Реферат: Правові відносини
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ
ДЕРЖАВНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. Ю. ФЕДЬКОВИЧА
ЮРИДИЧНИЙ
ФАКУЛЬТЕТ
П Р А В
О В І В І Д Н О С
И Н И:
поняття,
склад, елементи,
види.
(курсова
робота)
Студента
ІI
курсу
очної
форми навчання
Сатоніна
В.І.
Ч Е Р Н І В Ц
І - 1999
ПЛАН
ВСТУП.
І. Правові
відносини:
а) загальна
характеристика
правових відносин;
б) ознаки.
ІІ. Складові
елементи правових
відносин:
а) суб’єкти
правових відносин,
юридичні властивості
суб’єктів,
види суб’єктів;
б) об’єкти
правових відносин,
види об’єктів;
в) суб’кти
права і юридичні
обов’язки.
ІІІ. Види.
ВИСНОВОК
Список літератури.
І. ПРАВОВІ
ВІДНОСИНИ:
а) загальна
характеристика
правових відносин.
В суспільстві
існує багато
різних відносин:
економічні,
моральні, політичні,
юридичні, культурні,
духовні та
інші. Отже ______
суспільство
є сукупністю
відносин наслідок
взаємодії
людей. При цьому
всі види і форми
відносин, виникаючих
в суспільстві,
являються
суспільним
або соціальними.
Право
являється
офиційним
державним
регулятором
суспільних
відносин. В
цьому його
головне завдання.
Регулюючи ті
або інші відносини.
вогно тим самим
надає їм правову
форму, в наслідок
чого ці відносини
набувають повне
значенння і
особливий вид
- стають правовими,
одягаються
в правову оболонку.
Саме за
допомогою такої
нормативної
дії державна
влада переносить
визначені
відносини під
свій юридичний
захист, надаючи
їм стабільність,
упорядкованість,
стійкість ___
напрямок. Хз
учасники наділяються
правосуб’єктністю,
юридичними
правами і
обов’язками.
Ці відносини
стають підконтрольними
і управляючими.
Заборонити
одні дії, дозволяють
другі, заохочуючи
інші, встановлюючи
відповідальність
за порушення
своїх принципів,
право аким
шляхом вказує
необхідні
суспільні
корисні варіанти
поведінки
суб’єктів,
сужаючи чи
розширяючи
сферу їх суспільних
бажань і цілей.
Любі
відносини
набувають
характерних
правових відносин
лише в тому
випадку, якщо
вони виникають
на основі і у
відповідності
з нормативними
правами і не
протерічять
волі держави.
Отже
правові відносини
можна визначити,
як суспільні
відносини,
врегульовані
правом. При
цьому регулюючі
відносини не
втрачають свого
фактичного
змісту, а лише
змінюються,
набуваючи нові
додаткові
якості.
Держава
не може при
допомозі правових
засобів свавільно
змінювати
початковий
характер тих
або інших відносин,
а також творити
нові. Державашляхом
видачі законів
може лише усокрити
розвиток відомих
відносин.
Право
- не творець, а
лише регулятор
суспільних
відносин. «Право
само по собі
нічого не творить,
а лише санкціонує
суспільні
відносини....
Законодавство
лише фіксує,
виражає економічні
споживання».
Правові
відносини в
юридичній науці
виділяються
ще в якості
однієї з найважливіших
категорій.
Вони служать
юридичним
формам взаємодії
учасників
різнобічних
суспільних
відносин. Одночасно
правові відносини
є необхідною
умовою і неопосередкованим
завданням
ціленаправлення
правової дії
на суспільні
відносини.
Вони надають
найбільш значний,
стійкий мта
стабільний,
незалежний
від випадковостей
суспільний
зв’зок.
По мірі
закінчення
правових відносин
в процесі правового
регулювання
суспільних
відносин виникають
необхідні умови
для досягнення
вищих цілей
соціального
розвитку особистості,
найбільш повного
задоволення
її матеріальних
та духовних
потреб в нерозривному
зв’язку
з конкретними
інтересами
суспільства.
