Вивчення ІП набуває зараз все більш масового характеру, і є одним з головних напрямків в наукових дослідженнях в галузі інформаційної діяльності. В зв'язку з цим велику актуальність набуває розробка методологічних проблем вивчення ІП, від вирішення яких багато в чому залежить якість і ефективність досліджень, що проводяться. Тільки два моменти цього процесу дозволяють визначити зміст ІП: професійна і інформаційна діяльність споживачів інформації. Інші моменти процесу є внутрішніми і піддаються лише опосередкованому вивченню. Аналогічний погляд у Т.М. Колибиної, яка виділила такі три основні напрямки вивчення ІП: науково-інформаційний аналіз потреб; виявлення суб'єктивної думки споживачів про необхідність інформації в різні моменти їх діяльності і можливість задоволення цих потреб в межах обслуговуючої їх інформаційної системи; спостереження за запитом і циркуляцією інформаційних матеріалів.

Отже, перший із виділених напрямків має на меті дослідження професійної діяльності вчених і спеціалістів, а другий і третій - інформаційної діяльності. Таким чином, в якості об'єктів при вивченні змісту ІП можуть виступати ті чи інші елементи професійної чи інформаційної діяльності споживачів інформації. В професійній діяльності в якості об'єктів можуть бути взяті: процес діяльності, її результати, думки суб'єктів про зміст діяльності, а також звітна, директивна і планова документація. При вивченні інформаційної діяльності можуть досліджуватися: поведінка споживачів інформації, їх думки відносно змісту і форм інформаційного обслуговування, різні результати вже існуючої, здійсненої інформаційної діяльності.

В залежності від особливостей обраного об'єкта дослідження змінюються можливості застосування різних методів. Методи, які застосовують для вивчення ІП споживачів, можна умовно поділити на три групи:

1. методи одержання фактичних даних (спостереження, аналіз документальних джерел, опитування).

2. методи обробки та аналізу даних (статистичний аналіз, моделювання);

3. методи прогнозування ІП (експертні оцінки, математичне моделювання).

В застосуванні до вивчення ІП спостереження може використовуватися стосовно поведінки користувачів, коли вони звертаються до ДПА, первинних і вторинних документів на виставках. Аналіз документальних джерел використовується частіше, ніж спостереження. Звичайно, вивчається директивна і планово-звітна документація, що містить дані про діяльність підприємства, установи. Більш точні дані про ІП конкретних осіб містять документи, що знаходяться в інформаційних установах (листки вимог на літературу, читацькі формуляри, записи про відмови, талони зворотного зв'язку в системі ВРІ та ін.). ІП доволі швидко змінюються, тому виявлені одного разу потреби користувача повинні через визначені проміжки часу уточнюватися.

Опитування є найбільш ефективним і найбільш розповсюдженим методом вивчення ІП. Воно здійснюється або усно (інтерв'ю), або письмово (анкетування). Поряд з предметним змістом ІП реципієнтів уточнюється мета використання інформації, її характер (фактографічна, бібліографічна). В анкетах містяться питання, що відносяться до особистості анкетованих: освіта, посада, стаж роботи, наявність домашньої бібліотеки, яким видам інформації надається перевага та ін. Тому в інформаційних установах, що не мають таких можливостей, застосовують більш простий спосіб опитування. Особам, ІП яких хочуть вивчити, пропонують заздалегідь розроблений рубрикатор (перелік тем у визначеній предметній галузі), в котрому вони повинні відмітити ті тематичні рубрики, які викликають в них інтерес.

Один і той самий метод може бути використаний для вивчення елементів як професійної, так і інформаційної діяльності споживачів. В такому випадку застосування одного і того самого методу може дати різні результати, які при достатньо коректному використанні будуть залежати значною мірою від обраного об'єкта дослідження і його зв'язку з потребами в інформації.

В процесі документального аналізу професійної діяльності споживачів мають бути виявлені документи, які містять необхідну інформацію про дану діяльність. До числа таких документів входять: загальний план роботи організації, плани відділів і груп, посадові інструкції і положення різних категорій спеціалістів, директиви, накази, положення, що регламентують цілі, задачі, напрямки і якість проектування і т.д.

