p align="left">а) продовження терміну реалізації товарів; б) зростання цін на товар; в) використання взаємозаміщуючих товарів, ціни на які більш низькі. 4.Операції хеджування (страхування). Вони здійснюються з метою уникнення збитків від зміни цін. III. Методом непрямої зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД є аукціонна торгівля. Аукціон - це публічний продаж будь-якого майна, речей, товарів при якому речі, що пропонуються для продажу купуються особою, яка запропонувала за них найвищу ціну. Основна мета мн аукціону - це забезпечення продажу товарів по найбільш вигідним цінам. Мн аукціони проводяться в 4-й етапи: 1етап - підготовчий. На цьому етапі посилаються запрошення прийняти участь в аукціоні. Тут також відбувається отримання товару, його огляд співробітниками аукціонів, формування лотів та укладання угод продавцем. Лоти - це розбивка товару на стандартні партії. Від кожного лоту партії відбирається зразок, який виставляється на аукціоні. 2етап - включає огляд товару покупцем та вибір лотів. 3етап - передбачає здійснення безпосереднього торгу. Саме в цьому полягає суть аукціону. Основні види проведення аукціонних торгів: а)торг, який передбачає підвищення ціни на товар. В ньому той, хто останній назвав ціну на товар, пропонує таку ціну, яка є найбільш високою; б) торг з пониженням ціни на товар, який виставляється для реалізації на мн аукціоні. Тут перемагає покупець, який останній назвав свою ціну за товар. 4етап - заключний. На цьому етапі здійснюється оформлення угод. Мн торгові аукціони здійснюються такими способами: 1.Гласні мн аукціони. 2.Негласні мн аукціони. 3.Автоматизовані мн аукціони. Гласні - аукціони передбачають проведення гласного аукціону торгу, при якому покупець відкрито називає передбачену ціну. Негласні - передбачають, що покупці подають умовні знаки про згоду підняти ціну на заздалегідь встановлену величину націнки. При цьому ім'я покупця зберігається у таємниці. Автоматизовані - передбачають, що хід продажу товарів, ставки, що пропонуються покупцями автоматично висвітлюється на електронному табло. IV. Методом непрямої зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД є міжнародні торги. Міжнародні торги передбачають, що їх організатором є покупець, який запрошує взяти участь у торгах декількох продавців товару чи послуг. При цьому покупець вибирає той товар, який задовольняє його потреби по якості і ціні. Міжнародні торги (далі мт) - це спосіб купівлі-продажу товарів або надання підрядів на виконання окремих робіт на певних умовах. Види міжнародних торгів: 1.Відкриті мт. Це такі, у яких беруть участь всі бажаючі юридичні та фізичні особи. Як правило на відкритих торгах пропонується для реалізації стандартне устаткування. 2.Закриті мт. В них бере участь обмежена кількість найбільш відомих фірм, які мають авторитет на світовому ринку. Ці торги застосовуються, наприклад, при купівлі складного і високовартісного устаткування. Зовнішньоторговельні операції суб'єктів ЗЕД регулюються на основі 2-х принципів: 1.Протекціонізм - це політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом збільшення кількості обмежень в торгівлі. 2.Лібералізація - це державна політика, що націлена на відкритість внутрішнього ринку для іноземних конкурентів шляхом зниження кількості обмежень в торгівлі. Основні методи регулювання зовнішньоторговельних операцій: 1.Методи тарифного регулювання операцій суб'єктів ЗЕД. 2. Методи нетарифного регулювання операцій суб'єктів ЗЕД. Тарифне регулювання зт здійснюється на 2-х рівнях: І. Міжнародний рівень - це регулювання зт операцій суб'єктів ЗЕД на основі рішень міжнародних організацій. Такими організаціями є: 1.ГАТТ/СОТ в цю організацію входить - 152 країни світового співтовариства. Україна прагне стати членом COT. ГАТТ/СОТ приймає рішення щодо тарифних обмежень принципів, норм, правил, заборону демпінгу при здійсненні міжнародних торговельних операцій. 2.