Каталог Рефератов - Захист прав і свобод людини та карний процес

	Информационно-образоательный портал
	Рефераты, курсовые, дипломы, научные работы,



МЕНЮ\|

поиск

Захист прав і свобод людини та карний процес

таття 226(6) КПК Італії встановлює, що службовці кримінальної поліції мають право при виконанні службових обов'язків, установлених ст.219 КПК, запобігати, переривати чи підслуховувати телефонні і телеграфні розмови при розслідуванні: навмисних злочинів, які караються позбавленням волі на термін не менше 5 років; злочинів, пов'язаних з наркотиками; злочинів, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї і вибухових речовин; злочинів, пов'язаних з контрабандою; правопорушень, пов'язаних з образою чи погрозами порушення спокою громадян за допомогою телефону. Поліцейські Італії, що займаються виявленням викрадачів людей, одержали право прослухувати телефонні розмови без узгодження з родичами розшукуваних, втручатися в процес переговорів.

Інститут прослуховування телефонних розмов знаходиться в епіцентрі постійної критики західноєвропейських юристів і політиків. Висловлюється думка, що він обмежує правову державу, є глибоким вторгненням до особистої сфери життя громадян, яка охороняється конституцією.

Суттєвий вплив на удосконалення західноєвропейського законодавства щодо прослуховування телефонних розмов здійснює Європейський Суд з прав людини. Так, у справі Классу до ФРН Суд у своєму рішенні від 9 вересня 1978 р., оцінюючи закон ФРН від 13 серпня 1968 р. "Про обмеження таємниці листування, телеграфних повідомлень і телефонних розмов", вказав, що право таємного нагляду за громадянами, яке є типовим для поліцейської держави, відповідно до Конвенції про права людини, може застосовуватися остільки, оскільки воно необхідне для збереження демократичних інститутів. При цьому нагляд, що здійснюється лише для отримання розвідувальних даних, не пов'язаних з конкретною підозрою у вчиненні злочину, вказав Суд, є недопустимим. Європейський Суд зазначив, що внаслідок "розвитку тероризму в Європі" і "дуже значної загрози", перед якою стоять європейські демократичні країни, "держава повинна мати право захищатися від таких загроз і встановлювати секретне спостереження за підривними елементами, що діють у межах її юрисдикції". Суд визнав, що "існування певного законодавства, яке регулює прихований нагляд за поштою і зв'язком, є за виняткових умов необхідним у демократичному суспільстві". Однак Суд різко обмежив застосування спостереження, вказавши, що: "Це не означає, що країни - учасниці Конвенції користуються необмеженим дискреційним правом вести приховане спостереження за особами, що підпадають під їхню юрисдикцію. З метою боротьби зі шпигунством і тероризмом країнам - учасницям Конвенції не можна застосовувати всякі заходи, які вони вважають за потрібне. Суд має бути переконаний, що при застосуванні будь-якої системи спостереження повинні існувати адекватні й ефективні гарантії проти зловживань". Таким чином Європейський Суд посилив ст.8(2) Конвенції й уточнив ЇЇ зміст: по-перше, усяке спостереження має вестися "на підставі закону"; по-друге, воно застосовується у разі "необхідності захисту демократичних інститутів", і по-третє, усяка система спостереження має включати "адекватні й ефективні гарантії проти зловживань". У справі Классу Суд уперше дав докладний опис того, що можна назвати ідеальною процедурою прослуховування телефонних розмов, узгодженою зі ст.8 Конвенції.

Європейський Суд з прав людини своїм рішенням від 24 квітня 1990 р. засудив Францію за відсутність детальної регламентації прослуховування телефонних розмов як слідчої дії, що суперечило Конвенції 1950 р. Внаслідок цього за короткий термін законодавці Франції підготували й прийняли Закон від 10 липня 1991 р. "Про перехоплення повідомлень, які передаються за допомогою засобів телекомунікації", одним із завдань якого стало внесення відповідних доповнень до КПК: нових статей 100-100-7, присвячених однойменній із законом слідчій дії. В одному з рішень за 1994 р. щодо Франції Європейський Суд серед недоліків в її законодавстві щодо прослуховування телефонних розмов вказав на відсутність достатніх гарантій проти можливих зловживань посадовців у ході прослуховування телефонних розмов.

У справі Малоуна проти Англії Європейський Суд визнав, що законозастосовна практика в Англії й Уельсі щодо прослуховування телефонних розмов не знаходиться "у згоді із законом".