Ще правові
відносини можна
визначити як
врегульовані
нормативно-правові
суспільні
відносини,
учасники яких
являються
носіями суб’єктів
права і юридичних
обов’язків,
які гарантуються
державою.
б) ознаки
Найбільш
характерні
ознаки правових
відносин як
особливого
вида суспільних
відносин містяться
в слідуючому:
Вони
виникають,
зникають або
змінюються
тільки на основі
правових норм,
які неопосередквано
породжують
правові відносини
і реалізуються
через них. Між
цими явищами
існує причино-наслідковий
зв’язок.
Нема норми -
нема і правових
відносин. Вони
представляють
собою деяке
єдинстов,
цілісність.
В них ще встановлюються
спроби забезпечення
і охорони правових
відносин порушення.
Зв’язок
правових відносин
з правовими
нормами, які
знаходяться
на законодавчих
актах держави
виражаються
в тому, що дані
відносини в
цілому і їх
структура
являється
необхідною
частиною в
суспільній
системі правового
регулювання
суспільних
відносин. Саме
в правових
відносинах
викладається
ціль правових
норм.
Суб’єкти
правових відносин
взаємно пов’язані
між собою юридичними
правами та
обовєязками,
які в правовій
науці прийнято
називати
суб’єктивними,
цей зв’язок
і є правовідношення,
в рамках якого
права однієї
сторони відповідає
обов’язок
іншої, і навпаки.
Їх можна назвати
зустрічними.
Учасники правових
відносин виступають
по відношенню
один до іншого,
як управомочені
і правозобов’язані
особи.
Правовідносини
- це завжди двох
сторонній
зв’язок.
Тому, що сама
норма права
носить
представницько-зобов’язуючий
характер, вона
завжди когось
на щось управомочує
і когось на
щось зобов’язує.
Крім того, в
більшості
правових відносин
кожен з учасників
одночасно має
право і несе
обов’язок.
3. Правовідносини
- це завжди двох
сторонній
зв’язок.
Тому, що сама
норма права
носить
представницько-зобов’язуючий
характер, вона
завжди когось
на щось управомочує
і когось на
щось зобов’язує.
Крім того, в
більшості
правових відносин
кожен з учасників
одночасно має
право і несе
обов’язок.
Правовідносини
- це завжди двох
сторонній
зв’язок.
Тому, що сама
норма права
носить
представницько-зобов’язуючий
характер, вона
завжди когось
на щось управомочує
і когось на
щось зобов’язує.
Крім того, в
більшості
правових відносин
кожен з учасників
одночасно має
право і несе
обов’язок.
Правовідносини
- це завжди двох
сторонній
зв’язок.
Тому, що сама
норма права
носить
представницько-зобов’язуючий
характер, вона
завжди когось
на щось управомочує
і когось на
щось зобов’язує.
Крім того, в
більшості
правових відносин
кожен з учасників
одночасно має
право і несе
обов’язок.
Правовідносини
- це завжди двох
сторонній
зв’язок.
Тому, що сама
норма права
носить
представницько-зобов’язуючий
характер, вона
завжди когось
на щось управомочує
і когось на
щось зобов’язує.
Крім того, в
більшості
правових відносин
кожен з учасників
одночасно має
право і несе
обов’язок.
3.Правові
відносини мають
вольовий характер.
По-перше тому,
що через норми
права в них
відображається
державна воля.
По-друге, в силу
того, що навіть
при наявності
юридичної норми
правові відносини
не можуть автоматично
з’явитися,
а потім функціонувати
волі його учасників,
в крайньому
випадку, одного
з них. Необхідний
вольовий акт,
який дає початок
явищу.
4.Правовідносини,
як правило, на
базі якого вони
виникають,
охороняються
державою. Інші
відносини
такого захисту
не мають. Хоча,
далеко не у
всіх правових
відносинах
держава зацікавлена
і здавалося,
не повинна їх
захищати, але
інтерес держави
стоїть в тому,
щоб ці соціальні
явища правильно
рішалися, винні
несли покараня,тому
вона вона держе
в полі свого
бачення, забезпечуючи
увагу виникаючих
по цьому поводу
юридичних форм
і процедур,
право громадян.
