-ліквідація результатів неправомірних дій (застосовується з метою поновлення стану, що існував до таких дій; наприклад, знос самовільно збудованих будівель);

-примусове лікування (застосовується у відношенні осіб, що хворіють на венеричні захворювання, СНІД, психічно хворих, що вчинили суспільно-небезпечні діяння) тощо.

2.1.Адміністративне затримання

Найпоширенішим та найхарактернішим заходом адміністративного припинення є адміністративне затримання.

В загальному вигляді адміністративне затримання можна визначити як “короткочасне обмеження особистої свободи з метою припинити порушення закону, запобігти шкідливим наслідкам, не дозволити порушникові уникнути відповідальності.”[7]

З наведеного визначення витікає, що загальною підставою адміністративного затримання є адміністративний проступок. Однак окрім загальної передумови — вчинення проступку — для затримання потрібна одна з наступних додаткових умов:

-наявність серйозних підстав вважати, що активні протиправні дії будуть продовжуватися;

-що правопорушник може заподіяти шкоду суспілним інтересам, іншим громадянам, собі;

-відсутність можливості скласти протокол про проступок та інші документи безпосередньо на місці (необхідність проведення медичного обстеження, експертизи тощо);

-відмова сплатити штраф на місці або розписатися у квитанційній книжці та вказати свою адресу, якщо відсутні свідки, які можуть повідомити необхідні відомості про порушника; відмова пред’явити документи, що засвідчують особу, або при відсутності таких.

Таким чином, адміністративне затримання є заходом адміністративно-процесуального характеру, який застосовується у зв’язку з вчиненням правопорушення і полягає у короткочасному обмеженні свободи правопорушника.

До основних нормативних актів, які регулюють питання затримання, відноситься Закон “Про міліцію”, яким атестованим працівникам міліції надається право затримувати осіб, які вчинили порушення, що тягнуть адміністративну відповідальність. Також затримання можуть застосовувати працівники служби безпеки, прикордонних військ, інспектори рибоохорони, лісового, мисливського господарства при наявності вказаних вище умов.

Складення протоколу про затримання, перелік органів (посадових осіб), компетентних застосовувати затримання, строки затримання, оскарження та опротестування затримання регламентуються главою 20 КпАП України.

Як правило, строк адміністративного затримання не може тривати понад 3 години і його початком вважається момент доставлення порушника, а у відношенні осіб, що перебувають у стані сп’яніння, — з часу витверезнення. Особи, які порушили прикордонний режим, можуть затримуватися до трьох або до десяти діб (з санкції прокурора).

Про адміністративне затримання обов’язково складається протокол.

Кожній затриманій особі має бути повідомлено про причини затримання (“Міжнародний пакт про громадянські та політичні права”, 1966 р.).

Адміністративному затриманню не підлягають іноземні громадяни, які користуються дипломатичним імунітетом, при наявності у цих осіб документів, що підтверджують їх статус. Адміністративне затримання, як правило, не застосовується до військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ, а також до депутатів усіх ланок Рад, суддей та прокурорів.

Різновидом адміністративного затримання є привід та офіційна пересторога про неприпустимість антигромадської поведінки осіб. Ці заходи застосовуються, як правило, з метою припинення ухилення осіб від явки у відповідну державну установу.

Потрібно відрізняти адміністративне затримання від затримання осіб, що підозрюються у скоєнні злочинів. Такі особи позбавляються волі на строк не менше трьох діб, мають бути допитані впродовж 24 годин, і протягом 48 годин прокурор має вирішити питання про їх арешт (ст.ст. 106, 107 Кримінально-процесуального кодексу України).

За підставами, метою та строками розрізняють два види адмі-ністративного затримання: затримання на загальних підставах та спеціальні види затримання.

До затримання на загальних підставах можна віднести таке затримання, яке проводиться працівниками міліції на строк до трьох годин, а затриманих тримають в черговій кімнаті або іншому службовому приміщенні.

Спеціальне затримання продовжується більш тривалий проміжок часу, ніж загальне, тому воно може проводитися тільки у випадку вчинення особою певного, прямо вказаного в законі проступку (наприклад, дрібного хуліганства).

Можна виділити п’ять спеціальних видів адміністративного затримання:

- затримання осіб, що знаходяться у стані сп’яніння;

- затримання осіб, які вчинили дрібне хуліганство;

- затримання осіб, що займаються бродяжництвом та жебракуванням;

- затримання осіб, які ухиляються від явки до суду, що розглядає справу про вчинені ними проступки;

- затримання порушників прикордонного режиму.

2.2.Вказівка порушникові на протиправність його дій та вимога їх негайного припинення

Нерідко у своїй діяльності органи міліції та СБУ застосовують такий захід адміністративного припинення, як вказівка порушникові на протиправність його дій та вимога їх негайного припинення.

Ця вимога може бути сформульована як в письмовій, так і в усній формі представниками вказаних органів, які здійснюють повноваження щодо підтримки правопорядку та забезпечення виконання загальнообов’язкових правил.

Вимога припинити неправомірну поведінку має юридично обов’язковий характер, її невиконання тягне відповідальність.

