Прогнозування попиту - перша ланка ланцюжка, без якого неможливе планування.2 Планування виробництва.3 Планування збуту продукції.4 Планування постачання.5 Система оцінок результатів функціонування логістичної системи.Сюди ж відносяться дві підсистеми:1)обліку й контролю за виконанням замовлень, що надходять від клієнтів;2)обліку й контролю за виконанням замовлень підприємства його постачальниками.Елементи перераховані в хронологічному порядку виконання відповідних завдань. Прогнозування попиту:1)аналіз ретроспективи попиту (упродовж якомога тривалішого часу;2)створення типології (класифікації) товарів і клієнтів та відпрацювання потенційних методів прогнозування;3)відбір методів прогнозування;4)проведення прогнозних розрахунків;5)постійне виявлення розбіжностей;6)оцінка результатів прогнозування.Планування виробництва:1)облік ресурсів у постачальників;2)вибір пріоритетів по ресурсах;3)визначення потреби в потужностях;4)складання програм випуску продукції;5)поточне планування та контроль за виконанням замовлень на рівні цехів (дільниць);6)оцінка результатів.Планування збуту:1)розробка загального плану збуту, при цьому встановлюється обсяг наявних ресурсів у постачальників (оптимізується план реалізації);2)розробка програми руху потоків виробів по всій розподільчій мережі;3)оптимізація потреби у складських площах і транспорті;4)календарне планування підготовки товарів до відвантаження і поставок споживачеві;5)оцінка результатів.Планування постачанняСкладання плану постачання під наявні замовлення з урахуванням обмежень з боку наявних запасів у виробництві й торговельній мережі (служба постачання не включає підрозділу "закупівлі").План постачання підприємства - це сукупність планово - розрахункових документів, у яких обґрунтовується потреба в засобах виробництва і визначаються джерела її задоволення. Він складається із двох частин - розрахунку потреби в матеріальних ресурсах та балансу матеріального забезпечення.Плани постачання підприємств розробляються як у натуральному, так і у вартісному вираженні.Плани в натуральних одиницях виміру визначають потребу підприємства в засобах виробництва, вони є основою для планування розвитку транспортно-складського господарства.Плани у вартісному вираженні дозволяють погодити матеріально-технічне забезпечення з іншими планами й дозволяють планувати собівартість, прибуток, величину інвестицій та оборотних коштів.3. ТРАНСПОРТНІ ТА СКЛАДСЬКІ ПРОЦЕСИ В ЛОГІСТИЦІ 3.1 Транспортна логістика та організація транспортних процесів на підприємствах Транспорт - це сфера матеріального виробництва, що здійснює перевезення людей та вантажів. У структурі суспільного виробництва транспорт відноситься до сфери виробництва матеріальних послуг. Витрати на виконання транспортних операцій складають до 50 % від суми загальних витрат на логістику. За призначенням виокремлюють дві основні групи транспорту: транспорт загального та транспорт незагального користування. Транспорт загального користування - це галузь національної економіки, що задовольняє потреби всіх галузей та населення в перевезенні вантажів і людей. Транспорт загального користування обслуговує сферу обігу та населення. Поняття транспорту загального користування охоплює: залізничний, водний (морський та річний), автомобільний, повітряний, трубопровідний транспорт. Транспорт незагального користування охоплює внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать нетранспортним організаціям. Організація переміщень вантажів транспортом незагального користування є предметом вивчення внутрішньовиробничої логістики. Вирішення комплексу завдань, пов'язаних із організацією переміщень вантажів транспортом загального користування є предметом транспортної логістики. Основні завдання транспортної логістики можна визначити таким чином: вибір виду транспортних засобів; вибір типу транспортних засобів; спільне планування транспортного процесу зі складським та виробничим; спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту; забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу; визначення раціональних маршрутів доставки. Завдання вибору виду транспорту вирішується у взаємозв'язку з іншими завданнями логістики, такими як створення і підтримка оптимального рівня запасів, вибір виду тари та упаковки тощо. Основою вибору виду транспорту, оптимального для конкретного перевезення, має служити інформація про характерні особливості різних видів транспорту. Кожний з видів транспорту має конкретні особливості з точки зору логістичного менеджменту, переваги й недоліки, які визначають можливості його використання в логістичній системі (табл. 3.1). Таблиця 3.1 -Порівняльна характеристика різних видів транспорту |
Вид транспортно-го засобу | Переваги | Недоліки | Сфера застосування | | 1 | 2 | 3 | 4 | | Залізничний | Висока провізна і пропускна здатність. Незалежність від кліматичних умов, пори року і доби. Висока регулярність перевезень. Відносно низькі тарифи. Висока швидкість доставки на великі відстані. | Обмежена кількість перевізників. Великі капітальні вкладення у виробничо-технічну базу. Низька доступність до кінцевих споживачів. Низька якість збереження вантажів. | Практично необмежена | | Морський | Можливість міжконтинентальних перевезень. Низька собівартість перевезень на далекі відстані. Висока провізна і пропускна здатність, низька капіталомісткість перевезень. | Обмеженість перевезень, низька швидкість доставки. Залежність від географічних, природних, навігаційних умов. Жорсткі вимоги до пакування, мала частота відправлень. | Практично необмежена | | Внутрішній водний (річковий) | Висока провізна здатність на глибоководних ріках і водоймах. Низькі