Охорона злочинності
і правопорядку
визначає і
охорону правових
відносин і
робить правовий
порядок як
наслідок законності.
5. Правові
відносини
явяються особою
різновидністю
суспільних
відносин. Це
означає, що
вони являють
собою різнобічні
зв’язки,
які виникають
між людьми і
організаційними
формами взаємодії
соціальних
груп, класів
в процесі їх
економічного,
соціального,
політичного,
духовного життя
і діяльності.
Їх основу складає
закономірність
розвитку суспільства.
«....Правові
відносини так
само як і форми
держави не
можуть бути
ні з самих себе,
ні з так званого
суспільного
розвитку людського
духа.... навпаки
вони кореняться
в матеріальних
життєвих відносинах»
В деяких
випадах важливе
значення має
і примусова
сила державного
апарату. Правові
відносини
тримають в
собі можливість
застосування
державного
примусу в цілях
реального
забезпечення
суб’єктивних
прав і виконує
юридичні обов’язки.
Крім
того держава
може першкоджати
виникненню
різних негативних
з точки зору
приписів соціального
розвитку життєвих
зв’зків
або відносин.
Воно формулює
відповідні
правові заперечення,
намагаючись
з їх допомогою
зруйнувати
подібні відносини,
встановити
конкретну міру
відповідальності
осбі за участь
в цих відносинах.
Правові
відносини як
форма існувуання
права займає
важливе місце
в правовому
регулюванні
суспільних
відносин. Подібно
тому, як не можливо
в практичній
діяльності
вважати думку
об’єктів
самим об’єктом,
неможливо і
юридичні формули
поведінки
суб’єктів
права, вирощених
на мові законодавчих
актів, вважати
дійсним правом.
Цінність
і значення
правових відносин,
як форми права
заключається
в їх реальності.
Саме з правовими
відносинами
пов’язана
дійсність
права. Відповідної
реальної поведінки
людей-суб’єктів
права - в процесі
реалізації
ними своїх
юридичних прав
і обов’язків
юридичному
змісту законів
являється
окремим завданням
правового
врегулювання.
Тільки реальні
правові відносини
можуть розглядатися
в якості крітерія
істини при
оцінці відповідальностф
юридичних
законів об’єктивним
закономірностям
життя суспільства
і відповідальності
сформульованих
законодавцем
правових норм
і втілених в
дійсність.
Правові відносини
являються
правовою діяльністю
практики, практичної
діяльності
наділених
розумом і волею
людей, соціальних
груп, класів
і т.п. По реалізації
ними своїх
індивідуальних
і суспільних
цілейі задач.
Таким чином
ефективність
права може бути
вимірене тільки
на основі відношення
змісту юридичних
актів з їх реальним
втіленням в
дійсність і
в кінцевому
рахункуз тими
реальними
успіхами суспільного
розвитку, які
закладені
законодавцем.
КНИГА
Отже
правові відносини
можна визначити
як врегульовані
правом і які
знаходяться
під захистом
держави суспільні
відносини,
учасники яких
виступають
в якості носіїв
взаємодоповнюючих
один одного
юридичних прав
і обов’язків.
ІІ. СКЛАДОВІ
ЕЛЕМЕНТИ ПРАВОВИХ
ВІДНОСИН:
а) суб’єкти
правових відносин,
юридичні властивості
суб’єктів,
види суб’єктів;
Елементи
правових відносин
складають
визначені
зв’язки,
сукупність
права і обов’язківу
суб’єктів.
Вона різнобічна
і визнаена, як
характером
так і ціллю
задля якої
держава приймає
це врегулювання,
якщо в суспільних
відносинах
дії особи взаємно
пов’язані
і держава намагається
ці відносини
закріпити.є
то вона наділяє
сторони взаємними
правами обов’язками.
Якщо не відносини
такого роду,
то держава
намагається
зруйннувати
негативний
зв’язок,
прекратити
дані відносини.