Отже, підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що на розвиток законодавства про прослуховування телефонних розмов європейських країн впливають 2 взаємообумовлені чинники: з одного боку - необхідність забезпечення права людини на таємницю телефонних розмов, а з іншого - необхідність забезпечення безпеки людини, суспільства й держави від злочинних посягань, які останнім часом набувають найжахливіших форм (тероризм, наркоманія, організована злочинність, фінансові махінації, корупція тощо). Тому, використовуючи зарубіжний досвід, на мій погляд, слід враховувати те, що норми вказаного інституту права знаходяться зовсім в інших моделях кримінального процесу, кожна з яких упродовж століть виробила свої важелі "стримання" та "противаг", які гармонічно вплітаються в усі стадії судочинства з урахуванням його форми, принципів, правового статусу суб'єктів тощо. Кожна з цих моделей має і свої недоліки, що також слід брати до уваги. Тому, на мою думку, з урахуванням вищезазначеного, а також вітчизняних традицій, стану наукової розробки цієї проблеми, менталітету та економічних умов, у яких знаходиться наша країна, рівня злочинності, а також стану правової реформи, жодна з європейських країн для нас на сучасному етапі не може слугувати ідеальною моделлю для наслідування. Механічне перенесення до вітчизняного кримінально-процесуального законодавства норм цього інституту будь-якої із вказаних країн без узгодження їх з відповідними правовими інститутами і окремими їх нормами може призвести до дисбалансу: або до послаблення заходів щодо забезпечення прав та свобод людини, або ж до зниження ефективності боротьби зі злочинністю. Розробляючи цей інститут в доказовому праві України, слід визначитися все ж таки з типом кримінального процесу, який буде запроваджений новим КПК і від якого багато в чому залежить вирішення цієї проблеми. Враховуючи те, що як чинний КПК України, так і проекти майже всіх авторських колективів нового КПК становлять собою тип змішаного процесу, що дозволяє використовувати матеріали оперативно-розшукової діяльності безпосередньо для доказування відповідно до положень КПК, які регламентують збирання, перевірку й оцінку доказів, існує нагальна потреба у вітчизняній теорії розробки правового регулювання прослуховування телефонних розмов у інтересах кримінального судочинства і використання його результатів у кримінальному процесі для отримання доказів, що є перспективною темою дослідження в цьому напрямі.

2.2 Проблеми вдосконалення вітчизняного законодавства щодо гарантій захисту прав громадян на таємницю телефонних розмов, листування, телеграфної та іншої кореспонденції
Закріплення права на таємницю телефонних переговорів у ст.12 Загальної декларації прав людини й ст.8 Конвенції Ради Європи про захист прав людини й основних свобод, дозволяє нам розглядати визнання такого права одним з найважливіших вимог, висунутих світовим співтовариством до сучасної правової держави. Зазначені моменти знайшли закріплення й у національному законодавстві України, що адекватно відображає прагнення нашої держави до європейської інтеграції й бажання відповідати міжнародним стандартам демократії. Не випадково в ст.3 Конституції України закріплено, що "людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні вищою соціальною цінністю", а в ст.31 - "кожному гарантується таємниця листування, телефонних переговорів, телеграфної й іншої кореспонденції". Це означає, що органи держави, посадові й службові особи не мають права на ознайомлення із приватною інформацією, що передається за допомогою засобів зв'язку, на її розголошення. Держава гарантує недоторканність всіх видів кореспонденції громадян і телефонних переговорів, які не повинні проглядатися або прослуховуватися. Законодавство передбачає юридичну відповідальність за розголошення змісту особистої кореспонденції працівниками установ зв'язку або інших осіб, яким в силу своїх службових обов'язків став відомий зміст листів, телеграм або телефонних переговорів Козьяков И.Н. Правовая охрана тайны частной жизни // Юрист-правовед. - № 2 (9). - 2004г. - С. 37. .

Однак крім закріплення в ст.31 Конституції даного права, указується також і на можливість його обмеження. Отже, виключення можуть бути встановлені тільки судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочину або встановити істину при розслідуванні кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Права й свободи людини є загальним досягненням сучасної цивілізації, а їхня охорона й гарантоване дотримання розглядаються як найважливіша умова побудови демократичної соціальної правової держави. У зв'язку із цим певну стурбованість як у колах вчених-правознавців, так і в широких верствах речовинності викликає проблема розслідування злочинів і процесуальна діяльність державних органів. Причинами цього є, насамперед, спрямованість такої діяльності на боротьбу з найнебезпечнішими антигромадськими проявами - злочинами; по-друге, ні із чим не порівнянні можливості втручання в особисте життя окремих громадян; по-третє, істотно обмежений потенціал суспільного контролю над ходом і наслідками її здійснення Конституционно-правовые проблемы формирования социального правового государства. Минск: Изд-во БГУ, 2000. - С. 357..