Наприклад, працівники ДАІ мають право вимагати від громадян додержання правил, що відносяться до забезпечення безпеки дорожнього руху, надавати їм обов’язкові до виконання приписи щодо усунення порушень.

2.3.Вилучення речей та документів

На підставі законодавства про митні відносини, прикордонні війська, безпеку України, міліцію, про мисливство і мисливське господарство тощо передбачається такий захід адміністративного припинення як вилучення майна, документів, інших предметів (посвідчень, свідоцтв, паспортів, трудових книжок, іноземної валюти, вогнепальної та холодної зброї, печаток, штампів, знарядь незаконного мисливства, предметів контрабанди тощо), які можуть стати об’єктами адміністративних правопорушень або перебувають у неправомірному володінні, використанні чи є речовими доказами.

Сутність цього заходу полягає у вилученні у приватних та юридичних осіб речей та документів, що обов’язково оформлюється протоколом.

Наприклад, службові особи органів ДАЇ мають право вилучати у водіїв посвідчення на право керування транспортними засобами за порушення правил дорожнього руху, якщо вони тягнуть накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, або працівники мисливських, рибних інспекцій та міліції — заборонені знаряддя або знаряддя незаконного мисливства при порушенні відповідних правил.

В адміністративному праві питання застосування цього заходу регулюються ст.265 КпАП України.

Вилучені речі та документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне порушення в місцях, встановлених органами (посадовими особами), яким надано право проводити вилучення речей та документів. По закінченні розгляду справи, в залежності від результату її розгляду, вони у встановленому порядку конфіскуються або повертаються володарю або знищуються, а у випадку відплатного вилучення — реалізовуються.

Вилучення речей та документів фіксується в протоколі.

2.4.Тимчасове відсторонення від виконання певних робіт

або вилучення документів на право їх ведення чи експлуатацію механізмів

Цей захід адміністративного припинення застосовується з метою запобігання шкідливим наслідкам певних виробничих функцій, у тих випадках, коли встановлені порушення правил виконання певних робіт та використання механізмів, а також у відношенні осіб, поведінка яких у рамках цієї діяльності загрожує безпеці суспільства.

Так, органи ДАІ мають право заборонити ремонтні або інші роботи на вулицях та дорогах, якщо при їх проведенні не дотримуються вимоги по забезпеченню безпеки дорожнього руху, або можуть відсторонити від управління транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп’яніння чи не мають прав на управління даним транспортним засобом, грубо порушують правила дорожнього руху. Такий захід також застосовують органи держгіртехнагляду при порушенні правил безпеки, органи держсаннагляду — щодо осіб - носіїв інфекційних захворювань.

Зазначений захід має короткочасний характер, поскільки надалі питання про допущення до роботи вирішує не особа, яка застосувала “відсторонення”, а власник, адміністрація.

Тимчасове відсторонення як захід адміністративного припинен-ня треба відрізняти від передбаченого трудовим законодавством відсторонення від роботи (ст.46 Кодексу законів про працю), метою якого є усунення порушень працівником трудової чи технологічної дисципліни (поява на роботі у нетверезому стані тощо).

2.5.Перевірочний огляд

З метою припинення протиправних дій та забезпечення безпеки життя та здоров’я громадян в адміністративному законодавстві передбачено такий захід адміністративного припинення як огляд (перевірочний огляд). Цей захід може застосовуватися як у відношенні фізичних осіб, так і у відношенні речей.

У випадках прямо передбачених законодавством, огляд може проводитись з метою припинення правопорушень, встановлення особистості порушника, складення протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного та правильного розгляду справ та виконання постанов по справам про адміністративні правопорушення.

Цей захід дозволяється застосовувати службовим особам органів внутрішніх справ, митниці, СБУ, цивільної авіації, прикордонних військ, державних спеціалізованих інспекцій (мисливської, рибної та ін.), працівникам позавідомчої охорони МВС, відомчої сторожової та воєнізованої охорони (ст.264 КпАП України).

Однак цей захід може застосовуватися тільки при наявності вірогідної інформації про порушення певних правил або реальну загрозу недоторканості особи.

Сутність особистого огляду полягає у обстеженні, обшуку тієї чи іншої особи з метою виявлення та вилучення речей та документів, які можуть стати об’єктами адміністративних правопорушень або вже є засобом або безпосереднім об’єктом правопорушення.

У випадку необхідності особистий огляд може бути проведений, незалежно від волі особи, щодо якої цей захід застосовується.

Особистий огляд може проводитися тільки особами однієї статі з особою, щодо якої застосовується цей захід.

Таким чином, особистий огляд та огляд речей проводяться для запобігання протизаконному провезенню вибухових, отруйних, легкозапалювальних, радіоактивних речовин, зброї, набоїв та інших небезпечних речовин та предметів пасажирами цивільних повітряних суден, а також у інших випадках, прямо передбачених законодавством.

Порядок проведення особистого огляду та огляду речей в установах митниці встановлюється Митним кодексом України.

