ВЕЛИКИЙ ВІТЧИЗНЯНИЙ ПЕДАГОГ К.Д. УШИНСЬКИЙ
ВЕЛИКИЙ ВІТЧИЗНЯНИЙ ПЕДАГОГ К.Д. УШИНСЬКИЙ
Життя і педагогічна діяльність. Великий вітчизняний педагог, один з
основоположників педагогічної науки і народної школи в Росії Костянтин
Дмитрович Ушинський (1824—1870) народився в м. Тулі. Його батько багато
років перебував на військовій службі, брав участь у Вітчизняній війні 1812
року, вийшовши у відставку і здобувши дворянське звання за багаторічну
службу в армії, працював службовцем у різних установах Тули, Полтави.
Олонця, Вологди, Петербурга та повітовим суддею в м. Новгороді-Сіверському
Чернігівської губернії. Мати його була родичкою Капністів. Дитячі роки
Ушинський провів у м. Новгороді-Сіверському, де вчився в гімназії, потім
закінчив юридичний факультет Московського університету і був залишений там
на два роки для підготовки до професорської діяльності. У 1846 році він був
призначений виконуючим обов'язки професора юридичних наук Ярославського
юридичного ліцею, звідки був звільнений як «неблагонадійний» і довгиіі час
не міг знайти роботи. У 1849—1854 рр. він працював дрібним службовцем у
Міністерстві внутрішніх справ, але ця робота його не задовольняла ні
матеріально, ні морально. Деяке задоволення давало йому в цей період
співробітництво в журналах «Современник», «Библиотека для чтения», в яких
він публікував реферати статей та переклади з іноземних мов.
У 1854 році УШИНСЬКИЙ дістав посаду викладача російської мови та
інспектора кчасіз v Гатчннському сирітському інституті, де широко
проявились його організаторські й педагогічні здібносгі.
у 1857—1858 рр. в «Журнале для воспитаїїня» Ушіїнський опублікував
статті: «Про користь педагогічної літератури», «Три елементи школи», «Про
народність у суспільному вихованні» (1858), «Шкільна реформа в Півиічнііі
Америці» та \н. У 1859 році ного було призначено інспектором класів
Смольного інституту шляхетних дівчат, де він працював до 1802 року,, будучи
водночас і редактором «Журиала Мпнистсрствз народного просвещения», в якому
1860—1862 рр. опублікував статті: «Праця в її психічному і виховному
значенні» (1860), «Недільні школи», «Питання про народні школи», «Рідне
слово» (1861), «Проект учительської семінарії». У Смольному інституті він
намагався ліквідувати занадто суворий режим для вихованців та поліпшити їх
навчання й виховання.
Разом з Ушинським в Смольному інституті працювали відомі російські
педагоги В. І. Водочозов, Д. Д. Семенов, Л. М. -Модзалевськиіі, М 1.
Ссмевський та іп. У 1862 році Ушіїнськиіі змушений був залишити роботу в
Смольному інституті: начальниця інстигуту і законовчитель звинуватили його
в «політичній іісб,іагоналіііності/>. Несправедливе ставлення з боку
начальства підірвало й без того поганий стан його здоров'я. Він тяжко
захворів, але їхати лікуватися за кордон в нього не було коштів. Побоюючись
громадського осуду за погане ставлення до Уніннського, Міністерство освіти
відрядило ного за кордон для вивчення досвіду жіночої освіти, а насправді
це «відрядження» було замаскованим політичним засланням. За кор доном
уііііиіськии зустрівся і подружився з М. І. Пироговим, який дявав йому
порали в лікуванні. Там пін пробув п'я-ііі років. Лікуючись, баї ато
працював, вивчав досвід жіночої освіти в ряді країн, досліджував стан
початковою навчання. написав свої педагогічні твори: «Педаюгічна подорож до
Швейцарії-» (1862), «Рідне слово», два томи книіи «Людина як предмет
виховання» та іи Перебуваючії за кордоном, Уніннськии дуже сумував за
Росією. він писав-«Страшно стає, як подумаю, що через рік чи два мої
зв'язки з Росією порву-чі,си і залишусь я десь у Женеві, як острівець, що
заіубився серед океану».
