Екологічний маркетинг

20

Екологічний маркетинг

План

Вступ

1. Роль екологічного маркетингу в концепції соціально-етичного маркетингу

2. Екологізація виробництва як показник конкурентоспроможності. ІSО 14000

3.Економічний розвиток та стан навколишнього середовища України

4. Розрахунок: прибуток із відходів

Список використаної літератури

Вступ

Маркетинг - це передбачення, управління та задоволення попиту на товари, послуги, організації, людей, території та ідеї через обмін.

Принципи маркетингу - основні положення, обставини, вимоги, які визначають сутність маркетингу та покладені в його основу.

До основних принципів можна віднести: орієнтованість на споживача, його потреби і вимоги, що передбачають пропонування ринку не товарів та послуг, а засобів вирішення проблем споживачів; гнучкість у досягненні поставленої мети шляхом адаптації до вимог ринку з одночасним спрямованим впливом на нього; комплексний підхід до розробки маркетингових планів, який передбачає використання не окремих маркетингових засад, а комплексу маркетингу, поєднання окремих елементів якого дозволяє досягти визначених цілей; спрямованість на довгострокову перспективу розвитку фірми.

Перший принцип виходить з того, що фірма в центр своєї діяльності ставить споживача на його потреби. Вирішення проблем споживача - єдиний спосіб досягти цілей фірми, найважливішими з яких є отримання прибутку.

Другий принцип наголошує на необхідність дослідження можливих змін у зовнішньому середовищі і розробку механізмів пристосування до неконтрольованих фірмою факторів і, в той же час, підкреслює важливість активної політики, яка передбачає створення нових товарів, технологій, вдосконалення форм стимулювання збуту, каналів товароруху, методів виходу на нові ринки, інших маркетингових заходів.

Актуальність третього принципу визначається неможливістю ефективного впливу на споживачів через використання якогось одного, навіть дуже ефективного інструменту маркетингу.

Макросередовище представлене п'ятьма групами факторів: економічні; соціально - культурні; політико - правові; технологічні; природно - географічні.

Тенденції зміни макроекономічних факторів - доходу споживачів, демографічної ситуації і соціально - культурних умов, інфраструктури ринку і кліматичних умов; темпи науково - технічного прогресу та рівень розвитку науки і техніки, законодавче регулювання економічної діяльності та вплив суспільних інститутів на процеси, які відбуваються у країні, - ці та інші фактори макросередовища, надають певні можливості або, навпаки, загрожують існуванню фірм - суб'єктів економічної діяльності. Вивчення впливу цих факторів, тенденцій змін макросередовища є передумовою зваженого прийняття рішення про вибір ринків, на яких працюватиме фірма.

Дослідження мікро середовища проводять у таких напрямах: дослідження ринку як такого; вивчення споживачів; вивчення фірмової структури ринку: конкурентів, посередників; постачальників.

1. Роль екологічного маркетингу в концепції соціально-етичного маркетингу

Принципи маркетингу заключаються у необхідності дослідження можливих змін у зовнішньому середовищі і розробку механізмів пристосування до неконтрольованих факторів і передбачає створення нових технологій, методів виходу на нові ринки, інших маркетингових заходів.
Макросередовище представлене природно - географічними факторами,
демографічної ситуації і соціально - культурних умов, інфраструктури ринку і кліматичних умов; темпи науково - технічного прогресу та рівень розвитку науки і техніки, законодавче регулювання економічної діяльності та вплив суспільних інститутів на процеси, які відбуваються у країні, - ці та інші фактори макросередовища, надають певні можливості.

Вивчення впливу цих факторів, тенденцій змін макросередовища є передумовою зваженого прийняття рішення з питань концепції соціально-етичного та екологічного маркетингу .

Приведу приклад по нашому району. 19 січня 1990 року із Снігурівки на адресу 12 сесії Верховної Ради УРСР було направлено лист „Короткі матеріали по річці Інгулець”, до питання „Про екологічну обстановку в республіці та заходах по її корінному поліпшенню”.

В листі вказувалося, що протягом 32 років - щорічно в річку скидається 60 млн. куб. метрів високомінералізованих вод Кривбасу (солі хлору, натрію, заліза, кальцію, міді тощо). Тільки за 10 років на землі зрошувальної системи скинуто 2.2 млн.т солей, в т. ч. 0.64 млн.т токсичних солей хлору. Мінералізація поливної води, за даними інституту „Укргіпроводгосп”, в 3-4 рази перевищують норму, велика кількість соди, нітратів, сульфатів і т. д.

