б) раціональність використаних форм;

в) місткість сховища;

г) зручність зберігання та доступу до речей;

д) компактність сховищ.

Ергономічні вимоги включають відповідність меблів антропометричним, фізіологічним, гігієнічним і психологічним особливостям людини.[12]

Рівень виробничого виконання об'єднує комплекс технічних вимог і властивостей, передбачених нормативною документацією (ДСТУ 19917-93, ДСТУ 16371-84). Це показники якості вихідних матеріалів, механічної обробки поверхні, точність розкрою деревинних матеріалів, з'єднання елементів меблів, облицювання і обробки поверхні м'яких елементів меблів, забезпечення надійності роботи розсувних і рухомих елементів і т.д.

Гігієнічні властивості регламентують виділення токсичних сполук з тим, щоб вони не перевищували максимально допустимої концентрації їх в повітрі жилих приміщень.

Властивості надійності, довговічносіті і ремонтопридатності характеризується тим, що меблі - це предмет тривалого використання, тому вони повинні бути міцними та „витривалими”. Можливість ремонту меблів залежить від конструкції деталей меблів і способів їх сполучення.[9]

Отже, загальна систематизація властивостей, що визначають якість м'яких меблів наводиться у рис. 1.2. [11]

Рис. 1.2. Дерево властивосей м'яких меблів

1.3. Аналіз нормативних документів, що регламентують якість

м'яких меблів

Сьогодні небезпідставно можна стверджувати, що роль і значення якості постійно зростає під впливом потреб людини і розвитком технологій виробництва. Проблема якості є найважливішим фактором підвищення рівня життя, екологічної, економічної і соціальної безпеки країни. Ми часто згадуємо об'єктивні (конструкція виробу, технічний рівень виробничої бази, сировина, контроль і проведення випробувань) і суб'єктивні (рівень освіти, професійна майстерність, особиста зацікавленість і психологічний стан) фактори, що безпосередньо впливають на якість. Але дефект у виробі часто-густо може носити також і суто органічний характер, якщо він визначається помилкою, що була допущена в технічній документації. В такому випадку виробництво приречене на виготовлення дефектної продукції. Для вилучення такого роду помилки необхідний ретельний контроль документації, і в першу чергу проектно-конструкторської та технологічної. Однак для цього треба передбачити традиційні уявлення про проектування як виключно творчу діяльність. Фахівці стверджують, що сама природа дослідження або проектування несе пошуковий, творчий характер і дає виконавцю право на помилку. Але до того ж, розвиток науково-технічного прогресу давно вже призвів до індустріалізації методів проектування. Спеціалізація виконавців, диференціація та масовість проектних та технічних документів, стандартизація та уніфікація деталей, залучення типових технічних і технологічних рішень - все це в сукупності дозволяє сформулювати поняття дефекта в процесі проектування і розробки нормативної документації та відокремити його від творчої, пошукової помилки. Дефектом вважається помилка, допущена в процесі використання загальноприйнятих правил, норм та методів проектування або розробки нормативної документації.

Технологія виробництва м'яких меблів також не є виключенням. Тому сьогодні головним інструментом забезпечення якості є нормативні документи, які чітко регламентують технічні вимоги як до готових меблевих виробів, так і до сировини, матеріалів та експериментальних досліджень показників якості м'яких меблів. Доцільно дослідити головні нормативні документи, затверджені Державним комітетом України з питань технічного регулювання і споживчої політики, що діють в галузі виробництва м'яких меблів.

Отже, міждержавні стандарти ГОСТ 19917-93 „Мебель для сидения и лежания. Общие технические условия” та зміни №1 до нього та ГОСТ 16371-93 „Мебель. Общие технические условия” та зміни №1 до нього є базовими нормативними документами, на які спирається технологія виробництва м'яких меблів України. Поширюються вони на всі види меблів для сидіння і лежання будь-якого функціонального призначення. Наведемо головні положення вищезазначених стандартів.

Функціональні розміри виробів повинні відповідати вимогам ГОСТ 13025.1, ГОСТ 13025.2, ГОСТ 19301.2, ГОСТ 19301.3, ГОСТ 17524.2, ГОСТ 19178, ГОСТ 26682. Функціональні розміри виробів, не встановлені відповідними стандартами, повинні бути вказані у технічній документації на ці вироби.

