Особливості експертизи легкових автомобілів
ЗМІСТ |
Вступ | | | Розділ 1. | Характеристика ринку легкових автомобілів | | 1.1. | Класифікація легкових автомобілів | | 1.2. | Стан ринку легкових автомобілів в Україні | | 1.3. | Тенденції розвитку світового автомобільного ринку | | 1.4. | Огляд нормативної бази, яка регулює вільний обіг легкових автомобілів в Україні | | Розділ 2. | Експериментальна частина | | 2.1. | Об`єкти експертизи | | 2.2. | Характеристика методів експертизи легкових автомобілів | | 2.3. | Характеристика методів визначення митної вартості легкових автомобілів | | 2.4. | Експертиза автомобілів | | Розділ 3. | Митне оформлення легкових автомобілів індивідуального користування | | 3.1. | Порядок визначення класифікаційної належності легкових автомобілів за УКТ ЗЕД | | 3.2. | Порядок митного оформлення легкових автомобілів в режимі імпорту | | 3.3. | Методологія визначення митної вартості легкових автомобілів | | Висновки та пропозиції | | Список використаної літератури | | Додатки | | |
ВСТУП На сучасному етапі розвитку України одним із стратегічних завдань є використання виробничого, науково-технічного та експортного потенціалу такої пріоритетної галузі як автомобілебудування. Адже, у сучасній системі світових товарних ринків автомобільний займає особливе місце - один з найглобалізованіших, таких, що швидко розвиваються і є прибутковими, характеризується жорсткою конкуренцією, яка зумовлена різними факторами, серед яких: зростаючі надлишки виробничих потужностей автомобільної промисловості; зростання кількості країн, що організовують власне виробництво автомобільної продукції; формування міжнародних автомобільних альянсів. Тому перед урядом першочерговими питаннями у цій сфері є створення сприятливих умов (законодавчих, політичних, інвестиційних тощо) для зростання обсягів виробництва і реалізації вітчизняних легкових автомобілів, недопущення ухилення від оподаткування при ввезенні та реалізації авто, забезпечення економічних інтересів українських підприємств і держави в цілому. Зазначимо, що нині на ринку України з'являється все більше автомобілів різних марок і моделей (як правило, це нові чи бувші у використанні імпортні машини). Саме тому Уряд намагається захистити українські автозаводи, вводячи високі ставки мита на іномарки, але, незважаючи на це, вітчизняним виробникам автотехніки приходиться існувати в умовах досить жорсткої конкуренції з іноземними виробниками. Попит на вітчизняні легкові автомобілі поступається попиту на автомобілі іноземного виробництва, оскільки останні представлені на автомобільному ринку у широкому асортименті, володіють високими споживчими та технічними характеристиками, якістю що відповідає ціні. Це і пояснює той факт,що автомобілі імпортного виробництва купуються і ввозяться до України не завжди на законних підставах. Відкриття меж привело по суті, до утворення могутнього ринку викрадених автомобілів. Цей ринок інтенсивно насичується за рахунок автомобілів, якими незаконно заволоділи у країнах Західної Європи. Актуальність зазначених проблем, їх практичне значення і недостатня законодавча розробка і обумовили вибір теми, методики, мети, завдання і структури магістерської роботи. Зокрема, метою роботи є - проведення аналізу вітчизняного та світового авторинків, дослідження особливостей експертизи, державного регулювання та методів визначення митної вартості імпортованих легкових автомобілів. Реалізація мети роботи зумовила необхідність постановки та розв'язання таких завдань: розглянуто питання класифікації легкових автомобілів за різними ознаками і параметрами; проведено дослідження стану ринку легкових автомобілів в Україні, здійснено аналіз їх виробництва та реалізації за останні три роки; визначено основні тенденції розвитку світового автомобільного ринку, зазначено перспективи майбутнього розвитку; здійснено огляд нормативної бази, яка регулює вільний обіг легкових автомобілів в Україні; розглянуто об'єкти та методи проведення експертизи транспортних засобів; наведено методологію визначення митної вартості та порядку проведення митного оформлення легкових автомобілів. Об'єктом дослідження є легкові автомобілі, особливості класифікації, експертизи, митного оформлення. Інформаційну базу магістерської роботи склали законодавчі акти України, періодичні видання, підручники та відповідні матеріали з Інтернету. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, додатків. РОЗДІЛ 1. Характеристика ринку легкових автомобілів 1.1. Класифікація легкових автомобілів На теперішній час в Україні існують наступні класифіційні ознаки транспортних засобів: 1) клас; 2) тип автотранспортного засобу; 3) модифікація; 4) порядковий номер моделі; 5) вид виконання; 6) категорія; 7) тип кузова, ступінь його відкритості; 8) тип приводу; 9) тип двигуна; 10) тип системи живлення; 11) розташування двигуна; 12) розташування кабіни; 13) компонування бази тощо. Класифікація поділяє автомобілі на групи чи категорії залежно від їх конструкції, технічних характеристик та призначення. У 1966 р. на підприємствах автомобільної промисловості колишнього СРСР була введена Галузева нормаль ОН 025 270-66, яка регламентує класифікацію і систему позначення автомобільного рухомого складу. Транспортним засобам привласнювалися позначення відповідно до заводських реєстрів - позначень, що включають, як правило, літерні позначення заводу-виробника і порядковий номер моделі рухомого складу (ГАЗ-3110, ВАЗ-2106, Москвич-2141 і т.