Отже, головною і єдиною сферою життєдіяльності суспільства, де припустиме обмеження особистих прав, є сфера боротьби зі злочинністю. Але однієї лише необхідності у викорінюванні проявів злочинності, особливо її групових форм і тероризму, все-таки недостатньо для того, щоб інформація про особисте життя громадянина стало надбанням правоохоронних органів Козьяков И.Н. Правовая охрана тайны частной жизни // Юрист-правовед. - № 2 (9). - 2004г. - С. 37..

Система оперативно-розшукових заходів, що мають винятковий і тимчасовий характер - це складний інститут нормативних вимог і приписань, зв'язків і відносин, що мають принципове значення для оперативно-розшукової діяльності й свою специфіку в проведенні явних і негласних пошукових, розвідувальних і контррозвідувальних заходів, застосування оперативно-технічних засобів. Особливої уваги заслуговує якісно новий підхід до діяльності оперативних підрозділів, що зобов'язана ґрунтуватися на конституційних принципах захисту прав і свобод людини, верховенства права й закону. Це, насамперед, означає, що всі без винятку підрозділу й посадові особи у своїй правозастосовній і оперативно-розшуковій практиці зобов'язані не просто орієнтуватися або декларувати конституційні принципи, а приймати відповідні рішення безпосередньо на їхній підставі й відповідно до їх змісту. У таких умовах істотного значення набувають питання розробки й впровадження єдиної державної системи гарантій прав людини, у тому числі й у сфері оперативно-розшукової діяльності.

Реалізація цих функцій держави вимагає корінного переосмислення законодавчого регулювання діяльності правоохоронних органів, у першу чергу тих підрозділів, які вповноважені на проведення оперативно-розшукових заходів, а також посилення гарантій законності при їхньому проведенні. У спеціальній літературі до останнього часу були відсутні фундаментальні дослідження, що стосуються обґрунтування необхідності застосування оперативно-розшукових заходів, що зачіпають і обмежують права громадян. Усвідомлення соціальної цінності суб'єктивних прав, викладених у розділі ІІ Конституції України, стало основою для перегляду концептуальних положень оперативно-розшукової діяльності.

Відповідно до діючого законодавства в кримінальному (рідше - у цивільному) процесі й оперативно-розшуковій (як правило, негласній) діяльності допускається одержання відомостей про приватне життя громадян.

Дуже важливо, щоб необхідність втручання в сферу приватних інтересів особистості мала юридично обґрунтований характер, була пояснена й мотивована перед судом і використалася як винятковий і надзвичайний захід, застосування якого викликане відсутністю інших законних можливостей одержати інформацію, що цікавить, про злочин і злочинця. Разом з тим сам факт такого звернення правоохоронних органів до суду для одержання дозволу на тимчасове обмеження конституційних прав особистості ще не завжди надає їм таку можливість. У юридичній літературі описаний випадок, коли федеральний прокурор у штаті Массачусетс (США) на 12 сторінках обґрунтував необхідність прослуховування певного телефону й неможливість розкрити злочин іншим способом, однак, суд у прослуховуванні відмовив Стецовский Ю. Право на свободу и личную неприкосновенность. - М.: Дело, 2000. .

Крім цього немаловажну роль у забезпеченні конституційної гарантії на недоторканність особистого життя грає законодавче визначення порядку й умов одержання інформації в цій сфері. Насамперед, далеко не всі органи й посадові особи держави наділені правом затримувати й вивчати кореспонденцію, телеграфні повідомлення громадян, прослуховувати їхні телефонні переговори.

Невипадково, що й для арешту, і для проникнення в житло або інше володіння особи, а також проведення там обшуку або огляду передбачається винесення судом мотивованого рішення. Відносно ж права таємниці кореспонденції мова йде про виключення, які можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом. Очевидно, що, розрізняючи характер саме цих виключень, варто диференціювати самостійні форми примусового впливу на конституційні права особи: кримінально-процесуальну й оперативно-розшукову діяльність Козьяков И.Н. Правовая охрана тайны частной жизни // Юрист-правовед. - № 2 (9). - 2004г. - С. 38..

Під кримінальним процесом ми будемо розуміти діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, суду (судді), здійснювану у встановлених законом процесуальних формах, а також діяльність осіб і органів, що долучаються ними до участі в кримінальній справі, правовідносини між всіма названими особами й органами з метою встановити істину й застосувати кримінальний закон або не допустити осуду невинного.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17

© 2003-2013
Рефераты бесплатно, курсовые, рефераты биология, большая бибилиотека рефератов, дипломы, научные работы, рефераты право, рефераты, рефераты скачать, рефераты литература, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты медицина, рефераты на тему, сочинения, реферат бесплатно, рефераты авиация, рефераты психология, рефераты математика, рефераты кулинария, рефераты логистика, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты релиния, рефераты социология, рефераты менеджемент.