічно регулюється правове становище інших окремих видів підприємств: виробничих кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств та ін.

Іншим інститутом господарського законодавства є група нормативних актів, які регулюють правове становище та юридичну відповідальність об'єднань підприємств: асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів тощо.

Загальний порядок створення і державної реєстрації об'єднань підприємств регулюється Законом «Про підприємства в Україні» (об'єднань кооперативів у сільському господарстві - Законом «Про сільськогосподарську кооперацію»). До цього правового інституту входять також Декрети Кабінету Міністрів України та укази Президента України про об'єднання підприємств окремих галузей (вугільної промисловості; зв'язку; транспорту та дорожнього господарства; електроенергетичних підприємств; нафтової, газової, нафтопереробної промисловості та нафтопродукто-забезпечення). Сюди відносять і відповідні локальні акти: установчі договори, статути об'єднань.

Об'єднання підприємств створюються відповідно до вимог антимонопольного законодавства України, яке ґрунтується на двох основних законах - від 18 лютого 1992 р. «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» та від 29 листопада 1993р. «Про Антимонопольний комітет України». Це специфічне законодавство, яке покликане виконувати функцію захисту ринків України від зловживання монопольним становищем окремими господарюючими суб'єктами. Названі закони створюють правову основу для обмеження і попередження монополізму, недопущення у підприємництві недобросовісної конкуренції, здійснення державного контролю за виконанням вимог антимонопольних законів. Загалом норми цих законів забороняють монополії, контракти і змови щодо обмеження конкуренції у виробництві та реалізації продукції (робіт, послуг), угоди з монопольного встановлення цін та інші монопольні явища і дії.

Фундаментальним інститутом господарського законодавства є система нормативних актів, які на основі Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про власність» регулюють відносини щодо управління (володіння, користування) нерухомим майном у народному господарстві. До цього інституту входять нормативні акти:

· про управління державною власністю. Це в основному укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, які деталізують положення ст. 31-39 (про державну власність) Закону України «Про власність». Стосовно державного сектора ці акти встановлюють правовий режим державного майна, яке знаходиться у повному господарському віданні державних підприємств або оперативному управлінні казенних підприємств та державних установ;

· про оренду державного та комунального майна;

· про приватизацію державного майна.

Окремим важливим інститутом господарського законодавства є інститут господарського договірного (контрактного) права. Значення його обумовлене тим, що інститут господарського зобов'язання і господарського договору є фундаментальним для всіх видів господарських відносин. Діюча система законодавства про договірне господарське право ґрунтується на кодифікованих законах і нормативних актах про окремі види договорів. Кодифіковані акти - це: Цивільний кодекс України, що містить норми про зобов'язальне право та окремі види зобов'язань; Закон «Про підприємства в Україні», в ст. 21 якого йдеться про господарські відносини підприємства, а в ст. 31 - про відповідальність за порушення договірних зобов'язань; Арбітражний процесуальний кодекс України, ст. 10 та 11 якого встановлюють загальний порядок урегулювання розбіжностей і спорів при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів.

Законодавство про регулювання ринків капіталу, яке ґрунтується на Законі «Про власність», охоплює такі основні закони і декрети:

· Закон України від 20 березня 1991 р. «Про банки і банківську діяльність» з наступними змінами та доповненнями;

· Закон України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», який визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні;

· Закон від 10 грудня 1997 р. «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», який визначає правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні;

· Закон України від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і фондову біржу», який визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність щодо обігу цінних паперів в Україні;

· Декрет Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. «Про довірчі товариства», яким визначено поняття довірчого товариства, особливості його створення та діяльності;

· Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Він установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства;

· Указ Президента України від 19 лютого 1994 р. «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії». Затверджене цим Указом Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії визначає поняття інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, порядок створення та умови їхньої діяльності, здійснення державного контролю, а також заходи щодо захисту інтересів їхніх учасників.

Законодавство про страхування регулює відносини між страховиками (страховими компаніями, створеними у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю) і страхувальниками (юридичними особами та дієздатними громадянами) щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Дія цього законодавства не поширюється на державне соціальне страхування.

Антимонопольне законодавство, як атрибут правової системи ринкового спрямування, представлене в першу чергу Законом України від 18 лютого 1992 р. «Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності, який визначає правові основи обмеження і попередження монополізму, недолущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства. До нього відносяться також Закон України від 26 листопада 1993 р. «Про Антимонопольний комітет України», Закон України від 7 червня 1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції», який визначає правові засади захисту господарюючих суб'єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції, та інші нормативні акти.

Висновок
Юридична відповідальність сполучається з державним осудом, осудженням поводження правопорушника. Саме державний осуд допомагає викликати такі почуття, що можуть зробити істотний виховний вплив на осіб, що допустили протиправне діяння. Наприклад, приміщення хворого в психіатричну чи лікарню митний огляд облич, що перетинають границі держав, чи вилучення майна його власником у сумлінного набувача не супроводжуються осудом, осудженням цих облич, хоча і носять не зовсім сприятливий для них характер.

Юридична відповідальність, будучи однієї з форм соціальної відповідальності, у той же час по цілому спектрі ознак відрізняється від всіх інших видів.

Насамперед , вона завжди оцінює минуле: це відповідальність за дію (бездіяльність), що вже мало місце, відбулося, тобто юридична відповідальність - відповідальність ретроспективна. Цим юридична відповідальність відрізняється від організаційної, політичний і інших видів відповідальності, звернених у майбутнє (наприклад, у постанові якої-небудь громадської організації визначається, що "товариш Ім'ярек відповідає за проведення заходу". Тут у наявності або організаційна, або політична відповідальність і мова йде про відповідальність товариша Ім'ярек у майбутньому, якщо цей захід буде зірване".

Далі, юридична відповідальність установлюється за порушення правових вимог, а не за їхнє виконання. На жаль, дуже часто можна зустріти штампи , коли "прописують" у законопроектах відповідальність за дотримання правових положень: за достовірну інформацію ( а треба за недостовірну), за виконання договірних зобов'язань (а треба за порушення і т.п.).

Список використаної літератури
1. Іванов В. Вступ до теорії права., Харків., Скіф, 2004р.

2. Щербина В. Господарське право., Київ Юрінком Інтер 2003р.
3. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. - К.: Новый Юрист, 2004. - 624с.
4. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960р. та 2001р.). К. Атіка. 2001.
5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В,Г. Загальна частина. - К.: Форум, 2001.

Страницы: 1, 2

© 2003-2013
Рефераты бесплатно, курсовые, рефераты биология, большая бибилиотека рефератов, дипломы, научные работы, рефераты право, рефераты, рефераты скачать, рефераты литература, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты медицина, рефераты на тему, сочинения, реферат бесплатно, рефераты авиация, рефераты психология, рефераты математика, рефераты кулинария, рефераты логистика, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты релиния, рефераты социология, рефераты менеджемент.