У зверненні вказувалося, що в 1970 році було прийнято постанову про захист річки Інгулець від шахтних вод Кривбасу, але Міністерство чорної металургії УРСР і СРСР його не виконують.

Високомінералізовані води Кривбасу продовжують нищити живу природу, забруднювати р. Інгулець, деградовано майже 38 тис.га поливних земель, сільському господарству нанесено величезних збитків. За останніх 10 років недоотримано сільськогосподарської продукції на 38,8 млн. крб.

6.04.90 р. (вих.№794-21) на даний лист отримано відповідь, в якій вказано, що в постанові Верховної Ради УРСР від 17.02.90 р. передбачено поетапне здійснення заходів по екологічному оздоровленню великих і малих річок, в тому числі і річки Інгулець, які будуть включені в республіканську і обласну програму охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів на Х111 п”ятирічку і до 2005 року.

Взагалі, починаючи з 60 років минулого століття, у річку Інгулець щороку скидалося в середньому 45 млн.куб. м. неочищених мінералізованих шахтних вод з гірничих виробіток Кривбасу.

До 1970 року усі шахтні води гірничодобувних підприємств Кривбасу скидалися у річки Інгулець і Саксагань. Середня мінералізація шахтних та кар”єрних вод на той час не перевищувала 5 г/л, при 10-12 г/л по деяким шахтам.

У 1970 році на завдання Мінчормету СРСР інститутами „Кривбаспроект” і „Укргіпроводхоз” розроблено технічний проект відведення шахтних вод Кривбасу, у якому була доведена технічна можливість і економічна доцільність використання шахтних вод для поповнення зворотних систем водопостачання збагачувальних фабрик Північного, Південного та Новокриворізького гірничо-збагачувальних комбінатів при умові комплексного вирішення низки водогосподарських заходів по Кривбасу.

Надлишки води, згідно виконаного проекту, накопичувалися у балці Свистунова, які потім в осінньо-зимовий період скидалися в річку Інгулець. Після цього річка промивалася із Карачуновського водосховища.

З метою наповнення водосховища питною водою Мінчормет СРСР вклав свою частку коштів в розмірі 38,5 млн. крб. (за цінами 1977 р.) на побудову каналу Дніпро-Інгулець.

Надлишки води з 1979 року по 1989 рік скидалися у міжвегетаційний період у річку Інгулець за спеціальними дозволами Держкомприроди СРСР, який запроваджував постійно зростаючі вимоги до зменшення забруднення навколишнього середовища.

Тому, у 1986 році інститут „Кривбаспроект” поновив проектні роботи щодо шляхів утилізації шахтних вод з техніко-економічного розрахунку „Відведення шахтних вод Кривбасу на період до 2000 р.”, у якому розглядалися варіанти відведення шахтних вод у акваторії Чорного і Азовського морів, переробка шахтних вод з отриманням товарних сольових продуктів, поховання цих вод у глибоких геологічних структурах. У 1988 році з ряду об”активних причин подальша розробка ТЕР була припинена.

Проте з 1989 року природоохоронними органами скиди у річку Інгулець були заборонені.

У цьому ж році підприємствами підземного Кривбасу були здійснені заходи по зменшенню відкачки шахтної води з 40 млн. куб. м. до 27-29 млн.куб.м. в основному за рахунок припинення подачі в шахти питної води.

Подальший перебіг подій змусив Мінчормет СРСР, Держбуд СРСР, Держкомприроди СРСР поновити роботи над проблемою. Було видане завдання інститутам „Кривбаспроект”, „ВНДІчорметенергоочистка”, „ВІОГЕМ”, „Механобрчормет”, „Укрводоканалпроект”, „Південіпроруда” на розробку „Основних положень до ТЕР відведення шахтних вод Кривбасу” з метою багатоваріантного аналізу для вибору перспективного напрямку вирішення проблеми.

Були розглянуті наступні варіанти відведення та використання шахтних вод Кривбасу на період до 2030 р.:

Варіант 1 - відведення шахтних вод у Чорне море;

Варіант 11 - відведення шахтних вод у ставок - накопичувач Запорізького залізорудного комбінату, розташованого в Утлюкському лимані Азовського моря;

Варіант 111 - поховання шахтних вод у геологічні структури;

Варіант 1У - опріснення шахтних вод та їх утилізація;

Варіант У - використання шахтних вод на гірничо-збагачувальних комбінатах Кривбасу з щорічним скидом надлишків і розбавленням їх прісною водою. (Існуюча схема).

