Шкала МАГАТЕ має 7 рівнів:

Незначні події на АЕС.

Події середньої тяжкості.

Серйозні події.

Аварії в межах АЕС.

Аварії з ризиком для навколишнього середовища.

Тяжкі аварії.

Глобальна аварія (катастрофа).

Чорнобильська безпрецедентна катастрофа в атомній енергетиці, що призвела до крупномасштабного впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я населення цілого регіону відноситься до найвищого, 7-го рівня шкали,

В 1989 році на іспанській АЕС «Вандельос» виникла пожежа, яка призвела до ушкодження системи безпеки станції. Хоч ушкодження активної зони та зовнішнього викиду радіоактивності не відбулося, ризик таких подій помітно збільшився. Тому експерти віднесли цей інцидент до 3-го рівня шкали.

Більшість випадків на наших АЕС про які повідомляли засоби масової інформації відносилися до перших двох рівнів шкали МАГ ATE.

Всі події, які класифікуються до 3 рівня не мають серйозної небезпеки для населення.

2. Короткий опис техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС

Реактор четвертого блоку, на якому відбулася катастрофа, був введений в дію в 1983 році на три місяці раніше терміну. До фізичного пуску на дуже і малій потужності перевірили роботу всіх вузлів, а через три місяці реактор був і завантажений на всю енергетичну потужність.

У 1986 на четвертому блоці приступили до експерименту. Святе; правило атомної технології забороняє проводити будь-які дослідження з І відключеною системою захисту реактора, але ніхто з обслуговуючого персонал) f навіть не заглянув в інструкцію. Внаслідок грубих порушень правил безпечної «експлуатації та грубих людських помилок реактор четвертого блоку РБМК-1000. І вийшов з-під контролю. Необхідно сказати, що це не було трагічною випадковістю. Від реакторів РБМК на стадії експерименту відмовився весь світ. Реактори РБМК експлуатувалися тільки на території бувшого Радянського Союзу ці реактори вибухонебезпечні тому, що мають значний позитивний паровий коефіцієнт реактивності. Поява пари в активній зоні реактора призводить до підвищення тиску та вибуху.

Під час експерименту на малій потужності відключили аварійну систему захисту реактора, систему теплоносія га систему аварійного охолодження В 24 хв. раптово відбувся різкий підйом потужності і через високу температуру в зірвався насос (як посудина, що працює під тиском). В офіційному повідомленні К говорилося про один вибух, фактично було два вибухи, який відбувся ніс, збільшення кількості водню. Внаслідок вибуху реактор четвертого блоку розколовся на дві частини, одна з яких впала на машинний зал, а друга в протилежний бік. Особливістю ЧАЕС є те, що на всі корпуси був один машинний зал, а будівельні конструкції не мали такого захисту який мають реактори ВВЕР, що експлуатуються.

Машинний зал та реакторне відділення ЧАЕС мали 2-й клас ступеню вогнестійке tо та клас Г по пожежонебезпеці. В умовах такою виробництва покрівля повинна, бути з не згоряючи чи важко згоряючи матеріалів. Покрівля машинного залу мала чотири шар і руберойду по пінополістиролі марки ПСБ-С, який відноситься до горючих матеріалів. В 1970 р. завод пінополістиролу на БАМІ згорів в лічені секунди. Покрівля реакторного відділення мала також чотири шари руберойду, теплоізоляційний матеріал керамзитобетон не згоряючий,

В 1984 році наказом Міненерго перередбачалася заміна на ЧАЕС згоряючої покрівлі на теплоізоляцію з перлітопластбетону. В 1985 році були виготовлені креслення та передані в Чорнобиль, але заміна покрівлі так і не починалася.

Графіт, який вибухом був викинутий із зруйнованого реактора, впав на згоряючу покрівлю, спричинивши 30 вогнищ пожеж.

Пожежні частини, які прибули для гасіння пожежі, не мали спеціального одягу, засобів захисту, не були готові та й не знали тактики гасіння таких пожеж. Пересуватися по покрівлі було неможливо. Через високу температуру пожежі почалися в машинному валу.

27. Обстановка в зоні катастрофи погіршувалася. В 1400 приступили до евакуації населення з міста Прип'ять. В той же день було виявлено 203 людей гострою променевою хворобою. 129 з них відправили в клініку Москви. В перший час померло 31 чоловік так звана «смерть під променем», а через деякий час ще 42 чоловіки. Двоє людей, отримавши високу дозу понад 600 Р живуть і понині.