Для обробки отриманих даних застосовується метод „структурно-функціонального аналізу", який являє собою певний напрямок вивчення професійної діяльності споживачів інформації, заснований на аналізі структури і функцій колективних та індивідуальних суб'єктів цієї діяльності. Подібні дослідження мають такий перебіг: шляхом поетапного поділу основних цілей діяльності на підцілі і так до конкретних функцій будується дерево цілей, при чому елементи більш низьких рівнів забезпечують виконання задач більш високого рівня.

Подібні дослідження виявили, що функції спеціалістів мають відносно постійну спрямованість на певні об'єкти і процеси, які є елементами загальної системи науково-виробничої діяльності певної установи, підприємства, тощо. У відповідності з їх характером змінюється ступінь необхідності отримання суб'єктом інформації з даної тематики. Для врахування цього фактора існує спеціальна шкала порядку, що характеризує ступінь необхідності знання суб'єктами певного предмету чи процесу. Шкала має такі ранги:

4- необхідне глибоке знання предмету;

3-необхідне знання основ предмету;

2 -- необхідно загальне знайомство з предметом;

1 - доцільне поверхневе знайомство з предметом.

З метою виявлення ІП шляхом вивчення інформаційної діяльності доцільно використовувати анкети, що містять серед інших питання про зміст інформації, яка, на думку споживачів, необхідна їм в науково-виробничій діяльності. При цьому споживачі інформації диференціюються на групи, кожній з яких це питання ставиться в анкеті дещо по-різному. В першій групі споживачам інформації слід запропонувати самостійно сформулювати теми, що їх цікавлять. Друга група споживачів має отримувати анкети разом з галузевим рубрикатором. Анкети, призначені для третьої групи, необхідно заповнювати темами, що відповідають змісту ІП споживачів інформації, які анкетуються. Спеціалісти четвертої групи отримують анкети одночасно і з рубрикатором, і з занесеними в анкету темами.

Таким чином, буде отримано два види даних, добутих шляхом дослідження різних об'єктів різними методами. Передусім, щоб отримані результати можна було порівняти, теми, сформульовані самими споживачами інформації, потрібно перекласти мовою рубрикатора. Потім вони мають бути зіставлені з темами, отриманими в процесі аналізу науково-виробничої діяльності споживачів.

З метою отримання кінцевих даних про зміст ІП неспівпадаючі результати необхідно піддати експертній оцінці. Експерти, відібрані з числа провідних спеціалістів установи, організації, тощо приймають рішення про відповідність чи невідповідність тем, що не співпали, спрямованості змісту науково-виробничої діяльності суб'єктів і за шкалою оцінюють необхідність одержання інформації з даної теми. Отже, дослідження науково-виробничої діяльності і дослідження інформаційної діяльності споживачів не дають стопроцентних даних про зміст ІП. При першому в середньому виявляється 30% необхідних тем, вивчення інформаційної діяльності дозволяє з'ясовувати всього до 50 % тем. Цікаво розподіляються дані за рангами шкали, яка характеризує ступінь необхідності отримання спеціалістам інформації з певної теми. Найбільш точні результати відповідають 4-му рангу, тобто найбільшому ступеню необхідності. При дослідження професійної діяльності вони складають правило більш 90%, при вивченні інформаційної діяльності - більше 50%. На інших рангах шкали процент співпадаючих рубрик за даними більшості дослідження постійно знижується, це характерно для обох напрямків дослідження і підтверджується результатами досліджень. Одночасно збільшується процентна кількість «зайвих» рубрик. При цьому спостерігається пряма залежність між рангом шкали та точністю отримання результатів. Зменшення ступеню необхідності інформації приводить до зменшення точності даних напрямків дослідження. Це говорить про те, що виявлення ІП в «суміжній», непрофільній інформації пов'язане і значними труднощами при дослідженні професійної, так і інформаційної діяльності споживачів. Але помилки, отримані в результаті цих напрямків дослідження мають різний характер. При вивченні науково-виробничої діяльності, основний тип помилок складають, як правило «зайві» рубрики, процент не вказаних тем коливається в межах від 4% до 21%. При вивченні інформаційної діяльності, навпаки, процент не вказаних рубрик великий, а відносна кількість «зайвих» тем не перевищує 10% від кількості необхідних.

