Коли первісний  позивач не згідний вибути із процеса, а належний не хоче вступити в нього, справа продовжується без заміни,  суд в позові відмовляє. При вступі нового  позивача в процес суд веде процес з двома позивачами  і  в залежності від обставин виносить рішення застосовуючи  до  позивача належному;  неналежному же позивачу  відмовляє в позові.

При вибутті неналежного позивача із процесу  і вступі в нього належного в процес починається знову на заміну відповідача також вимагається згода позивача, якщо вона отримана, суд звільняє первісного  відповідача  від участі в справі і притягує нового. Процес починається спочатку. Якщо позивач не погоджується на заміну відповідача, суд залишає зі своєї сторони в справі, притягує належну, проводить процес з двома відповідачами і виносить заключне рішення.

 Від заміни неналежної сторони слід відрізняти процесуальне правонаступництво. Основа його – правонаступництво в матеріальних правовідносинах, які являються і предметом спору, перехід на протязі процеса  прав та обов’язків по спірних  правовідносинах до іншої особи-внаслідок спадку чи ліквідації юридичної особи, з переходом прав і майна до іншої організації. Цей випадок носить назву загального правонаступництва. Можлива і часткове  правонаступництво по причині  переводу боргу чи уступки  вимог права вимоги до іншої особи.

Правонаступництво допустиме в будь-якій  стадії процесу. Процес продовжується з того моменту, коли виник спір про правонаступництво, а не спочатку.

3. Поняття принципів цивільно-процесуального права.

В принципах права  відображається відношення людей до права в якості соціальної цінності. Тому в них як у фокусі сконцентровано відображається зацікавленість  певної групи осіб наділити своє право  такими рисами, які б в найбільшій ступені могли задовільнити  їх потреби  принцити складають основу будь-якої системи права і кожної його галузі.

Не являється винятком і цивільно-процесуальне право, яке є самостійною галуззю права,  і якій характерні  як  загальні риси так і визначена специфіка,  що характерна лише для окремої галузі.

Радикальні зміни в політичній і економічній системі України потребують належного правового забезпечення. Одночасно і сама правова система вимагає в обновленні змісту, організаційних форм і методів функціонування. Не останню роль в цій роботі відводиться і тим основностворюючим началам, на яких будуються судова система і її діяльність- принципам.

Про поняття принципів в науці цивільно-процесуального права висловлені різні думки. Суть одного з  них складається в тому, що принципи визначаються основостворюючі начала, на яких будується цивільний процес і які виражають завдання правосуддя по цивільним справам, характеризують методи  їх здійснення. З точки зору, наприклад, професора В.М.Семенова, принципи - це якісні особливості, які складають ідейно-політичні начала права і виражають класову направленість, конкретний соціальний тип, специфічні особливі права.[10] 

Всі  принципи цивільного процесуального права отримали законодавче закріплення в його нормах.  Однак з позицій юридичної техніки вони виражені в законах по-різному. Одні з них - їх більшість- сформулювані законом в окремих статтях, наприклад принцип гласності судового розгляду, незалежності суддів та інші. Деякі принципи виражаються в змісті окремих норм та інститутів і випливають з них шляхом теоретичного аналізу та узагальнення. Наприклад, суть принципу диспозитивності -  наука цивільно-процесуального права випливає із змісту ст. 160 ЦПК України та інших  статей.

4.Склад, система і класифікація принципів цивільного

процесуального права.

Сукупність принципів цивільного процесуального права в їх тісному взаємозв’язку утворює чітку систему. Взаємозв’язок принципів проявляється по-різному: одні з них розвиваються та доповнюють положення інших принципів; у інших випадках одні принципи являються гарантіями інших, сприяють перетворенню їх в практику  і т.д. Повнота здійснення кожного принципу залежить від послідовності дотримання інших однаково значимих положень. Їх взаємозв’язок визначається єдністю вираженню в них ідеях, цілеспрямованістю  до досягненню єдиної мети.

