Строком визначено певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін – певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Однак розмежування строку і терміну навряд постає доцільним, зважаючи на їх синонімічне значення, коли строк є одним із значень слова “термін” [8, с.1241]. На підставі проведеного вище аналізу різних наукових підходів щодо сутності категорій “час”, “строк”, можна зазначити, що поняття процесуального строку в адміністративному судочинстві можна сформулювати, враховуючи три положення: а) категорію “час”; б) наявність таких елементів часу як момент, тривалість; в) наявність зв’язку факту настання чи спливання із юридичними наслідками. Таким чином, процесуальний строк можна визначити як установлений законом або судом проміжок часу початок чи закінчення спливання якого або настання якого тягне юридичні наслідки та в межах якого вчиняються процесуальні дії. Це визначення доцільно закріпити в нормі ч.1 ст. 101 КАС України, замінивши чинну редакцію.

2. Види процесуальних строків в адміністративному процесі

процесуальний строк адміністративний судочинство

Одним із перших адміністративістів [23, 181], який зробив спробу класифікувати строки провадження в справах про адміністративні правопорушення, був Д.М. Бахрах, який вважав, що серед великої різноманітності строків необхідно розрізняти загальні і спеціальні. Найважливішим є поділ строків за їх юридичним значенням на: процесуальні, строки давності, примусового діяння [24, с. 315].

Досить цікаву класифікацію строків запропонував О. С. Дугенець, який досліджував процесуальні строки провадження у справах про адміністративні правопорушення. Автор виділяє такі види строків [25, с. 36]:

1. За характером спрямованості: а) спрямовані на забезпечення оперативності провадження у справах про адміністративні право порушення; б) спрямовані на захист прав і законних інтересів учасників провадження.

2. За змістом здійснюваних юридичних дій: а) строки реалізації суб'єктивного права; б) строки реалізації юридичного обов'язку.

3. За характером юридичних наслідків, що настають у разі не виконання визначених процесуальних дій: а) що тягнуть нові юридичні дії; б) що тягнуть припинення юридичних дій; в) що не тягнуть юридичних наслідків.

4. За характером обов'язковості: а) основні; б) додаткові.

5. За способом застосування: а) загальні; б) спеціальні.

6. За суб'єктом встановлення: а) встановлені чинним законодавством; б) встановлені правозастосовним органом на основі і в межах чинного законодавства.

7. За можливістю змінення: а) незмінні; б) змінні.

8. У свою чергу, змінні строки можна поділити на: а) об'єктив но змінні; б) суб'єктивно змінні.

9. За характером визначення тривалості: а) визначені; б) невизначені.

10. За характером обчислення визначені строки, у свою чергу, можна поділити залежно від одиниці виміру часової тривалості процесуальних дій.

11. Залежно від тривалості: а) строки-періоди; б) строки-моменти.

12. За особливостями додержання тривалості: а) тривалість яких у встановлених законом рамках самостійно визначає орган (посадова особа) без будь-яких погоджень і повідомлень; б) тривалість яких в установлених законом рамках визначає орган (посадова особа), але з обов'язковим повідомленням третьої сторони; в) тривалість яких в установлених законом рамках може бути визначена на основі санкції прокурора.

На думку Л. В. Коваля, строки бувають двох видів: строки процесуальних дій і строки давності.

Перший вид - це періоди часу, точно визначені законом, з плином яких учасники адміністративно-деліктних відносин вправі або зобов'язані вчинити процесуальні дії щодо розгляду справи, виконання постанови на подання скарги. До другого виду, на думку автора, належать встановлені законом строки, після закінчення яких унеможливлюється притягнення винної особи до відповідальності або застосування до неї призначеного покарання [26, с. 175].

З точки зору Л. В. Коваля, строки можна класифікувати, грунтуючись на змісті конкретної процесуальної дії, завершеної в їх межах, а саме: а) строки підготовки адміністративних матеріалів для розгляду; б) строки направлення матеріалів справи правозастосовному органу; в) строки розгляду справи; г) строки вручення копії постанови; г) строки виконання постанови; д) строки подання скарг; е) строки для накладення адміністративних стягнень у справах, які перебувають у провадженні прокурорсько-слідчих та судових установ і придатні до вирішення в адміністративному порядку. Автор намагається, крім класифікації строків залежно від утримування конкретної процесуальної дії, поділити строки за характером обчислення [26, с. 176-178].

Класифікацію строків провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснила І. В. Панова.