На основі укрупнених вартісних показників та екологічної оцінки був рекомендований варіант опріснення шахтних вод.

У 1990 році Радою Міністрів УРСР був об”явлений Всесоюзний конкурс на краще виконання проекту по демінералізації шахтних вод Крив басу. Кращими було визнано проекти інститутів ”ВНДІ „Промтехнологія” (м.Москва) та „СвердловНДІхіммаш” (м.Єкатеринбург). Ними за участю також Московського енергетичного інституту, інституту „Кривбаспроект”, Сакського інституту „Йодо-бром”, Криворізького гірничорудного інституту з 1990 по 1993 рік був розроблений технічний проект „Комплексна переробка шахтних вод шахти „Батьківщина”. Потужність комплексу 600 куб.м./год, або 5,28 млн.куб.м./рік з річними витратами електроенергії 19,7 мВт, природного газу 12,6 млн.куб.м. При цьому вартість капітального будівництва становила 110 млн. крб. (в цінах 1984 р.).

Технічний проект не був затверджений, як занадто дорогий.

З тих же причин не реалізовано альтернативний варіант, розроблений ДНДПІхімтехнології (м.Сєвєродонецьк) методом вимерзання і застосування новітніх технологій.

На жаль, ситуація ускладнюється тим, що енергоємні технології очистки шахтних вод, що пропонувалися дотепер не прийнятні, а фінансування необхідних наукових і технічних заходів у централізованому порядку із коштів Держбюджету є малоймовірним.

Також ці процеси породжують за собою нові екологічні проблеми: створення надмірної кількості вилучених солей (тільки для Криворізького басейну це приблизно 600-900 тис.т на рік), створення нових полігонів для тимчасового складування вилучених солей з метою їх подальшої переробки або утилізації.

Внаслідок використання води з Інгульця для поливу сталося погіршення фізико-хімічних властивостей грунту на поливних землях, втратилася його родючість. Економічні збитки досягли десятків мільйонів карбованців.

Скид високо мінералізованих зворотних шахтних вод гірничорудних підприємств Кривбасу, як виняток, з метою запобігання аварійних ситуацій, у 1989 році було дозволено рішенням постійної надзвичайної комісії при Раді Міністрів УРСР. Було скинуто 11,8 млн.куб м. В 1990 і в 1992 роках було дозволено скинути по 11 млн.куб.м., а починаючи з 1994 року це увійшло в систему і щорічно скидається від 17 до 32 млн.куб.м. отруйних вод, які додатково забруднені стоками господарсько-побутової каналізації м.Кривого Рогу.

Незважаючи на тривогу, занепокоєність населення, громадсткості неодноразові звернення в Міністерство чорної металургії через місцеві обласні, республіканські газети, через народних депутатів СРСР Д.В. Лісничого, Л.Г. Шараєва у Раду Міністрів УРСР Кривбас продовжував скидати шахтні води, наносячи непоправної шкоди здоров”ю людей, фауні, грунту.

В 1989 році виборці Снігурівського району направили телеграму президії З”їзду народних депутатів СРСР - народному депутату Лісничому Д.В. такого змісту: „Просимо спитати у міністра чорної металургії СРСР: коли буде припинено згубний скид шахтних вод Кривбасу у річку Інгулець, води якої використовуються для зрошення 200 тисяч гектарів землі, а також для питного постачання населення? Спостерігається інтенсивне засолювання грунту, що веде до його повної деградації. Річка вимагає негайного очищення від мулу, що містить шкідливі для людей речовини.”

З Москви до Снігурівки народні депутати надіслали відповідь: „Зроблено депутатський запит Голові Ради Міністрів СРСР тов. Рижкову М.І.

1. Чому міністром чорної металургії тов. Колпаковим С.В. не вживаються заходи по припиненню скиду мінералізованих шахтних вод Кривбасу з підвищеним вмістом хлору в річку Інгулець, яка використовується для зрошення 200 тисяч гектарів землі і водопостачання населення Миколаєва?

2. Хто відповість за завдані збитки відомством чорної металургії землеробству і населенню Миколаївської області?

3. Чи планується виділення коштів міністерства чорної металургії або коштів з централізованих джерел для очистки річки Інгулець від скиду шкідливого мулу?

Відповідь заступника міністра була така:

„З метою захисту річки Інгулець від забруднення шахтними водами гірничорудними підприємствами державного, виробничого об”єднання „Південруда” виконуються в повному обсязі намічені заходи по запобіганню скидів мінералізованих вод з річки Інгулець та Саксагань.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5