д.). Заводські позначення транспортних засобів практикуються на ряді моделей дотепер, головним чином на автомобілях спеціального призначення, а також спеціалізованих під визначені категорії вантажів. Відповідно до нормалі ОН 025 270-66 прийнята наступна система позначення автотранспортних засобів: Перша цифра позначення класу автотранспортного засобу (додаток 1.). Друга цифра позначення типу автотранспортного засобу: 1 - легковий автомобіль; 2 - автобус; 3 - вантажний бортовий автомобіль чи пікап; 4 - сідельний тягач; 5 - самоскид; 6 - цистерна; 7 - фургон; 8 - резервна цифра; 9 - спеціальний автотранспортний засіб. Третя і четверта цифри індексу вказують на порядковий номер моделі. П'ята цифра - модифікація автомобіля. Шоста цифра - вид виконання: 1 - для холодного клімату, 6 - експортне виконання для помірного клімату, 7 - експортне виконання для тропічного клімату. Деякі автотранспортні засоби мають у своєму позначенні через дефіс приставку 01, 02, 03 і т.д. Вона вказує на те, що модель чи модифікація є перехідною або має додаткові комплектації. Відповідно до цієї класифікації перед цифровим індексом у більшості випадків вказується літерне позначення заводу-виробника. Наприклад, легковий автомобіль Волзького автозаводу, що має робочий об`єм двигуна 1,6 дм3, позначається: § ВАЗ-2106 - легковий автомобіль із закритим, чотирьохдверним кузовом типу "седан". § ВАЗ-21061 відрізняється від автомобіля ВАЗ-2106 установкою двигуна з робочим об`ємом 1,5 л. § ВАЗ-21063 відрізняється від автомобіля ВАЗ-2106 установкою двигуна з робочим об`ємом 1,3 л. § ВАЗ-21065 відрізняється від автомобіля ВАЗ-2106 установкою двигуна з карбюратором 21053-1107010 і безконтактною системою запалювання; крім того, на ньому ставиться пятиступінчата коробка передач, змінене оформлення кузова. Класифікація іноземних автомобілів є дещо складнішою за попередню. Єдиної класифікації автотранспортних засобів, обов'язкової для всіх країн і автомобільних фірм, немає. Проте існують рекомендації Європейської економічної комісії, що передбачають визначену класифікацію автотранспортних засобів. Відповідно до європейської класифікації автотранспортних засобів усі вони поділяються на чотири категорії, кожна з який позначається відповідною буквою - L, М, N чи О. До категорії L відносяться всі ті з них, що мають менше чотирьох коліс (мотоцикли, моторолери, триколісні транспортери і т.д.). Поділяються вони на дві основні підкатегорії: о перша (LI - L2) - це транспортні засоби, робочий об'єм двигунів яких не перевищує 50 дм3, а максимальна конструктивна швидкість - не більше 40 км/год; о до другого підкатегорії (L3 - L5) відносяться двох- і триколісні транспортні засоби з технічними параметрами більшими тих, що описані вище, але при цьому їхня повна маса не повинна перевищувати 1000 кг; Категорія М включає транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів, що мають не менш чотирьох коліс чи три колеса і повна маса яких більше 1 т. Це легкові автомобілі, мікроавтобуси й автобуси. Категорія М поділяється на три підкатегорії: о до першої (Ml) відносяться автомобілі, що мають, крім водія, не більш 8 місць для сидіння. Тобто це практично всі легкові і деяка частина мікроавтобусів; о друга (М2) включає автомобілі, у яких більше 8 місць для сидіння, крім водія, але їхня повна маса не перевищує при цьому 5 т. До цієї підкатегорії відносяться РАФ-2203 (10 пасажирів плюс водій, повна маса 2,71 т) і УАЗ-452 В (9 пасажирів плюс водій, повна маса 2,69 т); о транспортні засоби для перевезення пасажирів повною масою більше 5 т відносяться до підкатегорії (МЗ). Це такі автобуси, як ЛиАЗ-5256, Ікарус-280, ЛАЗ-699 і ін.; Категорія N включає вантажні автомобілі, починаючи від пікапів і закінчуючи кар'єрними самоскидами. Вона, як і попередня, поділяється на три підкатегорії: о до першої (N1) включені автотранспортні засоби повною масою менше 3,5 т; о до другої (N2) - повною масою від 3,5 до 12 т; о до третьої (N3) - повною масою понад 12 т. Слід зазначити, що підкатегорії N1, N2 і N3 не завжди трактуються як легкий, середній і важкий клас вантажівок. Найчастіше до легкого класу прийнято відносити вантажні автомобілі повною масою до 6 т, до середнього - від 6 до 15т, а до важкого - понад 15т; Категорія О включає причепи і напівпричепи. Вона поділяється на чотири підкатегорії: О1, О2, ОЗ і О4. Наглядно дану класифікацію зображено у вигляді таблиці (додаток 2). На практиці позначення з європейської класифікації автотранспортних засобів ніколи не фігурують у марці чи індексі, що йде слідом за назвою автомобіля ("Volvo-340", "Mersedes-Benz-1838", "Scania-143 М"), що ми можемо побачити на його кабіні, у проспектах, чи рекламних каталогах.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
|