До сировинних матеріалів та елементів конструкції виробів висуваються наступні вимоги:

вологість деталей з деревини та деревинних матеріалів, міцність клеєного з'єднання, норми дефектів деревини для поверхонь, що підлягають облицюванню, визначається за ГОСТ 20400;

на лицьових поверхнях деревини допускається наявність сучків, якщо це не знижує міцність виробу та передбачено технічною документацією на виріб (ГОСТ 19917-93);

у шипових з'єднаннях і деталях площою поперечного перерізу менше 20х30мм, що несуть силові навантаження не допускаються жодні дефекти деревини;

рекомендується, щоб розміри червоточин, гаманців та пробок для їх обробки в деталях з масивної деревини не перевищували 1/3 ширини або товщини деталі. Сучки в деталях допускаються розміром не більше 10 мм;

сучки розміром більше 15 мм на деталях, призначених для облицювання або непрозорої обробки, повинні бути заховані вставками або пробками (вставки і пробки повинні виготовлятися з деревини тієї ж породи та мати однаковий напрям волокон);

у виробах на лицьових поверхнях не рекомендується більше двох виправлень, що мають чітко відповідати кольору і текстурі основного матеріалу;

на лицьових поверхнях, оброблених декоративним матеріалом виправлення не допускаються;

при облицюванні деталей волокна деревини облицювання повинні бути розташовані під кутом 45-90° по відношенню до волокон деревини основи;

спинка та сидіння меблів для сидіння і лежання можуть бути м'якими та жорсткими (до жорстких елементів меблів для сидіння і лежання відносяться елементи без настилу або з настилом товщиною до 10 мм включно). М'які елементи можуть бути відповідно 0, І, ІІ, ІІІ та ІV категорії м'якості (ГОСТ 21640-91) ;

у м'яких елементах меблів у якості настилів повинні застосовуватися еластичні рулонні і пластові матеріали;

не допускається формувати настилочний шар із матеріалу типу деревинної стружки або крихіток еластичного пінополеуретану;

м'які елементи, що облицьовані тканиною і сформовані з пінорезини або кількох видів настилочних матеріалів, де верхнім шаром є пінорезина, повинні мати додатковий настилочний шар товщиною не менше 3мм з рулонного пластового матеріалу типу ватина. Застосування додаткового настилочного шару з синтетичних матеріалів не допускається;

м'які елементи на основі пружинного блоку при експлуатації не повинні створювати шуму, луску чи скрипу;

на жорстку основу під пружинні блоки повинен прокладатися шар ватину, ватилену за ГОСТ 5679 або іншого рулонного матеріалу товщиною не менше 5 мм;

облицювальний матеріал м'яких елементів повинен бути закріплений із дотриманням симетрії малюнка, без зморшок і перекосів (зморшки, що зникають після зняття навантаження не враховуються);

у виробах, основа яких виготовлена із деревини, облицювальний матеріал необхідно прикріплювати скобами або клеєм;

фурнітура, що знаходиться на поверхні елементів конструкції виробу повинна бути без заусенців, а ребра механізмів трансформації повинні бути притупленими;

не припускається наявність швів на лицьовій поверхні облицювального матеріалу, крім випадків, коли шов передбачений художнім вирішенням виробу;

конструкція виробів з відділеннями для зберігання постільної білизни повинна забезпечувати вільний доступ до них та провітрювання.

елементи виробу, що підлягають трансформації, висуванню повинні мати вільний хід без перекосів;

ребра виробів, з якими в процесі експлуатації стикається людина, повинні бути пом'якшені;

граничні відхилення від габаритних розмірів виробів не повинні перевищувати ±5мм;

показники міцності, стійкості, статичної міцності спинки, підлокітників та інших деталей меблів для сидіння та лежання повинні відповідати технічним умовам на даний вид виробу;

синтетичні матеріали, що використовуються для виготовлення меблів повинні бути дозволені до застосування органами санітарно-епідеміологічного нагляду України;

при виготовленні виробів не припускається використовувати клейові матеріали, які спричиняють змінення кольору поверхні із захисно-декоративним покриттям;

не допускається використання у виробництві деталей з деревинно-стружкових плит, які не мають облицювального декоративного покриття, окрім у місцях конструкції з невидимими з'єднаннями;

синтетичні матеріали і матеріали, виготовлені шляхом повторної переробки, що використовуються у виробництві меблів, повинні бути дозволені до застосування органами санепідемконтролю;

маркування меблів для сидіння і лежання повинно відповідати вимогам ГОСТ 16371;

спосіб нанесення маркування повинен забезпечувати його збереження протягом усього терміну експлуатації виробу;

вироби, до яких не можна прикріпити паперові ярлики повинні мати тканеві ярлики.