При АН СРСР працювала комісія по прогнозуванню аварій та техногенних катастроф. Комісія прогнозувала, що катастрофи на АЕС можуть бути великі, aie їх наслідки сопоставим! з промисловими та транспортними аваріями. Ймовірність смертельних випадків внаслідок аварій на АЕС в десятки та сотні разів менша, ніж внаслідок багатьох інших видів людської діяльності, і набагато менша, ніж можливість дуже великих катастроф, пов'язаних з тисячами чи десятками тисяч смертельних випадків. Ця комісія прогнозувала, що для АЕС ймовірність аварій складає 108, а в промисловості 106.

І Це задовго до аварій на АЕС великі дослідження в цьому напрямку були проведені в США по ініціативі Комісії з атомної енергетики. Вони прийшли до висновку, що зіставлення ймовірності смертельних наслідків при таких подіях, як повені, землетруси, пожежі, авіаційні катастрофи в повітрі і при аварії на 100 АЕС показує, що ризик смерті від аварій на АЕС, порівнюється лише з ризиком, пов'язаним з падінням метеоритів, що є малоймовірною подією. Говорилося про те, що досить серйозна аварія на одній з 100 АЕС, яка приведе, наприклад, до 1000 смертей, може бути один раз на сто тисяч років. В той же час, згідно даних статистики, аналогічна кількість гине внаслідок землетрусу з ймовірністю один раз на 50 років, внаслідок пожежі – один раз на 80 років, внаслідок повені – один раз на 500 років.

Таким чином, аварія реактора вважалася як виключно малоймовірною подією. Оцінка ймовірності аварії на АЕС виконувалася на 100 реакторах, які годі експлуатувалися в атомній енергетиці світу.

Як видно життя спростувало ці прогнози. Внаслідок катастрофи 2 млн. га земель забруднено настільки, що вони нині виключені з сільськогосподарського виробництва. На величезних площах сильно постраждали лісові насадження, особливо ялинові та соснові ліси. Виникли мутації. Внаслідок Чорнобильської катастрофи були сильно забруднені перший та другий блоки атомної станції (10–100 МТ/год.) тобто в 40 разів більше ніж допустимі для класу А. Машинний зал мав забруднення 20–600 МР/год. Сильно був забруднений та пошкоджений 111 блок. В бітумі зосталися куски графіту, які неможливо було змити тому, що вони застигли. Сильно був забруднений V блок. Він був майже закінчений, його пуск намічався на жовтень 1987 року. Реактор V блоку стояв на платформі.

На порядку денному стояло питання, що робити з станцією. Проект зупинки станції коштує стільки, скільки будівництво нової, крім цього існує цілий ряд проблем, як вивести з експлуатації станцію, яка відпрацювала свій ресурс. Вирішили, що заборона експлуатації АЕС призведе до більших збитків, ніж аварія, тому станцію необхідно рятувати. Для зменшення високої активності реактор IV блоку було вирішено засипати. З повітря було скинуто 500 т. доломіту, свинцю. Спочатку було прийняте рішення, що саркофаг для покритгя IV блока буде мати арочну конструкцію, а потім зупинилися на прямокутній формі, як найбільше економічно оправданій.

В березні 1987 р. приступили до експлуатації і та II блоків. Поставили стіну, покрівлю залатали тим же полістиролом. З III блоком було складніше. Стіни облицювали свинцем. Свинець поклали також на покрівлю, а щоб не збільшувати навантаженню від снігу, III блок прикрили легкою двоскатною; покрівлею.

Головним критерієм захисту населення від наслідків катастрофи І безграмотно був визначений показник щільності забруднення ґрунтів, який перевищував 15 кюрі на квадратний кілометр. Згідно з дослідженнями Укр. гідрометру рівень щільності забруднення ґрунтів у північних районах Рівненської області не перевищував цього показника. При невисоких рівнях щільності забруднення фунтів північних районів області, така обстановка була викликана природним станом фунтів Рівненського Полісся, де коефіцієнт переходу цезію з фунтів в дикі рослини дуже високий. Па торфово-болотних фунтах, яких у північних районах майже третина, він становить 40 відсотків, в той час як на фунтах Житомирської області цей коефіцієнт перевищує 2–6 відсотків. Було встановлено, що в північних районах вже при щільності забруднення фунтів 2 Кюрі/км2 отримати «чисті» продукти не. можливо.

Результати цих досліджень були використані урядом України для прийняття рішення про надання пільг населенню, яке проживає на забруднених територіях (Володимирецький, Сарненський, Зарічненський, Рокитнівський, Березнівський, Дубровицький райони). В 137 населених пунктах північних районів Рівненщини ввели надбавку до заробітної плати за працю на забруднених територіях.

Нині вишукуються різні шляхи подолання наслідків радіаційної катастрофи. Однак Україна виявилася не підготовленою до глибокого осмислення того, що сталося, до своєчасного розв'язання цілої низки наукових, соціальних, психологічних та правових проблем. Такий стан негативно позначається на розробці та реалізації широкомасштабного комплексу заходів щодо ліквідації та подолання наслідків катастрофи на ЧАЕС.