Міжнародна торгова палата. Приймає нормативно-правові документи, які сприяють здійсненню ЗТ суб'єктів ЗЕД. Наприклад: міжнародні правила по тлумачення торгових термінів «Інкотермс-2000». Уніфіковані правила про інкасо, Уніфіковані правила та звичаї по документарному акредитиву. [4, с. 325] Розділ 2. Регулювання торгових відносин 2.1 Рівні регулювання торгових відносин Регулювання зовнішньоторговельних, а загалом і всіх міжнародних торговельних відносин, здійснюється на трьох узагальнених рівнях: - на рівні підприємств; - на рівні держав; - на рівні міжнародних організацій. Для підприємства при цьому важливим стратегічним завданням є вибір оптимальної організаційної структури зовнішньоекономічного збуту. Оптимальність структури залежить від наступних параметрів: - характеру виробничої спеціалізації фірми; - розміру фірми; - принципової схеми організаційної будови і форми управління; - сукупності зовнішніх умов (зовнішнього середовища) функціонування; - рівня розвитку експорту. Останній параметр містить інформацію про характер (випадковий чи систематичний) збутових організацій на іноземних ринках, про їхні чистоту і масштаби, про географічну і продуктову диверсифікацію. Для організації експорту, фірми-виробники утримують власний зовнішньоторговельний апарат, під яким слід розуміти систему органів і служб, об'єднаних функцією управління процесом реалізації та закупівлі товарів за кордоном. Зовнішньоторговельний апарат фірми, в залежності від можливостей фірми, може мати вигляд: - вбудованого експортного відділу (має повну організаційну залежність від відділу збуту); - спеціального експортного відділу (займається забезпеченням регулярних експортних операцій, планово-аналітичною роботою, рекламно-інформаційною, кредитно-розрахунковою, транспортно-комунікаційною діяльністю і має самостійність по відношенню до відділу збуту); - експортних дочірніх компаній (здійснюють цілий комплекс заходів, направлених на реалізацію товару промислової фірми за узгодженими з нею цінами, зберігають юридичну самостійність і тому самостійно відповідають перед покупцями за свої зобов'язання). Значна роль у зміцненні позицій національних компаній на світовому ринку належить державі, державним методам регулювання зовнішньої торгівлі, експортній політиці держави. Експортна політика держав полягає в тому, що, з одного боку, держава безпосередньо здійснює процеси фінансування, організації, інформаційного забезпечення та заохочення національного експорту, а, з іншого боку, постійно відбувається удосконалення систем заходів непрямого впливу держави на рівень конкурентоспроможності національних товарів шляхом: - зміцнення науково-технічної та виробничої бази; - регламентації в області стандартів і якості; - допомоги в кадровому забезпеченні тощо. [15, с. 148] 2.2 Інструменти державної політики в царині зовнішньої торгівлі Загалом інструменти державної політики ділять на тарифні й нетарифні. Тарифні заходи зовнішньоекономічної політики держави безпосередньо пов'язані з митними зборами. Мито - це збір коштів, що виконує функцію податку, який стягується при перетині товаром митниці і котрий при цьому підвищує ціну імпортованих (чи експортованих) товарів, впливаючи цим на обсяг і структуру зовнішньоторговельного обороту. Митний тариф - це систематизований перелік митних зборів, які накладаються на товари при імпорті чи експорті. Митні тарифи мають декілька колонок ставок збору: - колонка максимальних (або генеральних) мит (це для товарів з країн, з якими немає торговельного договору); - колонка мінімальних мит (для товарів з країн, з якими підписано торговельний договір); - колонка преференційних мит. Мита бувають трьох видів: а) адвалерні (стягуються в процентах від ціни товару); б) специфічні (стягуються у визначеній грошовій сумі з маси, обсягу або штуки товару); в) змішані. Нетарифні заходи регулювання зовнішньої торгівлі поділяються на декілька категорій. Перша категорія. Це є найчисельніша категорія, так як до неї відносяться більше половини заходів нетарифного регулювання, які безпосередньо направлені на обмеження експортно-імпортних операцій з метою захисту певних галузей національного виробництва. З цих заходів слід виділити: 1)Ліцензування зовнішньоторговельної діяльності. Ліцензійна система передбачає, що держава через спеціально уповноважене відомство видає дозвіл на зовнішньоторговельні