У 1867 році Ушіїнськиіі повернувся в Росію, але був вже зовсім
хвориіі. Проте навіть і в такому стані він багато працював: закінчував
деякі свої твори, збирав матеріал для нових, зустрічався з учителями, давав
їм поради. Він збирався ііранговаги професором педагогіки Новоросійського
(Одеською) університету, куди його запрошували, але ця мрія не здійснилася.
Номер К Д. Ущинський у 1870 році в Одесі, де він тяжко захворів но дорозі в
Крим на лікування. Поховано його в Києві на території Вплубицького
монастиря.
Після Великої Жовтневої соціалістичноі революції в нашій країні
зроблено багаю для того, щоб увічнити пам'ять великого вітчизняної о не-
дйіоіа- широко відзначаються його ювілеї, видано великим тиражем йою твори
в одинадцяти "-омах, ного ім'я присвоєно Ярославському і Одеському
педагогічним інститутам, встановлено студентські стипендії його імені,
кращих представників гародиої освіти і педагогічної науки нагороджують
медалями К. Д. Ушинсьхого.
У розвитку сгюго світогляду Ушписький пройшов складний шлях: він був
добре обізнаний з різними філософськими системами, сприймав їх критично,
намагався створити свою точку зору, але так і залишився на шляху від
ідеалізму до матеріалізму, хоч у багатьох питаннях дуже близько підходив до
матеріалістичних позицій, виступав на захист матеріалістичної філософії. У
питаннях розвитку природознавства він стояв на позиціях дарвінізму, в
теорії пізнання і психології додержувався фізіологічних основ, у питаннях
соціології вважав, що розум є рушійною сплою суспільного розвитку.
Виходячи з позицій матеріалістичного сенсуалізму, Ушии-ськнй твердив,
що єдиним критерієм для речі є сама річ, а не наше поняття про неї. У
багатьох своїх творах він виступав проти ідеалістичних основ педагогіки і
психології Канта, Геїеля, Гербарта, Спенсера; негативно ставився до
вульгарного матеріалізму Фогта, Молсшопа, Бюхпсра. Він визнавав матерію,
яі, таку, що існує об'єктивно, а також її рух. Шукаючи нових ніляхіп
розвитку філософії, покладаючп великі надії на розвиток науки і 1СХПІКИ,
він писав: «Сила людини—її парові машини, іиви;'-кість її—паровози і
пароплави, а крила вже ростуїь у людини і розгорнуться іоді, коли вона
навчиться вільно керувати аеростатом».
У розвитку своїх соціально-політичних поглядів Ушинський не став на
рсволюційно-демократичні позиції. Так, наприклад. у с-іатті «Праця в її
психічному і виховному значенні» він показав гуиеречпосгі в іодішиьому
суспільстві (конкуренція в промисловості, сксилуаіація людини людиною,
перетворення робії-иіікіп промпслопосіі па придаток до машин), але через
клас(ж\ обмеженість свою світогляду ис прийшов до висновку про необхідність
класової боротьби, революційного перетворення суспільства Засуджуючії
залишки кріпосництва, Ушинський разом з тим не піднявся вище буржуазного
демократизму, він вважав, що дальший розвиток Росії може відбуватися мирним
шляхом, без революції. Ідеалістичні погляди особливо проявилися в перший
період його життя в ставленні до релігії та в ідеалізації патріархального
селянства (християнську релігію він вважав основою моралі й виховання)
Пізніше, особливо в останні роки свого життя, Ушинський, залишаючись
релігійною людиною, виступав проти втручання церкви та духовенства в
світське життя і шкільні справи, він писав' «Усяка фактична наука — іншої
науки ми й не знаємо — стоїть поза всякою релігією, бо спирається на факти,
а не на вірування». У статті «Загальний погляд на виникнення наших народних
шкіл» (1870) він констатував той факт, що ідея церковної школи не знайшла
підтримки в наооді, що самі селяни виступали проти того, щоб у школах
працювали попи. Релігійнісгь людей, на його думку, повинна проявлятися в їх
гуманності, у взаємній повазі і дружбі.
Педагогічна наука і мистецтво виховання. Велика заслуга Ушинського
полягає в тому, що науку про навчання та виховання—педагогіку—він розглядав
у тісному взаємозв'язку з такими науками, як філософія, історія,
психологія, анатомія і фізіологія людини та ін., а також з педагогічною
практикою. Педагогічна наука може розвиватись тільки тоді, вказував
Ушинський, коли вона збагачуватиметься передовим педагогічним досвідом.