2.6.Застосування заходів фізичного впливу та спецзасобів

З метою захисту громадян, самозахисту, для припинення масових заворушень, групових порушень громадського порядку, затримання, конвоювання, утримання правопорушників, у відношенні осіб, що перешкоджають обшуку, вилученню речей, для припинення фізичного опору представникам влади тощо працівники міліції, служби безпеки застосовують заходи фізичного впливу та спецзасоби.

До переліку спецзасобів можна віднести наручники, гумові кийки, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої, водомети, спецпристрої для відкриття приміщень чи примусової зупинки транспортних засобів, захоплення правопорушників тощо. Повний перелік засобів, дозволених до використання працівниками вказаних органів, закріплено в законодавстві.

У виключних випадках з метою забезпечення виконання службового обов’язку по захисту інтересів держави, охороні громадського порядку, державної, колективної та індивідуальної власності, громадян та їх інтересів від злочинних посягань працівники міліції та воєнізованої охорони можуть використовувати зброю, у якості надзвичайного заходу. Наприклад, зброя може застосовуватися для відвернення нападу на певні об’єкти, а також для відвернення озброєного нападу на охоронювані об’єкти.

Забороняється застосування спецзасобів до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку, інвалідів, малолітніх.

Крім вищезгаданих, існують інші форми адміністративного припинення, різноманітність яких зумовлена різноманітністю самих форм адміністративних правопорушень.

3. Висновок

Отже, адміністративне припинення являє собою сукупність заходів державного примусового припинення правопорушень, що розпочалися або готуються, поновлення порушених ними суспільних відносин, попередження шкідливих наслідків діянь, забезпечення умов для притягнення винних до відповідальності.

Тобто застосування заходів адміністративного припинення направлене на те, щоб забезпечити:

-припинення у примусовому порядку протиправних діянь;

-поновлення порушених цими діяннями юридичних відносин;

-попередження, відвернення їх шкідливих наслідків;

-створення умов для наступного притягнення правопорушників до відповідальності.

Адміністративне припинення, як вид державних примусових заходів, є складовою частиною адміністративного примусу.

Для забезпечення доцільності цього виду діяльності державних органів передбачається диференціація заходів адміністративного припинення, що викликано різноманітністю суспільних відносин, які регулюються правом, та характером посягань на ці відносини.

Виходячи з вищесказаного, можна серед заходів адміністративного припинення можна виділити:

-затримання (найбільш поширений захід);

-вимога до порушника припинити протиправну поведінку та дотримуватися загальнообов’язкових правил;

-вилучення речей та документів;

-тимчасове відсторонення від виконання певних робіт або певного виду діяльності;

-перевірочний огляд;

-застосування заходів фізичного впливу та спецзасобів;

-ліквідація результатів протиправних дій тощо.

Застосування заходів адміністративного припинення, органи, які мають право застосовувати ці заходи, порядок їх застосування чітко регламентовані у законодавстві. Заходи адміністративного припинення застосовуються у випадках, коли необхідно припинити у примусовому порядку протиправні діяння та відвернути їх шкідливі наслідки. Ряд заходів припинення створюють умови для наступного притягнення правопорушників до відповідальності.

Діяльність державних органів по застосуванню заходів припинення має будуватися на принципах законності, гуманізму, демократизму, оптимальності, диференціації цих заходів.

В цілому, заходи адміністративного припинення мають профілактичну направленість та являють собою засіб попередження та припинення злочинності.

Список використаних джерел та літератури

1.    Бахрах Д.Н. Административное принуждение в СССР, его виды и основные тенденции развития. — М., 1972.

2.    Бахрах Д.Н., Серегин А.В. Ответственность за нарушение общественного порядка. — М.: Юрид.лит., 1977.

3.    Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій. — К.: Вентурі, 1996.

4.    Кодекс України про адміністративні правопорушення (станом на 1 серпня 1997 р.). - Київ: Парламентське видавництво, 1997.

5.    Кодекс Украинской ССР об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. — К.: “Украина”, 1991.

6.    Севрюгин В.Е. Проблемы административного права: Учебное пособие. — Тюмень: ТГУ, 1994.

7.    Советское административное право: Учебник под ред. П.Т.Василенкова. — М.: Юрид.лит., 1990.

8.    Советское административное право. Части общая и особенная: Учебник под ред. М.И.Еропкина. — К., 1878.

9.    Советское административное право: Учебник под ред. Р.С.Павловского. — К.: “Вища школа”, 1986.

10. Юридичний словник-довідник / за ред.Ю.С.Шемчушенка. - Київ: Femina, 1996.

[1] Коваль Л.В. Адміністративне право. Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996, с.115.

[2] Советское административное право: Учебник под ред. П.Т.Василенкова. - Москва: Юрид.лит.,1990, с.170-171.

[3] Бахрах Д.Н., Серёгин А.В. Ответственность за нарушение общественного порядка. Москва: Юрид. лит., 1977, с.23.

[4] Севрюгин В.Е. Проблемы административного права. Учебное пособие. - Тюмень: ТВФ МВД РФ, ТГУ, 1994, с.90.

[5] Коваль Л.В. Адміністративне право. Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996, с.116.

[6] Коваль Л.В. Адміністративне право. Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996, с.117.

[7] Коваль Л.В. Адміністративне право. Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996, с.117.