Порівняння результатів анкетувань проведених за допомогою чотирьох видів анкет, показує, що для різних груп споживачів інформації, які анкетуються, характерний різний степінь точності зазначення змісту ІП. Але результати коригування даних, отриманих різними шляхами, застосування в анкеті варіантів запитань про зміст ІП, аналогічних прийнятому в соціології поділу питань на відкриті, напівзакриті і закриті, дозволяє підвищити точність досліджень, що проводяться. Порівняння результатів показує, що найбільш ефективним є застосування закритих і напівзакритих типів запитань. В той же час відомо, що використання їх в дослідженні пов'язане з певними труднощами, так як для цього необхідно попередньо виявити набір можливих відповідей. При вивченні змісту ІП таких відповідей може бути багато, а для їх виявлення треба проводити додаткові дослідження. Особливою складністю є відбір найбільш значних для споживачів інформації варіантів відповідей. Такий відбір передбачає, що інформаційні потреби спеціалістів певною мірою вже відомі досліднику. Якщо це розповсюджується на дослідження ІП, то можна припустити, що результати анкетування залежать не тільки від характеру запитань, а й від структури відносин окремих споживачів до інформації. Ці відносини формуються у спеціалістів в результаті пошуку необхідної інформації в процесі науково-виробничої діяльності. Основним фактором, що визначає інформаційний аспект діяльності фахівців, є характер виробничих рішень, що приймаються ними. При цьому, чим вище посадовий рівень спеціаліста в установі чи організації, тим ширше і складніше коло проблем, що ним вирішується. Точність результатів анкетування значною мірою залежить від посади респондентів.

Кінцеве вирішення питань про об'єкти і методи вивчення ІП можливе тільки в результаті великої серії експериментів, що охоплюють широкі групи споживачів інформації і використовують різні методи досліджень.

РОЗДІЛ 2. БІБЛІОТЕЧНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ СЕРВІС: СУЧАСНИЙ СТАН І МОЖЛИВОСТІ ВДОСКОНАЛЕННЯ

2.1 Довідково-інформаційне обслуговування в режимі “запит-відповідь” в системі інформаційного забезпечення користувачів

Реалії сьогодення вимагають зміни підходів до здійснення обслуговування користувачів інформаційних установ. Адже основною метою будь-якої інформаційної установи є її розвиток як інформаційного і соціального центру для населення, що вдало поєднує традиційні та інноваційні форми і методи роботи інформаційному сервісі.

Сталим напрямком інформаційного сервісу є довідково-інформаційне обслуговування (ДІО) в режимі „запит-відповідь »--це інформаційне обслуговування в режимі „запит-відповідь » у відповідності з запитом користувача в режимі ,,запит -відповідь", а також діяльність по формуванню запиту користувачів. Запит - це вимога у пошуку інформації користувачу за допомогою ДПА. Відповідь на запит користувача може даватися у формі довідки та містити у собі бібліографічну та фактографічну інформацію. Важливе місце у довідниково-інформаційному обслуговуванні користувачів займають методичні консультації - тобто поради спеціаліста по використанню різних частин ДПА під час самостійного пошуку потрібної інформації. Такі консультації особливо важливі в бібліотеці., оскільки користувачі лише вчаться шукати потрібну інформацію і не рідко без допомоги спеціаліста обійтися не можуть. Інформаційний запит в самому загальному вигляді розуміється спеціалістами як „... запит, що виражає інформаційну потребу при зверненні в системи науково-технічної інформації"". В залежності від виду інформації, яка потрібна спеціалістам, запити спеціалістів поділяються на постійні та разові. Постійні запити відображають відносно стабільну потребу одного чи кількох спеціалістів в інформації по конкретної науково-технічної проблеми, котру йому (їм) необхідно отримувати систематично певними порціями за допомогою різних форм інформаційного забезпечення -- ВРІ, ДЗК, поетапного інформаційного забезпечення керівництва, сигнального інформування, а також засобів науково-технічної пропаганди. Разові запити виявляють потребу спеціаліста в конкретних відомостях і документах, необхідних для вирішення науково-виробничої задачі і передбачають видачу спеціалісту одноразової вичерпної відповіді в режимі „запит -- відповідь".

ДІО в режимі „запит -- відповідь" тісно пов'язане з процесом подання користувачам для читання та використання різної інформації: урядової і правової інформація, поточних новин, моди, музики, економіки, маркетингу, моніторингу курсу валют, віртуальних вітання, держави і права, пошуку фірм по налагодженню контактів для фірм збуту та інші види інформації.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5