в цьому разі
держва встановлює
заборону на
таку діяльність,
притягуючи
до такої відповідальності
або обидві
сторони даних
відносин.
Під елементами
правових відносин
розуміють
сукупність
складаючих
його елементів
і способів їх
взаємодії. До
елементів
правових відносин
відносять:
суб’єктів
правових відносин;
об’єктів
правових відносин;
змістовні
правові відносини.
1. Суб’єкти
правових відносин
- це учасники
правових відносин,
що мають суб’єктивні
права і юридичні
обов’язки.
Суб’єкти
правових відносин
- це правоздатні
суб’єкти
суспільного
життя, які є
носіями юридичних
прав і обов’язків.
Для того,
щоб бути суб’єктом
права організація
або індивіди
повинні володіти
правосуб’єктивністю.
У державних
і громадських
організаціях
правосуб’єктивність
знаходить свій
вираз у компетенції
її органів,
тобто в сукупності
права і обов’язків,
що надаються
їм для для виконання
відповідних
функцій. Що ж
до право-суб’єктивності
індивидів, то
юридичною
передумовою
найбуття статусу
суб’єкта
правовідносин
є наявність
у нього правосуб’єктивності
, дійєздатність.
Під
праводієздатністю
розуміють
обумовлену
нормами права
здатність
суб’єкта
мати суб’єктивні
права та юридичні
обов’язки.
У людини правоздатність
виникає з моменту
її її народження
і припиняється
зі смертю.
В сучасному
цивілізаційному
суспільстві
немає і не може
бути людей не
наділених
спільною
правоздатністю.
Вона витікає
з міжнародних
пактівпро права
людини, принципів
гуманізма,
свободи, справедливості.
Обов’язком
кожної держави
- належним чином
гарантувати
і захищати цю
якість.
Головне
в діяєздатності
- не право, а
принципіальна
можливість
або здатність
їх мати.
Вперше
поняття правоздатності
було оформлено
і введено в
практику буржуазними
кодексами ХІХ
ст. (франц. громадянський
кодекс 1804р.; герман.
громадянське
уложення, 1894р.).
Відмінність
правоздатності
від суб’єктивного
права в тому,
що вона:
а) невід’ємна
від особи- не
можна людину
лишити правоздатності
або відграничити;
б) не залежить
від кола, віку,
професії,
національності,
майнового стану
або інших життєвих
обставин;
в) невід’ємна
- її не можливо
віддати іншим;
г) по
відношенню
до суб’єктивного
права, вона
первинна;
д) субєєктивне
право - конкретне,
а правоздатність
- абстрактна.
Всезагальність
правоздатності
зводиться до
того, що державна
влада з самого
початку наділяє
всіх своїїх
громадян спільними
особливостями
- юридичною
можливостю
бути носієм
відповідних
прав і обов’язків.
Правоздатність
організацій,
юридичних осіб
виникає в час
створення і
регістрації
тієї чи іншої
організації
і припиняється
в час її ліквідації.
Дієздатність
- це закріплення
в законодавтсві
і забезпечити
державну можливість
субєєктам
здійснити свої
права і обов’язки
особистими
діями.
Дієздатність
залежить від
віку і психічного
стану особи.
Дієздатність
настає в повному
обсязі з настанням
повноліття
по досягненню
18 річного віку.
Дієздатністю
не володіють
мололітні діти
до 14 років і
душевнохворі
особи, які можуть
мати право. По
можливості
їх реалізувати.
За них виступають
їх законні
представники
- батьки, опекуни
і т.п.
Дієздатність
буває: повна,
часткова і
обмежена. Повна
з 14річного віку,
а обмежена,
коли особа
обмежена в
дієздатності
за рішенням
суду. У деяких
випадках до
складу правосуб’єтивності
разом з праводієздатністю
включається
ще деліктоздатність,
тобто здатність
особи нести
юридичну
відповідальність
за скоєні
правопорушення.
Ніхто не може
бути обмеженим
у правовій
дієздатності,
інакше як у
випадку передбаченому
законом.
