|
Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітніх дітей,
регулюється чинним законодавством.
Стаття 15. Охорона праці неповнолітніх
Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до
вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або
небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Порядок трудового і
професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з цими роботами,
визначається положенням, яке затверджується Державним комітетом України по
нагляду за охороною праці.
Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення
речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами
праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, а також граничні
норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджуються
Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Державним комітетом України
по нагляду за охороною праці.
Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного
огляду.
Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та
робіт у вихідні дні.
Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого
часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються чинним
законодавством.
Стаття 16. Охорона праці інвалідів
У випадках, передбачених законодавством, власник зобов'язаний
організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно
до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий
тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів.
Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час без їх
згоди не допускається.
Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані
створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної
експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів
щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії
працівників.
ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ
Стаття 17. Управління охороною праці на підприємстві та обов'язки
власника
Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на
робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також
забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про
охорону праці.
З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління
охороною праці, для чого:
·
створює відповідні служби
і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань
охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та
відповідальність за виконання покладених на них функцій;
·
розробляє за участю
профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів
з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки,
засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний
досвід з охорони праці тощо;
·
забезпечує усунення
причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і
виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками
розслідування цих причин;
·
організовує проведення
лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність
нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються
законодавством, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і
шкідливих для здоров'я виробничих факторів;
·
розробляє і затверджує
положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах
підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на
території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках,
робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних
актів про охорону праці, забезпечує безплатно працівників нормативними актами
про охорону праці;
·
здійснює постійний
контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження
з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва,
використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт
відповідно до вимог щодо охорони праці;
·
організовує пропаганду
безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони
праці.
В разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які
необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на
певних роботах, власник зобов'язаний вжити погоджених з органами державного
нагляду заходів, що забезпечать безпеку працівників.
У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних
випадків власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим,
залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.
Згідно Закону України від 15.11.96 р. “Про відпустки” кожний громадянин
має право на додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами
праці.
Стаття 7. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і
важкими умовами праці та її тривалість ( Стаття 7 вводиться в
дію з 1 січня 1998 року згідно з Постановою ВР N 505/96-ВР від 15.11.96 )
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами
праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах,
пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за
Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів
України.
Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї
статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від
результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості
працівника в цих умовах.
Стаття 8. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці
та її тривалість ( Стаття 8 вводиться в дію з 1 січня 1998 року
згідно з Постановою ВР N 505/96-ВР від 15.11.96 )
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається:
1) окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним
нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих
природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для
здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт,
професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
2) працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7
календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених
колективним договором, угодою.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий
характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від
часу зайнятості працівника в цих умовах.
Згідно Закону України від 16.12.91 р. “Про пенсії” кожний громадянин
має право пенсії на пільгових умовах , якщо виконує шкідливу роботу.
Стаття 13. Пенсії за віком на пільгових умовах
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від
місця останньої роботи:
·
а) працівники, зайняті
повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і
особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій,
посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за
результатами атестації робочих місць;
·
чоловіки - після
досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10
років на зазначених роботах;
·
жінки - після досягнення
45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців
на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо
шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах
призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1
рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
·
б) працівники, зайняті
повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, -
за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним
Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
·
чоловіки - після
досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12
років 6 місяців на зазначених роботах;
·
жінки - після досягнення
50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на
зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і
важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням
віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців
такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;
·
в) трактористи-машиністи,
безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в
колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки
після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з
них не менше 20 років на зазначеній роботі;
·
г) жінки, які працюють
трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і
вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів,
- після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з
них не менше 15 років на зазначеній роботі;
·
д) жінки, які працюють
доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах,
радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50
років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання
встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що
визначається Кабінетом Міністрів України;
·
е) жінки, зайняті протягом
повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну,-
після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;
·
є) робітниці текстильного
виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і
професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів
України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20
років;
·
ж) жінки, які працюють у
сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, -
незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом
Міністрів України;
·
з) водії міського
пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових
автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:
·
чоловіки - після
досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній
роботі не менше 12 років 6 місяців;
·
жінки - після досягнення
50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не
менше 10 років. ( Пункт "з" частини першої статті 13 в редакції
Закону N 2356-12 від 15.05.92 )
( Частину другу статті 13 виключено на підставі Закону N 1461-III (
1461-14 ) від 17.02.2000 )
( Частину третю статті 13 виключено на підставі Закону N 198/96-ВР від
16.05.96 )
Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії
залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і
50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих
місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату
праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до
досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
( Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 198/96-ВР
від 16.05.96 )
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію
цього Закону на роботах із шкідливими й важкими умовами праці, передбачених
законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне
забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в
організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються
на органи Державної експертизи умов праці. Положення про органи Державної
експертизи умов праці та порядок проведення атестації робочих місць
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
2.Аналіз шкідливих і небезпечних чинників
По природі дії на організм людини небезпечні і шкідливі виробничі
чинники (НВЧ і ШВЧ) підрозділяються на чотирьох групи:
Фізичні;
Хімічні;
Біологічні;
Психофізіологічні.
До фізичних ШВЧ відносяться частини машин; гострі крайки;
підвищений рівень вібрації, шуму; аномальне значення мікроклімату; підвищена
запиленність і загазованість, випромінювання і т.д.
Хімічні чинники
діляться на токсичні, що дратують (алергени), канцерогенні, мутагенні.
Біологічні НВЧ:
патогенні мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності; рослини; тварини;
людина.
Психофізіологічні
НВЧ: нервово-емоційні перевантаження; монотонність; статичне, динамічне
навантаження; робота в нічну зміну і т.д.
Страницы: 1, 2, 3, 4
| 