За юридичним значенням: 1) процесуальні; 2) строки давності; 3) примусової дії.

Процесуальні строки поділяються на такі види: а) для юрисдикційних органів; б) для інших учасників адміністративно-юрисдикційного провадження; в) для осіб, які не беруть участі у провадженні.

Строки давності включають такі види: а) строки притягнення до адміністративної відповідальності; б) строк погашення накладення стягнення; в) виконання постанови.

Достатня кількість заходів адміністративного примусу дозволила класифікувати строки примусової дії на такі провадження, як: а) контрольно-превентивне; б) адміністративно-припиняюче; в) процедурно-забезпечувальне; г) відновлюване; д) провадження щодо застосування адміністративних санкцій. Автор класифікує строки на: загальні і спеціальні. Передбачено загальний строк та спеціальні строки давності притягнення до адміністративної відповідальності.

Законодавством передбачено багато видів строків розгляду справ про адміністративну відповідальність:

1) чотири види скорочених строків, встановлених КпАП РРФСР:

2)а) одна доба; б) три доби; в) п'ять діб; г) сім діб.

3) місячний строк;

4) до двох місяців;

4) розгляд справ про стягнення податкових санкцій за позовом податкових органів.

Для надання реальної можливості зацікавленим особам оскаржити незаконні постанови державних органів і посадових осіб законодавець встановлює різні строки подачі скарги, а саме: а) десять днів; б) двадцять днів; в) три місяці.

Строки розгляду скарги або протесту на постанову у справі про притягнення до адміністративної відповідальності слугують гарантією швидкості, оперативності й динамічності стадії оскарження. Загальний строк розгляду скарги (протесту) на постанову - десять днів.

Спеціальні строки розгляду скарг встановлені митним і податковим законодавством: а) невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів; б) один місяць; в) до трьох місяців.

Строки адміністративного затримання фізичних осіб класифікуються на:

1.Загальні - три години.

2.Спеціальні: а) одна доба; б) сорок вісім годин; в) три доби; г) десять діб; д) тридцять діб [27, с. 353-412].

І. В. Панова досить детально класифікувала строки провадження у справах про адміністративні правопорушення, але така громіздка класифікація приводить до ускладнення правової теорії.

Більш спрощену класифікацію запропонував В. Г. Перепелюк [28, с. 193]:

1.За масштабом на: а) загальні; б) спеціальні.

2.Залежно від стадії провадження: а) строки розгляду справи в цілому; б) строки стадії порушення справи; в) адміністративного розслідування; г) підготовки справи до вирішення; д) вирішення; е) виконання.

А. Н. Сапогін зазначає, що строки за своїм характером і призначенням можуть бути поділені на декілька видів:

1)  строки дії законодавства про відповідальність за адміністративні правопорушення;

2)  строки повторного вчинення порушень як кваліфікуючі ознаки складу адміністративних правопорушень;

3)  строки адміністративних стягнень, їх обчислення й накладення;

4)  строки, після закінчення яких особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню;

5) строки розслідування справ про адміністративні правопорушення;

6)  строки розгляду справ про адміністративні правопорушення;

7) строки виконання постанов про накладення адміністративних
стягнень;

8) строки оскарження й опротестування постанов у справі про адміністративне правопорушення [29, с. 6].

На думку автора, не мають юридичного значення для кваліфікації адміністративних правопорушень періоди часу його вчинення: зима, весна, літо, осінь; ніч, ранок, вечір; святкові або робочі дні.

А. В. Баб'як пропонує таку класифікацію строків:

1. Залежно від виду процесуальних дій: а) в управлінському процесі; б)'в адміністративному судочинстві; в) у деліктному процесі.

2. За способом визначення тривалості: а) визначені; б) невизначені.

3. Залежно від тривалості: а) строки-моменти; б) строки-періоди.

4.Залежно від окремих елементів, які складають у цілому адміністративний процес: а) строки здійснення окремих процесуальних дій; б) строки розгляду й вирішення адміністративних справ; в) строки, що визначають можливість зацікавлених осіб подати скаргу або протест на рішення; г) строки виконання рішень.

5.Залежно від суб'єкта встановлення: а) встановлені; б) призначені судом (суддею).

6.Залежно від суб'єктів процесуальних правовідносин, які повинні їх дотримуватися: а) строки, що їх повинен дотримуватися суд (суддя); б) строки, що їх повинні дотримуватись особи, які беруть участь у справі; в) строки, що їх повинні дотримуватися суб'єкти процесуальних відносин; г) строки, що їх повинні дотримуватися особи і органи, які не беруть участі у справі.

