|
Як зазначає ст. 11 Закону України “Про захист прав
споживачів”, споживач має право вимагати від продавця (виготівника,
виконавця), щоб якість придбаного ним товару (виконаної роботи, наданої
послуги) відповідала вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також
інформації про товар (роботу, послугу), яку надає продавець (виготівник,
виконавець). Треба зазначити, що виготівник (виконавець) забезпечує нормальну
роботу (застосування, використання)товару (роботи, послуги). Гарантійні терміни
на комплектуючі вироби повинні бути не меншими, ніж гарантійний термін на
основний виріб, якщо інше не передбачено законодавством чи договором. Оскільки
за змістом ст. 13 Закону України “Про захист прав споживачів” виготівник
(виконавець) зобов’язаний забезпечити протягом гарантійного строку нормальну
роботу товару, в тому числі комплектуючих виробів, то необхідні спеціальна
установка (підключення чи складання), технічне обслуговування (налагодження
тощо), ремонт у цей період мають провадитися без додаткової плати. Важливо
те, що споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом
гарантійного або інших термінів, установлених обов’язковими для сторін
правилами чи договором, має право за своїм вибором вимагати від продавця або
виготівника:
-
безоплатного усунення
недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи
третьою особою;
-
заміни на аналогічний
товар належної якості;
-
відповідного зменшення
його купівельної ціни;
-
заміни на такий же товар
іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;
-
розірвання договору та
відшкодування збитків, яких він зазнав
Але вимоги споживача
задовольняються тільки щодо товарів ,
термін гарантії на які не закінчився.
Вищезгадані вимоги споживач може пред’явити, за вибором,
продавцеві – за місцем купівлі товару, виготівникові або підприємству, що
виконує їх функції – за місцезнаходженням споживача. Зазначені вимоги за
місцезнаходженням споживача виконують також створені власником продавця
торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним
споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі
договору. Функції представників підприємств-виготівників виконують їх
представництва та філії, створені виготівниками для цієї мети, або
підприємствами, які виконують вказані вимоги на підставі договору з
виготівником.
У випадку необхідності, споживач може повернути товар
неналежної якості і пред’явити вимоги продавцю, виготівнику (підприємству, що
виконує їх функції), а ці особи зобов’язані прийняти такий товар.
Така вимога споживача підлягає негайному задоволенню тільки за наявності такого
ж товару, а в разі необхідності перевірки якості такого товару – протягом 14
днів або за домовленістю сторін. Якщо товар відсутній, то вимога про його
заміну задовольняється у двомісячний термін (перебіг цього строку починається з
моменту надходження відповідної заяви). Якщо задовольнити цю вимогу у
встановлений строк неможливо, то споживач може пред’явити вимоги, які
передбачені п. 1 (а, в, г, д) ст.14 Закону України “Про захист прав
споживачів” (див. вище).
Якщо
споживач придбав продовольчий товар неналежної якості - продавець
зобов’язаний замінити його на якісний або повернути споживачеві
сплачені ним гроші, якщо вказані недоліки виявлені у межах терміну придатності.
При поверненні грошей розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар
провадяться виходячи з його вартості на час пред’явлення відповідної вимоги, а
у разі зниження ціни – виходячи з вартості товару на час купівлі. У тому
випадку, коли споживач пред’явив вимоги про безоплатне усунення недоліків
товару вони повинні бути усунуті протягом 14 днів або за згодою сторін в інший
термін. На цей період на вимогу споживача йому надається (з доставкою)
аналогічний товар незалежно від моделі. Для цого виготівник разом з продавцем
зобов’язані на договірній основі передбачити обмінний фонд товарів. За
невиконання вищевказаної вимоги та за кожний день затримки усунення недоліків
понад установлений термін споживач має право вимагати сплати йому неустойки в
розмірі 1% вартості товару.
Важливо звернути увагу на те, що всі вищевказані вимоги мають
розглядатися тільки після пред”влення споживачем квитанції, товарного чи
касового чека або іншого письмового документа, а щодо товарів, на які
встановлено гарантійні строки,-технічного паспорта чи іншого документа, що його
замінює. Якщо ж таких документів немає – вимога розгляду не підлягає. Але якщо
такі документи втрачені, то їх можна відновити у передбаченому законодавством
порядку.
Необхідно зазначити, що вимоги
споживача не підлягають задоволенню, якщо продавець, виготівник (підприємство,
що виконує їх функції) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення
споживачем правил користування товаром або зберігання. Споживач має право брати
участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.
Законодавством передбачено право споживача на те, щоб товари
(роботи, послуги) за звичайних умов їх використання, зберігання і
транспортування були безпечними для його життя, здоров’я, навколишнього
природного середовища, а також не завдавали шкоди його майну (ст. 16 п. 1
Закону України “Про захист прав споживачів”). Згідно з п. 9 ст. 15
цього Закону виконавець зобов’язаний відшкодувати збитки, що виникли у
зв’язку із втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача
для виконання робіт або надання послуг, не пізніше як у місячний строк (під
збитками відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України слід
розуміти витрати, зроблені споживачем, втрати або пошкодження його майна, а
також не одержані ним доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було
виконане боржником (продавцем, виконавцем, виготівником). Якщо споживачу була
заподіяна шкода товарами (роботами, послугами), що містять у собі певні
недоліки, то вона підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Право це вимагати
визнається за кожним потерпілим споживачем і таке право зберігається протягом
встановленого терміну служби (терміну придатності), а якщо такий не
встановлено-протягом 10 років з часу виготовлення товару (прийняття роботи,
послуги). Якщо споживачу товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном,
кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за
призначенням-він має право його обміняти. Це право зберігається за ним протягом
14 днів, не рахуючи дня купівлі (це правило стосується непродовольчих товарів).