собівартість і капіталомісткість перевезень. | Обмеженість перевезень, низька швидкість доставки. Залежність від нерівномірності глибини рік, водойм, від навігаційних умов. Сезонність роботи. | Практично необмежена | | Автомобіль-ний | Висока доступність. Можливість доставки вантажу "від дверей до дверей". Великі маневреність і гнучкість, висока швидкість доставки. Можливість використання різних маршрутів доставки. Висока якість збереження вантажу, можливість відправлення невеликих партій. Широкий вибір перевізників. Менш жорсткі вимоги до пакування товару. | Низька продуктивність. Залежність від погодних та дорожніх умов. Відносно висока собівартість перевезень на великі відстані. Низький рівень експлуатаційних показників. | На короткі відстані (до 300 км) | | Повітряний | Найвища швидкість доставки. Висока надійність, найкраще збереження вантажу, короткі маршрути перевезень. | Висока собівартість, матеріало-, енергоємність перевезень. Залежність від погодних умов, недостатня географічна доступність. | Практично необмежена | | Трубопровід-ний | Низька собівартість, висока продуктивність. Висока якість збереження вантажу, низька капіталомісткість. | Обмеженість видів вантажу, обмежена доступність малих обсягів транспортування вантажу. | Обмежена видом вантажів | | |
Виділяють шість основних факторів, які впливають на вибір виду транспорту: час доставки; частота відправлень вантажу; надійність дотримання графіка доставки; здатність перевозити різні вантажі; здатність доставити вантаж у будь-яку точку території; вартість перевезення. Вибираючи засіб доставки конкретного товару, відправники враховують до шести факторів одночасно. Так, якщо відправника цікавить швидкість, його основний вибір зосереджується на повітряному або автомобільному транспорті. Якщо його мета - мінімізувати витрати, вибір обмежується водним і трубопровідним транспортом. Найбільше переваг пов'язано з використанням автомобільного транспорту, чим і пояснюється зростання його частки в обсязі перевезень. Однак остаточний висновок про варіант доставки вантажів ґрунтується на техніко-економічних розрахунках. Одним із суттєвих факторів, які впливають на вибір перевізника, є вартість перевезення. Вартість транспортних послуг, або вартість перевезення, визначається сумою необхідних витрат транспортних підприємств чи фірм на перевезення вантажів. Споживачі, купуючи транспортні послуги, відшкодовують ці витрати у формі тарифів і фрахтових ставок, що є одночасно грошовим вираженням вартості транспортної продукції (послуг). Система транспортних тарифів залежить від виду транспорту й способу перевезення. Транспортні тарифи - це форма ціни на послуги транспорту. Транспортні тарифи повинні забезпечити транспортному підприємству відшкодування експлуатаційних витрат і можливість отримання прибутку; покупцеві транспортних послуг - можливість покриття транспортних витрат. Умілим регулюванням рівня тарифних ставок різних зборів можна стимулювати також попит на додаткові послуги. Транспортні тарифи охоплюють: 1 Плату за перевезення вантажів. 2 Збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів. 3 Правила обрахунку оплат і зборів. 4 Системи тарифів на різних видах транспорту мають свої особливості. Матеріально-технічна база транспорту поєднує: транспортні засоби (вагони, локомотиви, флот, автомобілі), технічні засоби та споруди (станція, депо, порти та ін.), а також ремонтні підприємства, дорожні господарства, засоби автоматики, телемеханіки та зв'язок. Організація роботи внутрішньовиробничого транспорту Транспортне господарство підприємства - сукупність загальнозаводських та цехових підрозділів, що забезпечують переміщення людей та вантажів між окремими виробничими ділянками, цехами, робочими місцями та за межами підприємства. Головна мета транспортного господарства - вчасне переміщення вантажів і людей за вказаними маршрутами з найменшими витратами на здійснення транспортування та операції по завантаженню та розвантаженню. Склад та структура транспортного господарства підприємства залежать від наступних факторів: особливостей продукції, що випускається підприємством; розміру підприємства та масштабу виробництва; галузевої приналежності підприємства; рівня автоматизації та механізації виробничого процесу; рівня кооперації з транспортними організаціями. До складу транспортного господарства зазвичай входять: 1) транспортний відділ; 2) транспортний цех або цехи (цех автомобільного транспорту, цех залізничного транспорту тощо); 3) ремонтний цех або цехи. Транспортний відділ, як правило, складається з наступних підрозділів: 1) бюро перспективного планування; 2) бюро технічного нормування та організації перевезень; 3) конструкторсько-технологічне бюро; 4) диспетчерське бюро; 5) ремонтне бюро. До транспортних засобів належать технічні засоби, що слугують для переміщення вантажів у просторі. Класифікація транспортних засобів: 1) за призначенням перевезень: зовнішній; міжцеховий; внутрішній; 2) за режимом роботи: перервної дії; безперервної дії; 3) за напрямком переміщення вантажів: горизонтальний (конвеєри, транспортери); вертикальний (ліфти); змішаний (крани); похилий (канатні дороги); 4) за видами транспортних засобів: автомобільний; залізничний; трубопровідний; авіаційний; 5) за рівнем механізації (автоматизації): автоматизований; механізований; ручний; 6) залежно від можливості переміщення транспортного засобу виділяють дві групи транспортних засобів: стаціонарні транспортні засоби; нестаціонарні, або пересувні, транспортні засоби. Визначення необхідної кількості внутрішньовиробничих транспортних засобів
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
|