 В єдиній системі принципів кожен з них відіграє самостійну роль. Ті чи інші принципи можуть мати певне значення і знаходять найбільше проявлення в одній із стадій цивільного процесу або окремих  інститутах, але загальне значення кожного принципу визначається   його взаємозв’язком з іншими, комплексним впливом принципів на діяльність правосуддя  по  цивільних справах.

Класифікація принципів цивільного процесуального права може бути проведена по різним ознакам (критеріям) і в  певній мірі має суб’єктивний характер. Підтвердженню цьому - різні точки зору на  проблему класифікацію принципів. Однак, слід мати на увазі, що будь-яка  класифікація принципів цивільного права  умовна,  так як вони взаємопов’язані і взаємообумовлені.

В той же час класифікація принципів дає можливість  визнати  роль, місце і значення кожного з них. Традиційною, вважається класифікація принципів по джерелам їх нормативного забезпечення: відповідно виділяють:

·      принципи, закріплені у Конституції України

·      принципи закріплені в законодавстві  про судоустрій та судове провадження.

 М.А. Гурвич, поділяючи погляди угорського процесуаліста  Л.Неваі, за основу класифікації принципів цивільного процесуального права взяв критерій - роль цих принципів в здійсненні правосуддя. В залежності  від неї він вів розмову про організаційні та функціональні принципи судового провадження[11]. Пізніше, удосконаюючи дану класифікацію, він запропонував інший критерій-об’єкт врегулювання, виділив дві групи   принципи загального значення: принципи визначаючі демократизм цивільного права, і  принципи, які виражають законність в процесі. К.С..Юдельсон  стосовно до принципів цивільного процесуального права виразив класифікацію принципів, запропоновану            С.С. Алексєєвим в загальній теорії права,  в залежності від того,  яку область правових відносин вони поширюються[12]:

·     загально-правові принципи, виражаючі склад цивільного процесуального права;

·     міжгалузеві принципи, одночасно характерні цивільно-процесуальному праву та суміжним з ними галузями;

·     принципи цивільно- процесуального права,  які  виражають зміст саме цієї галузі права (галузеві принципи);

·     принципи правових інститутів,  які виражають зміст і особливості кожного інституту цивільно- процесуального  права.

 В учбовій та науковій літературі можна зустрітити і інші варіанти класифікації приципів. Класифікація принципів цивільного процесуального права по джерелу їх закріплення  (а саме виділенні конституційних принципів) має певний зміст,  оскільки вказані принципи впливають на весь зміст цивільно-процесуального права, так як Конституція України - це юридична база для всього українського законодавства. Однак виділення  конституційних принципів не означає приниження інших, прямо сформулюваних в Конституції.   Всі принципи однаково важливі та обов’язкові.

Конституційними   принципами  цивільного    процесуального   права   являються:

·     здійснення правосуддя по цивільним справам тільки судом;

·     незалежність суддів і підкоренню їх тільки  Закону;

·     гласність судового розгляду;

·     рівність перед законом та судом

·     змагальність

·     рівність сторін.

До галузевих принципів цивільного процесуального    права,    закріпленні   в законодавстві про судопровадження  відносять:

·     врахування  одноособового та колегіального розгляду цивільних справ в судах;

·     національна мова судового провадження;

·     участь громадськості в судовому провадженні ;

·     безпосередність в дослідженні доказів;

·     безперервність судового розгляду.

4а. Конституційні принципи цивільного процесуального права.

 Здіснення правосуддя по цивільним справам тільки судом Правосуддя в Україні здійснюється тільки судом (ст.124 Конституції України). Судову систему в Україні складає Коституційний Суд Укрїани, суди загальної юрисдикції та  арбітражні (господарські) суди. Їх діяльність направлена на розгляд кримінальних та цивільних справ і тому завжди пов’язана з необхідністю застосування державного примусу.  В цьому полягає особлива роль суду серед інших  правозастосовуючих  та правоохоронних органів.