7.Залежно від категорії справи: а) загальні; б) спеціальні.

8.За характером настання: а) строки, які спливають; б) строки, які настають.

9.Залежно від адміністративно-правового режиму, який вони
регламентують: а) режим забезпечення законності; б) прикордонний режим; в) митний режим; г) податковий режим [30, с. 40-43].

Зазначена класифікація враховує різні сторони процесуальних строків, але має суттєві недоліки:

по-перше, автор в своєму дослідженні розмежовує поняття строку та поняття терміну, разом з тим залежно від періоду часу об'єднує ці два поняття;

по-друге, поділяючи адміністративний процес на управлінський та деліктний, залишається незрозуміле, чому залежно від процесуальних дій автор виділяє строк у адміністративному судочинстві.

Відокремлення управлінського та деліктного процесу іде від наявності суперечки про право, а строки у адміністративному суді відокремлюються за ознакою органу, в якому здійснюється правосудця;

по-третє, виділення строків залежно від суб'єкта встановлення не може мати право на існування, оскільки такі строки нормативне визначені і здійснюються у межах передбаченої компетенції;

по-четверте, розмежування строків залежно від суб'єктів процесуальних правовідносин, які повинні їх дотримуватися, можна піддати сумніву, оскільки нормативне визначені строки обов'язкові для всіх суб'єктів процесуальних правовідносин без винятку.

Всі зазначені класифікації дуже громіздкі та досить уразливі.

Аналіз усього масиву процесуальних строків дає змогу відокремити три групи, а саме:

а) нормотворчі строки; б) правозастосовні строки; в) правоохоронні строки.

Нормотворчі строки - це періоди часу, які регламентують процесуальну діяльність по створенню, зміні, призупиненню, відміні підзаконних нормативних актів публічної адміністрації, які виконують покладені на них завдання та функції у сфері державного управління, з метою створення правової бази для реалізації законів.

Правозастосовні строки - це періоди часу, які регламентують процесуальну діяльність регулятивного характеру широкого кола суб'єктів публічної адміністрації по реалізації прав і обов'язків індивідуальних та колективних суб'єктів у сфері надання сервісних послуг.

Правоохоронні строки - це періоди часу, які регламентують процесуальну діяльність охоронного, примусового характеру широкого кола суб'єктів публічної адміністрації по вирішенню правових суперечок, реалізації санкцій та захисту регулятивних правовідносин із застосуванням заходів примусу.

В адміністративному процесі більшість процесуальних дій і рішень обмежена строковими рамками, що призначені для забезпечення своєчасного виконання органами та посадовими особами повноважень, які на них покладені відповідно до відомчих нормативно-правових актів. Поняття «строкові рамки» включає в себе характерний елемент обчислення строків, під якими розуміють цифрові розрахунки [31, с. 603].

В адміністративному праві питання обчислення строків розгля дали Д. М. Бахрах, О. С. Дугенець, Л. В. Коваль, І. В. Панова, В. Г. Перепелюк.

Однак низка питань, поставлених цими та іншими авторами, залишилася нерозв'язаною, деякі з них мають дискусійний характер, а щодо окремих в останні роки сформувалися нові підходи до їх вирішення.

У зв'язку з цим виникає необхідність у подальшій розробці правового регулювання строків у адміністративному праві для усунення ускладнень у правильному визначенні, обчисленні й застосуванні тих чи інших строків, оскільки невизначення цих правових категорій неминуче тягне за собою порушення адміністративного законодавства.

Слушну пропозицію щодо обчислення процесуальних строків запропонував Д. М. Бахрах, який зазначає, що час не залежить від волі людей. Він відзначає особливу роль законодавця щодо строкових рамок та зауважує, що законодавець не тільки встановлює розміри строків, а й правила їх підрахунку, ставить їх обчислення в залежність від тих або інших фактів. На думку автора, щоб юридичне грамотно вирішити питання про строки, необхідно врахувати чотири юридичне важливі обставини: по-перше, встановлений законом розмір строку; по-друге, коли і з якого юридичного факту він починає обчислюватися; по-третє, коли, який юридичний факт припиняє його обчислення або перериває його; по-четверте, який час закон не включає (включає) в обчислюваний строк [32, с. 509].

Страницы: 1, 2, 3