На мікроекономічному рівні виставкова діяльність забезпечує розвиток реклами, збут товарів і послуг, здійснює управління відносинами виробників зі споживачами, забезпечує зворотний зв'язок з ринком тощо.

На макроекономічному рівні виставкова діяльність сприяє розвитку міжнародної торгівлі (як імпорту, так і експорту); стимулює інноваційний процес (у тому числі трансфер технологій); створює коопераційні зв'язки (зокрема міжрегіональні та міжнародні); забезпечує залучення інвестицій; стимулює розвиток споживчого ринку; сприяє скороченню технологічного ланцюжка збуту шляхом встановлення прямих контактів між виробниками і споживачами, виробниками і роздрібною торгівлею тощо (що призводить до зменшення цін).

2. Практична частина

2.1 Розвиток та роль виставково-ярмаркової діяльності в світі та в Україні

Історія виставково-ярмаркової діяльності сягає давнини. Дослідники вважають, що перші, примітивні ярмарки виникли ще за часів мінової торгівлі, у догрошову епоху. Поява виставково-ярмаркової діяльності пов'язана з виникненням сільськогосподарських ярмарків у аграрному суспільстві. Саме з сезонністю аграрної діяльності пов'язане поняття «ярмарок», на відміну від «ринку» (базару), що функціонує щоденно: слов'янське слово «ярмарок» виникло від німецьких (Jahr - рік, та Markt - ринок).

Притаманність слова «ярмарок» більшості слов'янських мов вказує на досить давній час виникнення цього явища.

Але не слід вважати, що ярмарки були лише сільськогосподарськими. Оскільки міжнародна торгівля у давньому світі розвивалася порівняно достатньо інтенсивно (особливо у Середземномор'ї), одночасно з набуттям ярмарками міжнародного характеру розширювався і спектр товарів. На ярмарках з'являються шовк, спеції, вироби з дорогоцінних металів та інші товари міжнародного обміну того часу.

Причиною появи ярмарків стало те, що виробники почали обмін результатами своєї діяльності і відразу з'явилась необхідність привернення уваги до пропонованих товарів. Наука виставкової справи формувалась на звичайних базарах, які поступової перетворювались на своєрідні інформаційні центри національного і міжнародного масштабу. Від них в усі боки світу тягнулись своєрідні комунікації у вигляді караванних і морських шляхів. Поступово стихія базару виробила неписані, але добре зрозумілі та чітко виконувані принципи взаємовідносин між суб'єктами угод, що призвело до нового етапу організації торгівлі -- ярмарку. Таким чином, явище торговельних виставок та ярмарків виходить з необхідності зустрічі попиту та пропозиції. [5]

Роль ярмарків як інструменту обміну у середньовічній економіці є дуже значною. Найбільш бурхливим є розвиток ярмарок в Європі. Відомий вчений, дослідник історії економіки Ф. Бродель [8] зазначає, що у Cередньовічні ярмарки разом з біржами складали найвищий поверх економіки - на противагу ринкам, крамницям і торгівлі на рознос, які складали нижчий поверх. Ярмарки з часом акумулювали практично всі великі торговельні операції, всю торгівлю на великі відстані.

Широке відродження ярмарків Європи у Х-ХІ ст. базувалось на залишках їх мережі, що збереглась тут з стародавніх часів. Активізуючи обмін, ярмарки стимулювали розвиток міст. Найбільші з них перетворилися на економічні центри регіонів. Влада, зацікавлена в розширенні обміну, надавала на час проведення ярмарків значні пільги щодо податків, шляхового мита тощо.

XVI ст. - апогей розвитку європейських ярмарків. У XVII-XVIII ст. починається їх поступовий занепад, спричинений створенням постійно діючих центрів торгового і грошового обігу (наприклад, товарних та фінансових бірж).

Із становленням індустріального суспільства та набуттям економікою інноваційного характеру відбулося відродження ярмарків на новій якісній основі - у формі виставок. Перші світові виставки являли собою демонстрацію передових досягнень у технічному прогресі. Виставки, що проводилися у найбільших містах тогочасних імперій (у тому числі Російської імперії), були інструментом розвитку капіталізму, створення великих національних ринків.

На особливу увагу заслуговують Всесвітні торгові виставки, які з'явилися на початку ХІХ ст. Вони відбивають технологічний розвиток усього людства, а також завжди стають значною політичною та культурною подією. На честь таких виставок часто створюються архітектурні шедеври: Кришталевий палац у Лондоні (1851), Ейфелева вежа (1889) тощо. Кожна Всесвітня виставка відповідає якомусь важливому етапу розвитку цивілізації (винахід електричної енергії, телекомунікацій, спорудження видатних технічних об'єктів тощо).