Крім того, судові органи в силу специфіки організації і процесуальної форми діяльності поставлені в особливі умови, що дає їм  можливість розібратись в найскладніших ситуаціях кримінального злочину, чи  цивільного правопорушення, правильно тлумачити і застосовувати закон, та  винести законне, обгрунтоване, справедливе рішення. Все це  має важливе  принципове значення для виконання функцій правосуддя. Оскільки держава поклада здійснення правосуддя тільки на судом, вона категорично забороняє кому б то не було займатись судовою діяльністю і застосовувати  примус до правопорушників в формі правосуддя.

Розгляд деяких категорій цивільних справ у випадках, вказаних в законі, третейськими судами, а також іншими державними органами і громадськими організаціями не явлється правосуддям, тому що суд і тільки суд- єдний державний орган, здійснюючий правосуддя в певній процесуальній формі, чітко регламентуючих законом, тільки суд має право позбавити громадянина його особистих, майнових  та інших прав.

Чітко визначений  процесуальний  порядок розгляду та вирішення цивільних справ характерний лише для судового провадження розгляд цивільних справ іншими органами і організаціями  не обмежується жорсткою процесуальною формою.

Дія  даного   принципу проявляється :

1.    В праві контролю суда за законністю дій адміністративних органів і посадових осіб у випадку застосуваннням ним цивільного законодавства;

2.    В контролю суду  за законністю рішення третейських судів при їх виконанні;

3.    В примусовому виконанні, як правило, судовим виконанням під контролем суду  рішень і постанов всіх органів, здійснюючих захист прав;

4.    У  винесенні заключного рішення судом у випадках розгляду певного спору про право декількома органами, в число яких входить і суд.

Незалежність суддів і підкоренню їх тільки Закону.

Судді незалежні і підкоряються лише  Конституції та Законам України ( ст.8 ЦПК України).  Їм забезпечуються умови для безперешкодного та ефективного здійснення своїх прав і обов’язків. Будь-яке втручання в діяльність  суддів по здійсненню правосуддя недопустиме   і тягне за собою відповідальність по Закону.

Незалежність суддів і підкоренню їх тільки закону-це два погодженні, органічно пов’язані між собою  начала. Вони складають  єдиний принцип, так як незалежність суддів зумовлена їх підкоренню тільки Закону, а підкорення Закону в свою чергу, можливе лише при умові, що судді  дійсно незалежні.

У відповідності з даним принципом ніхто не  вправі  впливати в судову діяльність по рішенню конкретних справ ніякі державні органи, громадські організації чи посадові особи не мають права здійснювати  будь-який  прямий чи непрямий  вплив, давати вказівки суддям,  як вирішити конкретну судову справу. Таке втручання в правосудну діяльність антиконституційне.

Основні правові гарантії незалежності суддів передбачені в в ст. 126 Конституції  України та   Законом України “Про статус суддів”.

Незалежність судді забезпечуються передбачена  Законом:

·     процедурою здійснення правосуддя, забороною під погрозою відповідальності по здійсненню правосуддя;

·     встановленим порядком зупинення та закриття повноважень судді;

·     правом судді на відставку, недоторканістю судді;

·     системою органів судівської спільності;

·     надання  судді за рахунок держави матеріального та соціального забезпечення, відповідно до його високого статусу.

 Ряд правових гарантій незалежності суддів, закріплений в цивільно-процесуальному законодавстві, регулюючому діяльність суддів при розгляді цивільних справ: порядок розгляду всіх питань цивільної справи і право судді на окрему думку; таємниця нарад суддів (ст. 210 ЦПК України)

Будь-яке втручанння  в діяльність суддів по здійсненню правосуддя переслідується по Закону. У відповідності з Законом України “Про статус суддів” передбачена відповідальність за вплив  у будь-якій формі на суддів з ціллю протидіянню всесторонньому, повному і об’єктивному розгляду конкретній справі чи досягти  винесенню незаконному судовому рішенню

 Закріплення  розгляду  принципу  незалежності   є  відміна  строку повноважень судді і правила   про незміність та неприторканність судді.

Гласність судового розгляду.

Розгляд судової справи у всіх судах відкрите (ст.129 Конституції України та ст. 10 ЦПК України). Розгляд справи в закритому засіданні суду допускається лише у випадках, встановлених Законом, з дотриманням при цьому всіх правил судового провадження.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17