операції з певними товарами, які внесено до списків, як такі, що ліцензуються за імпортом чи експортом. Основні види ліцензій зводять до двох типів: а) автоматична (або генеральна) ліцензія (дозволяє безперешкодні ввезення товару, що внесено до списку, протягом зазначеного терміну); б) неавтоматична (або разова індивідуальна) ліцензія (дозволяє імпорт чи експорт товару певного виду конкретному імпортеру чи експортеру зі вказівкою кількості товару, його вартості, країни його походження або призначення, а інколи і митного пункту, через який повинно здійснюватись ввезення чи вивезення товару). Основним регулювальником процесу використання ліцензування зовнішньоторговельних операцій на державному рівні є ГАТТ/ВТО. 2) Контингентування зовнішньоторговельної діяльності. Контингенти (або квоти) - це кількісні обмеження у вартісному або фізичному виразі, які вводяться на імпорт і експорт окремих товарів на визначений термін. Кількісне регулювання здійснюється через індивідуальні неавтоматичні ліцензії. Ліцензування й контингентування являють собою прямі адміністративні форми державного регулювання зовнішньої торгівлі, що обмежують самостійність підприємств по відношенню до виходу на зовнішній ринок, звужують коло країн, з якими можуть бути укладені угоди щодо певних товарів, регламентують кількість і номенклатуру, товарів, які дозволено вивозити чи ввозити. І все ж, незважаючи на те що система ліцензування й контингентування імпорту та експорту встановлює досить жорсткий контроль над зовнішньою торгівлею деякими товарами, вона в багатьох випадках виявляється гнучкішою й ефективнішою, ніж економічні важелі зовнішньоторговельного регулювання, чим у значній мірі пояснюється те, що ця адміністративна система міцно тримається в арсеналі засобів зовнішньоторговельного регулювання значної більшості країн світу. 3)Антидемпінгове мито (застосовується у випадках імпорту товарів за цінами, що є нижчими за їхні передбачувані витрати виробництва). 4)Компенсаційні мита (застосовуються у випадках виявлення факту отримання експортером державної субсидії з метою підвищення його конкурентоспроможності на світовому ринку). Особливості застосування антидемпінгових і компенсаційних мит: а) необхідність проведення попереднього дослідження з метою встановлення факту демпінгу чи застосування експортної субсидії, а також визначення нанесених збитків чи загрози їхнього виникнення; б)ці заходи застосовуються на дискримінаційній основі супроти певних постачальників визначених товарів. 5) Імпортні депозити - це форма застави, яку імпортер повинен внести у свій банк у національній чи іноземній валюті перед закупівлею іноземного товару. Сума імпортного депозиту встановлюється за допомогою визначеного відношення до вартості імпортованого товару. 6)Імпортні податки. До цього роду стягнень відносяться: - податок, який в деяких країнах стягується тільки за перетин кордону; - різного роду збори пов'язані з оформленням документів на митниці, митним оглядом товару, перевіркою його якості; - портові, статистичні, фітосанітарні та інші подібні збори. 7) Угоди про "добровільне" обмеження експорту. Це нав'язане експортеру під загрозою санкцій зобов'язання з обмеження експорту певних товарів у країну, що імпортує. 8) Угоди про встановлення мінімальних імпортних цін. Експортуючі фірми повинні суворо дотримуватись мінімальних цін на товари при укладанні контрактів з фірмами країни, з якою така угода діє. У випадку зниження експортної ціни нижче мінімального рівня країна.[1, с. 23] Розділ 3. Аналіз зовнішньоторговельної діяльності України 3.1 Принципи та стан торгової політики на сьогоднішньому етапі Сьогодні економіка України з погляду на її безнадійно важке положення і низьку конкурентноздатність є дуже відкритою. Як відомо, головним каналом відкритості є зовнішня торгівля. Її частка у ВНП коливається від 8-10% у великих країнах до 70-80% у деяких маленьких країнах (Голландія, Бельгія й інші). По оцінках фахівців, рівень відкритості економіки України, розрахований як частка експортної квоти у ВВП, у 2000 році складав більше однієї третини.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|