У 1925 р. було засновано Всесвітню асоціацію виставкової індустрії, яка й нині є найавторитетнішою міжнародною організацією у цій сфері, об'єнуючи провідних організаторів виставок, виставкові центри, національні та міжнародні асоціації. Асоціація була заснована у Мілані представниками 20 провідних європейських центрів виставкової галузі. Серед них - лідери сучасної виставкової діяльності - Мілан, Париж, Лейпциг, Кельн, Франкфурт, а також ряд центральноєвропейських міст - Будапешт, Гданськ, Любляна, Прага, Заґреб та Львів.

Сучасних форм виставкова діяльність набувала у другій половині ХХ ст. Науково-технічний прогрес, глобалізація світової економіки та становлення постіндустріального суспільства відновлюють попит на спеціальні механізми обміну, якими є міжнародні виставки.

Ведучими міжнародними виставочними організаціями є:

Міжнародне виставочне бюро (BIE);

Міжнародна федерація виставочних послуг (IFES);

Міжнародний виставочний союз (UFI).

На міжнародному ринку ярмарків і виставок першість належить Германії з її відомими ярмарковими і виставковими комплексами в Гамбурзі, Берліні, Кельні, Лейпцизі, Мюнхені, Дюссельдорфі, Франкфурті і інших містах, та підтверджується тим фактом, що 2/3 найбільш популярних з існуючих у всьому світі міжнародних галузевих ярмарків проводяться в цій країні.

Франція є другою по значенню країною з розвиненими традиціями проведення торгових ярмарків. На противагу Германії й Італії, прийнята у Франції централізована система завадила розвитку великої кількості виставочних комплексів в інших містах, окрім Парижу і Ліона. В Франції щорічно проходить біля 1000 різноманітних виставок, причому тільки в ста з них приймають участь зарубіжні експоненти. Приплив на них іноземних відвідувачів порівняно невеликий і складає лише 7% від загального числа.

В Італії, де також розвинуті виставочні традиції, щорічно проводиться 750 різноманітних виставок в 41 місті, з яких тільки 1/6 претендує на зарубіжну участь. Серед міст-упорядників перше місце займає Мілан, де проходить 86 виставок з 31 тис експонентів і 2.6 млн. відвідувачів, з яких 9% - закордонні. Інші міста зі значною виставковою діяльністю - це Верона, Генуя, Бари і Турін.

У Великобританії щороку проходить близько 700 виставок, в яких беруть участь більше 100 тис експонентів. Головною характерною рисою виставок, що тут проводяться, є їхні малі розміри, регіональний масштаб і зосередження в Лондоні і Бірмінгемі. Так, особливої популярність користуються британські фірми Reed Exhibition, що організовує близько 800 виставок в 25 країнах, з яких 92 в Європі, ЕМАР Мас1агеп Exhibitions, Тhе Моngomery Gгоuр, Philbeach Events, МаскВгооks Exhibitions Ltd тощо.

Ярмарки і виставки користуються великою популярністю і в Північній Америці і, особливо, в США. Достатньо сказати, що у 80-ті роки сумарна виставочна площа збільшилася на 43%. В США і Канаді, згідно даним видання "Trade Show Week Data Book", щорічно проводиться близько 4.2 тис виставок.

Однак, більш динамічний розвиток ярмарково-виставкової діяльності у порівнянні з Європою і Америкою спостерігається в країнах Південно-східної Азії. В нинішній час в Японії проводиться приблизно 420 виставок з яких 1/4 носить міжнародний характер.

За оцінками Всесвітньої асоціації виставкової індустрії UFI [12], на початок 2008 р. виставкова діяльність у світі характеризувалась такими показниками: близько 30 тис. виставкових заходів (враховано лише заходи з площею понад 500 м2), 3,2 млн. підприємств-учасників, 350 млн. відвідувачів. Привертає увагу той факт, що лише на 1/8 провідних виставкових заходів у світі припадає 30% всіх учасників та понад 40% відвідувачів, тобто розподіл виставкової діяльності є дуже нерівномірним.

Особливу увагу слід звернути на територіальні особливості світової виставкової індустрії. За масштабами розвитку (загальна площа виставок) та динамікою впродовж у світі виділяються декілька макрорегіональних виставкових ринків.

1. Насичений ринок Західної Європи - великі масштаби (40 млн. м2) та практично відсутня динаміка (менше 1% на рік);

2. Близький до насичення ринок США та Канади - великі масштаби (50 млн. м2), слабка динаміка зростання (2-3%);

3. Ненасичені ринки Східної Європи та Близького Сходу - порівняно незначні масштаби (близько 10 млн. м2), значне зростання (5-8%);

4. Ненасичені динамічні ринки Південної Америки та Азії - порівняно незначні масштаби (15 млн. м2), стрімке зростанням (10% і більше).