техногенний катастрофа радіаційний небезпека

3. Ризик-чинники радіаційної безпеки

Радіаційна безпека в наш час є однією з найважливіших завдань забезпечення безпеки життєдіяльності. З розвитком ядерної енергетики в багатьох країнах світу стала реальною занозою радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища та середовища проживання людини.

Однак, радіоактивність не з'явилася в наш час з появою ядерної зброї, об'єктів ядерно-паливного циклу чи будівництвом атомних електростанцій, вона існувала задовго до появи життя на Землі. Це був так званий природний радіаційний фон Землі. Тому людина завжди протягом свого життя підпадала під вплив іонізуючого випромінювання.

Природний радіаційний фон Землі складається з трьох компонентів: космічного випромінювання, випромінювання природних радіоактивних елементів, які знаходяться в землі, повітрі та воді, а також з природних радіоактивних речовин, які з їжею чи водою потрапляють в організм, фіксуються тканинами та зберігаються протягом життя.

Середня доза опромінення людини від цих. трьох природних джерел іонізуючого випромінювання складає в рік біля 200 мР. Це значення може коливатися в різних регіонах планети від 50 до 1000 мР/рік та навіть більше.

Крім природного радіаційного фону, останніми роками, людина стала постійно зустрічатися зі штучними джерелами випромінювання, з радіонуклідами, створеними її руками, які широко використовуються на багатьох об'єктах народного господарства. Це так званий техногенний радіаційний фон. Сюди підносяться, наприклад, іонізуючі випромінювання, які використовуються в медицині. Відповідний вклад в техногенний фон вносять підприємства ядерно циклу, теплоелектростанції на вугіллі, польоти на великих висотах літаками, перегляд телепередач, користування годинниками, приладами зі світловими циферблатами.

Техногенно-посилювальний радіаційний фон коливається від 150 до 300 бер за рік.

Таким чином, в сучасних умовах техно-середовища, при наявності високого природного та техногенного радіаційного фону кожна людина Землі щорічно отримує дозу опромінення в середньому 300–500 м. Це опромінення є наслідком звичайного стану середовища проживання сучасної людини. Несприятливої дії від цього рівня радіації на здоров'я дітей та дорослих не було виявлено.

Однак, зовсім інша ситуація на теренах України виникла після аварії Чорнобильської атомної станції.

В природі завжди існували стійкі та нестійкі (уран, торій, радій, ін.) хімічні елементи. У нестійких хімічних елементів не вистачає внутрішніх ядерних сил для збереження міцності ядра. Тому ядра атомів нестійких елементів перетворюються в ядра атомів інших елементів. Такий процес спонтанного перетворення ядер атомів нестійких елементів називають радіоактивним розпадом. Цей спонтанний акт розпаду неможливо ні прискорити, ні уповільнити ми зупинити.

Радіоактивний розпад супроводжується випромінюванням у вигляді гамманантів, альфа і бета – часток та нейтронів. Причому ті чи інші випромінювання і властиві тільки даному ізотопу. Наприклад, вуглець-14 бета-активний, тобто він випромінює тільки бета частки, йод-131 бета і гама – активний, стронцій-90 бета – активний і т.д.

Всі радіоактивні речовини мають свій період напіврозпаду.

Напіврозпад – це час на протязі якого початкова кількість радіоактивних и дер вдвоє зменшується.

Альфа-частки мають дуже малу проникаючу здатність, вони можуть, втримуватися навіть листком звичайного паперу. їх» пробіг в повітрі складає від 2 до 9 см., а в тканинах організму – долі міліметра. Ці частки при зовнішній дії на організм не здатні проникнути через шкіру. Однак іонізуюча здатність альфа-часток стає надзвичайно великою, коли вони потрапляють в організм з подою, їжею, повітрям яким дихає людина або через відкриту рану, при цьому поки пошкоджують ті органи га тканини, в які потрапили. Бета-частки володіють більшою ніж альфа-частки, проникаючою, але меншою іонізуючою здатністю; їх пробіг в повітрі становить до 15 м, а в тканинах організму до 1–2 см.

Гама-випромінювання розповсюджується із швидкістю світла, величезною глибиною проникнення. Послабити його може тільки товста свинцева чи бетонна стіна. Проходячи через таку перешкоду, радіоактивне випромінювання вступає з нею в реакцію та втрачає свою енергію.

Чим вища енергія радіоактивного випромінювання, тим більша його вражаюча здатність.

Величина енергії випромінювання, яку поглинуло тіло чи речовина називається поглинутою дозою і вимірюється в радах (одиниця поглинутої дози в СІ – грей (Гр), 1 Гр = 100 рад.)

Страницы: 1, 2, 3