Показники міцності виробів повинні відповідати вимогам:

ь стійкість (під дією двох вантажів масою 60 кг. в напрямку вперед і назад - не менш як 15,0 даН, вбік - не менш як 15,0 даН);

ь статистична міцність навісних боковин (при навантаженні 80,0 даН кількість циклів навантажувань - 10);

ь міцність ніжок у поперечному і повздовжньому навантаженнях (при навантаженні 40,0 даН кількість циклів навантажувань - 10);

ь довговічність (сидіння 5000 циклів, спинки 5000 циклів, боковинки 3000 циклів, спального місця 3000 циклів, при цьому залишкова деформація виробів не більше 10%);

ь ударна міцність сидіння або спального місця (висота падіння вантажу - 140 мм при 10 циклах випробувань);

ь міцність основи сховища для постільної білизни (не менше, як 40 даН)).

Вимоги гігієнічних нормативів СП №1042-73 «Санитарные правила организации технологических процессов и гигиенические требования к производственному оборудованию», СанПіН №6027А-91 «Санитарные правила по применению полимерных материалов в строительстве и производстве мебели. Гигиенические требования» регламентують допустимі обсяги міграції хімічних речовин в повітря житлових приміщень з поверхні меблевого виробу (КДГ, мг/м3): формальдегід (0,01), аміак (0,04), дибутилфталат (0,05), диоктилфталат (0,05), стирол (0,002), фенол (0,003), толуол (0,6), капролактам (0,06).

Приймання м'яких меблів здійснюється партіями. Партією вважається певна кількість виробів одного найменування та артикула, що оформлена одним документом. Перевіряють зовнішній вигляд, якість обробки деталей, трансформацію рухомих елементів, якість збирання кожного виробу.

Розміри меблів та (або) деталей необхідно перевіряти універсальними вимірювальними приладами. Застосування матеріалів у виробництві меблів, вимоги до основи та формуванню м'яких елементів перевіряють за технічною документацією на виріб. Зовнішній вигляд, якість збирання та вимоги до фурнітури повинні перевірятися візуально. Показники м'якості визначають за ГОСТ 21640. Довговічність м'яких елементів меблів, сформованих на основі пружинних блоків, визначають за ГОСТ 14314. Міцність кріплення посадних ніжок визначають за ГОСТ 19194. Залишкову деформацію безпружиних м'яких елементів визначають за ГОСТ 19918.

Маркування та упакування меблевих виробів повинно відповідати ГОСТ 16371. Основною вимогою є чіткість посилань на виробника та нормативний документ, згідно якого виготовлений даний виріб. Вироби, до яких не можна прикріпити паперовий ярлик, повинні мати тканеві ярлики. До упакування виробу повинен бути прикріплений зразок облицювальної тканини.

Виробник повинен гарантувати відповідність меблів вимогам ГОСТ 19917-93 при умові дотримання умов транспортування, зберігання, експлуатації і збирання. Гарантійний термін експлуатації виробів дитячих меблів і меблів для суспільних приміщень - 12 місяців, побутової - 18 місяців. Гарантійний термін при роздрібному продажу починає відлік від дати продажу виробу. [14]

1.4 . Проблеми управління якістю на сучасному етапі

ХХІ століття багатьма міжнародними організаціями названо століттям якості, оскільки справді існує велика кількість об'єктів, якість яких можна оцінити: це управлінська діяльність, організаційні структури, виробничі системи, кваліфікація персоналу, технологічні процеси, методи, операції, процедури і, відповідно, готові продукти та послуги. Саме якість продукції та послуг сьогодні пов'язана з усіма сторонами діяльності суспільства і виступає основним фактором, що забезпечує переваги підприємства на товарному ринку. На сучасному етапі розвитку промислового господарства України проблема якості та задоволеності споживача є визначальною перш за все для забезпечення економічної стабільності і стійкості підприємств на внутрішньому ринку держави. Більш того, вона поступово перетворюється на нове джерело зростання національного багатства. Тому під терміном „якість” необхідно розуміти таку сукупність характеристик об'єкта, які відносяться до його здатності задовольняти встановлені та передбачувані потреби.[21]

Страницы: 1, 2, 3, 4