Отже, динаміка розвитку виставкової діяльності у макрорегіонах світу значною мірою корелює з динамікою розвитку їх економіки загалом. У більшості випадків зростання виставкової діяльності є випереджаючим порівняно із загальноекономічним зростанням (наприклад, в Україні останніми роками, до кризи, спостерігалося зростання на рівні 15%, у Китаї - до 30%). І, навпаки, - перші ознаки рецесії, як показує досвід Західної Європи, призводять до негайного припинення зростання виставкової діяльності. Разом з тим, суб'єктивні фактори можуть змінювати динаміку: наявність у Німеччині сталої традиції міжнародних виставок, розгалудженої мережі виставкових центрів та інфраструктури ділового туризму сприяли тому, що на фоні загальноєвропейського заморожування виставкової діяльності Німеччина продовжувала демонструвати певну динаміку. З іншого боку, є приклад Індії, де, попри економічне зростання, виставкова діяльність розвивається дуже слабко через відсутність традиції, інфраструктури та виставкових центрів. Немає там і амбіційних державних програм розвитку виставкової індустрії, характерних для Китаю.

Розглянемо картину європейського виставкового ринку з огляду на рівень зосередження, високі стандарти організації та проведення виставкових заходів. Щорічно в Європі проходить близько 12 тис. виставок і ярмарків, переважна більшість з яких має регіональний або місцевий характер. Кількість учасників становить 1,5 млн., відвідувачів - близько 150 млн. Основу європейської виставкової індустрії складає порівняно незначна кількість великих міжнародних виставок - у 2008р. на 800 припадало 430 тис. учасників (у тому числі 164 тис. іноземних, переважно з Італії, Німеччини та Франції) та 43 млн. відвідувачів. В Європі налічується близько 1500 організаторів виставок, з яких 300 мають власні виставкові центри (найбільші - Дойче Мессе в Ганновері, Фієра Мілано в Мілані та Мессе Франкфурт у Франкфурті-на-Майні). Шістка найбільших організаторів включає Мессе Франкфурт, Дюссельдорф Мессе, Рид Екзібішнз, Ферія де Мадрід, Дойче Мессе (Ганновер) та Мессе Мюнхен. Європейські виставкові організатори активні також за межами Європи, проводячи щороку близько 270 виставок, здебільшого у Китаї, Об'єднаних Арабських Еміратах та Індії, а також у країнах Північної та Південної Америки.

В Україні виставкова діяльність має давні традиції. Ще з XVI ст. значного поширення набула ярмаркова діяльність. Найвідоміші з ярмарків проходили у Харкові - Хрещенський, Полтаві - Іллінський, Кролівці - Воздвиженський, Києві - Контрактовий. Починаючи з другої половини ХІХ ст. організація сільськогосподарських та промислових виставок набула регулярного характеру. Основними містами їх проведення стали Київ, Львів, Харків, Катеринослав, Одеса, Херсон. У 1898 р. відбулась величезна для тих часів Київська сільськогосподарська виставка (на площі понад 13 тис. м2). На ній було представлено понад 1700 експонентів. Ще більшою за масштабами була Всеросійська промислова виставка, що відбулась у Києві в 1913 р. і тривала з травня по жовтень, мала 24 відділи.

Особливе місце посідає контрактовий ярмарок, на якому укладали угоди (контракти) про гуртову купівлю-продаж різних виробів, продуктів, на продаж чи оренду приміщень, оформляли кредитні операції тощо. Існував з кінця XV ст. у містах Польщі та України. У XVIIст. найбільше значення мав контрактовий ярмарок у Львові, який згодом був переведений до м.Дубна, з 1797 р. - до Києва.

У другій половині XIX ст. він перетворився на звичайний торговий ярмарок, який існував до 1927 р. За радянських часів, в умовах планової економіки пряму функцію налагодження контактів між виробниками та споживачами регламентували директивні органи (Державний комітет постачання).

Виставки (районні, обласні, республіканські, всесоюзна) демонстрували досягнення народного господарства. У 1958 р. у Києві було відкрито Виставку досягнень народного господарства УРСР, для якої було споруджено комплекс на площі 337 га. У 33 павільйонах демонструвались досягнення промисловості, будівництва і транспорту, сільського господарства, науки і культури, охорони здоров'я. Важливим завданням в роботі виставки було узагальнення й активне сприяння впровадженню прогресивної технології та передових методів праці. Виставковий комплекс став також місцем проведення іноземних та міжнародних виставок.

Страницы: 1, 2, 3, 4