Звертає увагу на себе той факт, що умови договору, що
обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством,
визнаються недійсними. Якщо в результаті застосування умов договору, що
обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, то вони повинні бути
відшкодовані винною особою у повному обсязі.
П. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від
12.04.96 р. “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав
споживачів” говорить, що вимоги споживачів про захист їх прав розглядаються
у позовному провадженні. В такому ж порядку можуть звертатися до суду Державний
комітет України у справах захисту прав споживачів і його органи, а також
громадські організації (об’єднання) споживачів, які, як вже зазначалося,
відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 та ст. 26 Закону України “Про захист прав
споживачів” мають право представляти й захищати в суді інтереси споживачів.
Заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам ст. 137
Цивільно - процесуального кодексу України щодо форми й змісту позовної
заяви. До заяви споживач повинен подати вичерпний перелік документів, які
підтверджують його вимоги. Від сплати державного мита споживачі звільняються на
підставі ч. 4 ст. 24 Закону України “Про захист прав споживачів” (а так
само і ДКуСЗПС і його органи). Зазначена Постанова говорить, що судам слід мати
на увазі, що неустойка
(штраф, пеня) стягується лише тоді, коли це передбачено укладеним сторонами
договором чи відповідним нормативним актом. Споживач може пред’явити вимогу про
відшкодування моральної шкоди (її розмір встановлюється судом).
Аналізуючи всі аспекти правового
значення договору купівлі-продажу, їх можна узагальнити наступним чином:
1.
Договір роздрібної купівлі
– продажу, як і будь-який інший договір купівлі – продажу, служить похідним
способом (правовою підставою) набуття громадянами та іншими суб’єктами права
власності;
2.
Він підтверджує наявність
зобов’язального правовідношення між торговельним підприємством і покупцем;
3.
Він служить належною правовою
гарантією захисту порушених прав громадян – споживачів;
4.
На продавця в договорі
роздрібної купівлі – продажу покладаються додаткові обов”язки, а покупцю
надаються певні привілеєві права;
5.
Він має ознаки публічного
і приватного договору.
3. Міжнародне економічне співробітництво в сучасних
умовах
є великим стимулом розвитку світової економіки. Зовнішня торгівля всіх
країн збільшується значно скоріше на відміну їх сукупного національного
продукту. Зараз неможливо уявити країну, народне господарство якої розвивалось
би без її участі в світовому господарчому обміні; від ступеню інтеграції
економіки в міжнародний розподіл праці залежить рівень промислового та
сільськогосподарчого виробництва. Активізація зовнішньоекономічних зв”язків
стала однією з головних вимог функціонування економічного комплексу країн на
сучасному етапі - із залученням найновіших досягнень науки і техніки, здатних
забезпечити інтенсивний розвиток промислового та сільськогосподарчого
виробництва.
Способом здійснення комерційних операцій в більшості видів
співробітництва являються зовнішньоекономічні угоди, при укладенні яких
виникають конкретні права та обов”язки цивільно -правового характеру для
сторін, що є суб’єктами угоди. Серед цих угод центральне місце посідає договір
купівлі - продажу.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) - є
матеріально оформлена угода двох чи більше суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності та інших іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну
або припинення їхніх взаємних прав та обов”язків у зовнішньоекономічній
діяльності (ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від
16.04.1991 року № 959- XII, в подальшому - Закон). Він укладається лише у
письмовій формі суб’єктами, здатними до його укладення відповідно
до законодавства України або місця укладення договору (контракту).
Загалом зовнішньоекономічні угоди укладаються відповідно до законодавства
України та міжнародних угод, міжнародних звичаїв, рекомендацій міжнародних
органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі
законодавством України.
Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне
право здійснювати будь - які її види, прямо не заборонені законами України,
незалежно від форм власності та інших ознак. Втручання державних органів у
зовнішньоекономічну діяльність її суб’єктів у випадках не передбачених Законом,
в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її
здійснення умови, гірші від встановлених у Законі, є обмеженням права
здійснення зовнішньоекономічної діяльності як таке забороняється.
Фізичні особи мають право здійснювати
зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності.
Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають
зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом
України “Про підприємництво”. У тому випадку, коли вищезазначені особи не
мають постійного місця проживання на території України - вони мають це право,
якщо вони є суб’єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони
мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи
мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх
статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи. Суб’єкти
зовнішньоекономічної діяльності здійснюють вищезазначене право після державної
реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Цю реєстрацію
здійснює Міністерство зовнішньоекономічних зв”язків і торгівлі України на
підставі подання до нього заяви подавця у довільній формі, нотаріально
завірених копій статутних документів або нотаріально завірених документів
фізичної особи про її реєстрацію як підприємця. Міністерство
зовнішньоекономічних зв”язків України не може відмовити подавцю в реєстрації,
якщо подавець відповідає вимогам, зазначеним в ст. 5 Закону України “Про
зовнішньоекономічну діяльність”. Іноземні суб’єкти господарської
діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України,
мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрацію
зазначених представництв здійснює Міністерство зовнішньоекономічних зв”язків і
торгівлі України протягом 60 робочих днів з дня подання іноземним суб’єктом
господарської діяльності документів на реєстрацію. Відмова у реєстрації може
бути оскаржена у судових органах.
Згідно діючого законодавства, права та
обов”язки сторін за зовнішньоекономічним договором (контрактом)
визначаються правом країни, обраної сторонами під час укладення
договору (контракту) або внаслідок подальшого погодження. За
відсутності такого погодження застосовується право країни, де заснована,
має своє місце проживання або основне місце діяльності
сторона, яка є продавцем у договорі купівлі – продажу.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|