Суб’єктами
права можуть
бути:
Фізичні
особи:
а) громадяни
даної держави;
б) іноземні
громдяни;
в) біпатриди;
г) апатриди.
Організації
та об’днання:
а) громадські
організації;
б) підприємтва;
в) державні
установи;
г) установи
та їх посадові
особи.
Соціальні
спілки:
а) держава
вцілому;
б) народна
нація;
в)
адмінстративно-територіальні
одиниці;
г) трудові
колективи.
В своїх
взаємовідносинах
і відносинах
з громадянами
юридичні особи
діють, як єдиний
суб’єкт,
внутрішня
структруа якого
не має значення
для вступаючим
з ним в правовідносини.
Юридичні
особи і громадяни
беруть участь
у відносинах,
які регулюються
різними галузями
права. Однак
умови при яких
організації
можуть бути
визнані юридичними
особами, порядок
їх вининкнення,
зупинка і суспільні
принципи вступу
у майнові відносини
визнає громадянським
законодавством.
Юридичними
особами визнаються
організації,
які мають відокремити
майно, можуть
від свого імені
набувати майнові
і особисті
немайнові права
і обов’язки,
бути позивачем
і відповідачем
в суді.
Різні
суб’єкти
вступають у
правові відносин
и насамперед
з метою задоволення
певних своїх
інтересів і
потреб. Для
досягнення
поставлених
цілей суб’єкти
в рамках правових
відносин шляхом
реалізації
своїх прав і
обов’язків
здійснює певні
дії, чим досягається
результат -
об’єкти
правових відносин,
за ради якого
відбулися
правові відносини.
2.
Об’єкти
правових відносин
дуже
різноманітні
ними можуть
бути:
-матеріальні,
духовні та інші
блага, за вийнятком
предметів
вилучених з
цивільного
обігу;ї
-також
особа може
вступати вступати
в правові відносини
в інтересах
здійснення
визначених
дій. Отже об’єктом
правових відносин
можуть виступати
як самі ці дії,
та і їх наслідки;
-поведінка
учасників
правових відносин
може бути напрвалена
на саме суб’єктивне
право. Це має
місто в тих
випадках, коли
фізична особа,
юридична особа
домагається
визнання за
ними факта
належності
в них того або
іншого юридичного
права.
Деякі
автори згідні
з тим, що об’єктом
правових відносин
є те, що воно
направлене
або на що дії,
різні матеріальні
і вольові об’єкти.
Під матеріальними
об’єктами
розуміють
вцілому матеріальні
та духовні
блага, під юридичним
- поведінка
зобов’язаної
особи. З цими
двома видами
об’єктів
можна погодитись,
що ж до вольового
об’єкта
правових відносин,
то воно визначене
спірне.
Отже
об’єкт
правових відносин
визнається
не те, що направлені
дії сторін, а
фактично їх
волдя як об’кт
дії з боку держави.
Питання
про об’єкт
право розглядає
громадянське
право. Правова
наука використовує
термін «Об’єкт»
ще в одному
значенні. В
цьому разі мова
іде про об’єкт,
на який право
може діяти.
Право неопосередковане
дії на вольову
поведінку
суб’єктів.
Отже ____ діяльність
суб’єктів
служить об’єктом
правової дії.
Оскільки суспільні
відносини
являються
наслідком такої
діяльності,
то в кінцевому
рахунку об’єктом
правової дії
виступають
самі суспільні
відносини.
Коло
можливих правових
відносин визначається
законом. Об’єктами
правових відносин
можуть бути:
1.Матеріальні
балга:
а) засоби
виробництва.
Немайнові
особисті блага:
а) життя;
б) свобода.
Характерні
для кримінально-процесуальних
правових відносин
3.Продукти
харчової творчості:
а) твори
літератури;
б) наукові
твори.
Все, що
являється
наслідком
інтелектуальної
праці.
Гроші
та цінні папери:
а) облігації;
б) гроші.
Наслідок
поведінки
суб’єктів:
а) ремонт
побутової
техніки;
б) будівництво
будинку. |