Він вимагав єдності педагогічної теорії і практики, взаємногоїх
збагачення, оскільки~в педагогічній справі немає нічого гіршого, як відрив
школи від життя, теорії від практики і практики від теорії. Щоб правильно
навчати і виховувати людей, треба знати історію людства та історію
виховання (історію педагогіки), всебічно знати їх самих, їх природу,
задатки і психіку. Тільки при додержанні таких умов педагогіка буде наукою,
а вихователі оволодіють мистецтвом виховання. «Якщо педагогіка,— писав
Ушинський,— хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна
насамперед знати, її також у всіх відношеннях».
Велика заслуга Ушинського полягає в тому, що педагогіку він розглядав
у тісному зв'язку з психологією, часто підводив психологічні основи у
розв'язанні педагогічних проблем Це мало особливо велике значення, оскільки
за тих часів панували ідеї метафізичної та емпіричної психології.
У розвитку педагогіки і психології велике значення мала праця
Ушинського «Людина як предмет виховання», в якій докладно розглянуто багато
важливих питань: розвиток почуттів, ..спринмания, пам'яті, уваги, уявлення,
мислення, емоцій, мови тощо Виступаючи протії представників буржуазної
психології 1 педагогіки (Гербарта, Бенеке та ін), які однобічно,
абстрактно, з метафізичних позицій трактували психіку людини, він, навпаки,
психічне життя людини, зокрема дитини, розглядав у русі, в зв'язку з
розвитком суспільства.
Як педагог і психолог Ушинський великого значення надавав розвитку
активності дітей у процесі навчання та виховання, вказував на методи і
способи психічного їх розвитку: правильний режим життя, виховання волі та
інтересів, набування трудових навичок, умінь і звичок, подолання труднощів
тощо Високо оцінюючи значення трудового народу в історії суспільства, він
вважав, що й виховання підростаючого покоління повинно відбуватися в його
Інтересах з обов'язковим врахуванням специфічних особливостей кожного
народу. Тільки з сукупності практики і теорії виховання в різних народів
може створитись загальнолюдська педагогічна система виховання, яй наука і
мистецтво.
Ушинський зазначав, що всяка практична діяльність, спрямована на
задоволення духовних потреб людини, є великим мистецтвом, а педагогіка як
наука є вищим, мистецтвом, оскільки вона задовольняє найбільшу з потреб
людини і людства в цілому — їх прагнення до вдосконалення.
Велика заслуга Ушинського полягає в тому, що він розглядав педагогіку
як науку і мистецтво у зв'язку з досягненнями вітчизняної матеріалістичної
філософії та інших наук про природу людини, про фізичне, розумове і
моральне її вдосконалення.
Ідея народності виховання. Однією з найважливіших соціальних і
педагогічних проблем Ушинський вважав ідею народності виховання, яку він
трактував досить широко. Термін «народність» він розумів, як історію того
чи, іншого .народу, його ісгорианий розвиток, географічні й природні
умови/в яких живе народ, економічні, соціальні, культурні, національні та
інші особливості народів Спільною особливістю всіх народів Ушинський вважав
виховання людей У статті «Про народність у суспільному вихованні» він дав
високу оцінку всім народам Ро сії, народність вважав основою виховання
підростаючого покоління в дусі патріотизму, любові до батьківщини та свого
народу.
Народність виховання в Ушинського не має нічого спільного з поняттям
народності як прояву великоросійського шовінізму, патріархальності й
релігійності; у нього це важливий засіб всебічного вивчення історії своєї
батьківщини, засіб патріотичного виховання підростаючого покоління.
У виховуванні патріотичних почуттів дітей і молоді велике значення, на
думку Ушинського, мають традиції з історії боротьби російського народу
проти його зовнішніх ворогів у період Вітчизняної війни 1812 року,
Кримської війни 1853—1856 рр. та ін. Але треба, зауважував він, щоб ці
традиції послідовно використовувалися в процесі виховання і повсякденному
житті, а не тоді тільки, коли батьківщині загрожує небезпека.
Ідея народності виховання в Ушннського свідчить про його боротьбу за
розвиток російської національної педагогіки і школи, а також про критичне
Страницы: 1, 2
|